ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року

Справа № 916/2004/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача

-Струкова К.О.,

відповідача

-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДП "Одеський морський торговельний порт"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015

у справі

№916/2004/14

за позовом

ДП "Одеський морський торговельний порт"

до

ТОВ "Бруклін-Київ"

про

стягнення 382840,80 грн. збитків

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2015 (судді: Гуляк Г.І., Літвінов С.В., Цісельський О.В.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (судді: Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові з мотивів недоведеності завдання позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором від 01.06.2005 №КД-8317.

ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - Порт) в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,614,623 ЦК України, ст.ст.218,224 ГК України та ст.84 ГПК України. Зокрема, скаржник вбачає протиправну поведінку у відмові відповідача компенсувати Порту витрати на оплату робіт підрядника по демонтажу (розбиранню) будівель, які є об'єктами інвестування за інвестиційним договором від 01.06.2005 №КД-8317, оскільки знаходяться на території, охопленій предметом цього договору, і вказані витрати є збитками Порту. Крім того, в обґрунтування доведеності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками заявник вказує на те, що за умов добросовісного виконання товариством інвестиційного договору та компенсації витрат Порту на розбирання об'єктів інвестування, позивачем не було б понесені збитки у вигляді вказаних витрат, здійснених з метою надання інвестору можливості проводити підприємницьку діяльність на площадках після розбирання будівель.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін первісного рішення з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.06.2005р. між сторонами був укладений інвестиційний договір №КД-8317 (а.с.11 -18), за умовами якого Інвестор (ТОВ „Бруклін-Київ) здійснює інвестування грошових коштів для здійснення реконструкції виробничого об'єкта Порту - відкритої складської площадки загальною площею 2450кв.м., яка знаходиться на території Порту (м. Одеса, вул. Гефта, 3), а також забезпечує реконструкцію вказаного об'єкта інвестування в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України та зазначеним договором.

Інвестиції, які здійснює Інвестор за даним договором, здійснюються у відповідності до Закону України "Про інвестиційну діяльність". Технічні характеристики об'єкта інвестицій вказані у Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною його частиною.

Реконструкцію об'єкта інвестицій Інвестор забезпечує своїми силами і за власний рахунок, в результаті чого створені покращення будуть являтись власністю Інвестора, та використовуватись ним для здійснення виробничого процесу з обов'язковим дотриманням Інвестором всіх санітарних, пожежних, екологічних та інших встановлених Портом і діючим законодавством норм.

Сторони дійшли згоди, що відповідно до ч.5 ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" Інвестор в результаті інвестування має право користуватись об'єктом на підставі окремо укладеного договору оренди в рамках чинного законодавства України.

Протягом дії даного договору сторонами укладались додаткові угоди №1 від 11.10.2007; б/н від 04.02.2008; №2 від 05.06.2009; №3 від 22.06.2009; б/н від 18.05.2012 (а.с.19-27).

На виконання наказу Міністерства інфраструктури України №672 від 12.11.2012 "Про списання основних засобів з балансу Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" та наказу начальника Порту №938 від 30.11.2012, керуючись положеннями чинного законодавства України, Портом було проведено списання з балансу 18 інвестиційних одиниць, зокрема: склад технологічного оснащення (інв. №057211); склад вантажів тривалого зберігання (інв. №100158); будівля плавзасобів (інв. №103934); новий доковий цех (інв. №101560); будівля ІВЦ (інв. №057248) (а.с.47-49,50-51).

31.12.2013р. між Портом (замовник) та ТОВ „Будівельна компанія „Промстройсервіс" (підрядник) був укладений договір №КД-18853 на виконання робіт по розбиранню вищевказаних об'єктів.

Відповідно до п.2.2 договору прийняття робіт та оплата здійснюються за актами форми КБ-2а, підписаними представниками замовника та підрядника.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (розборки будівлі ІВЦ інв. №057248) від 28.02.2014 загальна вартість робіт складала 129949,20 грн.; акту приймання виконаних будівельних робіт (розборки складу технологічного оснащення інв. №057211) від 28.02.2014 загальна вартість робіт складала 17578,80 грн.; акту приймання виконаних будівельних робіт (розборки будівлі плавзасобів інв. №103934) від 28.03.2014, загальна вартість робіт складала 24633,60 грн.; акту приймання виконаних будівельних робіт (розборки будівлі нового докового цеху інв. №101560) від 31.03.2014 загальна вартість робіт складала 210679,20 грн. (а.с.65-76 том 1). Таким чином, загальна сума витрат на оплату робіт по розбиранню вказаних будівель становила 382840,80 грн.

07.04.2014р. Порт звернувся з листом №41-11/414 до ТОВ „Бруклін-Київ", в якому запропонував укласти договір компенсації витрат за сплату робіт, передбачених договором підряду №КД-18854 від 31.12.2013 (а.с.77-80), однак, листом №712/ППК від 09.04.2014 ТОВ „Бруклін-Київ" повернуло без підписання договір компенсації витрат (а.с.81).

Крім того, ТОВ „Бруклін-Київ" у листі №612/ППК від 26.03.2014, направленому до Порту, вказує на те, що умовами інвестиційного договору не передбачається компенсація будь-яких витрат, понесених Портом. Відповідач також вказує на те, що в лютому-березні ним за власний рахунок здійснений демонтаж та утилізація будівельних відходів об'єктів, а саме: склад технологічного оснащення (інв. №057211); будівля плавзасобів (інв. №103934); новий доковий цех (інв. №101560); будівля ІВЦ (інв. №057248).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013р. між ТОВ „Бруклін-Київ" (замовником) та ТОВ „Будівельна компанія „Промстройсервіс" (підрядником) був укладений договір підряду №25/12/1 на виконання робіт по підготовці площадки з утилізації будівельного сміття та розбиранням фундаментів демонтованих об'єктів на глибину 1метр, на території будівництва „Перегрузочного комплексу зерна в тилу причалу №1 в районі Андросівського мола", а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вказані роботи. Ціна договору визначена на підставі доповнення №1 до договору і становить 542911,20 грн.

За виконані роботи підрядником виставлений рахунок №13 від 18 лютого 2014 року, який був оплачений замовником, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень №731 від 07.03.2014 на суму 300000 грн.; №1696 від 20.05.2014 на суму 406658,02 грн.; №1719 від 20.05.2014 на суму 500000 грн. (а.с.145;155-157).

Відповідно до п.п.3.1.1,3.1.2 розділу 3 договору на Інвестора покладено обов'язок визначення напрямків, видів та об'єктів інвестицій, з оплатою грошових коштів у відповідності до графіку проведення реконструкцій конкретного об'єкту інвестування.

Згідно з п.п.1,3 ст.2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів.

У відповідності до ч.1 ст.26 Закону України "Про морські порти України" приватне інвестування в об'єкти портової інфраструктури державної форми власності на території морського порту, здійснюється на підставі договорів концесії; договорів про спільну діяльність; договорів оренди та інших видів інвестиційних договорів, що укладаються на основі спеціальних процедур, визначених законодавством України.

Положення інвестиційного договору №КД-8317 від 01.06.2005 визначають лише загальні та орієнтовні напрямки інвестування в інфраструктуру Порту з боку Інвестора та не надають Інвестору будь-якого права користування об'єктами портової інфраструктури.

Цей договір також не передбачає як сплату інвестованих грошових коштів безпосередньо на користь Порту, так і будь-якої компенсації Порту, в тому числі витрат на господарські операції, здійснені позивачем на власний розсуд, в силу чого договір не є підставою виникнення передбачених ст.ст.11,509 ЦК України цивільних прав і обов'язків щодо конкретних об'єктів інвестування, перелічених в договорі.

Інвестування в конкретний об'єкт може бути розпочато і здійснено в подальшому тільки з ініціативи Інвестора та лише після укладання відповідного договору на основі спеціальних процедур. Такі процедури передбачені Законами України "Про оренду державного та комунального майна", "Про концесії", "Про державно-приватне партнерство".

На виконання наказу Міністерства інфраструктури України №672 від 12.11.2012 „Про списання основних засобів з балансу Державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт" та наказу Порту №935 від 30.11.2012, Портом було проведено списання з балансу 18 інвестиційних об'єктів.

Відповідно до п.5 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМ України від 08.11.2007 №1314, списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання. Розбирання, демонтаж та списання майна, а також відображення на рахунках бухгалтерського обліку фактів проведення відповідних господарських операцій згідно з цим Порядком забезпечується безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває майно. Суб'єкти господарювання, на балансі яких перебувало майно, подають суб'єктам управління у місячний строк після закінчення процедури розбирання, демонтажу та оприбуткування звіт про списання майна. Процедура списання майна вважається закінченою з моменту подання суб'єктом господарювання суб'єкту управління звіту про списання майна.

Тобто розбирання, демонтаж державного майна є складовою частиною дій виключно суб'єкта господарювання по списанню цього майна, що відносяться до витрат суб'єкта господарювання по проведенню господарської діяльності, та не є збитками у розумінні ч.2 ст.22 ЦК України та ч.1 ст.225 ГК України.

На звільненій площі (земельній ділянці) може створюватись нове майно, що буде мати нову балансову вартість та новий інвентарний номер), в тому числі відкритий складський майданчик, реконструкція та/або модернізація якого і є предметом та об'єктом договору про приватне інвестування в об'єкти портової інфраструктури державної форми власності.

Зважаючи на викладене, апеляційна інстанція вважає, що висновок місцевого господарського суду про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, щодо відсутності зобов'язань відповідача по сплаті грошових коштів на користь Порту за інвестиційним договором №КД-8317 від 01.06.2005.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором від 01.06.2005 №КД-8317, а саме зобов'язань щодо інвестування коштів у демонтаж 4 об'єктів нерухомості на території Порту, визначених додатковою угодою від 04.02.2008.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника договірного зобов'язання та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що невиконання чи неналежне виконання умов договору є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Згідно п.5.2 інвестиційного договору №КД-8317 від 01.06.2005 кожна зі сторін зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі збитки, понесені іншою стороною в результаті невиконання чи неналежного виконання винною стороною своїх зобов'язань за даним договором.

В основу оскаржуваної постанови про відмову в позові покладено висновок суду апеляційної інстанції про те, інвестиційний договір №КД-8317 від 01.06.2005 визначає загальні та орієнтовні напрямки інвестування в інфраструктуру Порту з боку Інвестора та не передбачає як сплату інвестованих грошових коштів безпосередньо на користь Порту, так і будь-якої компенсації витрат Порту на господарські операції щодо списання, демонтажу та розбирання певних об'єктів портової інфраструктури, здійснені позивачем на власний розсуд, в силу чого договір не є підставою виникнення передбачених ст.ст.11,509 ЦК України цивільних прав і обов'язків щодо конкретних об'єктів інвестування, перерахованих в договорі. При цьому, суд дійшов висновку як про недоведеність порушення відповідачем умов інвестиційного договору, укладеного між сторонами, так і про недоведеність завдання позивачу збитків від такого порушення.

Однак, висновок апеляційного про те, що інвестиційний договір №КД-8317 від 01.06.2005 не є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків щодо конкретних об'єктів інвестування, визначених договором, не відповідає змісту п.1.1 цього інвестиційного договору (в редакції додаткової угоди від 04.02.2008), яким чітко визначено, що, окрім модернізації та реконструкції об'єктів інфраструктури Порту, інвестування грошових коштів здійснюється також в демонтаж певних об'єктів інвестування згідно нижче вказаного переліку. Отже, умови договору не звільняють інвестора від обов'язку вкладати кошти в демонтаж конкретно визначених об'єктів інфраструктури Порту, на базі яких передбачається створення нових об'єктів інвестування.

Всупереч вимогам ст.ст.43,101,105 ГПК України апеляційним судом не спростовано встановлених судом першої інстанції істотних обставин про те, що згідно умов інвестиційного договору №КД-8317 від 01.06.2005 орієнтовний перелік об'єктів інвестування зазначено у додатковій угоді від 04.02.2008 і до цього переліку входять чотири списані об'єкти нерухомого майна (склад технологічного оснащення (інв. №057211); будівля плавзасобів (інв. №103934); новий доковий цех (інв. №101560); будівля ІВЦ (інв. №057248)), реальні витрати по демонтажу яких на спірну суму (382840,80 грн.) були понесені Портом шляхом оплати вартості робіт з розбирання вказаних будівель на користь підрядника (ТОВ "Будівельна компанія "Промстройсервіс") на підставі договору №КД-18853 від 31.12.2013р.

Колегія враховує, що додатковим підтвердженням існування причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням інвестором зобов'язань з інвестування коштів у демонтаж конкретних об'єктів нерухомості та завданими позивачу реальними збитками у спірній сумі є встановлений судами попередніх інстанцій той факт, що інвестором також були понесені витрати з розбирання фундаментів будівель, раніше демонтованих позивачем, шляхом оплати робіт за договором №25/12/1 від 25.12.2013 на користь підрядника (ТОВ "Будівельна компанія "Промстройсервіс"), тобто того ж самого підрядника, що й за договором від 31.12.2013р. №КД-18853, укладеним з Портом. Таким чином, вже після проведеного позивачем за власний рахунок демонтажу 4 об'єктів інвестування, відповідач своїми подальшими юридично значимими діями по оплаті робіт підрядника підтвердив свій обов'язок з інвестування коштів в демонтаж відповідних об'єктів.

Відтак, касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що протиправна поведінка відповідача полягає у відмові компенсувати Порту витрати на оплату робіт підрядника по демонтажу (розбиранню) будівель, які є конкретними об'єктами інвестування за інвестиційним договором від 01.06.2005 №КД-8317, оскільки знаходяться на території, охопленій предметом цього договору, тому вказані витрати є збитками Порту.

Колегія також визнає такими, що спрямовані на безпідставне перекладання на Порт обов'язків відповідача інвестувати кошти в демонтаж об'єктів, визначених погодженим сторонами переліком, наявні посилання апеляційного суду на визначення інвестиційним договором лише загальних та орієнтовних напрямків інвестування в інфраструктуру Порту.

Водночас, з урахуванням принципу незворотності дії законів в часі, передбаченого ч.2 ст.5 ЦК України, колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду про те, що інвестування в конкретний об'єкт може бути розпочато і здійснено в подальшому тільки з ініціативи Інвестора та лише після укладання відповідного договору на основі спеціальних процедур, передбачених Законами України "Про оренду державного та комунального майна", "Про концесії", "Про державно-приватне партнерство", оскільки такий висновок суду ґрунтується на приписах ч.1 ст.26 Закону України "Про морські порти України", що набрав чинності лише з 13.06.2013р.

Адже, інвестиційний договір №КД-8317 від 01.06.2005 та додаткова угода до нього від 04.02.2008, якою визначено конкретні об'єкти інвестування, були укладені задовго до набрання чинності Законом України "Про морські порти України".

При цьому, касаційна інстанція враховує положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину. З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено визнання недійсними інвестиційного договору №КД-8317 від 01.06.2005, додаткової угоди від 04.02.2008, договорів підряду від 25.12.2013 №25/12/1 та від 31.12.2013р. №КД-18853 як таких, що не відповідають чинному на той час законодавству, чи укладені з порушенням спеціальних процедур.

Колегія вважає, що за умов дійсності додаткової угоди від 04.02.2008 та договору підряду від 31.12.2013р. №КД-18853, сама по собі відсутність укладання окремого договору на основі спеціальних процедур не має істотного значення для справи та не спростовує висновок місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог, які ґрунтуються на вказаній додатковій угоді.

Отже, судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки інвестиційного договору №КД-8317 від 01.06.2005, додаткових угод до нього, договорів підряду від 25.12.2013 №25/12/1 та від 31.12.2013р. №КД-18853, актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.65-76 том 1) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а апеляційним судом не спростовано доведеність порушення відповідачем (інвестором) зобов'язань за інвестиційним договором, внаслідок чого позивачу були завдані реальні збитки у вигляді витрат на демонтаж об'єктів інвестування, які повинен нести інвестор.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність належними доказами протиправної поведінки інвестора у вигляді неналежного виконання зобов'язань за інвестиційним договором, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою і збитками у заявленому розмірі та вини товариства.

Таким чином, апеляційна інстанція, не перевіривши в повному обсязі законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дійшла помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п.6 ст.111^{9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.}

^{З огляду на те, що підставою скасування рішення від 18.02.2015 судом апеляційної інстанції стало порушення та неправильне застосування останнім норм ст.ст.14,22,204,614,623,629 ЦК України, ст.ст.218,224,225 ГК України та ст.ст.43,101,105 ГПК України, а судом першої інстанції достовірно встановлено факт завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором, і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.}

^{Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Одеський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №916/2004/14 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2015 у даній справі залишити без змін.

Витрати ДП "Одеський морський торговельний порт" у вигляді судового збору в сумі 3828,41 грн., сплаченого за подання касаційної скарги, покласти на ТОВ "Бруклін-Київ".

Наказ доручити видати господарському суду Одеської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун