ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 876/6503/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Хобор Р. Б.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0005921592 від 31 жовтня 2012 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачем своєчасно направлено податковому органу декларацію та заяву (скаргу) на дії контрагента, який відмовився видати податкові накладні, а також вважає, що акт перевірки податкового органу складений неправомірно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем не дотримано пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме подано заяву (скаргу) без документів та оформлено податкові накладні з порушенням зазначеного пункту.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Електросвіт», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Встановлено, що 18 жовтня 2012 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, якою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суми позитивного значення різниці поточного звітного періоду (позитивне значення ряд.18 декларації) на суму 30373,18 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25 декларації) на суму 30373,18 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкову накладну від 18 червня 2012 року № 38 виписану ТОВ «Променергозбут» на загальну суму 179869,98 грн., в тому числі ПДВ в сумі 29978,33 грн. незареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних з наданням заяви із скаргою на зазначеного постачальника. Вказана податкова накладна була раніше включена позивачем до складу податкового кредиту в декларації за червень 2012 року. За результатами камеральної перевірки декларації за червень 2012 року, згідно акту перевірки від 17 серпня 2012 року № 6253/15-92/31789596, податкова накладна від 18 червня 2012 року № 38 на суму ПДВ 29978,33 грн. була виключена відповідачем з податкового кредиту та донараховано позивачу ПДВ в сумі 29978,33 грн.

Також позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 року включено податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі з одночасним наданням додатку № 8 по наступних постачальниках: ТОВ «Електрооптторг» податкова накладна № 606 від 15 серпня 2012 року на загальну суму 2103,78 грн., в тому числі ПДВ 350,63 грн., ТОВ «Епіцентр К» податкова накладна № 15451/010 від 28 серпня 2012 року на загальну суму 265,33 грн., в тому числі ПДВ в сумі 44,22 грн., надано копії податкових накладних ТОВ «Електрооптторг», ТОВ «Епіцентр К» та оригінал податкової накладної ТОВ «Променергозбуд» (лист позивача від 25 вересня 2012 року).

В зв'язку із порушенням постачальниками товару ТОВ «Електрооптторг», ТОВ «Променергозбуд», ТОВ «Епіцентр К» порядку заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до податкового органу зі скаргою від 20 вересня 2012 року на зазначених постачальників.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно абзацу 5 пункту 3 Наказу Державної податкової служби України від 15 травня 2012 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН» у разі недотримання платником вимог абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄРПН, не виникає.

З вищенаведених норм випливає, що при поданні платником податків скарги на постачальника, до неї також додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, а у разі недотримання платником вимог абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄРПН, не виникає, а також, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Позивачем при поданні заяви на постачальників не було додано до заяви товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, чим порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу.

Відтак, в зв'язку з недотриманням позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме подання заяви без документів та оформлення податкових накладних з порушенням зазначеного пункту, у останнього не виникає права на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту згідно податковими накладними незареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України такі суми податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) не відносяться до податкового кредиту.

Отже, якщо платник податків сформував податковий кредит згідно податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних або з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, то такі суми ПДВ не можуть бути включені до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем копії видаткових накладних складені та підписані між позивачем та його контрагентом в жовтні 2012 року, в той час коли придбання товарів та складання податкових накладних здійснювалось позивачем в серпні 2012 року, в зв'язку з чим вбачаються розбіжності в бухгалтерському, а відтак і в податковому обліку позивача.

В свою чергу, пунктами 201.14 та 201.15 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню, а вже зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях.

За таких обставин, суд вважає, що позивач занизив суми позитивного значення різниці поточного звітного періоду та суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, оскільки належним чином не підтверджено сплати податку до бюджету.

Підпунктом 54.3.2 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримано пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме подано заяву (скаргу) без документів та оформлено податкові накладні з порушенням зазначеного пункту, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно на підставі статей 54 та 123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання та застосовано штрафні санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є правомірним та обґрунтованим, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, в процесі судового розгляду справи ТзОВ «Електросвіт» подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п. 7 п.п. 9-2 р. XX ПК України (вх. № 47/2 від 16 лютого 2015 року).

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Ч. 1 ст.113 КАС України передбачає, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 25 лютого 2015 року № 12 про погодження застосування процедури податкового компромісу, ТзОВ «Електросвіт» на виконання п. 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сплачено в бюджет 1519,00 грн. податку на додану вартість.

Враховуючи виконання ТзОВ «Електросвіт» вимог п. 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято рішення про досягнення податкового компромісу.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2 такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі 809/443/13-а є законною та обґрунтованою, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 196, 203, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» - задовольнити частково.

Визнати умови примирення між товариством з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» та Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби внаслідок досягнення податкового компромісу щодо податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2012 року № 0005921592.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року в справі № 809/443/13-а - визнати нечинною.

Провадження в справі № 809/443/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді : Т. В. Онишкевич

Р. Б. Хобор

Ухвалу складено в повному обсязі 30 червня 2015 року.