Номер провадження2/754/1115/14

Справа №754/21811/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

29.09.2014 Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді

Саламон О.Б.

при секретарі

Солодухіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Паритет-Транс-Бізнес», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, яку було уточнено в процесі судового розгляду (а.с.75-80) до відповідача ПП «Паритет-Транс-Бізнес», в якій просить стягнути матеріальну та моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 16 700 грн. та 460 404 грн. відповідно, а також розмір втраченого заробітку в сумі 17 914, 5 грн., витрати на правову допомогу в сумі 9 256 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2014 ОСОБА_4, керуючи автобусом «Богдан» порушив правила дорожнього руху, здійснив наїзд на велосипед під його, ОСОБА_3, керуванням. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києві від 21.08.2014 р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито та звільнено останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим. Експлуатацію автобусу «Богдан» здійснює ПП «Паритет-Транс-Бізнес», з яким ОСОБА_4 перебував на час ДТП в трудових відносинах, а отже саме підприємство має відшкодовувати завдану позивачу шкоду. У зв'язку з вказаними подіями позивач отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв'язку з чим не мав можливості працювати, втратив заробіток, зазнав психологічних (моральних) страждань, оскільки отримані тілесні ушкодження звели нанівець його професійну діяльність за здобутою освітою «фізична реабілітація», перекреслили усі спортивні досягнення, що відобразилось у пошуках нової роботи.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на викладене у позові та на те, що шкода була завдана водієм юридичної особи ПП «Паритет-Транс-Бізнес», у зв'язку з чим вона повинна відшкодовуватись саме відповідачем. Заперечували щодо стверджень представників відповідача щодо незаконного заволодіння автобусом ОСОБА_4,посилаючись на те, що у відповідності до пояснень директора підприємства та самого ОСОБА_4, останній взяв автомобіль, виконуючи розпорядження керівництва для транспортування до СТО, а в подальшому з СТО до парку. Зокрема, відповідачем не надано доказів, що автобус вибув з їх володіння незаконним шляхом, не надано доказів щодо порушення кримінальної справи з приводу викрадення чи угону автобуса. Зазначали, що наслідок ДТП позивач отримав ІІІ групу інвалідності, внаслідок чого зменшився рівень загальної працездатності, крім того позивача за станом здоров'я переведено на неповний робочий день. Не заперечували той факт, що ОСОБА_4 відшкодував завдані збитки в розмірі 37 200 грн. Щодо моральної шкоди зазначили, що її розмір підтверджений висновком експерта.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що ПП «Паритет-Транс-Бізнес» дійсно використовує автобус «Богдан», а ОСОБА_4 на момент ДТП перебував з підприємством у трудових відносинах, однак останній, будучи по графіку вихідним, не повідомивши керівництво, не виконуючи трудові обов'язки, власним коштом розплатився за ремонт автобуса «Богдан» та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно забрав автобус з СТО, з метою перегону на територію підприємства. Керівництво підприємства не зверталось до органів МВС з заявою про повідомлення факту самовільного заволодіння транспортним засобом, оскільки цей факт став відомим вже після ДТП. У зв'язку з зазначеним, вважають, що підприємство не є належним відповідачем. Зокрема, зазначали, що цивільно-правова відповідальність водія автобусу ОСОБА_4 застрахована, а в ухвалі Деснянського районного суду м. Києва про закриття кримінального провадження чітко зазначено про примирення потерпілого з обвинуваченим у зв'язку з відшкодуванням завданих збитків. Зазначали, що розрахунок втраченого заробітку вчинений невірно, розмір шкоди за пошкодження велосипеда і годинника необґрунтований та недоведений. Щодо моральної шкоди пояснили, що висновок експерта є безпідставним, та в цій частині вимоги позивача необхідно задовольнити частково, а саме від 10 до 20 тисяч гривень. (а.с.139-142)

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в день ДТП не працював, переганяв автобус на базу для вирішення питання його подальшого ремонту. Зокрема, відшкодував позивачу шкоду в розмірі 37 200 грн. Просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.10, ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено наступне.

10 березня 2013 року близько 14:50 год. ОСОБА_4, керуючи автобусом «Богдан А091» д/н НОМЕР_1, по Московському мосту, через затоку в напрямку вул. Г.Сталінграду, біля електроопори №9, порушив правила дорожнього руху, в результаті чого скоїв наїзд на велосипед під керуванням ОСОБА_3, який рухався попутно в правій смузі, внаслідок чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме:

- поєднану травму хребта і таза (розрив донного з'єднання та правого крижовоздухвинного з'єднання, уламковий перелом вертлюгової западини зліва, перелом переднього краю вертлюгової западини з права), закриту травму хребта (компресійні переломи 8,9,11 грудних хребців, забій кісткового мозку 7 грудного хребця);

- закриту черепно-мозкову травму і множинні садна обличчя;

- забійні саднові рани м'яких тканин чолової ділянки виличної і скроневої ділянки справа;

- струс головного мозку;

- рвано-забійну рану у ділянці лівого колінного суглоба на фоні розлогого осадження;

- рвано-забійну рану у нижній ділянці лівого передпліччя по тильній поверхні, рвано-забійну рану на ділянці лівого ліктьового суглоба.

Відповідно до довідки Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 28.03.2014 р. ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні полі травми КМКЛШМД з 10.03.2013 по 23.03.2013 рік з діагнозом: ЗЧМТ; струс головного мозку; множинні садна обличчя справа; ЗТХ; компресійні переломи; больовий синдром; ЗТГК; забій грудей; ЗТЖ; забій черевної стінки; ЗТТ; розрив лонного сполучення; перелом вертлюгових западин з обох сторін; неповний розрив крижово-куприкового сполучення справа; травматичний шок І ст.

Тілесні ушкодження позивача також підтверджуються виписками з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7496, №7130. (а.с.85-88)

Згідно з даними, зафіксованими у протоколі огляду дорожньо-транспортної пригоди від 10.03.2013, в ході ДТП пошкоджено велосипед Author A 5507, належний позивачу. (а.с.94-103)

Згідно з пенсійним посвідченням ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи. (а.с.93)

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, а згідно з ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Встановлено, що водій ОСОБА_4 перебував з ПП «Паритет-Транс-Бізнес» в трудових відносинах, що підтверджується наказом ПП «Паритет-Транс-Бізнес» від 28.10.2011 (а.с. 83).

Наказом ПП «Паритет-Транс-Бізнес» від 31.10.2011 № 3110-к за ОСОБА_4 закріплено автомобіль д/н НОМЕР_1. (а.с.82)

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно - правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч. 3 і 4 ст. 1187 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 отримав у своє тимчасове технічне управління (нагляд, володіння) автобус для виконання трудових обов'язків, що підтверджується наказом про закріплення за ним транспортного засобу. В силу зазначеного факту, закон виключає його з кола осіб, відповідальних за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, оскільки зазначений автобус експлуатується саме підприємством.

Зокрема, стороною відповідача не заперечувався той факт, що ОСОБА_4 забрав автобус з СТО для транспортування на територію підприємства, яке відповідальне за зберігання зазначеного транспортного засобу.

Це підтверджується, зокрема, висновком службового розслідування, яким встановлено, що майстер СТО зателефонував ОСОБА_4, зазначив, що автобус відремонтований та його можна забирати. (а.с.135)

Зокрема, з квитанції до прибуткового касового ордеру №126 від 10.03.2014 р. вбачається, що кошти за ремонт автобусу ТОВ «Профплит» отримало від ПП «Паритет-Транс-Бізнес», що спростовує посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_4 оплатив ремонт автомобілю власними коштами та забрав з СТО не відремонтований автомобіль. (а.с.133)

Відповідно до заявки-нараду від 09.03.2013 автомобіль будо доставлено до СТО саме водієм ОСОБА_4, та саме ним прийнято виконання ремонтних робіт.

Тобто, механік СТО видав автомобіль саме водію ОСОБА_4

Зокрема, як вбачається з графіку роботи водіїв на березень 2013 р., наданого стороною відповідача, ОСОБА_4 10.03.2013 був вихідний, однак 11.03.2013 він повинен був виходити на роботу.

При огляді матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_4, зі змісту пояснень ОСОБА_4 вбачається, що саме 10.03.2013 сідати за кермо не збирався, однак зателефонували з ПП «Паритет-Транс-Бізнес», повідомивши про необхідність перевезення автобусу до автопарку. Механік ОСОБА_5 повідомив також про те, що ОСОБА_4 телефонували 10.03.2013 з приводу перевезення автобусу, оскільки 11.03.2013 необхідно виїжджати на маршрут.

Виходячи з того, що саме підприємство несе обов'язок по утриманню автомобіля, його належного зберігання та охорони, а ОСОБА_4 11.03.2013 зобов'язаний був вийти на роботу, враховуючи характер покладених на останнього обов'язків, виконання яких неможливе без застосування транспортного засобу, перевезення автомобіля ОСОБА_4 з СТО було викликано невідкладною виробничою необхідністю.

Під виконанням працівником своїх трудових обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю.

Виходячи з наведеного, суд вважає необґрунтованими посилання сторони відповідача на те, що ПП «Паритет-Транс-Бізнес» є неналежним відповідачем. ОСОБА_4 використовував автобус не у власних цілях, а в інтересах підприємства перевозив відремонтований автомобіль з СТО до парку для належного зберігання.

Звернень сторони відповідача зі скаргами на дії працівника СТО, який видав автомобіль ОСОБА_4 без розпорядження підприємства, та звернень на незаконне заволодіння ОСОБА_4 автобусом, суду не надано і таких звернень не здійснювалося, про що не заперечувалося стороною відповідача.

При вирішенні питання про розмір відшкодування завданої шкоди, підлягають врахуванню обставини ДТП та ступінь вини потерпілого.

Суду є не зрозумілим факт посилання позивача в мотивувальній частині заяви (про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог) (а.с.75-79) на необхідність відшкодування витрат на придбання ліків в розмірі 6 562, 54 грн., що суттєво зменшено в порівнянні з вимогами первісного позову (11 835, 89 грн.), однак прохальна частина не містить вимог на відшкодування витрат на придбання ліків в розмірі 6 562, 54 грн., тобто не включено зазначених вимог до прохальної частини уточненої позовної заяви.

Представником позивача надавались суду додаткові пояснення (а.с.178-186), в яких останній просив суд стягнути інші суми втраченого заробітку, а саме 17 205 грн. та за інших період. Однак, в ході судового розгляду представником позивача зазначено, що за основу їх вимог необхідно приймати саме заяву про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог (а.с.75-79)

Щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 16 700 грн. суд вважає її не доведеною та не обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до товарного чеку №2 вартість велосипеду Author A 5507, який придбавався 10.10.2012, становить 15 000 грн. (а.с.107), ДТП сталось 10.03.2013, тобто позивач просить стягнути з відповідача вартість велосипеду без врахування зносу та стану велосипеду до ДТП.

Стороною позивача 11.08.2014 було заявлено клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи, однак вирішення зазначеного клопотання було за згодою сторін відкладено для його конкретизації та уточнення. В подальшому зазначене клопотання сторонами не заявлялось.

Щодо годинника «Casio» стороною позивача не надано суду жодного підтвердження того, що зазначений годинник пошкоджений саме в процесі ДТП та був наявний у позивача в момент події.

Зокрема, у відповідності до письмових пояснень ОСОБА_4, останнім були відшкодовані позивачу збитки в розмірі 37 200 грн. (а.с.205-206), про що не заперечували сторони, що не підлягає доказуванню у відповідності до ст. 61 ЦПК України.

Зазначене підтверджується ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2013 року, якою кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_4 закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим. Зокрема, зазначено і про відшкодування збитків. (а.с.11-13)

Зокрема, стороною позивача зазначалось, що ОСОБА_4 відшкодовано саме матеріальну шкоду.

Виходячи з наведеного, вбачається, що однією з вимог уточненої позовної заяви є відшкодування матеріальної шкоди, в розмірі 16 700 грн., яка ОСОБА_4 відшкодована, навіть в більшому розмірі ніж того просить сторона позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення втраченого заробітку, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині позивач посилається на ст. 1195, 1197 ЦК України. Зазначає, що середньомісячний заробіток позивача за останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва склав 1 320 грн., що є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, отже за період з 10.03.2013 р. по 31.03.2013 р. розмір втраченого заробітку складає 942, 90 грн. = (1320 грн. /21 робочий день * 15 днів лікарняного), за період з 01.04.2013 р. по 31.05.2013 р. - 2 640 грн., що в сумі складає 3 582, 9 грн. Остаточний розмір втраченого заробітку, сторона позивача вираховує виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати: 3582, 90 *5, що складає 17 914, 5 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Спорт-Маркетинг» від 02.04.2014 р. ОСОБА_3 працює в ТОВ «Спорт-Маркетинг» з 13.09.2010 р. на посаді інструктор тренажерної зали.

Згідно з довідкою №281 від 04.06.2014 р. ОСОБА_3 переведений на неповний робочий день (4 години) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з 03.03.2014 р. за станом здоров'я.

Виходячи з наведеного, позивача було переведено на неповний робочий день більш ніж через рік після ДТП. Зокрема, доказів на те, що зазначене переведення було пов'язане саме з ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП суду не надано.

Згідно з ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушко дженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушко дження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, базою для розрахунку розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку є середній місячний заробіток, який по терпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Для визначення розміру втраченого заробітку середній місячний заробіток слід помножити на встановлений медико-соціальною експертною комісією відсоток втрати професійної працездатності, а цей добуток - розділити на 100.

Однак, всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України позивач на даний час не довів ступінь втрати працездатності, який має згідно з правилами ст. 1197 ЦК України визначальне значення для обрахування розміру втраченого внаслідок ушкодження здоров'я заробітку.

Так, стороною позивача не надано суду доказів втрати саме професійної працездатності, не зазначено відсоток такої втрати.

Професійна працездатність - це здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом). (п. З Додатка до Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи).

Як вбачається з довідки ТОВ «Спорт-Маркетинг» ОСОБА_3 працює в ТОВ «Спорт-Маркетинг» на посаді інструктор тренажерної зали на теперішній час, що свідчить про те, що позивач має здатність роботи за своєю професією, та лише переведений на неповний робочий день.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зокрема, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №439 від 06.05.2001 р., оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, інші дні оплачуються застрахованій особі за рахунок коштів фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.

Тобто, позивач, перебуваючи на лікарняному отримував відповідні виплати, що підтверджується листками непрацездатності. (а.с.192-194)

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення втраченого заробітку, вважає зазначені вимоги не обгрунтованит\ми та недоведеними; зокрема стороною позивача не заявлялось клопотання про призначення судово-медичної експертизи для встановлення ступеню втрати професійної (загальної) працездатності (у процентах), не надавалась висновку МСЕК.

Доводи про спричинення моральної шкоди позивач пов"язує з тим, що він зазнав психологічних (моральних) страждань, оскільки отримані тілесні ушкодження звели нанівець його професійну діяльність за здобутою освітою «фізична реабілітація», перекреслили усі спортивні досягнення, що відобразилось у пошуках нової роботи.

Встановлено, що позивач отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізична реабілітація» та здобув кваліфікацію професіонал. (а.с.10)

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у 460 404 грн., суд враховує вище викладене, ступінь вини та, керуючись роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) при з"ясуванні доказів на підтвердження факту заподіяння моральних страждань, дійшов висновку, що сума немайнового позову необґрунтовано завищена, не доведена у повному обсязі, тому позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 15 000 грн.

Наданий стороною позивача висновок експертного дослідження від 12.06.2014 р. експерта «Київської незалежної Судово-Експертної Установи» Н.Л. Коваль (а.с.108-109) щодо відшкодування розміру компенсації завданих моральних страждань, суд до уваги не приймає, оскільки у визначенні розміру компенсації були застосовані методики, висновки якого мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. Наукова методика, вихідна величина, запропонована у 378 мінімальних заробітних плат, а також формула і коефіцієнти для обрахування компенсації носять винятково абстрактний характер. Зокрема, в даному «експертному дослідженні» не зазначено чітку величину завданої моральної шкоди. Формулювання «може становити 378 мін. заробітні плати» носить суб'єктивний рекомендаційний характер. Зазначений висновок є суб'єктивним оціночним судженням експерта щодо можливого, приблизного та орієнтованого розміру моральної шкоди.

В висновку експерт не вказує який саме критерій оцінки розміру шкоди ним був обраний, від яких конкретних факторів залежить умовність встановлення розміру шкоди, наскільки дана умовність є великою та як від цього може бути зменшений чи збільшений розмір шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що представник позивача перебував у судових засідання, а саме: 22.05.2014 - 8 хв. (з 10 год. 09 хв. по 10 год. 17 хв.); 12.06.2014 (з 14 год. 21 хв. по 14 год. 33 хв.) - 12 хв.; 05.08.2014 (з 16 год. 34 хв. по 17 год. 36 хв. ) - 1 год. 2 хв.; 11.08.2014 (з 16 год. 43 хв. по 17 год. 51 хв.) - 1 год. 8 хв.; 19.08.2014 (з 16 год. 41 хв. по 17 год. 21 хв.) - 40 хв.; 15.09.2014 (з 16 год. 15 хв. по 17 год. 31 хв.) - 1 год. 16 хв.; 29.09.2014 (з 14 год. 26 хв. по 14 год. 41 хв.) - 15 хв., загалом 4 год. 41 хв. (281 хв.)

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 4230,52 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2014 рік: (з 22.05.2014 до 29.09.2014 - 281 хв. ) 1218/100*40*281/60 = 2 281,72 грн.

Суд приймає до уваги наявність в матеріалах справи заяви про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог, додаткових пояснень зі сторони позивача, заяв про ознайомлення стороною позивача з матеріалами справи та акт наданих послуг, та враховує, зокрема, участь представника позивача під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Виходячи з наведеного, витрати на правову допомогу за участь представника позивача під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді становить: 1218/100*40*240/60= 1948, 8 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 4230,52 (2 281,72 грн. + 1948, 8 грн. = 4230,52 грн.).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,6 грн.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4 230,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187, 1191, 1194 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Паритет-Транс-Бізнес» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4 230,52 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Паритет-Транс-Бізнес» на користь держави судовий збір - 243,6 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва

Саламон О.Б.