Номер провадження 2/522/6701/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді – Кравчук Т.С.,

при секретарі – Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячна Пальміра”, про визнання договору частково недійсним, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячна Пальміра” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позовач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ТОВ “Сонячна Пальміра”, посилаючись на те, що вона є єдиним учасником ТОВ “Сонячна Пальміра”. Раніше учасником цього товариства з часткою 97,32% був відповідач ОСОБА_3, але 15 січня 2015 року він вийшов з складу учасників товариства.

Поряд з цим, 05 листопада 2014 року в м.Клайпеда між відповідачами по цій справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено угоду щодо просування продукції Research and Production Company «MELT WATER», UAB (юридична адреса: вул.Памишкес, буд.7, Швепеляй, Клайпедський район, Литовська республіка) на ринок Сингапуру.

У забезпечення своїх зобов’язань за угодою відповідач ОСОБА_3 зобов’язався протягом 15 днів з моменту підписання цієї угоди передати відповідачу ОСОБА_2 акції (частки) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» з усім майном, а у разі повного виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за угодою у строк до 01 травня 2015 року акції (частки) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» повертаються від ОСОБА_2 ОСОБА_3. У разі повного або часткового невиконання угоди акції (частки) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» залишаються у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрачає право претендувати на повернення акцій (часток) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» (пункти 3.2, 3.3 угоди від 05 листопада 2014 року).

Обґрунтувавши позов тим, що відповідно до розділу 9 Статуту ТОВ “Сонячна Пальміра” відчуження учасником своєї частки у товаристві третім особам допускається тільки за згодою інших учасників товариства, при цьому учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки, але виконання угоди в частині забезпечення зобов’язань та відчуження частки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 порушує Статут ТОВ “Сонячна Пальміра” та її права, позивачка ОСОБА_1 з посиланням на ст.228 ЦК України просить суд визнати недійсними пункти 3.2 та 3.3 угоди щодо просування продукції Research and Production Company «MELT WATER», UAB на ринок Сингапуру, яка була укладена 05 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Крім цього, в червні 2015 року третя особа з боку позивача ТОВ “Сонячна Пальміра” звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору від 05 листопада 2014 року повністю недійсним та, таким чином, заявила самостійні вимоги щодо предмета спору.

Вимоги ТОВ “Сонячна Пальміра” обгрунтовані тим, що оспорена угода від 05 листопада 2014 року порушує права та законні інтереси ТОВ “Сонячна Пальміра”, угода в частині домовленостей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про просування продукції «MELT WATER»,UAB на ринок Сингапуру підлягає визнанню недійсною на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки при її укладенні сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, а в частині забезпечення зобов’язань зазначена угода суперечить ст.ст.115, 147 ч.2, 319, 548 ч.2 ЦК України, ч.ч.2, 3 ст.53 Закону України "Про господарські товариства”, та підлягає визнанню недійсною в силу ч.1 ст. 203, ст.215 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов свої довірительниці підтримала та просила задовольнити, також не заперечувала проти задоволення позову третьої особи ТОВ “Сонячна Пальміра”.

Представник ТОВ “Сонячна Пальміра” у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала, підтримала позов ТОВ “Сонячна Пальміра” та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення заявлених по цій справі позовів не заперечувала та вважала, що ці позови мають бути судом задоволені повністю.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позови не визнав та проти їх задоволення заперечував, посилаючись на відповідність законодавству України та дійсність укладеної між відповідачами угоди від 05 листопада 2014 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ТОВ “Сонячна Пальміра” має бути задоволений з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно з ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, при укладенні договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, але такі умови не можуть суперечити законодавству.

Згідно з ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.548 ЦК України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до яких виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами спраи підтверджено, що 05 листопада 2014 року в м.Клайпеда відповідачами по цій справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як між акціонерами Research and Production Company «MELT WATER», UAB –- була укладена угода, відповідно до якої ОСОБА_3 зобов’язався створити умови для успішного просування продукції Research and Production Company «MELT WATER», UAB на ринок Сингапуру.

Дана угода укладена відповідачами у простій письмовій формі та ними підписана.

