ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року

Справа № 916/1233/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача

-не з'явились,

відповідача третьої особи

-не з'явились, -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" (далі - ТДВ "Третій автобусний парк")

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015

у справі

№916/1233/13

за позовом

Управління соціального захисту населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області

до (третя особа

ТДВ "Третій автобусний парк" - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації)

про

стягнення 85880 грн. безпідставно набутих коштів

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013 (судді: Лічман Л.В., Желєзна С.П., Гут С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Ярош А.І.), позов задоволено повністю з тих мотивів, що укладений між сторонами договір про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів від 01.01.2010 (далі - договір про розрахунки від 01.01.2010) та укладені між відповідачем та третьою особою 12 договорів про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху від 27.08.2007 (далі - договори про організацію перевезень від 27.08.2007), які є правовою підставою для перерахування компенсацій за перевезення пільгових категорій громадян, одночасно припинили свою дію з 01.09.2010р., тому спірні бюджетні кошти, які отримано відповідачем в якості компенсації пільгових перевезень, здійснених в період з вересня по грудень 2010р. включно, є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

ТДВ "Третій автобусний парк" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.509,910,916,1212 ЦК України, ст.ст.29,37 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ст.ст.4,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що фактичними діями сторін було вчинено правочин, яким договірні відносини були продовжені після 01.09.2010р., а тому добросовісно виконуючи свої зобов'язання щодо надання послуг з пільгового перевезення пасажирів, передбачені договором про розрахунки та договорами про організацію перевезень, відповідач мав законні очікування, що договірні відносини між сторонами не припинені. Крім того, компенсація та перерахування спірних коштів за вересень-грудень 2010р. були проведені на підставі укладеного між сторонами договору про розрахунки від 01.01.2010, термін дії якого було визначено до 31.12.2010р. (п.6.1 договору).

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.01.2010р. між Управлінням праці та ВАТ „Третій автобусний парк", правонаступником якого є ТДВ „Третій автобусний парк", укладено договір про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів з терміном дії до 31.12.2010р., за умовами п.1.1 якого предметом зазначеного договору є взаємовідносини по пільговому перевезенню окремих категорій громадян автотранспортом на 12 маршрутах („АС Комінтернівське-Н. Миколаївка" №18; „АС Комінтернівське-Сербка" №21; „АС Комінтернівське-Старі шомполи" №23; „АС Комінтернівське-Шевченків Кут" №24; „АС Комінтернівське-Сичавка" №25; „АС Комінтернівське-Степове" №26; „АС Комінтернівське-Широке" №27; „АС Комінтернівське-Дмитрівка" №28; „АС Комінтернівське-Пшонянове" №29; „АС Комінтернівське-Любопіль" №35; „АС Комінтернівське-Яків Хутор" №36; „АС Комінтернівське-АВ „Привоз" №58) та здійснення компенсаційних виплат за зазначені перевезення за рахунок субвенції, яка надається місцевим бюджетам з Державного бюджету на відповідний рік (у 2010 році).

Згідно п.п.2.1.2,2.2.1 цього договору перевізник зобов'язаний надавати Управлінню праці до 25 числа кожного місяця звіт про кількість рейсів, виконаних на маршрутах, звіт щодо обсягів перевезень, доходів та витрат по зазначеним маршрутам та розрахунок суми компенсації за пільгове перевезення, а Управління (позивач) зобов'язане надати перевізнику компенсацію за пільгове перевезення окремих категорій громадян на підставі затверджених розрахунків в межах бюджетних призначень.

12.12.2012р. за результатами ревізії Управління праці, яка проводилась за період з 01.02.2010р. по 30.09.2012р., Одеською об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено акт №810-16/39, в якому зафіксовано факт надання ВАТ „Третій автобусний парк" розрахунків у сумі 85880 грн. на компенсацію пільгових перевезень окремих категорій громадян на автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху за вересень-грудень 2010р., тобто у період, коли між перевізником та Управлінням транспорту були відсутні чинні договори про організацію перевезень. Вказаний висновок зроблено інспекцією за наслідками зустрічної звірки, в ході якої виявлено, що між Управлінням транспорту (третьою особою) та ВАТ „Третій автобусний парк" укладено 12 договорів про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування в звичайному режимі руху на кожний з перелічених вище маршрутів з терміном дії до 31.08.2010р. включно, після закінчення якого перевезення пасажирів здійснювалось нелегально, в зв'язку з чим, отримання будь-яких компенсацій є незаконним.

