ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року

Справа № 925/130/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

Є.Борденюк І.Кондратової, С. Могил

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія"

на постанову

від 18.05.2015

Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 925/130/15

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія"

до

Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"

про

стягнення заборгованості

за зустрічним позовом

Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"

до

Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія"

про

визнання недійсними окремих пунктів договору та визнання недійсною додаткової угоди,

у судове засідання прибули представники:

позивача

Антонюк Р.В. (дов. від 12.01.2015 № 7),

відповідача

Беляєв О.А. (дов. від 03.02.2015),

заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Волинська фондова компанія" звернулось до господарського з позовом до Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 158849,50 основного боргу, 9230,68 грн 21% річних, 4765,49 грн інфляційних втрат та 16476,81 грн пені за договором поставки № 401 від 03.11.2014.

Іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна" подало до суду зустрічну позовну заяву від 19.02.2015, у якій просить визнати недійсним частково договір поставки від №401 03.11.2014, а саме: п.п. 1.3, 1.5 та друге речення п.1.12 даного договору (далі - спірна частина договору поставки); визнати недійсною повністю додаткову угоду від 18.11.2014 №1 до договору поставки від 03.11.2014 №401.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2015 (суддя Г. Скиба), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів: С. Алданова, Б. Ткаченко, В. Шапран), відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Судові рішення мотивовані наступним.

03.11.2014 між ПАТ "Волинська фондова компанія" (продавець) та ІП "Агро-Вільд Україна" (покупець) укладений договір поставки № 401 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - трактор для сільськогосподарських робіт Fendt 936 VO Vario №945252236, номер двигуна 11579087, рік випуску 2014 на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, загальна ціна товару (ціна договору) на день укладення даного договору - 2948032,50 грн, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 175000,00 євро за максимальним середнім міжбанківським курсом (продажу) євро до гривні по результатах торгів на міжбанківській валютній біржі України за 03.11.2014 (16,8459 гривень за 1 євро). Остаточна ціна товару (ціна договору) визначається згідно з умовами даного договору.

18.11.2014 між продавцем та покупцем укладена Додаткова угода №1 до договору, за умовами якої:

пункт 1.2 викладений в наступній редакції: "Загальна ціна товару (ціна договору) на день укладення даного договору - 3176880,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 175000,00 євро за курсом (продажу) євро до гривні 18,1536 грн за 1 євро. Остаточна ціна товару (ціна договору) визначається згідно з умовами даного договору.";

пункт 1.3 викладений у такій редакції: "Сторони досягли домовленості, що оплати, здійснені покупцем продавцю за товар, зараховуються по курсу євро до гривні погодженому між сторонами, що підтверджується відповідною додатковою угодою, укладеною між сторонами. У випадку непогодження між сторонами до 12.12.2014 (включно) курсу євро до гривні, оплати здійснені покупцем за товар за ч. а п. 1.4 даного договору зараховуються продавцем по максимальному середньому міжбанківському курсу (продажу) євро до гривні станом на 12.12.2014 та остаточна вартість товару в гривнях визначається виходячи з максимального середнього міжбанківського курсу (продажу) євро до гривні станом на 12.12.2014. Сторони досягли домовленості, що інформація про максимальний середній міжбанківський курс для виконання умов даного договору отримується на сайті http://www.udinform.com/. В разі відсутності доступу до Інтернет - порталу "УкрДілінг" http://www.udinform.com/ сторони мають в розумний строк погодити інший ресурс для визначення максимального середнього міжбанківського курсу";

пункт 1.4 викладений у наступній редакції: "Форма, порядок і термін спати за товар: безготівковий розрахунок:

а) оплата 3000000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, до 21.11.2014;

б) оплата остаточної ціни товару, визначеної відповідно до п. 1.3 даного договору, протягом 1 банківського дня після укладення між сторонами відповідної додаткової угоди про погодження курсу євро до гривні, а у випадку неукладення між сторонами до 12.12.2014 (включно) додаткової угоди про погодження курсу євро до гривні - не пізніше 13.12.2014.".

Водночас, 03.11.2014 між ПАТ "Волинська фондова компанія" (орендодавець) та ІП "Агро-Вільд Україна" (орендар) укладений договір оренди № 20, предметом якого є передача орендодавцем орендарю у зворотне (обов'язкове до повернення), строкове, платне користування трактора (за характеристикою того, що є об'єктом поставки), загальною вартістю 2948032,50 грн, у тому числі ПДВ 20% з урахуванням індексації (п.1.1 договору оренди).

Згідно з актом приймання-передачі майна в оренду від 06.11.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до договору оренди №20 трактор, який на момент передачі є новим, повністю комплектним та у технічно-справному стані, також передано орендарю інструкцію по експлуатації та сервісну гарантійну книжку.

На виконання Договору поставки "Агро-Вільд Україна " сплачено ПАТ "Волинській фондовій компанії " за трактор:

05.11.2014 платіжним дорученням № 250114 - 1474016,25 грн;

20.11.2014 платіжними дорученнями №250260 та № 3280 - 300000,00 грн та 1225983,75 грн, відповідно;

12.12.2014 платіжним дорученням № 250504 - 355693,00 грн.

Всього сплачено - 3355693,00 грн.

Ціна товару за договором поставки була визначена у гривнях на дату його укладення та у євро по максимальному середньому міжбанківському курсу продажу євро до гривні за результатами торгів на міжбанківській валютній баржі України за 03.11.2014 (16,8459 грн за 1 євро) і становила: 2948032,50 грн або 175000,00 євро.

Відповідно до умов Договору покупець повинен був розрахуватися за товар до 21.11.2014. Додатковою угодою від 18.11.2014 сторони змінили ціну товару у гривнях, обумовили, що загальна ціна становить 3176680,00 грн, яка підлягає сплаті до 12.12.2014.

Ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).

Станом на 21.11.2014 покупець сплатив 3000000,00 грн і 12.12.2014 на вимогу продавця (позивач за первісним позовом) доплатив 355693,00 грн.

Отже, у строк, встановлений договором поставки, відповідач за первісним позовом повністю сплатив обумовлену договором поставки та додатковою угодою до нього вартість трактора у гривнях (загальна ціна, яка підлягає сплаті до 12.12.2014, - 3176680,00 грн (п.1.4 додаткової угоди).

Доводи позивача за первісним позовом про те, що сторони не погодили курс євро до гривні не відповідають змісту договору поставки та додатковій угоді, у яких цей курс обумовлений станом на 03.11.2014 - 16,8459 грн за 1 євро і у додатковій угоді - 18,1536 грн за 1 євро, сплата вартості товару по цьому курсу гривні до євро підлягала сплаті до 12.12.2014. Непридбання позивачем за первісним позовом валюти є його ризиками, отже всі можливі збитки від цього не можуть покладатися на відповідача за первісним позовом.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість первісних позовних вимог.

Щодо зустрічного позову судами зазначено наступне.

ІП "Агро-Вільд Україна" просить визнати недійсними спірні пункти договору поставки та спірну додаткову угоду з підстав невідповідності їх закону, порушення, встановленого ст.4 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", його права на інформацію про машину, введення в оману щодо дійсного стану товару.

Доводи ІП "Агро-Вільд Україна" щодо порушення його права на інформацію про сільськогосподарську машину (трактор) та введення в оману при передачі товару не відповідають обставинам справи, зокрема, й відомостям наведеним у акті приймання-передачі трактора від 06.11.2014. При цьому, на ІП "Агро-Вільд Україна", як покупця і орендаря трактора, покладається обов'язок прийняти товар.

Пунктом 7.15 Договору поставки передбачено, що підписанням цього договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом, підписуючи договір поставки та додаткову угоду до договору, підтвердив, що йому зрозумілі всі його умови, у т.ч. зміну ціни залежно від курсу євро, і це відповідає вільному волевиявленню сторін.

Спірні пункти Договору встановлюють обов'язок покупця сплатити за товар його повну ціну за курсом (продажу) євро до гривні.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність відмови у зустрічному позові за недоведеністю обставин, на які посилається позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх вимог.

Приватне акціонерне товариство "Волинська фондова компанія" звернулось до суду з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Оскарженні судові рішення в частині відмови у задоволені первісних позовних вимог засновані на тому, що сторони у Додатковій угоді до Договору визначили ціну - 3176680,00 грн, а відповідачем зазначена ціна у гривнях оплачена.

Наведений висновок є помилковим, оскільки сторонами як у Договорі у редакції від 03.11.2014 так і у Додатковій угоді до Договору визначена ціна товару у іноземній валюті - 175 000 євро з відповідним еквівалентом у гривні станом на день укладення Договору, Додаткової угоди. Еквівалент відповідної ціни товару у національній валюті, згідно з положеннями Договору, не може бути оцінений як остаточна ціна товару.

Водночас, пунктом 1.3 Договору у редакції від 03.11.2014 сторони визначили, що остаточна ціна товару визначається з урахуванням збільшення або зменшення курсу євро до гривні станом на третій день після здійснення оплати за товар.

У пункті 1.3 в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору від 18.11.2014 зазначено, що оплати за товар зараховуються за курсом євро до гривні, визначеним сторонами відповідною додатковою угодою, а у випадку неузгодження такого курсу, то по максимальному міжбанківському курсу євро до гривні станом на 12.12.2014.

З наведеного вбачається, що як пункт 1.3 Договору як у редакції від 03.11.2014 так і у редакції Додаткової угоди № 1 до Договору від 18.11.2014 встановлює правило застосування курсу євро до гривні не на день здійснення покупцем платежу, а на визначений у майбутньому день, що слідує за днем фактичного здійснення платежу (третій день після оплати товару; 12.12.2014).

Відповідно до ч. 2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення Договору та Додаткової угоди до Договору про зарахування продавцем курсу валюти станом на дату, що слідує за датою фактичного здійснення платежу, оцінюється судом як таке, що суперечить положенням законодавства, оскільки узгодження ціни як істотної умови договору після його виконання сторонами може бути оцінене як недосягнення між сторонами згоди щодо істотної умови договору.

З огляду на зазначене, положення п. 1.3 Договору у редакції від 03.11.2014, якими встановлене правило зарахування платежів за курсом євро до гривні станом на третій банківський день після здійснення платежу, а також положення п. 1.3 Додаткової угоди до Договору, яким встановлене правило зарахування курсу євро до гривні станом на 12.12.2014 слід визнати недійсними.

Враховуючи необхідність визнання недійсним п. 1.3 Договору у редакції Додаткової угоди № 1 від 18.11.2014 та часткового визнання недійсним п. 1.3 Договору, перше речення вказаного пункту вважається таким, що відповідає положенням законодавства у наступній редакції: "Сторони досягли домовленості, що у випадку зростання або зниження максимального середнього міжбанківського курсу (продажу) євро по відношенню до гривні на банківський день здійснення оплати за Товар, у порівнянні з середнім міжбанківським курсом (продажу), зазначеним у п. 1.2 даного Договору, загальна ціна товару збільшується або зменшується за рахунок пропорційного збільшення або зменшення неоплаченої покупцем вартості товару, на цій підставі покупець зобов'язується здійснювати подальшу оплату за товар з врахуванням нової ціни товару.".

А тому, здійсненні покупцем платежі мають бути зараховані за максимальним міжбанківським курсом євро до гривні (відповідно до п. 1.3 Договору за даними з Інтернет - порталу "УкрДілінг") станом на дні здійснення таких платежів.

Так, відповідачем здійсненні платежі: 05.11.2014 - 1474016,25 грн, що за максимальним міжбанківським курсом євро до гривні станом на відповідну дату за даними з Інтернет - порталу "УкрДілінг" становить 83 809,02 євро (курс - 17,5878 гривень за 1 євро); 20.11.2014 - 1525 983,75 грн, що за аналогічними даними становить 77 956,94 євро (курс станом на 20.11.2014 - 19,5747 грн за 1 євро); 12.12.2014 - 355693,00 грн, що за аналогічними даними становить 17 711,06 євро (курс - 20,0831 грн за 1 євро).

Отже, покупцем оплачена за товар загальна сума у розмірі 179 477,02 євро.

Враховуючи вказане, а також те, що у п. 1.2 Договору сторони визначили загальну ціну товару у розмірі 175 000,00 євро, первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати за товар є необґрунтованими.

З огляду на наведене вище, судові рішення підлягають до часткового скасування в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. В частині відмови у задоволенні первісного позову, судові рішення незалежно від викладених у них мотивів, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі № 925/130/15 скасувати в частині відмови у задоволені вимог зустрічного позову про визнання недійсним п. 1.3 Договору від 03.11.2014 № 401 у редакції Додаткової угоди № 1 від 18.11.2014 та визнання недійсними положень першого речення п. 1.3 Договору у редакції від 03.11.2014, а саме слів: "третій" та ", що наступає після дня".

У цій частині прийняти нове рішення, яким визнати недійсним п. 1.3 Договору від 03.11.2014 № 401 у редакції Додаткової угоди № 1 від 18.11.2014 та положення першого речення п. 1.3 Договору у редакції від 03.11.2014, а саме слова: "третій" та ", що наступає після дня".

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" на користь Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" 1218 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Кондратова

С. Могил