311/258/15-п
3/311/76/2015
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.02.2015 м. Василівка
Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., при секретарі Васюковій М.О., за участю прокурора Сваткова О.В., захисника - адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи про адміністративне корупційне правопорушення, які надійшли з Управління Служби безпеки України в Запорізькій області у відношенні
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів працюючого з 09.02.2015 року заступником голови Василівського районної ради Запорізької області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає за адресою: вул.Кошевого, буд.22/1 м.Василівка Запорізької області, ідентифікаційний податковий номер – НОМЕР_1,
за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Згідно протоколу про адміністративне корупційне правопорушення від 27.01.2015 року, складеного оперуповноваженим ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області капітаном ОСОБА_4 зазначено, що на підставі розпорядження Першого заступника голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 42-к від 01.04.2013 року «Про голову районної державної адміністрації» ОСОБА_2 приступив до виконання функцій і повноважень голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області. 16.12.2014 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади відповідно до розпорядження № 204-к від 16.12.14 року, відповідно до п.5 ч.2 ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. В порушення вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», як суб’єкт декларування, який звільнився тобто припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, станом на 16.01.2015 року ОСОБА_2 без поважних причин, які б перешкоджали цьому, не надав до кадрового відділу Василівської РДА декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто за період з 01 січня 2014 року по 16 грудня 2014 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що звістку про його звільнення з займаної посади Голови Василівської РДА він отримав 18.12.2014 року та в цей день був ознайомлений з наказом про звільнення. Працівниками апарату про необхідність подачі декларації в день звільнення, його повідомлено не було, лише було сказано про те, що декларацію необхідно подати, коли звільняєшся, проте не було вказано конкретної дати її подачі та періоди. Оскільки для заповнення декларації необхідні були відомості про доходи не лише його, а й членів родини-дружини, тому він не мав фізичної можливості подати декларацію в день звільнення, так як бухгалтерські нарахування здійснюються протягом тривалого часу та провести їх вчасно не представляється можливим. Довідку про доходи дружини за місцем її роботи він отримав лише 23.12.2014 року та без врахувань в ній доходів за грудень місяць 2014 року, тому повторно дав заявку на отримання відомостей доходів дружини за повний 2014 рік, та повторну довідку, з урахуванням грудня місяця, отримав тільки 26.01.2015 року. Декларацію про доходи до Василівської РДА подав 19.01.2015 року, відразу після складання відносно нього даного протоколу про адміністративне правопорушення, та у поданій ним декларації так і не міститься повних і достовірних даних про доходи дружини, з урахуванням грудня місяця 2014 року. Декларацію з неповними даними подав з тих причин, щоб довести працівникам СБУ, які проводили відносно нього перевірку, що він не ухиляється від подачі декларації. На теперішній час декларацію з оновленими даними не подав, так як вважає, що для подачі декларації про доходи, законодавцем встановлений один рік з дати звільнення, тобто подати декларацію він може до 16.12.2015 року.
Просить провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого правопорушення, оскільки на даний час строки подачі ним декларації про доходи не сплили.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 підтримав пояснення ОСОБА_2 та надані письмові заперечення за викладеними у них підставами. Просить провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 закрити у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює заступником керівника апарату - начальник організаційного відділу Василівської районної державної адміністрації Запорізької області. На момент звільнення ОСОБА_2В виконувала обов”язки керівника апарату. Про звільнення ОСОБА_2 вона дізналася 16.12.2014 року після обідньої перерви. Розпорядження Президента України про звільнення ОСОБА_2 прийшло саме 16.12.2014 року, після обіду. 16 грудня 2014 року ОСОБА_2 знаходився на робочу місці. Голова Василівської РДА ОСОБА_2 був звільнений 16.12.2014 року. Всі документи ним були підписані 16.12.2014 року, в тому числі і розпорядження про покладення обов’язків на тимчасово виконуючого обов’язки ОСОБА_6, а 17.12.2014 року ОСОБА_2 збирав колектив, щоб виразити подяку за роботу. Під час перевірки, яку проводили працівники служби безпеки України, 17.01.2015 року вона дізналася від працівників кадрової служби про те, що ОСОБА_2 вчасно не здав декларацію про доходи. Особисто вона ОСОБА_2В не повідомляла про те, щоб він подав декларацію вчасно. На даний час їй відомо, що ОСОБА_2 подав до Василівської РДА декларацію - 19.01.2015 року.
З пояснень свідка ОСОБА_7, наданих нею в судовому засіданні, вбачається, що остання обіймає посаду начальника відділу кадрової роботи апарату Василівської райдержадміністрації, до 22.12.2014 року працювала головним спеціалістом юридичного відділу апарату Василівської РДА та їй відомо, що станом на 22.12.2014 року декларація ОСОБА_2 подана не була. Вона неодноразово повідомляла ОСОБА_2 про необхідність подання декларації при звільненні та коли він проходив спецперевірку при прийнятті на роботу. Голів райдержадміністрації безпосередньо звільняє та призначає на посаду Президент України. Розпорядження Президента України про звільнення ОСОБА_2 було 16.12.2014 року, після обідньої перерви на офіційному сайті Президента. Вона повідомила про це ОСОБА_5 Останнім робочим днем ОСОБА_2 було 16 грудня 2014 року. Наступного дня він проводив у великому залі засідань збори, прощання з колективом. Про звільнення ОСОБА_2 їх повідомила Запорізька обласна державна адміністрація, яка надіслала розпорядження Президента факсом, а вже потім вони отримали цей документ поштою. Особисто вона не наголошувала ОСОБА_2 про необхідність подачі декларації. На сьогоднішній день їй відомо, що декларацію ОСОБА_2 подав, а саме 19.01.2015 року.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює провідним спеціалістом відділу кадрової роботи апарату Василівської райдержадміністрації. 16.12.2014 року на сайті Президента України з’явилося Розпорядження Президента України про звільнення Голови Василівської райдержадміністрації ОСОБА_2 В подальшому з ними зв’язався відділ кадрів Запорізької обласної державної адміністрації, які факсимільним зв”язком передали Розпорядження Президента, оскільки воно до них ще не дійшло. Потім вона разом з ОСОБА_7 почали готувати документи про звільнення ОСОБА_2, а також про покладання обов’язків на ОСОБА_6 та 16.12.2014 року вони не встигали все зробити вчасно, оскільки повідомлення про звільнення ОСОБА_2 вони отримали після обіду, а перший заступник голови РДА був на лікарняному, – заступник голови ОСОБА_6 був у відпустці, тому постало питання процедури покладення обов’язків. 17.12.2014 року ОСОБА_6 був відкликаний з відпустки, оскільки нікому було підписати це розпорядження.16 грудня 2014 року ОСОБА_2 збирав їх у великому залі та прощався з колективом. Наступного дня, коли документи вже були готові, вона підходила до ОСОБА_2, але той від'їжджав у відрядження і в нього не було часу, сказав що буде ввечері. Але ввечері ОСОБА_2 не з’явився та 18.12.2014 року о 12 годині вона пішла до нього, щоб віддати трудову книжку і попередила його про необхідність подачі декларацію за період з 01.01.2014 року по 16.12.2014 року. Він сказав що зв’яжеться з бухгалтерією для того, щоб вони підготували йому довідку про доходи і просив її зробити копію декларації за минулий рік для того, щоб там були вірні дані. Вона надала ОСОБА_2 чистий бланк декларації, а також декларацію за 2013 рік для порівняння. Вона особисто не нагадувала про необхідність подання декларації, але була присутня в кабінеті, коли кадровий працівник ОСОБА_7 нагадувала ОСОБА_2В та просила надати декларацію про доходи. Оригінал розпорядження про звільнення ОСОБА_2 було надано ОСОБА_7 22 грудня 2014 року, коли та знаходилася в Запорізькій обласній адміністрації, перебуваючи у відрядженні. ОСОБА_2 був ознайомлений з розпорядженням Голови РДА, яке було підписане тимчасово виконуючим обов’язки Голови - ОСОБА_6 та 16 грудня 2014 року є останнім робочім днем ОСОБА_2
Отримав трудову книжку ОСОБА_2 фактично 18.12.2014 року, але дата отримання трудової книжки стоїть напевно 16 грудня 2014 року, тобто останній робочий день. Вона надавала ОСОБА_2 бланки декларації саме 18.12.2014 року, в яких дату поставили - 16.12.2014 року.
Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, з 16.12.2014 року вона обіймає посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення апарату — головного бухгалтера Василівської райдержадміністрації та їй невідомо чи подавалася своєчасно ОСОБА_2 декларація про доходи, оскільки це не входить в її посадові обов’язки, вона займається фінансово-господарським забезпеченням апарату РДА, з 04.06.2014 року її було прийнято головним спеціалістом в цей же відділ, де вона контролювала нарахування заробітної плати. Останнім робочим днем, за який була нарахована заробітна плата ОСОБА_2, це 16 грудня 2014 року. Довідку про доходи та бланк декларації вона ОСОБА_2 не видавала, вона надавала йому особову виписку працівника, в якій відображаються всі дані працівника ОСОБА_2, нарахування і виплати по його заробітній платі за 2014 рік, на стан 16.12.2014 року.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, думку захисника ОСОБА_1, який просить провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 закрити у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, думку прокурора, який вважає протокол обґрунтованим і просить притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, дослідивши матеріали справи про адміністративне корупційне правопорушення, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто передбаченої нормами права сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об’єкт; б) об’єктивну сторону; в) суб’єкт; г) суб’єктивну сторону.
Об’єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Основною й обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Президента України від 28 березня 2013 року № 137/2013-рп ОСОБА_2 призначено головою Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (а.с.41).
Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 47-к від 29 березня 2013 року, Голові Василівської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2 присвоєно 5 ранг державного службовця (а.с.33).
На підставі розпорядження голови Василівської РДА № 41-к від 01 квітня 2013 року «Про вступ на посаду голови районної державної адміністрації» ОСОБА_2 приступив до виконання функцій і повноважень голови Василівської районної державної адміністрації з 01 квітня 2013 року (а.с.44).
Відповідно до підпункту «в» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами, відповідно до цього Закону, вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Таким чином, в силу вимог підпункту «в» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» ОСОБА_2, обіймаючи посаду голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Згідно ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», особи, зазначені в підпункті «в» п.1 ч.1 ст. 4 цього Закону, є суб’єктами декларування і зобов’язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансовго характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
15.02.2013 року ОСОБА_2 був ознайомлений із спеціальними обмеженнями, встановленими Законом України «Про державну службу» щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, а також був ознайомлений із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції, яка діяла до 14.05.2013 року) (а.с. 30,31).
Розпорядженням Президента України № 1279/2014-рп від 16 грудня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади голови Василівської районної державної адміністрації Запорізьої області (а.с.13).
На вказаному розпорядженні міститься відмітка про його отримання 18.12.2014 року Запорізькою обласною державною адміністрацією за вх.№09931/08-02.
Розпорядженням заступника голови Василівської районної державної адміністрації № 204-к від 16 грудня 2014 року, ОСОБА_2 вважається звільненим з посади голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 16 грудня 2014 року за ініціативою Президента України відповідно до п.5 ч.2 ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.14).
Відмітка про ознайомлення ОСОБА_2 з текстом вказаного розпорядження відсутня.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України «Про ратифікацію конвенції» від 17.07.1997 «Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод» і протоколи до неї є частиною національного законодавства України. Вимогами ст.6 даної Конвенції та ст.ст.2-4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертиз та залучення свідків, право бути повідомленим про час ті місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його здійсненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяна майнова шкода.
Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.
Преамбулою Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди,
поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що корупційне правопорушення - це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.4 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
В положеннях ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (в редакції від 14.05.2013 року) зазначено, що суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеним цим Законом, Аналіз змісту вказаної статті дає підстави стверджувати, що дана правова норма не містить прямої вказівки на обов’язок суб’єкта декларування, який звільняється, подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, саме в день звільнення, а не на загальних підставах – до 1 квітня слідуючого року.
Системний аналіз вищевказаного Закону дає підстави для висновку, що стаття 1, яка дає визначення поняття «суб‘єкту декларування», стаття 4, яка окреслює коло суб‘єктів відповідальності за корупційні правопорушення, стаття 12, яка встановлює обов‘язки, порядок і строки подання суб‘єктами декларування декларацій про майно, доходи і зобов‘язання фінансового характеру, мали декілька редакцій, зокрема були змінені і доповнені згідно із Законом України від 14.05.2013 року N 224-VII.
Як вбачається зі змісту ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», вказана правова норма передбачає два терміни подачі декларацій. Так, згідно абзацу першого частини першої зазначеної статті «Суб'єкти декларування, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.
Інший строк надання декларацій визначено для конкретної групи осіб. Зокрема, в цій же статті, в абзаці другому частини першої з цього приводу зазначено: «Суб'єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня.
Таким чином, з наведених норм вбачається, що ст.12 зазначеного Закону чітко визначає два терміни подачі декларацій та періоди, за який вона надається, що повинні дотримуватись суб'єкти декларування.
Складаючи протокол про нібито порушення ОСОБА_2 строків на надання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2014 року по 16.12.2014 року, оперуповноважений ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_4 безпідставно прийшов до висновку, що ОСОБА_2В повинен був надати декларацію «при звільненні», що є невірним тлумаченням ст.12 вищезазначеного Закону. Таке трактування Закону не відповідає принципу верховенства права, закріпленому в преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.8 Конституції України та ст.3 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», оскільки, не допускається тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало права і свободи людини та безпідставно розширювало повноваження органів державної влади. Терміни у статті 12 визначені конкретними датами, тобто 1 квітня та 31 грудня. Визначення терміну надання декларації, на власний роздум, як «при звільненні», є неконкретним і може тлумачитись по-різному.
Вбачається, що законодавець не безпідставно визначив термін надання декларації за минулий рік - 01 квітня, надавши тим самим можливість належним чином, врахувавши час отримання усіх необхідних документів в довідок, підготувати та скласти декларацію.
У відповідності до листа Міністерства юстиції Україна від 11.12.2013 року №19937-0-33-13/11 під неохопленим раніше поданими деклараціями періодом слід розуміти часовий проміжок, за який суб'єктами декларування декларація не подавалася в установленому законом порядку, за місцем роботи чи служби.
Відтак, суб'єкту декларування, який звільнився (припиняв діяльність) в поточному році, необхідно подати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію за період з 1 січня до дати звільнення (припинення діяльності) із зазначенням дати її заповнення та протягом одного, року за минулий рік за формою, яка встановлюється Законом.
Під неохопленим раніше поданими деклараціями періодом слід вважати період з 01 січня 2014 року по 16 грудня 2014 року, тобто по дату звільнення ОСОБА_2
В положеннях ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» зазначається, що “суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.
Виходячи із вищевказаної спеціальної норми Закону та враховуючи законодавчу невизначеність початкового періоду терміну «протягом року», яку можна вважати із часу (дати) звільнення, суб’єкт декларування по даній справі, зобов’язаний до 01 квітня 2015 року подати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.
Іншого періоду вказаним Законом не передбачено, і також Законом не передбачено подача декларації у день звільнення.
Та вищевказаний Закон не містить норми щодо обов’язку працівника подавати декларацію в день звільнення, що в свою чергу також свідчить про відсутність вчиненого правопорушення.
Оцінюючи вищенаведені правові норми та наявні в справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що суб’єктом декларування – ОСОБА_2, який звільнений 16.12.2014 року, має подаватися декларація на загальних підставах, тобто до 01 квітня 2015 року.
Також вказані висновки наведені у методичних рекомендаціях, підготовлених Міністерством юстиції спільно з Інститутом вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_10 Національної академії правових наук України, які розраховані для використання у роботі особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, працівниками громадських приймалень з надання безоплатної первинної правової допомоги від 16.10.2013 року передбачено у п.10 розділу “строки подання декларації”, що стосується осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, то вони подають декларацію за місцем попередньої роботи (служби) до 1 квітня наступного за звітним року.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади 16 грудня 2014 року, а саме після закінчення деклараційної кампанії, то на його поширюється вимога ч.1 ст.12 вказаного Закону, і він має подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік, у якому був суб’єктом декларування, до 01 квітня 2015 року, а тому на час розгляду судом справи у діях ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, так як на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 27.01.2015 року, термін подачі ОСОБА_2 такої декларації не збіг. Тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Крім того, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_2В складу корупційного адміністративного правопорушення, слід врахувати, крім іншого, наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, даного в ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", завжди характеризується умисною формою вини.
Враховуючи наведене та приписи статті 12 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції",сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за Законом зобов'язана задекларувати свої доходи та майновий стан, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети (приховати доходи одержані незаконним шляхом чи інше). Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано про форму вини, в даному випадку наявності прямого умислу, та не наведено докази на підтвердження цього умислу. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що ОСОБА_2, звільнившись з посади Голови Василівської райдержадміністрації 16 грудня 2014 року та не подавши декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, мав умисел на порушення спеціальних обмежень для державних службовців чи переслідував будь-який корупційний інтерес, тобто відсутня суб'єктивна сторона такого правопорушення, що свідчить про відсутність складу правопорушення, пов'язаного з корупцією,тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.221,256,276,283,284,294 КУпАП, суддя –
П О С Т А Н О В И В :
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 – закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_11
