Справа № 646/12081/14-ц

№ производства 2/646/43/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.15року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Благої І.С.

при секретарі – Горчак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборг» про визнання частково недійсним договору факторингу, стягнення коштів, зобов’язання вчинити дії, –

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, який нею неодноразово уточнювався (т.1 а.с.1-11, 94-95, 147-156, т.2 а.с. 89, 99-100).

Уточненими позовними вимогами є:

-визнати частково недійсним Договір факторингу №1 від 12.12.2011 в частині відступлення права вимоги за Кредитним договором №1020173000 (№194-05/ХІЦ-Ф) від 21.10.2005;

-зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ» знищити інформацію, яка в них зберігається та яка містить персональні дані ОСОБА_1;

-стягнути з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 кошти, безпідставно отримані ПАТ «УКРСИББАНК» за Кредитним договором № НОМЕР_1 (№194-05/ХІЦ-Ф) від 21.10.2005 у розмірі 11226 доларів США;

-стягнути з Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої установи «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» на користь ОСОБА_1 суму компенсації відсоткової ставки у розмірі 1000 грн.;

-стягнути з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 суму збитків (упущеної вигоди), завданих неподанням даних про виконання зобов’язань за Кредитним договором № 10909173000 (№194-05/ХІЦ-Ф) від 21.10.2005 до ХРУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у розмірі 1000 грн.;

-зобов’язати АТ «УКРСИББАНК надати до Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» Реєстри про сплату ОСОБА_1 відсотків за Кредитним договором № 10909173000 (№194-05/ХІЦ-Ф) від 21.10.2005 у серпні, жовтні та грудні 2011 року.

Позов , з урахуванням уточнень обґрунтовано тим, що 21.10.2005р. між позивачем та співвідповідачем, АТ «УкрСиббанк» (колишнє найменування – АКІБ «УкрСиббанк»), було укладено кредитний договір № 194-05/ХІЦ-Ф (номер було змінено відповідно до Додаткової угоди від 22.01.2007р. на № 10209173000), на підставі якого позивач отримала кредит у сумі 20100,00 доларів США (101505,00 грн. у гривневому еквіваленті) строком до 21.10.2026р., зі сплатою процентів за використання кредиту у розмірі 12,5% річних. Крім того, було укладено додаткову угоду № 1 від 22.01.2007р. та додаткову угоду № 1 від 29.04.2009р. Крім того, 31.10.2005р. між позивачкою та співвідповідачем, Харківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» (надалі – ХРУ ДСФУ), було укладено Договір № 20-1931 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків. У свою чергу, 10.06.2005р. АКІБ «УКРСИББАНК» уклав із Державною спеціалізованою фінансовою установою «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» Договір про співпрацю №12, відповідно до п.4.1.5 якого банк зобов'язався щомісячно надавати відповідному регіональному відділенню ДСФУ «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» Реєстри про розмір сплачених процентів за користування кредитом, а відповідне регіональне відділення - визначати розмір компенсації і здійснювати її оплату від імені держави, відповідно до Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003р. № 853. У листопаді 2007 року позивач на підставі п. 6.1 Кредитного договору звернулася до банку з проханням щодо перенесення термінів погашення заборгованості у зв'язку з виникненням за незалежними від неї причинами фінансових труднощів. У січні 2008 року позивач отримала лист, яким її було повідомлено про заборгованість за кредитним договором у розмірі 544,71 доларів США. Протягом січня 2008 року ця заборгованість була погашена повністю. Але, незважаючи на це, банк в односторонньому порядку з 15.02.2008р. запровадив нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на - прострочену суму основного боргу, про що повідомив позивачку листом. Позивач вважає, що таким чином банк фактично в односторонньому порядку запровадив нову штрафну санкцію, в односторонньому порядку всупереч умовам кредитного договору змінивши його умови без укладення відповідної додаткової угоди, фактично позбавивши позивача можливості тимчасового невиконання зобов'язання, яка була їй необхідна та яка передбачена п.4.1.3 вищевказаного Договору про співпрацю, згідно з якою банк зобов'язується встановлювати за згодою з позичальником при укладенні кредитного договору про надання кредиту на будівництво (реконструкцію) і придбання житла пільговий період по сплаті основної суми боргу у випадках здійснення переїзду (заселення), ремонту тощо строком до 12 місяців. Таким чином, через деякий час, внаслідок дії обставин, що не залежали від позивачки, та у зв'язку з незаконною, на її думку, зміною банком умов кредитного договору в односторонньому порядку, виникла прострочена заборгованість. У період погашення простроченої заборгованості у жовтні-грудні 2011 року при списанні коштів, внесених у рахунок погашення заборгованості, було порушено порядок списання штрафних санкцій: відповідно до п. 1.3 Додаткової угоди № 1 від 22.01.2007р., оскільки штрафні санкції були списані не в останню чергу, а разом з простроченими процентами.

Крім того, 12.12.2011р. між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено Договір факторингу № 1 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 10209173000 (№194-05/ХІЦ-Ф) від 21.10.2005, відповідно до пункту 3.1 якого ПАТ «УКРСИББАНК» банк передав у власність фактора права вимоги від боржників та гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами та договорами забезпечення. У зв'язку з цим позивач отримала лист від 15.12.2011р., в якому повідомлялося, крім іншого, про відступлення права вимоги, а також про те, що вся документація та дані щодо позивачки передані ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», але банківські реквізити для сплати заборгованості за кредитним договором залишаються без змін. При цьому на момент відступлення права вимоги позивачкою було повністю погашено прострочену заборгованість, і після цього вона виконувала свої зобов'язання повністю та своєчасно, але у лютому 2014 року вона отримала повідомлення від 27.12.2013р. про зміну стратегії та інструментів роботи з простроченою заборгованістю, для реалізації якої залучено ТОВ «УКРБОРГ», яке на підставі договору № 6-К отримало право обробки (реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення) персональних даних позивачки та здійснює від імені ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» усі юридичні та фактичні дії по стягненню заборгованості. Також у повідомленні було правильно зазначено, що станом на 02.12.2013р. заборгованість за кредитним договором становила 12492,35 доларів США, при цьому прострочений основний борг, прострочені відсотки, нарахована комісія та прострочена комісія склали 0.00 доларів США.

Позивач направила на адресу банку та фактору лист про незгоду щодо надання колекторській компанії «УКРБОРГ» її персональних даних та надання довідки про залишок основного боргу станом на 30.04.2014р, але відповіді від банку не отримала.

Позивач вважає, що вказаний договір факторингу є частково недійсним у частині відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором, оскільки вона цього не погоджувала та не надавала своєї згоди на передачу своїх персональних даних банком іншій особі. Крім того, укладення договору факторингу позбавило позивача можливості отримати часткову компенсацію відсоткової ставки, що перетворило зобов'язання за кредитним договором із передбачуваного та доступного для виконання на важке зобов'язання. Також внаслідок укладення договору факторингу позивач не могла отримати необхідну інформацію щодо стану заборгованості з грудня 2013 року.

Крім того, банк безпідставно отримав кошти, сплачені позивачкою у зв'язку з тим, що 15.02.2008р. ним було незаконно запроваджено нову систему нарахування відсотків за

користування кредитом на прострочену суму основного боргу.

Також , всупереч положенням вищевказаного Договору № 20-1931 від 31.10.2005р., укладеного між позивачкою та ХРУ ДСФУ про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, банк не сплатив належну їй суму часткової компенсації відсоткової ставки.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов, з урахуванням уточнень, та доводи, якими він обґрунтований, додатково пояснивши, що фактор, тобто ТОВ «Кей-Колект», не має відповідної банківської ліцензії на право здійснювати діяльність щодо кредитування.

Представник співвідповідача, АТ «УкрСиббанк», заперечувала проти позову, посилаючись на те, що законом не передбачено необхідність отримання згоди боржника на укладення договору відступлення права вимоги. Про укладення спірного договору факторингу позивач була повідомлена, що вона сама підтвердила. Вимоги закону щодо необхідності отримувати відповідну ліцензію на право здійснювати певні види банківської діяльності, не розповсюджуються на установи, що не є банками. Крім того, позивач, яка не є стороною договору про співпрацю між банком та ДСФУ, не може пред'являти позовну вимогу про зобов'язання однієї із сторін такого договору виконати певні дії, обумовлені цим договором.

Представник співвідповідача, ХРУ ДСФУ, також заперечувала проти позову, зазначивши, що єдиною підставою для компенсації боржникам за кредитними договорами з банком є реєстри, які надаються банком, про сплату боржниками своїх кредитних зобов'язань. Оскільки у наданих банком реєстрах за спірний період не містилися відомості щодо позивача, то були відсутні підстави для часткової компенсації їй відсоткової ставки.

Представник співвідповідача, ТОВ «Кей-Колект», заперечував проти позову, пояснивши, що договір факторингу було укладено відповідно до вимог чинного законодавства. Про зміну кредитора у кредитному зобов'язанні між банком та позивачем було повідомлено останню. Діяльність фактору не потребує ліцензування. Крім того, отримавши на підставі договору факторингу право вимоги від позивача виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором, до фактору, тобто до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права кредитора, а тому укладення договору з ТОВ «Укрборг» не суперечить чинному законодавству.

Представник ТОВ «Укрборг», належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, не з'явився в судове засідання з невідомих суду причин.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм обставини.

21.10.2005р. між позивачем та співвідповідачем, АТ «УкрСиббанк» (колишнє найменування – АКІБ «УкрСиббанк»), було укладено кредитний договір № 194-05/ХІЦ-Ф (номер було змінено відповідно до Додаткової угоди від 22.01.2007р. на № 10209173000), на підставі якого позивач отримала кредит у сумі 20100,00 доларів США (101505,00 грн. у гривневому еквіваленті) строком до 21.10.2026р., зі сплатою процентів за використання кредиту у розмірі 12,5% річних (т.1 а.с.12-25).

Додатковою угодою №1 від 29.10.2009р. до цього кредитного договору було змінено графік погашення кредиту (т.1 а.с.26-31).

31.10.2005р. між позивачкою та співвідповідачем, Харківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» (надалі – ХРУ ДСФУ), було укладено Договір № 20-1931 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків (а.с.32-36).

10.06.2005р. між банком та ДСФУ «ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ» було укладено Договір про співпрацю №12, відповідно до п.4.1.5 якого банк зобов'язався щомісячно надавати відповідному регіональному відділенню ДСФУ реєстри про розмір сплачених процентів за користування кредитом, а відповідне регіональне відділення - визначати розмір компенсації і здійснювати її оплату від імені держави, відповідно до Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003р. № 853 (а.с.37-43).

З 15.02.2008р. банк запровадив нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу у зв'язку з порушенням позивачем умов кредитної дисципліни (неналежного виконання умов кредитного договору), яка полягала у нарахуванні банком з дати виникнення простроченої суми основного боргу підвищених процентів у розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. Про це позивач була повідомлена листом банку, що було нею підтверджено (т.1 а.с.47).

Крім того, листом від 15.12.2011р. банк повідомив позивача про відступлення права вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011р. (а.с.51).

У цьому ж листі зазначалося, що банківські реквізити для сплати заборгованості у розмірі 14479,38 доларів США та комісії в сумі 0 гривень за кредитним договором залишаються без змін (т.1 а.с.51).

Так, згідно з укладеним 12.12.2011р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «кей-Колект» договором факторингу №1 банк (клієнт) передав у власність фактору права вимоги, існуючі або майбутні, банку до боржників та гарантів щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів та договорів забезпечення, у тому числі, за вищевказаним кредитним договором (т.1 ст.131-139, т.2 а.с.204-210).

На запит позивача про надання інформації про причини неповної виплати компенсації відсоткової ставки кредиту за серпень та жовтень 2011 року за договором №20-1931 від 31.10.2005р. (т.1 а.с.55) ХРУ ДСФУ надало позивачу відповідь листом від 05.06.2013р. про припинення перерахування часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків у зв'язку з тим, що згідно листа банку від 22.01.2013р. позивачем не виконувалися належним чином зобов'язання за кредитним договором, а саме з 2007 року допускалося прострочення виконання кредитних зобов'язань (т.1 а.с.56, 67).

Стороною позивача не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування цих обставин.

Листом від 27.12.2013р. ТОВ «Укрборг» повідомило позивача про те, що ця юридична особа на підставі договору №6-К здійснює від імені ТОВ «Кей-Колект» усі необхідні дії по стягненню заборгованості по вищевказаному кредитному договору (а.с.52).

Так, 01.11.2013р. між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «УКРБОРГ» було укладено договір № 6-К, на підставі якого ТОВ «Кей-Колект» (як замовник) доручає, а ТОВ «Укрборг» (як виконавець) приймає на себе зобов'язання за винагороду надавати замовнику послуги, а саме, здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості боржників перед замовником, у зв'язку з чим замовник передає виконавцю інформацію, яка необхідна для надання послуг (т.2 а.с.49-50).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 1077 ЦК України надано визначення договору факторингу як фінансування під відступлення права грошової вимоги, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.1078 ЦК України).

В той же час, умовами кредитного договору не передбачено такої умови про необхідність надання згоди боржника на заміну кредитора у розумінні ст.516 ЦК України.

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.2009р. №231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» було віднесено до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

- фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

- набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому азується таке відступлення;

- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Разом з тим, вказаним нормативно-правовим документом не обмежено суб'єктний склад кредитних зобов'язань, за якими передаються права вимоги на підставі договорів факторингу, укладених відповідно до ст.ст.1077-1078 ЦК України.

Не містять таких обмежень і норми глави 73 ЦК України, якими встановлено правовий режим регулювання цивільно-правових відносин, які виникають на підставі факторингу.

Як встановлено судом, умови спірного договору факторингу не суперечать положенням закону.

Відповідно, вимоги закону щодо необхідності отримання ліцензії на право здійснювати певні види банківських послуг не розповсюджуються на факторів за договорами факторингу.

Що стосується доводів позивача про відсутність у банку підстав для передачі факторові її персональних даних, то суд вважає їх помилковими, оскільки відповідно до ст..517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тобто на даний випадок не розповсюджується дія умов кредитного договору щодо необхідності отримання письмової згоди сторони договору на передачу третім особам інформації щодо кредитного договору.

Відповідно, отримавши за спірним договором факторингу всі права кредитора, фактор (ТОВ «Кей-Колект») мало право укладати договір з іншими особами (у даному випадку, ТОВ «Укрборг») про надання послуг, у тому числі, зі сприяння погашення наявної заборгованості боржників перед фактором, оскільки це не заборонено законом.

Тому закон не містить заборон на передачу даних щодо відповідних зобов'язань та боржників замовниками за такими договорами виконавцям послуг.

Що стосується позовної вимоги про зобов’язання банка надати до ХРУ ДСФУ реєстри про сплату позивачем відсотків за кредитним договором у серпні, жовтні та грудні 2011 року, то позивач не є стороною відповідного договору про співпрацю між банком та ДСФУ, а тому не має права на пред'явлення такої вимоги.

Відповідно, немає і правових підстав для стягнення з банку на користь позивача суму збитків (упущеної вигоди), завданих неподанням даних до ХРУ ДСФУ про виконання зобов’язань.

Також немає правових підстав для стягнення з банку на користь позивача безпідставно отриманих, на думку позивача, коштів. Так, відсотки за підвищеною ставкою не є штрафними санкціями у розумінні ст.549 ЦК України.

Крім того, статтю 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» було доповнено частиною другою, яка забороняє фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, на що посилається позивач, лише Законом № 1822-VI від 21.01.2010р., тобто вже після застосування банком з 15.02.2008р. підвищеного розміру відсоткової ставки на суму простроченої заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, проаналізувавши докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не було підтверджено тих обставин, на які позивач посилалася в обґрунтування своїх позовних вимог.

Інші надані сторонами докази не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-11, 58-61, 208, 209, 212-2015 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборг» про визнання частково недійсним договору факторингу, стягнення коштів, зобов’язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Блага І.С.