ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року № 826/5836/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Спіка"

до

Державна архітектурно-будівельна інспекція України

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва» ОСОБА_1, ОСОБА_2

про

скасування дозвільних документів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Спіка» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві та просить суд:

1. зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві скасувати декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованих на ім'я Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва»:

- Реконструкція частини приміщення НОМЕР_1 під житлову квартиру АДРЕСА_1» №КВ082132140327 від 02.08.2013;

- Реконструкція частини приміщення НОМЕР_2 під житлову квартиру АДРЕСА_2» №КВ083140730417 від 14.03.2014.;

-«Реконструкція частини приміщення НОМЕР_3 під житлову квартиру АДРЕСА_3» №КВ083140730422 від 14.03.2014.

2. зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві скасувати декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованих на ім'я Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва»:

- Реконструкція частини приміщення НОМЕР_1 під житлову квартиру АДРЕСА_1» №КВ142139970538 від 24.10.2013;

- Реконструкція частини приміщення НОМЕР_2 під житлову квартиру АДРЕСА_2» №КВ143141150252 від 25.04.2014;

- Реконструкція частини приміщення НОМЕР_3 під житлову квартиру АДРЕСА_3» №КВ143141150247 від 25.04.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 замінено вибулого відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві на його правонаступника Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - відповідач) та залучено до участі у вирішені справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва».

В судовому засідання 03.06.2015 протокольною ухвалою залучено до участі у вирішені справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Представник Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином, відношення до позову не висловив.

ОСОБА_1 проти позову заперечив усно.

ОСОБА_2 проти позову заперечила з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що відповідачем протиправно було зареєстровано оскаржувані декларації всупереч вимогам чинного законодавства.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи - 2, третьої особи -3, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві №7/26-83/0210/05 від 02.10.2014 позивачу стало відомо про реєстрацію за зверненням Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва оскаржуваних декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Позивач вважає вказані декларації такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва» не є та не може бути власником приміщень щодо яких зареєстровано оскаржувані декларації, оскільки власником вказаних приміщень є позивач.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, актом приймальної комісії №3 від 17.03.1994 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, будинку, споруди, зареєстрованого Управлінням держархідбудконтролю прийнято в експлуатацію житловий будинок МЖК «Жовтневий» по вул. Обухівська, 93 (поштова адреса; АДРЕСА_1). Замовником вказаного будівництва являлася фірма «Спіка» - правонаступником якого є ЗАТ «Спіка» (позивач). Зазначене будівництво здійснено на земельній ділянці по вул. Обухівська, б. 93 (поштова адреса АДРЕСА_1), що виділена (надана) рішенням №1257 від 28.12.1988.

З вказаних документів слідує, що Закрите акціонерне товариство «Спіка» є замовником будівництва.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Вказані норми кореспондуються зі статтею 182 Цивільного кодексу України, за змістом якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Правила, встановлені ч.4 ст.182 Цивільного кодексу України передбачають, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Приписи ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначають, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.3 вказаної статті права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що право власності, зокрема, на нерухоме майно, набувається особою (юридичною особою) з моменту реєстрації такого права.

Слід зауважити, що позивачем не наданого жодного правовстановлюючого документу, що підтверджує зареєстроване за останнім право власності на приміщення щодо яких здійснено реєстрацію оскаржуваних декларацій.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що акт приймальної комісії №3 від 17.03.1994 не є по своїй сутті документом, що підтверджує право власності позивача, а визначає останнього лише як замовника будівництва. В той же час, Закритим акціонерним товариством «Спіка» не надано доказів, які б підтверджували перебування житлового будинку в місті Києві по АДРЕСА_1 на балансі останнього.

Окрім того, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/24147/13 від 28.04.2014 яким відмовлено у задоволені позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Спіка» про визнання права власності на приміщення НОМЕР_1 площею 90, 5 кв.м, НОМЕР_4, площею 76,0 кв.м та 167 площею 65,7 кв.м, які знаходяться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини

З вказаного слідує, що у позивача відсутнє право власності, на приміщення вказані в рішенні Господарського суду міста Києва по справі №910/24147/13 від 28.04.2014.

В той же час, приписи ст. 353 Цивільного кодексу Української РСР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо оформлення права власності на приміщення щодо яких зареєстровані оскаржувані декларації, встановлено, що будівництво та здача організації-замовнику передбаченого планом об'єкту за договором капітального будівництва здійснюється відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Договори підряду на капітальне будівництво укладаються і виконуються відповідно до правил, затверджених Радою Міністрів СРСР або у встановленому нею порядку (ст. 357 ЦК Української РСР).

Правила визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на капітальне будівництво, права і обов'язки замовників та підрядників, їх відповідальність за забезпечення виконання планових завдань по введенню в дію виробничих потужностей, об'єктів, будівель і споруд, а також житлових будинків та інших об'єктів соціального призначення.

Пунктами 7, 8 Правил про договори підряду на капітальне будівництво, затверджених Постановою №1550 від 26.12.1986р. Ради Міністрів СРСР, передбачено, що замовник зобов'язаний після укладання договору підряду передати підряднику у строки, що передбачені в особливих умовах до договору, документи щодо дозволу на виконання робіт, які видаються відповідними органами (дозвіл від відповідних організацій на перенесення з майданчика будівництва будівель, споруд, інженерних комунікацій, що перешкоджають будівництву, дозвіл експлуатаційної організації на проведення робіт, пов'язаних з розкриттям підземних комунікацій, тощо).

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем дозволів на виконання робіт, необхідних за змістом п.7 Правил про договори підряду на капітальне будівництво, затверджених Постановою №1550 від 26.12.1986р. Ради Міністрів СРСР, а також іншої, затвердженої у передбаченому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво спірного об'єкту нерухомості.

Пунктом 4 Постанови №369 від 04.07.1992р. Кабінету Міністрів України «Про сприяння розвиткові молодіжного житлового будівництва», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось право передання функцій замовника по будівництву об'єктів нерухомості регіональним радам, підприємствам та молодіжним організаціям. Передача функцій замовника будівництва не свідчить про набуття статусу інвестора будівництва чи забудовника.

Таким чином, з аналізу вказаного слідує, що зазначення в акті приймання-передачі приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, будинку, споруди позивача у якості забудовника не є тим доказом, який би підтверджував наявність права власності у Закритого акціонерного товариства «Спіка» на спірне майно.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено завдання адміністративного судочинства, яким, зокрема, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Аналізуючи подані документи в сукупності, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів набуття позивачем права власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права Закритого акціонерного товариства «Спіка».

Наявність обставин відсутності порушення прав та інтересів позивача, зумовлює підставу для відмови у задоволенні позову.

Отже, з урахуванням вищевикладеного адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував твердження позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя В. І. Келеберда

Судді В. М. Данилишин

І. А Качур