Справа № 2а-24804/09/1270

Категорія № 3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

«09» вересня 2009 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі : Попові М.Г.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1.

представника позивача: ОСОБА_2., дов. від 18.08.2008 р.

представника відповідача ОСОБА_3., дов. №ІНФОРМАЦІЯ_1від 08.09.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок грошового утримання, нарахування компенсації на донараховані суми грошового утримання, здійснення виплати донарахованих сум грошового утримання та компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2009 року позивач звернувся до Лутугинського районного суду Луганської області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, у якому вказав, що він з 16.09.1976 року до 18.10.1995 року проходив службу у складі Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, звільнений наказом № 299 о/с від 18.10.1995 року за власним бажанням. На час звільнення позивач мав вислугу років 21 рік 01 місяць та, відповідно до наказу МВС України № 577 від 29.08.1995 року мав право з 01.08.1995 року на отримання доплати до грошового утримання у вигляді 25 % належної йому суми пенсії, яка могла бути йому нарахована у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів № 257 від 02.04.1993 року.

Вказівкою Міністра МВС України від 04.10.1995 року передбачено, що наказ МВС України № 577 від 29.08.1995 року є обов'язковим до виконання незалежно від наявності коштів. Незважаючи на наявність такої вказівки відповідач не нараховував та не виплачував позивачу доплату від належної суми пенсії, яка могла бути нарахована у період з 01.08.1995 року по 18.10.1995 року.

Позивач вказав, що про порушення своїх прав він дізнався лише 24.12.2008 року з відповіді начальника Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Позивач вважав, що строк давності на вимоги позивача не поширюється відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Просив суд визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, пов'язані з не встановленням та невиплатою йому з 01.08.1995 р. по 18.10.1995 р. доплати від належної суми пенсії, яка могла бути нарахована в розмірі 50%, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового утримання з 10.08.1995 р. по 18.10.1995 р. з встановленням до нього доплати від належної суми пенсії, яка могла бути нарахована в розмірі 50% з нарахуванням компенсації на донараховані суми грошового утримання у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.1995 року до дня виплати.

Ухвалою Лутугинського районного суду від 14.05.2009 року Лутугинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залучено у якості другого відповідача у справі.

Ухвалою Лутугинського районного суду від 17.07.2009 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок грошового утримання, нарахування компенсації на донараховані суми грошового утримання, здійснення виплати донарахованих сум грошового утримання та компенсації передано до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю.

У зв'язку з відмовою представника позивача та позивача від позивних вимог до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області провадження у цій частині закрито ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 року.

У подальшому позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог у якій позивач просив суд визнати неправомірними дії Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, пов'язані з невстановленням та невиплатою йому з 01.08.1995 р. по 18.10.1995 р. доплати від належної суми пенсії, яка могла бути нарахована в розмірі 50%, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового утримання з 10.08.1995 р. по 18.10.1995 р. з встановленням до нього доплати від належної суми пенсії, яка могла бути нарахована в розмірі 50%, стягнути з відповідача заборгованість по доплаті від належної суми пенсії, яка могла бути нарахована в розмірі 50%, яка утворилась з 01.08.1995 по 18.10.1995 р. в розмірі 83,79 грн., зобов'язати відповідача нарахувати індексацію та компенсацію на донараховані суми грошового утримання у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.1995 року до дня виплати.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача - Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області позовні вимоги не визнав, пояснив, що наказ МВС України № 577 від 29.08.1995 року дійсно встановлював право з 01.08.1995 року на доплату у розмірі 25 % від суми пенсії, яка могла бути нарахована, однак, Постановою Кабінету Міністрів № 257 від 02.04.1993 року надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, виділених на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їхньою згодою в інтересах справи на службі, щомісячну доплату у розмірі від 25 до 50 процентів від суми пенсії, яка могла бути їм нарахована. Наказ про встановлення позивачу вказаної доплати не видавався через неналежне фінансування та відсутність коштів. Вважав, що позивачем пропущено річний строк звернення з даним позовом до суду відповідно до ст. 99 КАС України та просив застосувати вказаний строк, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до наступного.

Відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 299 о/с від 18.10.1995 року майора міліції ОСОБА_1. звільнено з органів МВС у запас збройних сил згідно з п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за власним бажанням). Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 1 місяць 00 днів. (а.с. 4)

Пунктом 1.2 Наказу МВС України № 577 від 29.08.1995 року встановлено виплачувати з 1 серпня 1995 року особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і продовжують службу, доплату, встановлену Постановою Кабінету Міністрів № 257 від 02.04.1993 року, у розмірі 25% суми пенсії, яка могла бути їм нарахована. Доплату у розмірі понад 25% встановлювати відповідно до Порядку, затвердженому МВС України (№ 3542/Тр від 07.07.1995р.) (а.с. 39 - 44)

Відповідно до Порядку встановлення доплати особам рядового і начальницького складу згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів № 257 від 02.04.1993 року по конкретній особі рішення про залишення з інтересах справи на службі на конкретній посаді, про встановлення доплати та про її розмір /в %/ приймається персонально по кожній особі атестаційними комісіями головних управлінь МВС України в областях і оголошується наказом керівника відповідного органу. (а.с. 37)

Як вбачається з розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1. доплата від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована, позивачу у 1995 році не сплачувалась. (а.с. 32)

У вересні 2007 року позивач звертався до начальника Лутугинського РВ УМВС України із заявою про надання копій наказів про встановлення йому надбавок та доплат, у тому числі доплат, встановлених наказом МВС України № 577 від 29.08.1995 року. (а.с. 47)

У відповіді на вказану заяву 10.10.2007 року позивачу було повідомлено, що надбавна від належної суми пенсії наказом йому не встановлювалась. (а.с. 48)

В обґрунтування обов'язковості доплати від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована, позивач посилається на вказівку МВС України № 5211/Кв від 04.10.1995 року, у якій зазначено: «… керівники окремих підрозділів, посилаючись на відсутність коштів, не виконують свої права щодо встановлення і виплати надбавок, доплат стимулюючого характеру, а в деяких підрозділах зазначена робота не розпочата або не завершена.» Зазначена вказівка містить вимогу встановлювати та нараховувати надбавки та доплати, передбачені наказом МВС України № 577 від 29.08.1995 року незалежно від наявності коштів. (а.с. 51)

Разом з цим, згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів № 257 від 02.04.1993 року «Про умови оплати праці працівників органів внутрішніх справ» надано керівникам органів внутрішніх справ права, передбачені пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 35, з винятком установлення доплат особам рядового і начальницького складу за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників цих же категорій персоналу (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати, з інших причин), а також право у межах асигнувань, виділених на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їхньою згодою в інтересах справи на службі, щомісячну доплату у розмірі від 25 до 50 процентів від суми пенсії, яка могла бути їм нарахована.

Постанови Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу над вказівками окремих міністерств, до того ж вказівка, на яку посилається позивач, було прийнято після звільнення ОСОБА_1. з органів внутрішніх справ.

В свою чергу, позивач посилаючись на положення ст. 233 Кодексу Законів про Працю України, зазначаючи, що належні суми заробітної плати (грошового забезпечення) виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком та терміни позовної давності на вказані вимоги не розповсюджуються.

Проте з такими висновками суд не може погодитися з огляду на невідповідність їх вимогам чинного законодавства.

Так, положення ст. 233 КЗпП України суд розуміє як можливість стягнення без обмеження будь-яким строком лише тієї заробітної плати (грошового забезпечення), яка безсумнівно, безспірно належить працівникові, та щодо якої відсутній спір між працівником і роботодавцем, і вона нарахована робітникові, але не виплачена у зв'язку з, наприклад, відсутністю належного фінансування. Якщо ж щодо розміру та підстав складових заробітної плати (грошового забезпечення) є наявним спір, для його вирішення існують загальні правила врегулювання такого спору, в тому числі й обмеження щодо строків звернення до суду в цивільному порядку чи порядку, передбаченому адміністративним судочинством.

Про це зазначено і в п. 1.13 наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499, яким передбачено, що звернення осіб рядового і начальницького складу щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що під час проходження позивачем службі в органах внутрішніх справ накази про встановлення йому доплати від належної йому суми пенсії, яка могла йому нарахована, не приймались. Вказаний факт не оскаржується також позивачем. Тобто, заявлені позивачем вимоги є спірними та повинні розглядатись судом у загальному порядку.

Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_1. звернувся в березні 2009 року, в той час як перелічені вище вимоги стосуються виплат недоплаченого, на думку позивача, грошового забезпечення за період з 01.08.1995 по 18.10.1995 року, тобто за минулий час більше, ніж один рік.

Річний строк звернення до суду передбачений в ст. 99 КАС України. Виплата грошового забезпечення мала щомісячний характер, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті пенсії за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.

Крім того, в матеріалах справи є безперечний доказ того, що позивач довідався про ненарахування йому доплати від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована, дізнався у жовтні 2007 року (лист Лутугинського РВ УМВС України в Луганській області від 10.10.2007 року № 58/10982 - а.с. 48)

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного строку за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом є самостійною і цілком достатньою підставою для відмови в позові.

Представник відповідача наполягав на застосуванні строків звернення до суду та відмові у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи викладене, вище перелічені вимоги ОСОБА_1. підлягають відхиленню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 94, 99, 100, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Лутугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок грошового утримання, стягнення заборгованості у вигляді 50 % належної йому суми пенсії, яка могла бути йому нарахована за період з 01.08.1995 року по 18.10.1995 року у розмірі 83,79 грн., зобов'язання провести індексацію та компенсацію на донараховані суми грошового утримання за період з 01.08.1995 року до дня виплати відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову у повному обсязі складено 10.09.2009 року.

СУДДЯ: Т.В.Смішлива