ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року

Справа № 912/3238/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів

Корсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Заступника прокурора Кіровоградської області

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015

у справі

№ 912/3238/14 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом

Прокурора Голованіського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі: 1. Кіровоградської обласної державної адміністрації; 2. Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області

до

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", 2. Голованівської районної державної адміністрації

про

визнання недійсними розпоряджень, договору, зобов'язання повернути земельні ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача-1

не з'явився

- - позивача-2

не з'явився

- - відповідача-1

Антонова С.Ю.

- - відповідача-2

не з'явився

- - Генеральної прокуратури України

Томчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Прокурор Голованівського району області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", Голованівської районної державної адміністрації, в якій просив суд: 1. Визнати недійсним розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації № 135-р від 10.03.2006 в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", на території Липовеньківської сільської ради загальною площею 138,4 га під рудником "Липовеньке". 2. Визнати недійсним розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації № 168-р від 27.03.2006 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право оренди терміном на 49 років на території Липовеньківської сільської ради, на якій розміщено рудник "Липовеньке" та передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельної ділянки на території Липовеньківської сільської ради загальною площею 138,4 га під рудником "Липовеньке". 3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 12.04.2006, укладений Голованівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", зареєстрований у Голованівському районному відділі земельного кадастру за № 160 від 12.04.2006. 4. Зобов'язати Ттовариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Кіровоградській обласній державній адміністрації земельну ділянку під рудником "Липовеньке", що знаходиться на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, загальною площею 109,83 га, у тому числі відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 44,72 га, інші (відпрацьовані розробки) - 65,11 га вартістю 1513618,00 грн., шляхом складання акту прийому-передачі. 5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку під рудником "Липовеньке", що знаходиться на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, площею 28,57 га ріллі вартістю 225 620, 00 грн., шляхом складання акту прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2014 (суддя Балик В.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (Чимбар Л.О. - головуючий, судді: Чоха Л.В., Антонік С.Г.) у даній справі в задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Кіровоградська обласна державна адміністрація, Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, Голованівська районна державна адміністрація не скористалися правом, наданим статтею 111^{2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.}

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Голованівської районної державної адміністрації № 135-р від 10.03.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років, в тому числі на території Липовеньківської сільської ради земельна ділянка загальною площею 138,4 га під рудником "Липовеньке" (т.1, а.с. 16).

Пунктом 2 розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації № 168-р від 27.03.2006 передано ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельні ділянки, які є землями добувної промисловості, на яких розміщені кар'єри та рудник ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" загальною площею 294,76 га, що є забудованими землями під відкритими розробками (т.1, а.с. 17). Відповідно до додатку (т.1, а.с. 25) до цього розпорядження на території Липовеньківської сільської ради в оренду на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 138,4 га із зазначенням коду цільового використання - 3.1.1, у тому числі передано 28,57 га ріллі, 44,72 га відкритих розробок та кар'єрів, шахт, а також 65,11 га інших відпрацьованих кар'єрів.

На підставі вищезазначених розпоряджень, 12.04.2006 між Голованівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" укладено договір оренди землі (т.1., а.с. 18-24), за умовами якого в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 138,40 га, у тому числі забудованих земель - землі промисловості - 138,40 га, у тому числі: ріллі - 28,57 га, відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 44,72 га, інші (відпрацьовані розробки) - 65,11 га. Договір зареєстрований у Голованівському районному відділі земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року за № 160.

В своєму позові прокурор послався на те, що земельні ділянки, які були передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" віднесені до категорії особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та є землями державної власності. Прокурор вважає, що розпорядження Голованівської районної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок у користування на умовах оренди прийняті з перевищенням її повноважень, відповідний договір на підставі яких він укладений не відповідає вимогам діючого законодавства. Прокурор посилався на те, що при наданні в оренду земельних ділянок порушені права Кіровоградської обласної державної адміністрації та Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, як розпорядників спірних земельних ділянок.

Прокурором також зазначено, що площі відпрацьованих земель збільшились, їх рекультивація до укладення договору оренди у 2006 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" не проводилась, що вказує на порушення частини четвертої статті 66 Земельного кодексу України. Крім того, повноваження щодо передачі ріллі для несільськогосподарських потреб відповідно до частини сьомої статті 122, частини першої статті 149 названого кодексу надані виключно Кабінету Міністрів України. За посиланням прокурора, на час надання земельної ділянки в оренду був відсутнім спеціальний дозвіл на користування надрами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини викладені у позовній заяві, не були доведені ні прокурором, ні позивачами у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень розділу Х Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час видачі спірних розпоряджень райадміністрацією розмежування земель між державною та комунальною власністю проведено не було, а земельна ділянка, відносно якої виник спір, знаходяться за межами населеного пункту на території Липовеньківської сільської ради.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що до розмежування земель державної та комунальної власності розпорядження землями за межами населеного пункту району здійснює Голованівська районна державна адміністрація, а тому остання мала необхідні повноваження щодо надання спірної земельної ділянки у користування на умовах оренди.

