ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 909/91/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Кузь В.Л.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця», № НЮс-04/160 від 09.04.2015 р. (вх. № 01-05/1807/15 від 22.04.2015 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2015 року

у справі № 909/91/15 (суддя В.І.Булка),

порушеній за позовом

Позивача: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз», м. Долина, Івано-Франківська обл.,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7», м. Київ,

Про: стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» (код ЄДРПОУ 00157842) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) на поточний рахунок Відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (р/р 2600822098601 Дніпропетровське відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) штрафу у розмірі 432318,00 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: Барчунінов К.О. - п/к за довіреністю № 36 від 01.01.2015 р.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником апелянта подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 22 квітня 2015 року, справу № 909/91/15 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Кузь В.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року апелянту поновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 23.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», № НЮс-04/160 від 09.04.2015 р. (вх. № 01-05/1807/15 від 22.04.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 06.05.2015 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника апелянта та подання відповідного клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 20.05.2015 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. розгляд справи повторно відкладено на 23.06.2015 р., про що сторони та третя особа були повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

22.06.2015 р. через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання (електронне повідомлення № 14 від 22.06.2015 р.) вх. № 01-14/225/15 з проханням відкласти розгляд справи № 909/91/15 на інший день у з в'язку з необхідністю підготовки додаткових документів на обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання, яке відбулось 23.06.2015 р. представник апелянта/позивача прибув, проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із поданням додаткових обґрунтувань щодо зменшення розміру штрафних санкцій заперечив, оскільки вважає, що у відповідача було достатньо часу для подання таких доказів, так як розгляд справи неодноразово було відкладено, крім того зазначив, що у разі відкладення розгляду справи на іншу дату, буде порушено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України, відтак просить у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити, справу розглянути відповідно до зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду, втретє, не виконав, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання (електронне повідомлення № 14 від 22.06.2015 р.) 22.06.2015 р. за вх. № 01-14/225/15 з проханням відкласти розгляд справи № 909/91/15 на інший день у з в'язку з необхідністю підготовки додаткових документів на обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представник жодного разу в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано третьою особою 29.04.2015 р. за № 0306103463337 (а. с. 149) та наступними рекомендованими кореспонденціями згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року апелянту поновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 23.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», № НЮс-04/160 від 09.04.2015 р. (вх. № 01-05/1807/15 від 22.04.2015 р.) до провадження та розгляд справи № 909/91/15 з підстав зазначених в ухвалах суду від 06.05.2015 р. та від 20.05.2015 р. було відкладено, про що сторін та третю особу було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повноважного представника в судове засідання, не направили.

Крім того, відповідачем через канцелярію суду подано клопотання (електронне повідомлення № 14 від 22.06.2015 р.) за вх. № 01-14/225/15 від 22.06.2015 р., з проханням відкласти розгляд справи № 909/91/15 на інший день у з в'язку з необхідністю підготовки додаткових документів на обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», № НЮс-04/160 від 09.04.2015 р. (вх. № 01-05/1807/15 від 22.04.2015 р.) та двомісячний строк для розгляду справи, враховуючи ухвалу суду про прийняття апеляційної скарги, завершується 23.06.2015 р., однак відповідач просить відкласти розгляд спору на іншу дату, що є порушенням приписів чинного процесуального законодавства.

Слід зазначити, що відповідач мав можливість скористатись своїм правом надавши суду відповідно до частини 3 статті 69 ГПК України, клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, однак такого клопотання відповідачем не подано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника відповідача та третьої особи бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 20.05.2015 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалась (а. с. 181-182).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. (п. п. 4, 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано ПАТ «Укрспецтрансгаз» подати письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, ТзОВ «Авантаж 7» зобов'язано подати довідку з ЄДРПОУ, письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимог ухвали суду відповідачем та третьою особою виконано не було.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/91/15 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. по справі № 909/91/15 (суддя В.І.Булка) позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» про стягнення штрафу в сумі 432318,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз», вул. Промислова, 3, м. Долина, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 00157842, р/р26003301620001 Філія Акціонерного Комерційного банку «Національний кредит» в м. Долина, Івано-Франківської області, МФО 336796) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ (поточний рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» р/р2600822098601 Дніпропетровське регіональне відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк», код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) 19776,25 грн. штрафу, 8646,36 грн. судового збору. В стягненні з відповідача 412541,75 грн. відмовлено (абзац 1, 2 та 3 резолютивної частини судового рішення) (а. с. 136, 137-139).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15, апелянт/позивач (Державне підприємство «Придніпровська залізниця», надалі ДП «Придніпровська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 150-154), просить: рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. по справі № 909/91/15 за позовною заявою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» про стягнення суми 432 318,00 грн. скасувати в частині зменшення штрафу на 412 541,75 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача штраф в повному обсязі: «Стягнути на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) на поточний рахунок Запорізької дирекції залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» (р/р 2600822098601 Дніпропетровське регіональне відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк», код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) з Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» (код ЄДРПОУ 00157842) суму 412541,75 грн. та судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача».

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено, та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки місцевим судом неповно відображено обставин, які мають значення для даної справи, а висновки місцевого суду про встановленні обставини і правові наслідки не є вичерпними та не підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні, що дають підстави для скасування судового рішення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом зменшуючи суму штрафу безпідставно застосовано п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), ст. 551 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (надалі ГК України), оскільки на думку апелянта, лист № 1154/111 від 02.04.2014 р. та накази № 116 від 01.06.2012 р., № 228 від 31.10.2012 р., № 124 від 01.07.2014 р. подані відповідачем не є належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 33, 34 ГПК України про скрутне матеріальне становище, так як такими доказами повинні бути: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід); баланс про фінансовий звіт; звіт про власний капітал; звіт про рух грошових коштів; примітки до річної фінансової звітності, однак цього відповідачем не подано.

Також апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що місцевим судом застосовуючи положення п. 3 ст. 83 ГПК України не враховано, що дане положення застосовується лише у виняткових випадках, до яких місцевим судом прирівняне помилкове зазначення адреси одержувача вантажу, а саме ТзОВ «Авантаж 7» та вжиття безліч заходів відповідача для виправлення такої адреси. Крім того, місцевим судом взято також твердження відповідача, що позивачем при перевезенні вантажу не понесено реальних збитків.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що ч. 1 ст. 24 Статутом залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, крім того, ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, відповідно до зазначено апелянт стверджує що нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної проїзної плати за всю відстань перевезення стягується в повній мірі і в обов'язковому порядку.

Також апелянт зазначає, що твердження відповідача, яке відображено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевого суду, що підприємство є єдиним підприємством на території України, яке може забезпечити безпечне відправлення та перевезення скраплених вуглеводневих газів залізничним транспортом з державних/приватних нафтогазопереробних заводів по території України (для споживання населення, за кордон і т. д.) не є обставинами, які у разі стягнення штрафу у повному розмірі призведуть до ще більшого скрутного фінансового становища. Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця також є однією з важливих базових галузей економіки України та єдиною транспортною системою у залізничній галузі України.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, не вжито заходів всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судовий акт прийнятий з неповним з'ясуванням обставин справи, а твердження суду, що дані правовідносин між сторонами не є імперативними є помилковими, оскільки спори у договірних відносинах є імперативними.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/позивач: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (скорочене найменування: «ДП «Придніпровська залізниця») є юридичною особою, організаційно-правова форма за КОПФГ: державне підприємство, ідентифікаційний код 01073828, місцезнаходження за КОАТУУ: п. і. 49602, м. Дніпропетровськ, Кіровський район, проспект Карла Маркса, буд. 108, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 697824 (а.с. 19), спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2015 р. (а. с. 24) та статутом ДП «Придніпровська залізниця» (нова редакція) (а.с. 15-18).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укрспецтрансгаз» (скорочене найменування ПАТ «Укрспецтрансгаз») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 00157842, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 77503, Івано-Франківська обл., Долинський район, м. Долина, вул. Промислова, буд. 3, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2015 р. (а. с. 25), свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 361784 (а. с. 99), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2011 р. (а. с. 100) та статуту ПАТ «Укрспецтрансгаз» (нова редакція) (а. с. 67-98).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (скорочене найменування ТзОВ «Авантаж 7») є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33831847, місце знаходження: п. і. 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 18/2, кв. 13.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Укрспецтрансгаз» (Відповідач - у справі, Перевізник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - у справі, Замовник - за договором, надалі Третя особа) укладено Договір № 8/14 про надання послуг з перевезення вантажів (надалі Договір) (а. с. 35-39).

Даний Договір між Перевізником та Замовником укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України, є правомірним правочином, згідно ст. 204 ЦК України.

Згідно п. 1.1. Договору № 8/14 Перевізник надає, а Замовник приймає та оплачує послуги з перевезення скраплених вуглеводневих газів (надалі - вантаж) в вагонах-цистернах із станції Прилуки, Мерчик, Селищина Південної залізниці, Долина Львівської залізниці, по території України, згідно з транспортною інструкцією Замовника, відповідно до умов даного Договору.

Також між сторонами за даним Договором було укладено Додаткову Угоду № 1 від 06.08.2014 р. та Додаткову угоду № 2 від 15.12.2014 р. (а.с. 41-42), вказані Додаткові угоди укладено в письмовій формі, та завірено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України, є правомірним правочином, згідно ст. 204 ЦК України.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи з чим погоджується колегія суддів, 10.07.2014 р. на підставі укладеного вищезазначеного Договору № 8/14 від 2.03.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (Третя особа - у справі) надіслало Публічному акціонерному товариству «Укрспецтрансгаз» (Відповідач - у справі), заявку на відвантаження скрапленого вуглеводневого газу марки СПБТ виробництва ПАТ «Укргазвидобування» ТЦСК Базилівщина, в кількості 300 тонн за наступними реквізитами: станція призначення - Мелітополь, придніпровська залізниця; код станції 476003; отримувач ТОВ «Авантаж 7»; код отримувача 3501; особливі відмітки: не має; поштова адреса: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе 15 (а. с. 43).

Відповідно до вищенаведеного, відповідачем було виставлено Третій особі рахунок на оплату № 362 від 10.07.2014 р. (а. с. 44), яку останнім було оплачено в сумі 185789,84 грн., що підтверджується банківською випискою за 14.07.2014 р. (а. с. 45) та актом здачі - приймання робіт № 543 від 20.07.2014 р. (а. с. 46).

Факт відправлення вантажу оформлене залізничною накладною № 44441897 від 16.07.2014 р. (а. с. 12/зворот), з якої вбачається, що дані перевезення здійснювались вагонами: № № 57478620, 76681964, 57477739, 77299899, 57472409, 77262590, 77266492, 57483026, 77297893, 50854025, 57483976, 57486573 та прибули на станцію призначення: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе 15 (а. с. 43).

Однак, 22.07.2014 р. в процесі здійснення вищевказаного перевезення позивачем було виявлено не вірно зазначену адресу вантажоодержувача, яка зазначена Відповідачем у залізничній накладній № 44441897 від 16.07.2014 р. (а. с. 12/зворот), про що працівниками станції Мелітополь (код станції 476003), складено та підписано відповідний акт загальної форми № 0606 від 22.07.2014 р., в якому зазначено, що відповідно до накладної № 44441897 від 16.07.2014 р. згідно якої здійснювалось перевезення вантажу вагонами: № № 57478620, 76681964, 57477739, 77299899, 57472409, 77262590, 77266492, 57483026, 77297893, 57483976, 57486573 в графі невірно зазначено адресу, а відтак вагони затримані до вияснення, про що повідомлено ТзОВ «Авантаж 7».

У зв'язку із вищенаведеним, 22.07.2014 р. ТзОВ «Авантаж 7» на адресу ПАТ «Укрспецтрансгаз» направило лист № 10539 (а. с. 48), в якому повідомило останнього, що ними при поданні заявки № 10445 від 14.07.2014 р. помилково зазначено поштову адресу отримувача: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 15 та просить ПАТ «Укрспецтрансгаз» вважати вірною адресу ТзОВ «Авантаж 7»: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 18/2, кв. 13.

Вищезазначені обставини також підтверджуються листом Відповідача № 3095/107 від 22.07.2014 р. на лист № 10539 від 22.07.2014 р. Третьої особи, в якому зазначено, що у зв'язку із зазначеною невірно адресою третьої особи у заявці, Відповідач повідомив ТзОВ «Авантаж 7», що відповідно до ст. ст. 188, 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені код та адреса одержувача з Відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, у зв'язку із чим просить надіслати на адресу відповідача гарантійний лист, де буде зазначено, що вразі стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати з ПАТ «Укрспецтрансгаз», як з відправника скрапленого газу, ТзОВ «Авантаж 7» буде відшкодовано всі витрати в повному обсязі (а. с. 47).

24.07.2014 р. Відповідачем телеграмою направлено начальнику станції Селещина Південної залізниці лист №3101/107 в якому повідомив про те, що вірною поштовою адресою вантажоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» у залізничній накладній №44441897 слід вважати: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 18/2, кв.13 (а. с. 14).

Згідно Акту загальної форми № 0618 від 23.07.2014 р. (а. с. 13), працівниками станції Мелітополь, було виправлено та встановлено нову адресу вантажоотримувача та вищевказані вагони були відправленні за адресою: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 18/2, кв. 13.

Слід зазначити, що Актом загальної форми № 0610 від 22.07.2014 р. було також встановлено, що вагон (контейнер) № 50854025 затриманий через технічні несправності та виданий ТзОВ «Авантаж 7» 23.07.2014 р., що підтверджується Актом загальної форми № 0615 (а. с. 125) та не заперечується сторонами по справі.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із вищезазначеними обставинами, які виникли під час перевезення вантажу, ДП «Придніпровська залізниця» відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, Позивачем за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача, розраховано штраф у розмірі згідно з ст. 118 цього Статуту.

Згідно із залізничною накладною (а. с. 12/тарифні відмітки/п. 31) вбачається, що сума провізної плати нарахованої відправнику (Відповідачу - по справі) по станції відправлення становить 86463,60 грн.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України встановлено, що пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відтак, за невірне зазначення Відповідачем адреси вантажоотримувача Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, яка становить 432318,00 грн. (86 463,60 грн. х 5 = 432318,00 грн.).

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечено сторонами у справі, що позивачем безпідставно включено до суму позову провізну плату у п'ятикратному розмірі 36793,00 грн. за вагон № 50854025, оскільки в актах № 0606 від 22.07.14 та № 0618 від 23.07.13 зазначено 11 вагонів, тобто без вказаного вагону № 50854025, в той час, як зазначений вагон за № 50854025 було розвантажено ТзОВ «Авантаж 7» на станції Мелітополь, у зв'язку із технічною несправністю.

Відтак, Відповідач стверджує, що станом на час подання позовної заяви позивачем нарахування штрафу у п'ятикратному розмірі повинні бити нараховані без врахування вартості провізної плати за вагон № 50854025, з чим погоджується колегія суддів.

Провізна плата за вагон № 50854025 складає 7358,60 грн. х 5 = 36793,00 грн. 432318,00 грн. загальний розмір штрафу обчислений за 12 вагонів - 36793, 00 грн., відповідно штраф складає 395 525,00 грн., а не 432 318,00 грн., як вказав Позивач.

Також, колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що задовольняючи місцевим господарським судом позовні вимоги частково лише на суму 19776,25 грн. враховано той факт, що невірно адресу зазначено з вини Замовника (ТзОВ «Авантаж 7») про що Відповідачем терміново вжито заходи, щодо виправлення неточності у визначений адрес вантажоодержувача. Крім того, місцевим судом також було враховано той факт, що Відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, про що зазначено у листі № 1154/111 від 02.04.2014 р. та наказах № 116 від 01.06.2012 р., № 228 від 31.10.2012 р., № 124 від 01.07.2014 р., якими зменшено графік робочого дня та тривалість робочих днів, однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 5 статі 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України (надалі Статут), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Отже, між сторонами виникли відносини перевезення вантажу залізничним транспортом України за плату, що врегульовано вимогами Господарського кодексу України, Статутом залізниць України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про залізничний транспорт», іншими підзаконними нормативними актами.

Згідно положень ст. 6 Статуту залізниць України накладна на перевезення є обов'язковою письмовою формою двосторонньої угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та перевізником на користь третьої особи - одержувача.

Відповідно до положень ст. 23 Статуту залізниць та вимог Наказу Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. «Правила перевезення вантажів» відповідальність за завантаження вагонів, передачу вагонів на відправку, правильність оформлення перевізних документів, зазначення маси вантажу - несе відправник.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, за залізничною накладною № 44441897 від 16.07.2014 р. (а.с. 12), відправником є ПАТ «Укрспецтрансгаз» (відповідач у справі), яке є відповідальною особою за правильність відомостей, вказаних у накладній.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Відповідно до додатку 3 Правил графа накладної № 4 "Одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи № 1 "Відправник". У графі № 1 "Відправник" зазначаються відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктами 8,10 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

В нашому випадку Позивачем було оформлено та підписано відповідні Акти загальної форми про затримку вантажів у зв'язку із зазначенням адреси вантажоотримувача який за зазначеною адресою не знаходиться.