Враховуючи висновки ревізії, Управління праці направило ТДВ „Третій автобусний парк" вимогу щодо повернення до державного бюджету безпідставно отриманих бюджетних коштів у сумі 85880 грн., перерахування яких підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується сторонами.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення Управління праці та соціальної політики Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до господарського суду Одеської області про стягнення з ТДВ „Третій автобусний парк" 85880 грн. безпідставно отриманих бюджетних коштів.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), покладається на обласні державні адміністрації.

Статтею 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно з ч.1 ст.42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

При цьому, статтями 43-46 даного закону встановлено, що договори про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті укладаються строком від трьох до п'яти років після проведення конкурсу.

Пунктом 6.1 договорів про організацію перевезень від 27.08.2007, які укладалися між перевізником та Управлінням транспорту, передбачено, що термін дії договору встановлюється з 01.09.2007р. по 31.08.2010р. Після закінчення терміну дії договору, маршрут, який обслуговує перевізник згідно договору, виноситься на розгляд обласного конкурсного комітету у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши вказані положення Закону України "Про автомобільний транспорт", апеляційна інстанція зазначила, що внутрішньообласні перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування здійснюються на підставі відповідних строкових угод, які підписуються між органом обласної державної адміністрації та переможцем конкурсу. При цьому, пролонгація такого договору на період проведення нового конкурсу ані чинним законодавством, ані умовами договору не передбачена, а тому після закінчення строку, на який договір було укладено, повинен проводитися новий конкурс на право здійснення перевезення.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2015 у справі №815/8257/13-а залишено без розгляду адміністративний позов ТДВ "Третій автобусний парк" про визнання протиправною бездіяльності Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації щодо несвоєчасного оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування в Одеській області: "АС Комінтернівське - Н. Миколаївка" № 18; "АС Комінтернівське - Сербка" № 21; "АС Комінтернівське - Старі шомполи" № 23; "АС Комінтернівське - Шевченків Кут" № 24; "АС Комінтернівське - Сичавка" № 25; "АС Комінтернівське - Степове" № 26; "АС Комінтернівське - Широке" № 27; "АС Комінтернівське - Дмитрівка" № 28; "АС Комінтернівське - Пшонянове" № 29; "АС Комінтернівське - Любопіль" № 35; "АС Комінтернівське - Яків Хутор" № 36; "АС Комінтернівське - АВ "Привоз" № 58.

Наведене вище свідчить про те, що оформлені третьою особо та ВАТ „Третій автобусний парк" 12 договорів про організацію перевезень від 27.08.2007, які були укладені на строк до 31.08.2010р. включно, припинили свою дію з 01.09.2010р., у зв'язку з чим, цілком правомірними є посилання позивача на те, що з вересня по грудень 2010р. включно перевезення пасажирів відповідачем здійснювалось нелегально.

Крім того, пунктом 1.7 договору про розрахунки від 01.01.2010 визначено, що договір є дійсним при наявності у перевізника діючої ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень та діючого договору на обслуговування відповідних маршрутів, укладеного відповідно до чинного законодавства із замовником (організатором) перевезень або розпорядження замовника (організатора) перевезення про тимчасове призначення перевізника на обслуговування відповідних маршрутів терміном не більше 3 місяців.

Враховуючи викладене, договір про розрахунки від 01.01.2010 припинив свою дію з 01.09.2010р. одночасно із закінченням терміну дії 12 договорів про організацію перевезень від 27.08.2007.

Таким чином, договори, які є правовою підставою для перерахування сум компенсацій за перевезення пільгових категорій громадян, не були чинними в період з вересня по грудень 2010р., в зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 85880 грн., які отримано відповідачем, є безпідставно набутим майном, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не прийняв до уваги доводи скаржника про те, що ним виконано свої обов'язки щодо перевезення пасажирів, оскільки перевезення здійснювались всупереч встановленим правилам.

Апеляційна інстанція визнала помилковим твердження відповідача про погодження Управлінням транспорту продовження виконання укладених між ними договорів про організацію перевезень на строк до визначення за результатами конкурсу нового перевізника, що нібито підтверджується затвердженням розрахунків компенсації пільгових перевезень громадян за вересень, жовтень, листопад та грудень 2010р., оскільки пролонгація зазначених договорів ніякими нормативними актами не передбачена. Крім того, розрахунок компенсації пільгових перевезень сам по собі не може бути передумовою для виплати компенсації, тому що його складання прямо встановлено договором про розрахунки від 01.01.2010, положення якого не діяли з 01.09.2010р.

Посилання скаржника на те, що відповідно до ч.2 ст.37 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, не стосуються спірних правовідносин у зв'язку з тим, що названою нормою врегульовано поведінку перевізника під час виконання чинного правочину.

Апеляційним судом також відхилено твердження ТДВ "Третій автобусний парк" щодо неоскарження в судовому порядку договору про розрахунки від 01.01.2010, оскільки строк дії цього договору закінчився внаслідок настання події, вказаної в ньому передумовою для припинення правовідносин сторін.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

З урахуванням змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

Так, пунктом 1.7 договору про розрахунки від 01.01.2010 визначено, що договір є дійсним при наявності у перевізника діючої ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень та діючого договору на обслуговування відповідних маршрутів, укладеного відповідно до чинного законодавства із замовником (організатором) перевезень або розпорядження замовника (організатора) перевезення про тимчасове призначення перевізника на обслуговування відповідних маршрутів терміном не більше 3 місяців.

Згідно з ч.3 ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Вказаний пункт договору, яким фактично передбачено дострокову втрату ним чинності в разі припинення договорів про організацію перевезень від 27.08.2007 (основне зобов'язання), від яких договір про розрахунки від 01.01.2010 має похідний характер, цілком узгоджується з приписами ч.2 ст.212 ЦК України, згідно яких особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору про розрахунки від 01.01.2010 та 12 договорів про організацію перевезень від 27.08.2007 достеменно встановлено позадоговірний характер спірної суми компенсації за перевезення пільгових категорій громадян, отриманої відповідачем у період з вересня по грудень 2010р., в зв'язку з чим, бюджетні грошові кошти в сумі 85880 грн. є безпідставно набутим майном, оскільки договір про розрахунки від 01.01.2010 припинив свою дію з 01.09.2010р. одночасно із закінченням терміну дії 12 договорів про організацію перевезень від 27.08.2007.

За таких обставин, колегія не приймає до уваги твердження скаржника про те, що компенсація та перерахування спірних коштів за вересень-грудень 2010р. були проведені на підставі укладеного між сторонами договору про розрахунки від 01.01.2010, термін дії якого було визначено до 31.12.2010р. (п.6.1 договору).

При цьому, з врахуванням ч.2 ст.212 ЦК України та змісту п.1.7 договору про розрахунки від 01.01.2010, апеляційна інстанція правомірно відхилила доводи відповідача щодо необхідності визнання недійсним договору про розрахунки від 01.01.2010 для підтвердження факту безпідставного одержання ним бюджетних коштів, оскільки строк дії цього договору закінчився внаслідок настання події (скасувальної обставини), вказаної в ньому передумовою для припинення правовідносин сторін.

Разом з тим, касаційна інстанція відхиляє припущення скаржника про те, що фактичними діями сторін було вчинено правочин, яким договірні відносини були продовжені після 01.09.2010р., а тому добросовісно виконуючи свої зобов'язання щодо надання послуг з пільгового перевезення пасажирів, передбачені договором про розрахунки та договорами про організацію перевезень, відповідач мав законні очікування, що договірні відносини між сторонами не припинені, оскільки, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, пролонгація договорів про організацію перевезень від 27.08.2007 на період проведення нового конкурсу ані чинним законодавством, ані умовами цих договорів не передбачена, а тому після закінчення строку, на який договір було укладено, повинен проводитися новий конкурс на право здійснення перевезення, за результатами якого переможцем на підставі новоукладеного договору набувається право на здійснення перевезень за відповідним маршрутом.

Колегія суддів також враховує те, що додатковим підтвердженням безпідставного (позадоговірного) одержання відповідачем спірної суми коштів в якості компенсації за пільгове перевезення громадян за вересень-грудень 2010р. є наявні у справі платіжні доручення, оформлені в період з 16.11.2010р. по 23.12.2010р., в яких цільовим призначенням платежів не зазначено сплату коштів за договором про розрахунки від 01.01.2010, а тому їх не можна вважати набутими на підставі договору.

Дійсно, відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції від 17.11.2008р., чинній у спірний період), на яку посилається скаржник в обґрунтування своїх заперечень, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

З огляду на це, касаційна інстанція вказує на те, що відповідач з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості звернутися з вимогою про стягнення відповідної компенсації як такої, що має отримуватися перевізником на позадоговірних засадах.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111^{5,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,}

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі №916/1233/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун