ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"15" лютого 2007 р. Справа № 16/41 (6/366а/8а)

„10” год. „40” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Фесюри М.В.,

при секретарі - Кезля А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – Курганська О.М.,

від відповідача –Фурсова З.В.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Контрольно –ревізійного управління в Чернігівській області

(м. Чернігів вул. Бєлінського,11)

До ВІДПОВІДАЧА: Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної

державної адміністрації

(м. Бахмач вул. Жовтнева,42)

Про визнання незаконними дій та

зобов’язання виконати обов’язкові вимоги.

Заявлено позов про визнання незаконними дій відповідача щодо невиконання обов’язкових вимог контрольно – ревізійного управління по усуненню виявлених порушень в частині невжиття заходів по відшкодуванню збитків, завданих безпідставно наданими пільгами на суму 32,72 тис. грн. та зобов’язання відповідача виконати зазначені вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в 2005 року порушив вимоги ст.38 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” у частині недотримання розміру наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами окремих категорій працівників бюджетних установ за 8 місяців 2005 року.

Обов’язкові вимоги позивача у термін, встановлений до 14.10.2005р., відповідачем в порушення ч.2 ст.15 Закону України „Про державну контрольно –ревізійну службу в Україні” виконані в повному обсязі не були.

У зв”язку з викладеним на підставі п.10 ст.10 вищенаведеного Закону позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що він надавав пільги на підставі відомостей щодо розміру доходу працівників, які надавалися відповідними підприємствами , установами та організаціями, тому не повинен відшкодовувати зайво виділені бюджетні кошти..

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

Контрольно –ревізійним відділом в Бахмацькому районі в період з 31.08.по 29.09.2005р. була проведена ревізія фінансово –господарської діяльності з питань дотримання вимог законодавства у процесі використання бюджетних коштів , спрямованих на виплату допомог сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, пільг та субсидій окремим категоріям громадян за ІІ півріччя 2003 року, 2004р. та І півріччя 2005р.

За результатами ревізії складений акт № 27 від 29.09.2005р.

Як зазначено в акті та стосується предмету спору, в ході ревізії були встановлено ( стор.9 акту), що через недотримання вимог ст.38 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV та ст.42 Закону України „ Про внесення змін до закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25.03.2005р. № 2505-ІV”, в частині дотримання розміру наданих пільг у грошовому еквівалентів разом з грошовими доходами окремих категорій працівників бюджетних установ, безпідставно зайво надано пільг за 8 місяців 2005 року на загальну суму 33382,48 грн.

Розрахунок зайво наданих пільг наведений в додатку до акту ревізії.

За результатами ревізії начальником контрольно –ревізійного відділу в Бахмацькому районі на адресу відповідача відповідно до ст.ст.10,14 Закону України „Про контрольно –ревізійну службу в Україні” направлено листа № 1-23/514 від 30.09.2005р. з вимогою, зокрема, в строк до 14.10.2005р. ліквідувати недоліки і порушення, вказані в акті перевірки.

В 2006 році позивач, проводячи чергову ревізію, склав акт № 25-100-35/24 від 20.10.2006р., в якому зазначив, що на момент проведення ревізії залишилися невідшкодованими зайво надані пільги за 8 місяців 2005 року окремим категоріям працівників бюджетних установ загальною сумою 32,72 грн.

07.02.2007р. в судовому засіданні позивач подав заяву № 01-18 від 05.02.2007р. про зміну позовних вимог та просить зобов’язати відповідача виконати обов’язкові вимоги по відшкодуванню збитків, завданих зайво наданими пільгами в сумі 25236 грн.

Позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктами 1,7,10 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну контрольно –ревізійну службу в Україні»передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Статтею 113 БК України до повноважень органів Державної контрольно –ревізійної служби віднесений також контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.119 цього Кодексу, нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов’язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зайво надані пільги відповідачем є субвенцією з державного бюджету.

Відповідно до п.3 Порядку повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 495, у разі встановлення факту нецільового використання субвенції разом з актом ревізії (довідкою про перевірку) керівником уповноваженого державного органу, що проводив ревізію (перевірку), оформляється вимога про повернення використаної не за цільовим призначенням суми субвенції до відповідного бюджету за формою, затвердженою Мінфіном.

Пунктами 7,8 цього Порядку передбачено, що у разі невиконання в установлений термін вимоги за рішенням, зокрема, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби, відповідно до статті 117 Бюджетного кодексу України на період до виконання вимоги чи до її скасування такій бюджетній установі призупиняються бюджетні асигнування на суму субвенції, використаної не за цільовим призначенням, за винятком захищених статей бюджету, про що повідомляється уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), або відповідно до статті 120 Бюджетного кодексу України зупиняються операції з бюджетними коштами, або відповідно до статті 124 Бюджетного кодексу України накладається стягнення за бюджетне правопорушення.

У разі встановлення факту нецільового використання субвенції уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), може надіслати в установленому порядку матеріали ревізії (перевірки) до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності та відшкодування завданих збитків.

Іншого порядку повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, в тому числі шляхом примушення установи повернути до бюджету незаконно використану субвенцію за рахунок інших власних коштів, як це встановлено для інших випадків постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2006 р. N 492, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, відповідач є головним розпорядником бюджетних коштів.

При цьому статтею 83 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що допущення нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках має наслідком:

для розпорядників бюджетних коштів - зменшення асигнувань цим розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням;

для одержувачів бюджетних коштів - повернення коштів у сумі, що витрачена не за цільовим призначенням, у дохід відповідних бюджетів.

Правопорушення було вчинено відповідачем в 2005 році, однак вищенаведена норма закону поширює свою чинність щодо наслідків бюджетних порушень, вчинених в минулих роках, тому до відповідача як до розпорядника не можуть бути пред’явлені вимоги щодо повернення коштів, як це передбачено для одержувача бюджетних коштів.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

За таких обставин пред’явлені вимоги позивача не відповідають приписам чинного законодавства, тому у позові має бути відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 20 лютого 2007 року.

Суддя: М.В.Фесюра