ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Ірина-2" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 в справі господарського суду Хмельницької області № 16/8/7211 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до приватного підприємства "Ірина-2", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -фізична особа-підприємець ОСОБА_2про стягнення суми та за зустрічним позовом приватного підприємства "Ірина-2" до 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про визнання недійсним договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1укласти договір оренди торгової площі торгового комплексу "Дружба", стягнення збитків у розмірі 65956 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подана приватним підприємством "Ірина-2" касаційна скарга на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 в справі господарського суду Хмельницької області № 16/8/7211 не відповідає вимогам розділу ХІІ¹ Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких підстав.

У порушення статті 46, частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявником до касаційної скарги не додані документи, що підтверджують сплату державного мита в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002) державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від 18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, № 2505-IV від 25.03.2005 -опубліковано в Урядовому кур'єрі 31.03.2005).

Згідно підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Скаржник просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення 12186, 79 грн. неустойки і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Згідно квитанції від 06.03.2009 сплачено 2,00 грн., що є порушенням вимог підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002).

Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншій стороні в справі.

Приватним підприємством "Ірина-2" не надані докази надіслання копії касаційної скарги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

До касаційної скарги особа, яка оскаржує судове рішення повинна надавати прямий доказ про надіслання іншим учасникам судового процесу копії касаційної скарги. При пересиланні поштового відправлення таким прямим доказом є опис вкладення та інші докази.

Допущені заявником порушення є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 3 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона в справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 в справі господарського суду Хмельницької області № 16/8/7211 повернути приватному підприємству "Ірина-2".