АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 22-ц/793/1761/15

по 1 інстанції

: 5

_1

в апеляційній інстанції

_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

_2

_3 , ОСОБА_4

секретарі

_5

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" про визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначали, що з листопада 1993 року вона, ОСОБА_6, на підставі ордеру заселилась у кімнату № 506 гуртожитку № 2 по вул. Орджонікідзе - 70 в м. Черкаси та постійно там проживає до цього часу. З часу заселення і по даний час всі поточні ремонтні роботи у вказаній кімнаті проводяться за її рахунок, вона вчасно сплачує плату за комунальні послуги.

25.12.2003 року на її ім'я був виданий ордер № 000134 на житлову площу у гуртожитку, на право зайняття родиною з двох осіб жилої площі у гуртожитку № 2 по вул. Орджонікідзе - 70 кім. 506, розміром 11,6 кв. м. Ордер виданий на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету № 42 від 25.12.2003 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси № 332 від 20 жовтня 1999 року, гуртожиток по вул. Орджонікідзе - 70 має статус "гуртожитку для малосімейних", та знаходиться у власності Підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів".

На даний час виникло питання про набуття права власності на вищевказану кімнату у гуртожитку.

Звернувшись до дирекції заводу з цього приводу, 23.10.2014 року їй була надана відповідь № 01-15/1005 про те, що адміністрація підприємства не заперечує проти визнання за ними права власності в судовому порядку на житлову кімнату № 506 "гуртожитку для малосімейних" по вул. Орджонікідзе - 70.

А тому, просила суд визнати за нею, ОСОБА_6, 31.101954 р.н., та її сином, ОСОБА_8, 11.09. ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в рівних частинах на кімнату № 506 житловою площею 11,6 кв. м., що знаходиться по вул. Орджонікідзе - 70 в м. Черкаси, визнати за ними право співвласників допоміжних приміщень загального користування в гуртожитку по вул. Орджонікідзе - 70 в м. Черкаси.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 квітня 2015 року позов задоволено повністю та визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_8 право власності в рівних частинах на кімнату, житловою площею 11,6 кв. м. № 506 вул. Орджонікідзе - 70 в м. Черкаси, визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_8 право співвласників допоміжних приміщень загального користування у гуртожитку по вул. Орджонікідзе - 70 в м. Черкаси.

Стягнуто з підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Підприємством « Черкаський державний завод хімічних реактивів» подано апеляційну скаргу на дане рішення, в якій апелянт просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування.

Так, задовольняючи позовні вимоги позивачів про визнання права власності на кімнату та допоміжні приміщення у гуртожитку, що належить відповідачу, суд першої інстанції керувався положеннями ст.328, 392 ЦК України та Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Проте, з даним висновком суду першої інстанції погодитись неможливо із-за неправильного застосування норм матеріального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачі на законних підставах отримали ордер на кімнату у гуртожитку, зареєстровані, проживають там та несуть необхідні витрати, а тому мають право на передачу у власність даного житла на підставі ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Дана обставина не заперечується і відповідачем, а також підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.

Відповідно до п. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 4 статті 2 цього Закону, а саме ст. 2 передбачає, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Пунктом 4 ст.3 Закону України від 4 вересня 2008 року N 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що одним із підходів щодо забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється його дія, є такий: гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до Закону N 500-VI приватизацією є відчуження житлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, а набувачами прав на ці приміщення є визначені цим законом громадяни.

Закон N 500-VI не містить визначення понять "відчуження гуртожитків", "приватизація житла у гуртожитках". Досліджуючи загальнотеоретичні положення цих операцій, необхідно зазначити, що їх основою є перехід права власності від одного суб'єкта до іншого, тобто відчуження.

Прикінцевими положеннями Закону N 500-VI були внесені зміни до Закону N 2482-XII та до об'єктів приватизації були включені кімнати у гуртожитках (стаття 2 Закону N 2482-XII).

Законом N 3716-VI слова "кімнати у гуртожитках" замінено словами "житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції))".

Законом N 3716-VI доповнені стаття 1 та пункт 4 статті 5 Закону N 2482-XII, а саме: зазначено, що особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом та право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 500-VI громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону N 500-VI приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону N 2482-XII з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону N 500-VI громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Проте, судом першої інстанції у зазначеній справі не було враховано, що на час ухвалення судового рішення Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено спеціальні норми, щодо гуртожитків, що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації та гарантії прав мешканців, які на законних підставах проживають у таких гуртожитках (стаття 8, частина третя статті 14 Закону N 500-VI).

Гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених в процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку (пункт 3 частини третьої статті 14 Закону N 500-VI).

Пунктом 6 частини першої статті 5 Закону N 500-VI передбачено, що передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

На виконання положень Закону N 500-VI наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Пунктом 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено, що у разі, якщо гуртожиток перебував у власності територіальної громади (був переданий у власність територіальної громади) до набрання чинності Законом N 500-VI, то передача кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. У разі ж, якщо гуртожиток передається (був переданий) з державної до комунальної власності після набрання чинності Законом N 500-VI, то передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках здійснюється виключно на підставі рішення відповідної місцевої ради, якому до того ж передує рішення цієї ради щодо подальшого використання цього гуртожитку.

Склад документів і порядок їх оформлення при приватизації житла в гуртожитку визначено пунктами 18 - 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Проте згідно зі статтею 18 Закону N 500-VI передача гуртожитків у власність територіальних громад є повноваженням органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках.

При цьому, з матеріалів справи установлено, що даний гуртожиток перебуває у власності Підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» і до власності територіальної громади м.Черкаси не переданий.

Рішенням сесії Черкаської міської ради від 17.03.2015 року «Про звернення Черкаської міської ради до Фонду державного майна України щодо передачі у власність територіальної громади м.Черкаси гуртожитку по вул. Орджонікідзе – 70» прийнято звернення про передачу даного гуртожитку до власності громади міста.

За положеннями ЦК України до первинного способу набуття права власності відноситься: - набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об’єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК); - набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т. ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч. 2 ст. 189, статті 332, 333 ЦК); - визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК); - набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК); - набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК); - набуття права власності за набувальною давністю на окремі об’єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права: - на підставі правочинів (ст. 334 ЦК); - в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК); - в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК); - у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного – правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Особливим способом набуття права приватної власності громадян і юридичних осіб є приватизація державного майна, яку, перш за все, слід розглядати як підставу для припинення права державної власності.

Окрім того, судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Наприклад: відповідно до ст. 335 ЦК про передачу за рішенням суду у комунальну власність безхазяйної нерухомої речі в порядку, встановленому ст. 376 ЦК, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.

З врахуванням встановлених обставин справи та положень норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано положення норм матеріального права у даних правовідносинах, а позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки право на приватизацію кімнати у гуртожитку ніким не оспорюється, позивачі мають право на приватизацію відповідно до положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", але в порядку встановленому цим Законом, тобто після передачі гуртожитку до власності територіальної громади м.Черкаси та прийняття рішення органом приватизації, а не в судовому порядку про визнання права власності.

З врахуванням обставин справи, наявних доказів, пояснень сторін та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого при неправильному застосуванні норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів, відповідно до положень ст.309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст.304, ст.307, ст.309, 314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів –

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про визнання права власності, - скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити ОСОБА_6, ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до Підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про визнання права власності.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :