2/604/137/15

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

19 березня 2015 року Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Могачевська В.Й., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волочиська районна державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з даним позовом вказавши, що 3 10 листопада 2010 року, вона та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Волочиського районного управління юстиції Хмельницької області, про що у книзі реєстрації шлюбів був зроблений актовий запис №227.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 травня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано.

Фактично шлюбні стосунки було припинено з січня 2012 року, позивач з відповідачем проживають окремо, дитина проживає з ОСОБА_1

Спорів стосовно місця проживання дитини не було, відповідач не заперечував, що дитина буде проживати з позивачем. Весь цей час відповідач життям сина не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні.

Рішенням Волочиського райсуду Хмельницької області від 24.04.2012р. з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 300 грн.

На виконання вищевказаного рішення видано виконавчий лист. В той же час, ОСОБА_2 жодного разу не здійснював сплату за вказаним виконавчим документом, що підтверджується довідкою Першого відділу ДВС ТМУЮ. Даний факт незаперечно засвідчує невиконання батьком своїх батьківських обов'язків відносно дитини.

На сьогоднішній день дитині вже чотири роки, син не пам'ятає батька та немає до нього ніяких почуттів, оскільки за всі ці роки жодного разу його не бачив.

Крім того, 25.07.2014р. відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області зареєстровано шлюб позивача з громадянином ОСОБА_5, актовий запис №42.

З цього часу вони проживають разом. Між ними і дитиною склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Син називає чоловіка позивача татом, в спілкуванні з ОСОБА_1 ніколи про батька не питав та не цікавився. Іншого батька він не знає. В свою чергу чоловік позивача виявив бажання усиновити ОСОБА_3.

У відповідності з ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Враховуючи те, що відповідач по справі жодним чином не був позбавлений інформації стосовно міста перебування позивача та їх дитини, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з ним та прийманні участі батька в вихованні, више викладенні обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом

Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини. У відповідності з ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.

Нехтування батьківськими обов'язками з боку батька, на думку позивача, принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.

На засіданні органу опіки та піклування Волочиської районної державної адміністрації від 03.02.2015 року відбувся всебічний та повний розгляд зібраних матеріалів стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні до його малолітнього сина ОСОБА_4.

Встановлено, що батько дитини з сином не спілкується, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Враховуючи інтереси дитини комісія зробила Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 у відношенні малолітнього сина.

Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Це, зокрема, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, роз'яснено, що зважаючи нате, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Як слідує з вищевикладеного, відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не проявляє належної турботи та любові до сина, не спілкується з ним, не цікавиться його здоров'ям та матеріально не забезпечує.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства " зазначається, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Підставою позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

За приписами п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від ЗО березня 2007 року №

З "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставник справи, зокрема становлення батьків до дітей. Омсоби можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених ст.. 164 СК України.

З огляду на вказане, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні до малолітнього сина ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Зміст вказаної позовної заяви не відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, а тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків , виходячи з таких міркувань.

Статтею 119 ЦПК України визначена форма і зміст позовної заяви:

…

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування ….

Позивачем ОСОБА_1 вимоги закону не виконані.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. (постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Однак, позивачем ОСОБА_1 при подачі вказано позову не зазначено та не долучено до матеріалів справи характеристик, довідок про стан здоров'я того з батьків з ким залишиться проживати малолітній та актів про наявність необхідних умов проживання для дитини.

Вказані недоліки унеможливлюють суд прийняти правильне та об`єктивне рішення у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 121, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волочиська районна державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання ухвали.

Якщо в зазначений термін недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися не поданою і буде повернута позивачу.

Суддя: