ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р.

справа № 2а-14755/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Юхименка О.В. Божко Л.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року у справі № 2а-14755/08 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2008 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути із відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року в сумі 2732,00 грн, зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надалі при нарахуванні пенсії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік. Так, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно –правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.

Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року –були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який діяв на той час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.

Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2007 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.

Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. В якості причини пропуску строку позивач зазначив, що відомості про порушення своїх прав отримав з засобів масової інформації.

Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв`язку зі зверненням позивача до суду у грудні 2008 року колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволені позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 30.11.2007 року.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню для виконання покладених на нього обов`язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядається.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки суди не ухвалюють рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надалі при нарахуванні пенсії є безпідставними оскільки завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав позивачів, а не тих прав, які виникнуть в майбутньому.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити вірно в резолютивній частини постанови "перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії", а не "щомісячну державну соціальну допомогу", оскільки позивач отримує пенсію.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Широківському районі Дніпропетровської – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року –скасувати

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року - протиправними.

Зобов`язати правління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Законом України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року, з урахуванням виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.А. Божко