Відповідно до п.1 укладеної між відповідачами угоди ОСОБА_3 зобов’язався до 01 травня 2015 року зареєструвати компанію в Сингапурі, забезпечити для неї легальний офіс, послуги місцевого банка, персонал, увесь обсяг дозвільних документів для легальної діяльності з продажу води MELT WATER, UAB, забезпечити підписання новою компанією договорів та входження до мереж FairPrice, Cold Storage, 7/11 на умовах: загальна кількість пунктів продажу має бути не менш ніж 500, ціна продажу EXW завод середній оборот «MELT WATER», UAB 0,25 л – 0,4 USD, 0,5 л – 0,7 USD, ціна на полиці не ніжче за ціни “San Pellegrino”, “Perrier”, “Evian”, середній оборот на ринку Сингапура 20 пляшок/пункт продажу/доба, строк оплати рахунків «MELT WATER», UAB за поставлену на адресу нової компанії в Сингапурі воду – 80 календарних днів з моменту надходження контейнеру до порту Сингапура. Загальний бюджет проекта не більш ніж 100 000 доларів США, що включає в себе витрати «MELT WATER», UAB на доставку продукції до Сингапуру та повні витрати цього підприємства в Сингапурі з моменту підписання цієї угоди до 01 травня 2015 року. Витрати в Сингапурі оплачуються «MELT WATER», UAB після отримання відповідних заявок від створеної у Сингапурі компанії. При цьому до моменту надання заявок між «MELT WATER», UAB та сингапурською компанією підписується договір кредиту та кошти перераховуються як позичальні.

Таким чином, відповідно до угоди від 05 листопада 2005 року основні зобов'язання щодо просування продукції на ринок Сингапуру повинні були бути виконані ОСОБА_3, але не на користь іншої сторони угоди ОСОБА_2, а на користь Research and Production Company «MELT WATER», UAB. При цьому ці зобов’язання мали бути виконані не особисто ОСОБА_3, а певною компанією, яку ОСОБА_3 зобов’язався зареєструвати в Сингапурі для легальної діяльності з продажу продукції «MEALT WATER», UAB.

Відповідно до п.2 угоди у разі успішного виконання п.1 цієї угоди після 01 травн 2015 року 100% акцій (часток) компанії в Сингапурі у розумний строк мають бути передані «MELT WATER», UAB.

Згідно з п.4.3 угоди сторони домовились, що до цієї угоди застосовується цивільне право України.

Укладена між відповідачами угода від 05 листопада 2014 року не є угодою на користь третьої сторони «MEALT WATER», UAB, оскільки відповідно до ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому саме боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Але аналіз умов зазначеної угоди вказує, що вона містить домовленості відповідачів, які передбачають зобов’язання «MELT WATER», UAB та ще не створеної компанії в Сингапурі. Виконання цієї угоди має відбуватися саме між «MELT WATER», UAB та компанією в Сингапурі, яку ОСОБА_3 має створити у майбутньому, а відповідач ОСОБА_2 не є у цих зобов’язаннях кредитором.

На час підписання угоди відповідачі не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на встановлення цивільних прав та обов'язків для зазначених юридичних осіб.

В тексті угоди прямо зазначено, що вона укладена відповідачами як акціонерами Research and Production Company «MEALT WATER», UAB.

Права акціонерів, які визначають зміст взаємних відносин між акціонерним товариством і його учасниками, встановлені ст.88 ГК України, ст.116 ЦК України та ст.ст. 10, 21, 38, 39 Закону України «Про господарські товариства».

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства поза відносинами представництва укладати договори, на підставі яких виникають зобов’язання для цього товариства.

На час укладання угоди від 05 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_3 був директором ТОВ “Сонячна Пальміра”. Але відтиск печатки цього підприємства на угоді від 05 листопада 2014 року відсутній, що вказує на те, що дана угода була укладена та підписана ОСОБА_3 не як директором ТОВ “Сонячна Пальміра”.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання тільки сторонами.

В угоді від 05 листопада 2014 року не зазначено, що сторона угоди ОСОБА_2 діє в якості представника Research and Production Company «MELT WATER», UAB.

Відповідно до ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Що стосується зазначеної у договорі сингапурської компанії, то цивільна правоздатність юридичної особи виникає лише з моменту її створення (ч.4 ст.91 ЦК України).

Згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Угода від 05 листопада 2015 року в частині домовленостей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про просування продукції «MEALT WATER», UAB на ринок Сингапуру підлягає визнанню недійсною на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки при її укладенні сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Такі недійсні зобов'язання ОСОБА_3 щодо просування продукції «MEALT WATER», UAB на ринок Сингапуру не підлягають забезпеченню, оскільки в силу ст.548 ЦК України недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення,

Так, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів українське законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань шляхом покладення на боржника додаткового зобов'язального обтяження.

Способи забезпечення зобов'язань - це встановлені законом чи договором забезпечувальні засоби майнового характеру, що існують, як правило, у вигляді акцесорних зобов'язань, які спрямовані на стимулювання боржника до здійснення виконання та/або іншим чином гарантують захист майнового інтересу кредитора у разі неспроможності боржника.

Чинний ЦК України передбачає використання не лише прямо визначених ним способів забезпечення, таких як неустойка, порука, завдаток, застава, гарантія та притримання, а і тих, які визначені самими сторонами в договорі.

Поряд з цим, у ЦК України відсутнє визначення способів забезпечення зобов'язань, що не дозволяє відносити певні частини моделей забезпечення зобов’язань, які учасники цивільного обігу конструюють для себе, до конкретно вже визначених у законі та поширювати на такі засоби норми параграфу 1 глави 49 ЦК України.

Поряд з цим, всім способам забезпечення зобов'язань притаманні спільні риси, до яких слід віднести: 1) спрямованість на спонукання боржника виконати забезпечене зобов'язання належним чином під загрозою настання для нього невигідних наслідків (як правило, майнових); 2) всі засоби забезпечення виконання зобов'язань покликані попереджувати негативні наслідки для кредитора, які настають чи можуть виникнути у разі порушення забезпечених зобов'язань боржником; 3) спрямованість забезпечувальних засобів на компенсацію негативних наслідків у майновій сфері кредитора, які настають чи можуть виникнути у разі порушення забезпечених зобов'язань боржником; 4) засоби забезпечення виконання зобов'язань характеризуються акцесорністю. Виняток з цього правила складає лише гарантія; 5) майнові наслідки настають виключно у випадку порушення основного зобов'язання.

Для віднесення певного правового механізму до засобів забезпечення виконання зобов'язань, необхідно, щоб йому були притаманні всі наведені вище ознаки у сукупності. Всі способи забезпечення виконання зобов'язань, мають спільну мету, яка направлена на те, щоб зобов'язання договірного і позадоговірного характеру виконувалися належним чином у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок - з тими вимогами, які звичайно ставляться до виконання, а відтак - і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці.

В обгрунтування необхідності забезпечення зобов’язань ОСОБА_3 у п.3.1 цієї угоди від 05 листопада 2014 року зазначено, що порушення ОСОБА_3 своїх зобов’язань призведе до певних втрат саме для «MELT WATER», UAB, а забезпечення зобов’язань ОСОБА_3 необхідно саме для покриття рисків «MELT WATER», UAB, оскільки ОСОБА_3 у повну його відповідальність передаються значні матеріальні ресурси у вигляді зазначених у п.1.1.2 угоди продукції та фінансових ресурсів «MEALT WATER», UAB.

Але відповідно до п.1.1.2 угоди матеріальні цінності «MEALT WATER», UAB передбачено передавати не особисто ОСОБА_3, а створеній ним сингапурській компанії. Вочевідь, що тільки ця юридична особа може та має нести відповідальність за належне використання матеріальні цінності «MEALT WATER», UAB.

Поряд з цим, всупереч задекларованій меті забезпечення зобов’язань - попередження негативних наслідків саме для «MELT WATER», UAB, передбачений в угоді спосіб забезпечення зобов’язань підлягає застосуванню тільки на користь ОСОБА_2, а майнові наслідки цього забезпечення настають для ОСОБА_3 не у разі порушення ним основного зобов'язання, а вже протягом 15 днів з моменту підписання угоди.

Відповідач ОСОБА_2 не є кредитором у зобов’язаннях щодо просування продукції «MELT WATER», UAB на ринок Сингапуру, тому він не мав права від свого імені укладати договір про забезпечення цих зобов’язань, по яких він не має права вимоги.

Так, відповідно до п.3.2. угоди від 05 листопада 2014 року, з метою забезпеченння виконання ОСОБА_4 своїх зобов’язань передбачено, що протягом 15 днів з моменту підписання цієї угоди акції (частки) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» зі всім майном передаються ОСОБА_2.

Після 01 травня 2015 року у разі повного виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань, передбачених п.1 цієї Угоди, акції (частки) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» передаються від ОСОБА_2 ОСОБА_3. У разі повного або часткового невиконання п.1 угоди акції (частки) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» залишаються у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрачає право претендувати на повернення акцій (часток) компаній ТОВ «Сонячна Пальміра» (п.3.3 угоди від 05 листопада 2014 року).

Згідно з ч.2 ст.638 ЦК України умови про предмет договору є істотними умовами договору.

Предмет договору – це те, про що, власне, сторони домовляються, з приводу чого вони вступають у правовідносини. Вочевідь, що предмет у договорі має бути певним чином конкретизований та індивідуалізований шляхом зазначення певної інформації про його властивості. Без визначення предмету договору будь-який договір існувати не може.

Але в оспореній угоді предмет, за рахунок якого забезпечуються зобов’язання ОСОБА_3, конкретно не визначений, в ній йдеться тільки про акції (частки) компанії ТОВ «Сонячна Пальміра» зі всім майном.

ТОВ «Сонячна Пальміра» не є акціонерним товариством та його статутний капітал не поділений на частки однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

На час укладення зазначений угоди відповідач ОСОБА_3 був директором ТОВ «Сонячна Пальміра».

Також, відповідно до діючого на час укладення зазначеної угоди Статуту ТОВ «Сонячна Пальміра», який був затверджений рішенням загальних зборів ТОВ “Сонячна Пальміра” від 13 жовтня 2014 року, учасниками цього товариства були ОСОБА_3, з часткою у статутному фонді у розмірі 97,32% та ОСОБА_1, з часткою у статутному фонді товариства у розмірі 2,68%.

Але розмір часток ТОВ “Сонячна Пальміра” та конкретний перелік майна, що складає предмет забезпечення зобов’язання, в угоді від 05 листопада 2014 року не визначений.

Вклади учасників до статутного капіталу товариства, з моменту їх внесення, є власністю самого товариства (ст.115 ЦК України). Відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Таким чином, навіть у разі відступлення ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ “Сонячна Пальміра” для забезпечення своїх зобов’язань, майно ТОВ “Сонячна Пальміра” має залишатися у власності цього підприємства. Зобов’язання ОСОБА_3 не можуть забезпечуватися за рахунок належного ТОВ “Сонячна Пальміра” майна.

Зобов’язання ОСОБА_3 не можуть бути забезпечені за рахунок його частки у статутному капіталі ТОВ “Сонячна Пальміра” з огляду на приписи ч. 2, 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ч.2 ст. 147 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до пунктів 5.1.6 та 9.2 Статуту ТОВ “Сонячна Пальміра” у редакції від 13 жовтня 2014 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, учасник товариства мав право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) третім особам лише за згодою решти учасників товариства. Учасник, який бажає передати свою частку, повинен представити письмове повідомлення про свій намір іншим учасникам. Повідомлення має містити всі умови, на яких передається частка, включаючи ціну угоди, валюту та порядок оплати.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Але сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Урегулювання сторонами угоди від 05 листопада 2014 року договірних відносин на власний розсуд без дотримання наявних в законі імперативних приписів є протиправним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-52цс13).

Крім цього, відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майнові права та обов'язки вважаються особливими об'єктами майна (ст.190 ЦК України).

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Оспорена угода не містить положень щодо обмеження права власності ОСОБА_2 на частку у статутному капіталі ТОВ “Сонячна Пальміра” у період до 01 травня 2015 року, але реалізація ОСОБА_2 наявного в нього права на розпорядження цим предметом забезпечення зобов’язання могло б призвести до порушення прав ОСОБА_3

Пункт 3.3 угоди щодо повернення ОСОБА_2 часток ТОВ “Сонячна Пальміра” ОСОБА_3 у разі повного виконання п.1 угоди суперечить ст.319 ЦК України, відповідно до якої власник розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб тільки лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що оспорена угода в частині забезпечення недійсних зобов’язань ОСОБА_3 суперечить ст.ст. 115, 147 ч.2, 319, 548 ч.2 ЦК України, ч. 2, 3 ст.53 Закону України "Про господарські товариства”, дана частина угоди також підлягає визнанню недійсною в силу ч.1 ст. 203, ст.215, 548 ЦК України.

Вирішуючи по суті позов ОСОБА_1 по заявлених нею підставах суд звертає увагу, що відповідно до розділу 9 Статуту ТОВ “Сонячна Пальміра” відчуження учасником своєї частки у товаристві третім особам допускається тільки за згодою інших учасників товариства, при цьому учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.31 його постанови від 24 жовтня 2008 року №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (ч.2 ст.147 ЦК України, ч.2 ст.53 Закону України “Про господарські товариства”) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої ст.362 ЦК України.

Право переважної купівлі частки не поширюється на інші випадки відчуження частки за договором міни, дарування, довічного утримання, забезпечення зобов’язань тощо.

Угода від 05 листопада 2014 року не містить умов щодо продажу ОСОБА_3 своєї частки в ТОВ “Сонячна Пальміра”.

Отже, укладення відповідачами угоди від 05 листопада 2014 року жодним чином не порушило переважне право позивачки ОСОБА_5 на купівлю частки іншого учасника товариства.

Крім цього, позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсною угоди від 05 листопада 2014 року по заявлених нею підставах не відповідають способу захисту, який передбачений ч.4 ст.362 ЦК України для такого випадку.

Згідно з ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та

інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

При таких обставинах, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ТОВ “Сонячна Пальміра” має бути задоволений шляхом визнання повністю недійсною укладену між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 угоду від 05 листопада 2014 року щодо просування продукції Research and Production Company «MELT WATER», UAB на ринок Сингапуру.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячна Пальміра”, про визнання договору частково недійсним - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячна Пальміра” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним задовольнити.

Угоду щодо просування продукції Research and Production Company «MELT WATER» на ринок Сингапуру, укладену 05 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати недійсною.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одескої області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 15.07.2015