ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року справа № 823/1321/15

м. Черкаси

13 год. 18 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника позивача – ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка» до Тальнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

05 червня 2015 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка», в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тальнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Черкаській області від 18 грудня 2014 року №0000662200, №0004461700 та №0004471700.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка» код ЄДРПОУ 32837408 від 25.11.2014 № 239/22/32837408 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014. Згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалося. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб’єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення.

Представник Тальнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Черкаській області проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

З 22.10.2014 по 18.11.2014 працівниками Маньківського відділення Тальнівської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складений акт від 25.11.2014 № 239/22/32837408, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема:

п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.189.4 ст.184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.п. 4.6.3, 4.6.6 п.4.6 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за №1490/20228, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 254588 грн., у тому числі: за грудень 2011 року у сумі 884 грн., за лютий 2012 в сумі 6377 грн., за березень 2012 року в сумі 23502 грн., за квітень 2012 року у сумі 150831 грн., за травень 2012 року в сумі 12581 грн., за червень 2012 в сумі 8735 грн., за жовтень 2012 року в сумі 44986 грн., за листопад 2012 року в сумі 6693 грн., та завищення залишку від’ємного значення по ПДВ за грудень 2011 на суму 954604 грн.;

п.189.6 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні платника, та перераховується на спеціальний рахунок всього в сумі 542274 грн., у тому числі: за жовтень 2013 року в сумі 542274 грн., та зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2014 року в сумі 39432 грн.;

п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 та п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПКУ, до нарахованих (виплачених, наданих) сум орендної плати, що перевищили десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, не було застосовано ставку 17 відсотків, у зв’язку з чим податок на доходи фізичних осіб за орендовані земельні ділянки (паї) за 2012-2013 рр. утримано та перераховано не в повному обсязі, станом на 30.09.2014 року сума недоплати становить 992,24 грн.;

п.3.2 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 21.01.2014 р. №49, а саме підприємством не відображено суму нарахованого доходу та податку на доходи фізичних осіб у III таIV кварталах 2013 року.

На підставі акту перевірки від 25.11.2014 № 239/22/32837408 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 18.12.2014 року:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість на загальну суму 999778 грн;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1240,30 грн;

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку доходів найманих працівників на загальну суму 510 грн.

При вирішенні позовних вимог суд виходить з такого.

1. Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.12.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість на загальну суму 999778 грн;

Оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийняте на підставі акта від 25.11.2014 № 239/22/32837408 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Чорна Кам’янка» (код за ЄДРПОУ 32837408) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 по 30.09.14.

Як зазначено в акті перевірки позивачем порушено вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.4. ст. 184 Податкового кодексу України, в результаті яких товариством занижено податкове зобов’язання із сплати ПДВ на 254 588,00 грн. за звітні періоди з грудня 2011 року по листопад 2012 року, а також завищено залишок від’ємного значення ПДВ за грудень 2011 року на суму 954 604,00 грн.

Дані порушення пов’язані із відображенням в обліку ТОВ «Чорна Кам’янка» не типових для підприємства операцій з купівлі та продажу на експорт олії соняшникової, метою яких було виключно зменшення податкових зобов’язань товариства з ПДВ через приховування договору комісії та імітацію митного оформлення експорту соняшникової олії ТОВ «Кернел-Трейд».

Суд зауважує, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності підприємства за КВЕД є вирощування зернових та технічних культур, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, надання послуг у тваринництві, облаштування ландшафту, розведення свиней.

14.10.2011 між ТОВ «Чорна Кам’янка» (Продавець) та компанією нерезидентом – «Inerco Trade S.A.» (Switzerland) укладено контракт №1112-СHK-I-1 про поставку 600 МТ олії соняшникової нерафінованої.

Продавець поставляє Товар на умовах FOB – порт ОСОБА_4, згідно «Інкотермс 2000» та на свій ризик та рахунок здійснює митну очистку Товару на експорт та виконує усі митні формальності, необхідні для експорту (вивезення) ним Товару за межі митних кордонів України.

22.10.2010 між ТОВ «Чорна Кам’янка» (Покупець) та ТОВ «ОСОБА_5 Трейд» (Продавець) укладено договір від № ЕО-11/ЧРК, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю олію соняшникову нерафіновану, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору. Загальна кількість товару – 600, 00 метричних тонн (МТ) +/– 15 % за вибором покупця. Ціна товару складає 9775 грн за одну МТ, у тому числі ПДВ 20% - 1629 грн 17 коп.

Згідно з видатковою накладною від 26.12.11 № РН-072032 ТОВ «Кернел-Трейд» (м. Київ) реалізовано ТОВ «Чорна Кам’янка» (Покупець) олію соняшникову нерафіновану у кількості 600 т на загальну суму 5 865 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 977 500,00 грн.

На підставі податкової накладної від 26.12.11 № 950 позивачем у грудні 2011 року включено до складу податкового кредиту 977 500,00 грн. ПДВ.

Згідно з актом прийому-передачі від 26.12.11 ТОВ «Кернел-Трейд» передало, а ТОВ «Чорна Кам’янка» прийняло у власність олію соняшникову нерафіновану у кількості 600 т на загальну суму 5 865 000,00 грн., яка знаходиться на базі наливних вантажів № 2 ТОВ «Ойлтранстермінал» в м. Миколаєві (оскільки за договором умова поставки – DDU згідно з правилами Інкотермс-2000).

Згідно з угодою від 17.05.2012 № 2 про внесення змін до Контракту від 14.10.11 № 1112-СHK-I-1, пункт 4.2. контракту викладено в наступній редакції: «Поставка та вивезення товару за межі митної території України здійснюється в термін до 31 грудня 2012 року.»

Відповідно до вантажно-митної декларації №504020000/2012/001384 від 02.08.12, ТОВ «Чорна Кам’янка» відвантажено 600 МТ олії соняшникової нерафінованої (не очищена (сиру) пресовану, для виробництва продуктів харчування, ДСТУ 4492:2005, виготовлену з насіння соняшнику врожаю 2011 року, торгівельна марка - відсутня, країна виробництва-UA).

Одержувач: InercoTrade S.ОСОБА_6 поставки – UA ОСОБА_4. Код країни призначення – DZ (Алжир). Ціна товару становить 5145893,4 грн.

Операція з поставки товару на експорт відображена ТОВ «Чорна Кам’янка» у рядку 2.1 «Експортні операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» декларації з ПДВ за серпень 2012 року у розмірі 5 145 893,00 грн.

Оскільки, ТОВ «Чорна Кам’янка» являється платником фіксованого сільськогосподарського податку і податку на прибуток не сплачує, то за наслідками вказаних операцій до бюджету кошти не сплачувались.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Чорна Кам’янка» отримало 977 500,00 грн. ПДВ у складі податкового кредиту, за рахунок яких, зокрема, платежі до бюджету з ПДВ за звітні періоди з грудня 2011 року по грудень 2014 року взагалі не сплачувались.

Пунктом 187.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених положень ПК України випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, поза як саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Суд встановив, що операції з придбання олії соняшникової та реалізації її на експорт були спрямовані ТОВ «Чорна Кам’янка» виключно на зменшення податкових платежів по ПДВ. Даний висновок підтверджується таким.

Позивач - ТОВ «Чорна Кам’янка» не являється виробником соняшникової олії та згідно пояснень представників позивача дана операція з купівлі-продажу соняшникової олії та митне оформлення була разовою та відбувалася вперше.

Також згідно з санітарним сертифікатом на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для експорту, від 31.07.12 № 1173, операторами потужностей (походження експортованої олії) зазначені: ПАТ "Кіровоградолія", код 00373869; ТОВ «Екотранс», код 23616583, м. Миколаїв; ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод», код 32390305;- ПАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод», код 00373936, м. Вовчанськ Харківської області; ПАТ «Полтавський олійноекстракційний завод-Кернел ОСОБА_5», код 00373907, м. Полтава.

Всі вищезазначені підприємства є пов’язаними з ТОВ «Кернел-Трейд» (постачальник) (за даними, актуальними на момент здійснення досліджуваних операцій), тобто продавцем експортованої олії. Так, засновниками ТОВ «Кернел-Трейд» є Відкрита акціонерна холдингова компанія KernelHoldingSA (Люксембург) та ТОВ «Кернел-Капітал» (код 32768392) – субхолдингова компанія. ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Кернел-Капітал», в свою чергу, є засновниками або основними акціонерами ПАТ “Кіровоградолія” (99,18%), ТОВ «Екотранс», ТОВ “Бандурський олійноекстракційний завод”, ПАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» (99 %), ПАТ «Полтавський олійноекстракційний завод - ОСОБА_5» (99,6%), а також ТОВ «Ойлтранстермінал» (99,9%) – зберігачем олії на базі наливних вантажів в м. Миколаєві.

Крім того, покупець олії - нерезидент InercoTradeS.A. (Швейцарія) - також являється частиною груп компаній KernelHoldingSA. InercoTradeS.A. (Швейцарія), RestomonLimited (Британські Віргінські острови) являються експортними компаніями, через які ведеться міжнародна торгівля групами компаній холдингу.

Також згідно з інформацією митниці ТОВ «Кернел-Трейд» в 2010-2012рр. регулярно експортувало товари, в т.ч. соняшникову олію, через InercoTradeS.A. та RestomonLimited до країн ЄС, Туреччини, Іспанії, Ірану, Індії, Єгипту.

Група компаній ОСОБА_5 має власні елеваторні та портові потужності. Зокрема, ТОВ «Ойлтранстермінал» в м. Миколаєві займається перевалкою соняшникової олії та шроту виключно для власних потреб компанії.

Суд погоджується з позицією відповідача, що постачальник - ТОВ «Кернел-Трейд» мало можливості самостійно експортувати 600 т соняшникової олії і без витрат на зайвого посередника, адже виробниками, продавцями та зберігачами олії являлись дочірні підприємства KernelHoldingSA.

Соняшникова олія до вивезення за кордон зберігалась ТОВ «Ойлтранстермінал» в м. Миколаєві, тобто фізичної передачі олії від ТОВ «Кернел-Трейд» до ТОВ «Чорна Кам’янка» не було. А враховуючи те, що одержувачем товару та платником коштів позивачу була також дочірня компанія холдингу - InercoTradeS.A., рух грошових коштів в досліджуваних операціях мав транзитний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Згідно з ч. 2 ст. 235 цього Кодексу, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що метою укладання ТОВ «Чорна Кам’янка» договору поставки, біржового та зовнішньо-економічного контрактів є приховування договору комісії та імітація митного оформлення експорту соняшникової олії саме ТОВ «Кернел-Трейд», в якому позивач є зайвою ланкою та надання ТОВ «Кернел-Трейд» (Постачальник) податкової вигоди позивачу у вигляді податкового кредиту та, як наслідок, несплата податкових зобов’язань з ПДВ від основної діяльності ТОВ «Чорна Кам’янка».

Також відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Згідно з п. 189.4. ст.189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу. Відповідно до п.189.6 ст.189 Податкового кодексу, норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

В основу податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2014 року покладено також порушення позивачем вимог п.198.3 та п.198.6 ст.198, п. 201.4 та п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті яких товариством занижено суму ПДВ, що підлягала нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, на 545 274,00 грн., та зменшено залишок від'ємного значення спеціальної декларації з ПДВ за вересень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 39432 грн.

Дане порушення пов’язане із відображенням в обліку ТОВ «Чорна Кам’янка» операцій з придбання рідкого аміаку у ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_4) в серпні-грудні 2013 року.

06.08.2013 позивач ТОВ «Чорна Кам’янка» (Замовник) укладає з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 (Виконавець) договір № 25, згідно з умовами якого виконавець зобов’язується виконати роботи по внесенню аміаку рідкого ГОСТ6221-9С марки Б спеціалізованою технікою на земельних ділянках Замовника, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи, в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Згідно з актами здачі-прийняття послуг, протягом жовтня та листопада 2013 року ФОП ОСОБА_8 надано відповідних послуг на загальну суму 1 432 376,90 грн. з ПДВ.

Внесення аміаку безводного ФОП ОСОБА_8П здійснювалося технікою, що орендувалася нею разом з працівниками у ФОП ОСОБА_7 відповідно до договору від 01.08.2013 № 37, згідно з умовами якого ФОП ОСОБА_7 (Орендодавець) зобов'язується передати орендарю в тимчасове володіння і користування трактори колісні та культиватори.

Також 06.08.2013 між ТОВ «Чорна Кам'янка» (Покупець) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7Г.(ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (Постачальник) укладено договір поставки № 37, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Поставка товару здійснюється Постачальником з ПАТ «Азот» м. Черкаси, до Черкаської області: Маньківський, Тальнівський район. Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві наступні документи: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; сертифікат (паспорт) якості товару (на вимогу Покупця).

Для перевірки також надано видаткові накладні, складені в жовтні та листопаді 2013 року, згідно з якими підприємець ОСОБА_7 поставив скаржнику 596,74 т аміаку рідкого на загальну суму 3508528 грн., в т.ч. ПДВ 584754 грн.

Також в товарно-транспортних накладних зазначено, що «Пункт навантаження» - ПАТ «Азот», «Пункт розвантаження» - с.Старі Бабани та с. Коржова Уманьський р-н., с. Романівка та с. Мошурів Тальнівський р-н., с. Чорна Кам’янка Маньківський р-н.

Отже, згідно з наданими для перевірки документами підприємець ОСОБА_7 є власником реалізованого позивачу аміаку та орендодавцем техніки, за допомогою якої здійснювалось внесення цього аміаку на земельних ділянках ТОВ «Чорна Кам’янка».

Разом з тим, не було встановлено фактів оренди підприємцем ємкостей для зберігання рідкого аміаку на ПАТ «Азот» (дані довідки Тальнівської ОДПІ (Маньківське відділення) від 22.05.14 № 17/22-06/НОМЕР_4 про результати зустрічної звірки ФОП ОСОБА_7Г з питань щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Юнікон - С» (код 38385039) за листопад 2013 року.

Спростування вищезазначених фактів позивачем не надано.

Крім того, в актах здачі-прийняття послуг про внесення аміаку безводного ФОП ОСОБА_8 не зазначено місце їх складання, зокрема, місце надання таких послуг, підписи осіб не розшифровано, що не дає можливості ідентифікувати виконавця та замовника, відсутня дата підписання акта.

Вимоги до транспортування небезпечного вантажу встановлені Законами України: «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)», Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за N 1040/9639, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Зокрема, вищезазначеними нормативними актами передбачено, що для транспортування небезпечних вантажів по території України необхідно: мати ліцензію, оформити карту на кожний спецзасіб, закріпити за кожним спецзасобом відповідальну особу, узгодити інструкції по перевозці аміаку із залізною дорогою та ДАІ, оформити страхування аміаку та персоналу, узгодити та отримати маршрути по території України, пройти експертизу спецзасобів, отримати доказів на їх експлуатацію, отримати доказів на підприємство на проведення робіт з аміаком.

Податковим органом здійснено звірку наявності вищезазначених документів у ФОП ОСОБА_7, внаслідок якої у перевізника відсутні: інструкції по перевозці аміаку з ДАІ, документи про підтвердження отриманих маршрутів по території України, карти на кожний спецзасіб.

Суд погоджується з позицією відповідача, що надані позивачем для перевірки документи на придбання рідкого аміаку у ФОП ОСОБА_7 не можуть підтверджувати реальність здійснення господарських операцій і таким чином вважатися первинними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), де зазначено, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Отже, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися проте, в ході перевірки позивача виявлено, що його контрагенти - постачальники відображали в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися, а тому первинні документи та податкові накладні за такими операціями, не мають юридичної сили і доказовості.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, 201.7 ст. 201 ПК України ТОВ «Чорна Кам’янка» віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок встановлених порушень щодо ФОП ОСОБА_7

2.Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 18.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1240,30 грн.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач орендує землі комунальної власності та у фізичних осіб - власників земельних ділянок (паїв). Оренда земель сільськогосподарського призначення здійснюється відповідно до договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Чорна Кам'янка» та власниками земельних ділянок (паїв) – фізичними особами. ТОВ «Чорна Кам'янка» орендує – 7453,69 га (2802 договорів оренди) станом на 30.09.2014

Відповідно до облікових даних, наданих під час проведення перевірки, та податкової звітності за перевіряємий період ТОВ «Чорна Кам'янка» нараховано та виплачено орендодавцям - фізичним особам орендної плати в сумі 30473452,73 грн., утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4571017,91 грн.

Перевіркою правильності застосування ставок податку щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі орендної плати орендодавцям - фізичним особам, встановлено порушення вимог п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: сума орендної плати в календарному місяці перевищила десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, і до суми такого перевищення ТОВ «Чорна Кам'янка» не було застосовано ставку податку 17 відсотків.

Згідно з п.п.164.2.5 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170 цього Кодексу.

Податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (п. п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України).

Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1. – 170.1.3. цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок.

У відповідності до п. п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацами першим та одинадцятим п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.10.14) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач робить посилання на абзац третій п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 31.06.12): «Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування».

В редакції ПК України, чинній станом на 01.10.14, вказана норма має наступний вигляд: «Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування».

Суд звертає увагу, що вказані законодавчі норми стосуються платників податку, «які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу», тобто платників податків – фізичних осіб, а тому відповідач правильно застосував норму ПК України для нарахування розміру ставки податку щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), зокрема у формі орендної плати, яка нараховується ( виплачується, надається) орендодавцям – фізичним особам.

В результаті встановленого податковим органом порушення вимог п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 та п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України позивачем податок на доходи фізичних осіб за орендовані земельні ділянки (паї) з 01.10.2011 по 30.09.2014 утримано та перераховано не в повному обсязі. Сума недоплати станом на 30.09.2014 складає 992, 24 грн.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідно податковим органом донараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 248, 06 грн (25 % від 992, 24 грн).

Оскільки позивачем в порушення п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум , утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, а саме позивачем не відображено суму нарахованого доходу та податку на доходи фізичних осіб у 3 та 4 кварталах 2013 року, до позивача правомірно застосована штрафна санкція у розмірі 510 грн та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 № НОМЕР_3.

Таким чином виходячи із системного аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, на виконання ст.94 КАС України про вирішення питання стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам суд врахував, що цей позов є майновим, оскільки прямо впливає на склад майна позивача.

Згідно з абзацом 2 підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2014 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставкою судового збору у цій справі є 1827,00грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Частиною 3 статті 4 вказаного Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Врахувавши часткову оплату позивачем судового збору при поданні позову в розмірі 487, 20 грн та вищезазначені обставини, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384,80грн.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка» (код ЄДРПОУ 32837408) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позову в сумі 4384 грн (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови складений та підписаний 13 липня 2015 року