КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1144/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі

Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Гром Л.М. Доценку О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2015 року Відкритий недержавний пенсійний фонд «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» (далі ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО або відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 9 000 грн., розміщених у ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» згідно договору банківського вкладу № 321Д-11Ю від 04.03.2014 року;

- зобов'язати ФГВФО повернути ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» пенсійні активи в розмірі 9 000 грн., розміщені у ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» згідно договору банківського вкладу № 321Д-11Ю від 04.03.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» посилається на те, що:

- за договором банківського вкладу в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є саме фізичні особи-учасники позивача, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені цим законом;

- позивач є особливим суб'єктом, який розпоряджається виключно пенсійними активами фізичних осіб, при цьому у своїй власності жодних активів не має;

- пенсійні активи позивача, який є відкритим пенсійним фондом, не можуть бути будь-яким забезпеченням, і не можуть управлятись як пенсійні активи безпосередньо банком;

- позивач ніколи не розміщував пенсійні активи на депозитних рахунках як свої власні, прибуток від такого інвестування завжди зараховувався на користь його учасників, а не на користь фонду, а тому пенсійні активи не є вкладом юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2014 року між ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» (далі Банк) та ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ», від імені та за рахунок якого діє Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ» (далі Вкладник) укладений Договір банківського вкладу «Стандартний» № 321Д-11Ю (далі Договір № 321Д-11Ю або Договір банківського вкладу).

За умовами Договору № 321Д-11Ю Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2651.0.030591.002 в Глибочицькому відділенні Київської філії ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», код Банку 320876 (далі Рахунок).

Відповідно підпункту 1.2 пункту 1 Договору № 321Д-11Ю Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на Рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 9 000 грн. (далі Вклад).

Згідно підпункту 1.3 пункту 1 Договору № 321Д-11Ю Банк зобов'язується повернути Вкладнику Вклад « 04» вересня 2014 року. Строк розміщення Вкладу може бути продовжений за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього Договору

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 Договору № 321Д-11Ю За користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 19,5% річних.

24 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК».

На підставі постанови Правління Національного банку України № 598 від 24.09.2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК», Виконавчою дирекцією ФГВФО 26.09.2014 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 101, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК».

15 грудня 2014 року позивач звернувся до ФГВФО із заявою про повернення позивачу пенсійних активів (коштів) у розмірі 9 000 грн., розміщених у ПАТ «КБ«ПІВДЕНКОМБАНК» згідно договору № 321Д-11Ю від 04.03.2014 року банківського вкладу, шляхом їх перерахування на рахунок № 26503191 у Відділенні № 5 ПАТ «Перший український міжнародний банк», МФО 334851.

Листом № 09-344/15 від 13.01.2015 року ФГВФО повідомлено ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» про те, що задоволення вимог щодо повернення вкладів можуть бути законно задоволені у сьому чергу кредиторських вимог, що передбачено частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також в цьому листі зазначено, що ФГВФО не був учасником договору банківського вкладу з ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» та не пропонував останньому розміщувати свої активи в банку.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача повернути пенсійні активи у розмірі 9 000 грн. розміщені у ПАТ «КБ«ПІВДЕНКОМБАНК» згідно Договору № 321Д-11Ю банківського вкладу та вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що: вкладниками є виключно фізичні особи, а не юридична особа, якою є позивач; договір № 321Д-11Ю не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб, також в ньому відсутні імена фізичних осіб; якщо договір був укладений на користь фізичних осіб, то для того щоб набути права вкладника, дані фізичні особи мають пред'явити до банку вимоги, або іншим чином виразити свій намір скористатися правами вкладника. Сам факт звернення позивача, а не фізичних осіб, до суду, свідчить про те, що учасники позивача не набули жодних прав вкладників за договором, а вкладником продовжує бути позивач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулювання правовідносин, пов'язаних з цим видом діяльності визначено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» №1057-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1057-IV).

Частиною 1 статті 2 Закону №1057-IV передбачено, що система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону №1057-IV суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, є недержавні пенсійні фонди.

Відповідно до статті 1 Закону №1057-IV недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Пенсійними активами є активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати.

Частиною 3 статті 6 Закону №1057-IV передбачено, що активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону статті 6 Закону №1057-IV, до складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно із законодавством.

Відповідно до частини 8 статті 47 Закону №1057-IV активи пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов'язаних з провадженням пенсійним фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону №1057-IV передбачено, що пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, шляхом інвестування відповідно до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду.

Розділом IV Закону №1057-IV визначено управління активами недержавного пенсійного фонду.

Згідно із частиною 1 статті 34 Закону №1057-IV управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами: компанією з управління активами; банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду у разі, якщо він не виконує функції зберігача цього фонду; Національним банком України щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду; професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону №1057-IV управління активами пенсійного фонду здійснюється відповідно до умов договору про управління активами пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2014 року між ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» та ПАТ «Компанія з управління активами «Національний Резерв» укладено договір № 4-КУА про управління активами недержавного пенсійного фонду (далі Договір з управління активами).

Пунктом 1.1. Договору з управління активами передбачено, що ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» доручає, а ПАТ «Компанія з управління активами «Національний Резерв» бере на себе зобов'язання здійснювати управління активами ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» за винагороду протягом строку дії цього договору.

Разом з тим, як встановлено вище, між ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» та ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» (від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду № 4-КУА від 02.06.2014 року виступило ПАТ «Компанія з управління активами «Національний Резерв» укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № 321Д-11Ю від 04.03.2014 року відповідно до якого Банком відкрито вкладний (депозитний) рахунок із розміщенням грошових коштів позивача.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 року (далі Закон №4452-VI).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 30 Закону №4452-VI Фонд здійснює регулювання діяльності банків, зокрема, шляхом виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону №4452-VI, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Частиною 4 статті 44 Закону №4452-VI передбачено, що Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 50 Закону №4452-VI з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом.

Іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про іпотечні облігації».

Активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

З вищевикладеного вбачається, що відповідно до норм Закону №4452-VI, зокрема, активи недержавних пенсійних фондів, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку.

З матеріалів справи вбачається, між ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» та ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № 321Д-11Ю від 04.03.2014 року, а управління активами позивача, відповідно до договору №4-КУА від 02.06.2014 про управління активами пенсійного фонду здійснює ПАТ «Компанія з управління активами «Національний Резерв».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що активи ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ», згідно заявленого у позові розмірі, не перебувають у відповідача на підставі здійснення останнім управління такими активами, а є депозитним вкладом позивача.

Частиною 2 статті 44 Закону №1057-IV передбачено, що зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Такий договір укладається в письмовій формі між радою пенсійного фонду і зберігачем відповідно до законодавства. Недержавний пенсійний фонд може обслуговуватися тільки одним зберігачем. Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігача. Поточні рахунки пенсійного фонду відкриваються у зберігача. Пенсійні активи пенсійного фонду в формі цінних паперів та документи, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, зберігаються у зберігача.

Оскільки, відповідач не є ані зберігачем, ані управителем активів позивача, на пенсійні активи у розмірі 9 000 грн., що розміщені у ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» згідно договору банківського вкладу не поширюється норми статті 50 Закону №4452-VI.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта на те, що договір банківського вкладу укладений на користь вкладників позивача, якими є фізичні особи, у зв'язку з чим зазначений розмір пенсійних активів підлягає поверненню відповідачем, оскільки, згідно пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, при цьому вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно із частиною 1 статті 1063 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

В абзаці 3 частини 1 статті 1063 ЦК України передбачено, що визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

Разом з цим з тексту договору банківського вкладу укладеного між позивачем та Банком не вбачається, що він був укладений на користь фізичних осіб - вкладників ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ».

Колегія суддів зазначає, що навіть якщо б договір і був укладений на користь фізичних осіб, то для набуття права вкладника дані особи фізичні особи мають пред'явити вимогу до банку, або виразити свій намір скористатися правами вкладника іншим чином.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Вищого адміністративного суду України, висловлені в ухвалі від 23.04.2014 року у справі №К/800/54289/13, оскільки правовідносини, оцінку яким надавав касаційний суд виникли в інший період та регулювалися статтею 50 Закону №4452-VI в іншій редакції.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04.07.2014 року №1586-VII (набрав чинності 11.07.2014 року, далі Закон №1586-VII) внесено зміни до частини 5 статті 50 Закону №4452-VI.

В редакції, чинній на момент спірних правовідносин (вересень 2014 року) зазначено «Активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

В пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1586-VII передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативні акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що чинна редакція Закону №4452-VI, який є спеціальним для врегулювання відносин, пов'язаних з ліквідацією банків, не містить виключень для депозитів недержавних пенсійних фондів.

Крім того, норми Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», на які посилається апелянт, щодо не включення до ліквідаційної маси банків пенсійних активів (частина статті 48 Закону) можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить частині 5 статті 50 Закону №4452.

Позивачем не надано документів на підтвердження того, що грошові кошти у сумі 9 000 грн. зараховані на депозитний рахунок складають саме активи пенсійного фонду, сформовані за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) відповідно до укладених пенсійних договорів між фізичними особами і позивачем, оскільки у реєстрі учасників ВНПФ «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» станом на 25.11.2013 року відсутня інформація щодо зазначеного та щодо розмірів сум вкладів, належних фізичним особам.

У зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості встановити факт належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду (фізичних осіб), а такий факт відповідачем заперечується.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «РЕЗЕРВ СЛОБОЖАНЩИНИ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді :

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.