Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Оверіної О.В.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Рафієла Іродієвича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2015 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Рафієла Іродієвича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

встановила:

13.05.2015 року позивачі звернулися до суду з позовом, який уточнили в судовому засіданні (т.с.2а.с.97-98), та в остаточній його редакції просили стягнути з відповідача на їй користь завдану в результаті неналежного виконання договірних зобов’язань майнову шкоду у розмірі 88236 грн. 23 коп. та моральну шкоду у розмірі 45000 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 441 грн. 20 коп. та витрати на проведення експертиз у розмірі 800 грн., посилаючись на те, що здали для перевезення відповідачу автомобіль «CHEVROLET CAMARO», 2010 року випуску, який належить їм на праві спільної сумісної власності. 29.10.2012 року при прибутті до порту Іллічівськ Одеської області було встановлено, що переданий ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» для перевезення автомобіль – пошкоджений. Крім майнової шкоди їм завдана моральна шкода, так як вони морально страждали і переживали з приводу пошкодження їх майна. Розмір моральної шкоди визначений ними відповідно до розміру отриманих ними моральних страждань.

ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» позовні вимоги не визнало у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачами порушений порядок, встановлений для вирішення цього питання, а саме: в порушення ч.2ст.190 КТМ України не направлене письмове повідомлення перевізнику про пошкодження вантажу до моменту його видачі; своєчасно не заявлена претензія та не складений комерційний акт про пошкодження вантажу. Крім того, вантаж пошкоджений у результаті кримінальний дій третіх осіб, а не працівників товариства. У зв’язку з порушенням відповідачами порядку пред’явлення претензій до перевізника, вина перевізника у спричиненні позивачам майнової і моральної шкоди не доведена (а.с.18). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені частково. Суд стягнув з ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на користь позивачів майнову шкоду у розмірі 52178 грн. 74 коп. та моральну шкода у розмірі 2000 грн. - кожному позивачу; а також судовий збір у розмірі 490 грн. 89 коп. – на користь ОСОБА_3 і судовий збір у розмірі 504 грн. 49 коп. – на користь ОСОБА_2 У задоволенні решти позовних вимог позивачам відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» просить рішення суду скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що заявлені ними вимоги не доведені у встановленому законом порядку.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким їй вимоги задовольнити у повному обсязі.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційних скарг, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, за наступних підстав:

Відповідно до вимог п.1ч.1ст.312 ЦПК України, підставами для скасування рішення, суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і стягуючи з ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на їх користь майнову шкоду у розмірі 52178 грн. 74 коп. суд першої інстанції виходив з того, товариство не виконало умови договору перевезення багажу, та не зберегло переданий позивачами багаж у тому стані, в якому він був переданий для перевезення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і стягуючи з ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на їх користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн. кожному позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті завдання позивачам майнової шкоди їм була спричинена і моральна шкода.

Колегія суддів не погоджується у цій частині з висновками суду першої інстанції, так як судом порушені норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2012 року ОСОБА_3 і його дружина ОСОБА_2 придбали у компанії ТОВ «UBG-agency», яка є генеральним агентом ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» у м. Поті, Грузія, пасажирські квитки на теплохід «Грейсфальд», що здійснював морське перевезення пасажирів і багажу у міжнародному сполученні від м. Поті, Грузія, до м. Іллічівська Одеської області, Україна. Тоді ж позивачі придбали квиток для перевезення на теплоході автомобіля «CHEVROLET CAMARO», 2010 року випуску, який зареєстрований у Грузії (державний реєстраційний номер ТІМ 300) на ОСОБА_2

Автомобіль «CHEVROLET CAMARO» для його перевезення був розміщений перевізником на судні у багажному відділенні, до якого не мали доступу позивачі та інші пасажири судна, оскільки багажне приміщення закривалося.

Вказані обставини підтверджені сторонами у справі та квитками на перевезення пасажирів і багажу.

30.10.2012 року при прибутті до порту м. Іллічівська Одеської області позивачами та перевізником в особі капітана теплоходу ОСОБА_4 було встановлено, що автомобілю «CHEVROLET CAMARO», під час знаходження у багажному відділенні теплоходу, завдані механічні пошкодження. Капітан судна на підставі поданої заяви позивачів про механічні пошкодження, спричиненні їх автомобілю, 31.10.2012 року, звернувся до органів внутрішніх справ м. Іллічівська з заявою про те, що в період часу з 07.00 годин до 08.20 годин 30.10.2012 року невідомими особами був пошкоджений автомобіль «CHEVROLET CAMARO». В той же день, 31.10.2012 року на борту теплоходу «Грейсфальд» співробітниками внутрішніх справ були проведені оперативні дії, допитані свідки, потерпілий ОСОБА_3, проведений огляд міста події та зроблені фототаблиці до нього, з фіксуванням місць пошкодження автомобіля.

Зазначені дії капітана судна не залишили у позивачів сумнівів щодо того, що факт пошкодження їх автомобіля є доведений та перевізником не оспорюється.

Проведеними товарознавчими дослідженнями пошкодженого автомобіля та допитом у судовому засіданні експертів, які проводили експертні дослідження, було встановлено, що вартість завданої позивачам майнової шкоди в результаті неналежного виконання умов договору перевезення багажу становить 52178 грн. 74 коп..

Оскільки Іллічівським РВ ГУ МВС України в Одеській області було відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом умисного пошкодження майна позивачів та не встановлено особу, яка це вчинила, у квітні 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до перевізника - відповідача у справі, з претензією про відшкодування збитків, завданих їм пошкодженням автомобіля під час перевезення у міжнародному морському сполученні, але отримали відмову з посиланням на недоведеність вини перевізника у завданні такої шкоди.

До встановлених судом першої інстанції обставин та правовідносин, які виникли між сторонами у справі, були застосовані норми Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, норми Протоколу до Афінської конвенції, норми Цивільного Кодексу України та норми Кодексом торговельного мореплавства України в частині, які не суперечать нормам міжнародного права.

Колегія суддів визнає, що в цій частині заявлених позивачами вимог судом першої інстанції правильно були встановлені обставини, що мають значення для справи та правомірно застосовані норми матеріального права, якими врегульовані ці правовідносини.

Згідно ч.1ст.3 Афінської Конвенції, перевізник відповідає за шкоду, завдану в результаті втрати або пошкодження багажу, якщо подія, внаслідок якої було завдано шкоду, сталася під час перевезення, і була наслідком вини або недбалості перевізника, його службовців або агентів, які діяли в межах своїх службових обов'язків.

Відповідно до ч.2ч.3ст.3 Конвенції, на позивача покладається обов'язок щодо доказування того, що подія, внаслідок якої було завдано шкоду, сталася під час перевезення, а також обов'язок доказування розміру шкоди.

Вина або недбалість перевізника, його службовців або агентів, що діяли в межах їх службових обов'язків, передбачається, оскільки не доведено протилежне, якщо смерть або тілесні ушкодження пасажира або втрата чи пошкодження каютного багажу сталися в результаті або у зв'язку з корабельною аварією, зіткненням, посадкою на мілину, вибухом чи пожежею або недоліками судна. Щодо втрати чи пошкодження іншого багажу така вина чи недбалість передбачається, оскільки не доведено протилежне, незалежно від характеру події, яка спричинила втрату чи пошкодження багажу.

В усіх інших випадках обов'язок доказування вини або недбалості лежить на позивачеві.

Статтею 15 Конвенції визначено, що пасажир повинен надіслати письмове повідомлення перевізникові чи його агентові: щодо іншого (не каютного) багажу до або в момент його видачі. Однак, ч.3 цієї статті передбачено, що письмове повідомлення не потрібне, якщо стан багажу було сумісно встановлено або перевірено в момент його одержання. Ці положення також зафіксовані і в ст. 190 КТМ України.

ьВідповідно до ст.184 КТМ України, за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і плату за провезення багажу. Перевезення іншого багажу, який не є каютним багажем, охоплює час з моменту прийняття його перевізником, службовцем або агентом перевізника на березі або на борту судна до моменту його видачі перевізником, службовцем або агентом перевізника.

Доказом укладення договору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду відповідно до ст.187 КТМ України, є виданий перевізником квиток. Здача перевізнику багажу засвідчується багажною квитанцією.

Колегія суддів визнає, що з урахуванням встановлених обставин та вказаних вище норм матеріального права, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідати за завдану шкоду майну під час його перевезення має відповідати відповідач у справі, який в результаті недбалості його службовців не зберіг автомобіль CHEVROLET CAMARO у тому стані, у якому він був переданий йому для перевезення.

Приймаючи до уваги проведені у справі товарознавчі експертизи в частині визначення розміру майнової шкоди, завданої відповідачам у результаті перевезення їх багажу (автомобіля) та пояснень експертів, наданих у судовому засіданні, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відшкодуванню підлягає майнова шкода у розмірі 52178 грн., так як вона доведена у встановленому законом порядку.

Разом із тим, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин, які виникли між сторонами вимоги ч.1ст.1167, ч.2ст.1187 ЦК України, оскільки цими нормами права врегульовані питання відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті недоговірних (деліктних) правовідносин. Тому посилання суду першої інстанції на вказані норми права у мотивувальній частині рішення є безпідставними, і їх необхідно виключити.

Колегія суддів визнає, що судом першої інстанції також порушені норми матеріального права при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» моральної шкоди з огляду на таке:

Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі виникли правовідносини із перевезення вантажу морським транспортом у міжнародному сполученні. Ці правовідносини ґрунтуються на договорі перевезення багажу, який був укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ».

Неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення не передбачає право позивачів на відшкодування їм моральної шкоди.

Як роз’яснив у своїй Постанові №4 (п.2) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та випливає із її положень;

- у випадках, передбачених цивільним законодавством України, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону «Про інформацію», ст.44 Закону «Про авторське право і суміжні права»);

- при порушенні зобов’язань, які попадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки діючим міжнародним законодавством та законодавством України не передбачений обов’язок перевізника відшкодувати моральну шкоду, завдану в результаті порушення умов договору перевезення, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» моральної шкоди, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції неправомірно застосував до правовідносин про стягнення моральної шкоди вимоги ст.1167 ЦПК України, оскільки вказаною нормою права передбачене право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті недоговірних (деліктних) правовідносин. Таких правовідносин між сторонами у справі не виникло, тому не виникло і права на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині незаконної відмови у стягненні майнової шкоди у розмірі 88236 грн. 23 коп. та моральної шкоди у розмірі 45000 грн. кожному позивачу, оскільки:

- вимоги про стягнення майнової шкоди не доведені позивачами у встановленому законом порядку, та спростовуються висновками проведених судових автотоварознавчих експертиз і поясненнями експертів, допитаних у судовому засіданні, які пояснили суду, що під час проведення першої автотоварознавчої експертизи, де була визначена вартість майнової шкоди у розмірі 92429 грн., експертом допущена арифметична помилка;

- вимоги про стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у розмірі 45000 грн. (кожному) немає.

Колегія суддів також не приймає до уваги нові розрахунки позивачів про розмір завданої їм майнової шкоди, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Однак позивачі не позбавлені можливості після проведення ремонту автомобіля вимагати від відповідача сплатити різницю між визначеною вартістю майнової шкоди і фактично понесеними витратами на ремонт автомобіля, з урахуванням росту цін на запасні частини автомобіля та цін на ремонтні роботи автомобіля.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» в частині того, що заявлені позивачами вимоги про стягнення майнової шкоди не доведені у встановленому порядку, оскільки такі твердження суперечать фактичним обставинам справи та нормам міжнародного права, яке суд першої інстанції правомірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами із договору перевезення багажу. Частина 3 ст.15 Афінської Конвенції передбачає, що якщо стан багажу було сумісно встановлено або перевірено в момент його одержання, письмове повідомлення про пошкодження багажу не потрібне. Стан багажу - автомобіля «CHEVROLET CAMARO» був встановлений на судні «Грейсфальд» капітаном судна і позивачем. При цьому, капітан судна не був позбавлений можливості видати автомобіль позивачам лише після складання комерційного акта. Оскільки комерційний акт складений не був, позивач послався у позовній заяві на інші докази, які підтверджували факт неналежного виконання перевізником умов договору перевезення. Це матеріали кримінального провадження, яке було заведене на підставі заяви капітана судна ОСОБА_4, який і викликав на судно працівників міліції.

Колегія суддів зазначає, що перевізник не був позбавлений можливості при видачі пошкодженого багажу видати позивачу комерційний акт, у якому зазначити пошкодження автомобіля, які були виявлені на судні іще до видачі багажу. Оскільки цього зроблено не було суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги інші докази, які були надані позивачами, і які підтвердили наявність пошкоджень на автомобілі під час його перевезення відповідачем.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів про те, що позивачами не доведений факт пошкодження лобового скла автомобіля «CHEVROLET CAMARO», оскільки ці доводи спростовуються висновками проведеної автотоварознавчої експертизи автомобіля від 21.11.2012 року, якими було зафіксоване пошкодження лобового скла та необхідність його заміни.

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині судового рішення висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, п.2ч.1ст.307, п.1п.4ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила;

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Рафієла Іродієвича – відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2015 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Рафієла Іродієвича моральної шкоди у розмірі 2000 гривен, кожному позивачу - скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Рафієлу Іродієвичу в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2015 року – залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

ОСОБА_5

ОСОБА_6