Слід зазначити, що Акти загальної форми № 0606 від 22.07.2014 р., № 0610 від 22.07.2014 р., № 0615 від 23.07.2014 р. та № 0618 від 23.07.2014 р., підписано без будь- яких зауважень чи застережень, сторонами не оскаржено у встановленому законом порядку, такі докази в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до Статуту та вищезазначеним обставинам, за неправильне зазначення адреси одержувача товару у накладній (графа 4) Позивач нарахував відповідачу 432318,00 грн. штрафу за 12 вагонів.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, Актами загальної форми № 0610 від 22.07.2014 р., № 0615 від 23.07.2014 р. встановлено, що даний вагон № 50854025, який був включений Позивачем при розрахунку, був відвантажений ТзОВ «Авантаж 7» на станції Мелітополь, що не заперечується сторонами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявлено клопотання про зменшення суми штрафу у двадцять разів з мотивів відсутності збитків чи негативних наслідків для позивача, з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, з чим погодився місцевий суд.

Однак, колегія суддів зазначає, що місцевим судом задовольняючи фактично клопотання відповідача, яке зазначено у відзиві на позовну заяву № 464/106 від 05.02.2015 р. на суму 19776,25 грн., мотивуючи тим, що вантаж прибув на станцію призначення Мелітополь 21.07.2014 р., а уже 23.07.2014 р. відповідачем вжито заходи щодо усунення неточностей, та допущену помилку у зазначенні адреси одержувача вантажу вчинено через ТзОВ «Авантаж», про що свідчать наявні докази та ступінь виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати в повному обсязі перед залізницею залізничний тариф 100%, не враховано реальних збитків, які понесені залізницею при повторному перевезенню вантажу до станції: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 18/2, кв. 13, загальна вартість яких без врахування п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за 11 вагонів становить 79105,00 грн., що є в декілька разів меншою від суми 19776,25 грн.

Крім того, посилання місцевого суду на той факт, що невірна адреса вантажоотримувача була зазначена ПАТ «Укрспецтрансгаз» згідно заявки ТзОВ «Авантаж 7» про що відповідачем вжито заходи щодо усунення неточностей, не заслуговують на увагу суду, оскільки ст. 122 Статуту залізниць України чітко встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до вищенаведеного Позивачем було нараховано штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Колегія суддів Аналізуючи дане клопотання відповідача та заперечення позивача з цього приводу, суд констатує наступне.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду (п. 6.4 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002).

У п. 14 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" № 01-08/71 від 02.02.2010 зазначено, що з огляду на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Окрім того, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).

Відтак, враховуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання, незначність прострочення виконання, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), ступінь виконання зобов'язання, відсутністю негативних наслідків від неправильного зазначення адреси одержувача в накладній, неспіврозмірністю нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині оформлення перевізних документів щодо неправильно зазначеної адреси вантажоодержувача, а також положення п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України колегія суддів вважає, розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем задоволити в сумі 197 762,50 грн. від загальної суми штрафної санкції 395525,00 грн., яка підлягала до стягнення з Відповідача на користь Позивача. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 234 555,50 грн. штрафу - відмовити.

Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все наведене вище в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», № НЮс-04/160 від 09.04.2015 р. (вх. № 01-05/1807/15 від 22.04.2015 р.) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15 змінити. В абзаці другому резолютивної частини судового рішення від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15, перед словами: «грн. штрафу» цифри: « 19776,25» замінити на цифри: « 197762,50», перед словами: «грн. судового збору» цифри « 8646,36» замінити на цифри: « 3955,25». В абзаці третьому резолютивної частини судового рішення від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15, після слів: «з відповідача» цифри: « 412541,75» замінити на цифри: « 234555,50». В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» (вул. Промислова, 3, м. Долина, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 00157842, р/р 26003301620001 Філія Акціонерного Комерційного банку «Національний кредит» в м. Долина, Івано-Франківської області, МФО 336796) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ (поточний рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» р/р2600822098601 Дніпропетровське регіональне відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк», код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) 1977,63 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДП «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15 змінити.

3. В абзаці другому резолютивної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15, перед словами: «грн. штрафу» цифри: « 19 776,25» замінити на цифри: « 197762,50», перед словами: «грн. судового збору» цифри « 8646,36» замінити на цифри: « 3955,25».

4. В абзаці третьому резолютивної частини судового рішення від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15, після слів: «з відповідача» цифри: « 412541,75» замінити на цифри: « 234555,50».

5. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. у справі № 909/91/15 залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз», вул. Промислова, 3, м. Долина, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 00157842, р/р26003301620001 Філія Акціонерного Комерційного банку «Національний кредит» в м. Долина, Івано-Франківської області, МФО 336796) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ (поточний рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» р/р2600822098601 Дніпропетровське регіональне відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк», код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) 1977,63 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.

23.06.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 р.