ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 року Чернігів Справа № 825/1943/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗаяць О.В.,

за участю секретаряПрокіної А.С.,

представника позивача Акуленка В.М.,

представника відповідача Вагнера О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина польова пошта НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина польова пошта НОМЕР_2 , в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити належну ОСОБА_1 підйомну допомогу; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошових коштів підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Зазначає, що йому не була виплачена підйомна допомога та відшкодовані витрата на відрядження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , місця поживання не змінював та не реєструвався за новим місцем проживання, а відтак не набув права на отримання підйомної допомоги. Крім того, виплата витрат на службове відрядження мала бути здійснена військовою частиною НОМЕР_3 у розпорядження командира якої був направлений військовослужбовець ОСОБА_1 .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Підполковник ОСОБА_1 , призначений наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.10.2014 року №682 офіцером резерву, військової частини польова пошта НОМЕР_4 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області.

Згідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 11.11.2014 №17 з 11.11.2014 був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_4 , на всі види забезпечення.

Вказаним наказом позивачу було встановлено оклад за посадою в розміру 1120 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 16 червня 1992 року «Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» визначено, що виплачувати особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби при переїзді на нове місце служби підйомні у розмірі місячного грошового забезпечення і на кожного члена сім`ї - 50 процентів від місячного грошового забезпечення, що отримує військовослужбовець. Вказаним військовослужбовцям добові виплачуються в установлених розмірах.

Згідно пункту 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу командира в/ч польова пошта НОМЕР_4 від 11.11.2014 року №17 з 11.11.2014 року, підполковник ОСОБА_1 , прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Ріпки Чернігівської області) до військової частини польова пошта НОМЕР_4 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області та приступив до виконання обов`язків за посадою з 11.11.2014 року. При цьому, відповідно до листа № 1453 від 10.07.2015 за підписом начальника Остерської КЕЧ району полковника ОСОБА_2 , підполковник ОСОБА_1 за період проходження служби в Деснянському гарнізоні (військова частина польова пошта НОМЕР_4 ) з 11.11.2014 по 29.12.2014 року житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався, проживав в казармі (а.с. 45).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити належну ОСОБА_1 підйомну допомогу є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 6 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби. Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд`єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сит України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530, службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Позивачем в 2014 році були подані до фінансової частини військової часини польова пошта НОМЕР_4 документи на оплату коштів витрачених на відшкодування витрат на відрядження, в тому числі копії посвідчень про відрядження командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 18.11.2014 року за №38 за період з 18.11.2014 по 17.12.2014 та від 24.12.2014.

Листом від 13 січня 2015 року №38 ТВО командира частини польова пошта НОМЕР_4 було повідомлено що зазначені кошти будуть нараховані при надходженні фінансування. Однак, на даний час кошти витрачені на службові відрядження ОСОБА_1 не виплачені.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошових коштів підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження та зобов`язання провести нарахування та виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на відрядження підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити належну ОСОБА_1 підйомну допомогу.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошових коштів підполковнику ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддяпідпис О.В. Заяць

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Заяць