Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"16" липня 2015 р. № 820/5284/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Комунального закладу охорони здоров’я "Обласний будинок дитини № 2"
про
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач , ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Комунального закладу охорони здоров'я “Обласний будинок дитини № 2” щодо відмови відповідно до листа № 206 від 05.05.2015 року на інформаційні запити №№ 49/із, 50/із, 51/із, 52/із, 53/із, 54/із від 27.04.2015 р. в наданні копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких Відповідач закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року за кодами Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010: 10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові);
2. Зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я “Обласний будинок дитини № 2” задовольнити інформаційні запити №№ 49/із, 50/із, 51/із, 52/із, 53/із, 54/із від 27.04.2015 року, а саме надати копії договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010: 10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові);
3. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 2» із інформаційними запитами про надання публічної інформації.
В інформаційних запитах позивач просив надати публічну інформацію у вигляді копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких КЗОЗ «Будинок дитини № 2» закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року за кодами Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010: 10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові). Листом № 206 від 05.05.2015 р. КЗОЗ «Будинок дитини № 2» у задоволенні вище вказаних інформаційних запитів відмовив, посилаючись на те, що Відповідач не є суб'єктом владних повноважень, тобто не повинен надавати публічну інформацію, а також на те, що Інформацію, яку запитував Позивач у вигляді копії договорів, є інформацією з обмеженим доступом, тобто конфіденційна.
Позивач вважає, що дії Відповідача, які виразились у відмові надання відповіді на інформаційні запити про надання публічної інформації є противоправними, а саме такими, що порушують положення преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» та законне право Позивача на доступ до відкритої інформації передбаченої ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В судове засідання позивач з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що поширення інформації, що міститься в договорі, який запитував позивач, обмежена юридичною особою – постачальником продуктів харчування, у зв’язку із визнанням її комерційною таємницею та віднесенням її до конфіденційною, про що зазначено у Договорах Про закупівлю продуктів харчування. Таким чином, відмова в наданні запитуваної позивачем інформації є законною та обґрунтованою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 2» із інформаційними запитами про надання публічної інформації №№ 49/із, 50/із, 51/із, 52/із, 53/із, 54/із від 27.04.2015 р.
В інформаційних запитах позивач просив надати публічну інформацію у вигляді копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких КЗОЗ «Будинок дитини № 2» закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року за кодами Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010: 10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові).
Листом № 206 від 05.05.2015 р. КЗОЗ «Будинок дитини № 2» у задоволенні вище вказаних інформаційних запитів відмовив, посилаючись на те, що Відповідач не є суб'єктом владних повноважень, тобто не повинен надавати публічну інформацію, а також на те, що Інформацію, яку запитував Позивач у вигляді копії договорів, є інформацією з обмеженим доступом, тобто конфіденційна.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VІ від 13.01.2011 року.
Так, згідно ст. 1 зазначеного вище Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 5 статті 6 Законом України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Статтею 19 Закону під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень, розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; - особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч.3 статті 13 вказаного Закону).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Отже, законом можуть бути встановлені певні виключення при покладенні на розпорядників інформації обов’язків по наданню та оприлюдненню інформації.
Виходячи з викладеного суд зазначає, що відповідач хоча і не є державним органом але він фінансується з Державного бюджету України.
Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України, Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів, а відповідач - розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Саме тому відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює владні управлінські функції (обов'язки) по отриманню бюджетних асигнувань, взяттю бюджетних зобов'язань та здійсненню витрат бюджету.
Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п.7 ч.1 ст.2 БК України).
Таким чином, укладання відповідачем угод на постачання продуктів харчування та продовольчої сировини є фактом взяття бюджетного зобов'язання, оскільки зазначені угоди укладаються в межах бюджетних асигнувань і оплата за які здійснюється з державного бюджету протягом бюджетного періоду.
Враховуючи викладене вище суд дійшов до висновку, що відповідач у взаємовідносинах із третіми особами щодо постачання продуктів харчування та продовольчої сировини виступав в якості розпорядника бюджетних коштів, а тому відповідно положень ч.5 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до такої інформації не може бути обмежено.
Положеннями ч.4 ст.21 Закону України "Про інформацію" передбачено, що до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи, що положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" регулюються специфічний вид інформаційних відносин, а саме відносини щодо отримання і створення публічної інформації, то суд вважає, що такі норми є спеціальними нормами і підпадають під виключення п.6 ч.4 ст.21 Закону України "Про інформацію", як відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законодавства України.
З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що посилання відповідача на ту обставину, що вони не повинні взагалі надавати інформацію стосовно використання бюджетних коштів є законодавчо необгрутнованою.
Щодо позовних вимог, а саме: стосовно вимоги позивача надати завірені належним чином копії договорів на закупівлю продуктів харчування та специфікацій за квітень 2015 рік з додатками до них то в цій частині позов також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Запитувані позивачем копії документів відповідача стосуються його господарської діяльності, а не інформації щодо використання бюджетних коштів відповідачем.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 3 та 4 ст. 263 ГК України визначено, що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У ст. 655 ЦК України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що законодавство встановлює чітке розуміння терміну “договір”, як підставу для можливості здійснення господарської діяльності, та не відноситься до інформації щодо використання бюджетних коштів.
Таким чином, суд аналізуючи наведене вище встановив, що надання угод та специфікацій до них відповідачем, в якості публічної інформації, позивачу, не передбачено законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в частині вимоги позивача надати завірені належним чином копії договорів на закупівлю продуктів харчування за квітень 2015 рік з додатками до них, суд виходить з того, що відповідач при відмові в наданні договорів, які були укладені у квітні 2015 рік діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, суд вважає позовні вимоги в частині надання завірених належним чином копії договорів на закупівлю продуктів харчування за квітень 2015 рік з додатками до них необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Положеннями ч.1 ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров’я "Обласний будинок дитини № 2" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 17 липня 2015 року.
Суддя Спірідонов М.О.