Стосовно посилання прокурора на те, що на час надання земельної ділянки в оренду не було спеціального дозволу на користування надрами, отримання якого мало бути передумовою для укладення договору оренди земельної ділянки, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 66 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами. Порядок отримання права на користування надрами регламентується нормами Кодексу України "Про надра", згідно з частини другої статті 18 зазначеного Кодексу, земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статті 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Частиною першою статті 19 цього Кодексу встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Із наведеного вбачається, що спеціальний дозвіл на користування надрами становить собою правовстановлюючий документ, з чинністю якого законодавцем пов'язується наявність у відповідного підприємства, установи, організації чи фізичної особи повноважень щодо провадження діяльності, пов'язаної із видобуванням надр та є необхідною правовою підставою до отримання і використання земельної ділянки для потреб надрокористування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" отримало в оренду земельну ділянку після отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами від 14.05.2001 № 2468, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.2, а.с. 69), зі строком дії 10 років.

Отже , посилання прокурора на відсутність спеціального дозволу на користування надрами на час надання земельної ділянки в оренду, є помилковими.

Недостатньо обґрунтованими є доводи прокурора про те, що спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами отримано лише на земельну ділянку площею 32,7 га, з наступних підстав.

Ліцензією (спеціальним дозволом) на користування надрами за № 2468 від 14.05.2001 ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" надано право на користування надрами із визначенням площі об'єкту (території) у розмірі 32,7 га. У даному випадку цей розмір площі є розміром площі ділянки надр - родовища (рудного тіла). Розмір вказаної площі визначено згідно робочої документації по будівництву та експлуатації родовища.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.1995, гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об'єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Відповідно до пункту 18 вказаного Положення межі гірничого відводу визначаються, зокрема, для розробки родовищ корисних копалин - контурами їхніх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зсування гірських порід або розносу бортів кар'єру.

Для розробки Липовенківського родовища (ділянки Західна і Шкільна) ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" Департаментом з нагляду за охороною праці видано Акт про надання гірничого відводу, внесений до реєстру Департаменту нагляду за охороною праці від 08.11.2001 № 446. Даним актом площа гірничого відводу складає 107,1 га (т.2, а.с.124).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір наданої земельної ділянки площею 138,4 га відповідає Робочому проекту "Рудник Липовеньки", розробленого "Всесоюзним об'єднанням Союзнікель Гипронікель" у 1982 році та виділений під розміщення об'єктів рудника "Липовеньки" у 1984 році, що підтверджується Планом меж землекористування в Голованівському районі (т. 2, а.с. 125-126). Розмір площі землі, визначений для забезпечення безпечного та ефективного будівництва та експлуатації рудника з урахуванням всього технологічного процесу згідно робочої документації (проекту) для розташування кар'єрів, робочих площ для розміщення машин, устаткування та обладнання, транспортних комунікацій (доріг), способів проведення розкривних робіт та робіт по видобуванню корисних копалин, площ ботів та уступів кар'єрів, а також площ для розміщення зовнішніх відвалів розкривних порід для раціонального використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин (складування у відпрацьованих виробах та відвалах); складування та збереження корисних копалин, які тимчасово не використовуються; максимального збереження ґрунтового покриву для здійснення рекультивації порушених земель; заходів, що гарантують безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про дотримання відповідачами на час видачі оскаржуваних розпоряджень та укладення спірного договору вимог частини другої статті 18 Кодексу про надра та частини четвертої статті 66 Земельного кодексу України щодо отримання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" спеціального дозволу на користування надрами.

Стосовно посилання прокурора на те, що повноваження щодо передачі ріллі для несільськогосподарських потреб відповідно до положень частини сьомої статті 122, частини першої статті 149 Земельного кодексу України надані виключно Кабінету Міністрів України, слід зазначити наступне.

Як правомірно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, нормами статті 122 Земельного кодексу України (в редакції на час видачі оскаржуваних розпоряджень) не регулювалось питання передачі земельних ділянок в оренду. Крім того, у частині сьомій вказаної статті передбачені повноваження Кабінету Міністрів України щодо передачі у постійне користування земельних ділянок у випадках, визначених статтями 149, 150 Земельного кодексу України.

Так, стаття 149 Земельного кодексу України регулює порядок вилучення земельних ділянок, а стаття 150 цього ж кодексу визначає поняття особливо цінних земель та порядок їх вилучення.

Постановою Верховної ради України № 2465-III від 24.05.2001 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" підтверджується, що Акціонерному товариству "Побузький феронікелевий завод" (рудник "Липовеньки") саме продовжено строк користування земельною ділянкою у розмірі 138,40 га земель, в тому числі 28,57 га ріллі для несільськогосподарських потреб (т.1, а.с. 62-66).

Як встановлено судами, на момент видачі спірних розпоряджень Голованівською райдержадміністрацією та на момент укладання відповідного договору оренди - 28, 57 га ріллі у складі земельної ділянки у розмірі 138,4 га вже були раніше передані для несільськогосподарських потреб.

Вказана обставина підтверджується довідкою Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та доданою схемою розміщення земельних ділянок ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" (Липовеньківське родовище) (т.2, а.с. 191-192).

В матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передані в оренду, строком на 49 років, Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" для розміщення кар'єрів "Бурти" та "Центральний" на території Капітанської сільської ради та рудника "Липовеньки" на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (т.1, а.с. 54-92). У даній технічній документації міститься рішення № 105 від 28.05.2001 Липовеньківської сільської ради (т.1, а.с. 60) "Про інвентаризацію земельних ділянок ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", у якому вирішено затвердити матеріали інвентаризації земель ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" на території Липовеньківської сільської ради загальною площею 4,22 га із них: в постійне користування 4,22 га; розшифровка земельних ділянок по об'єктах, розмірах, угіддях, строках користування згідно додатку № 1. У матеріалах технічної документації міститься і додаток до зазначеного рішення (т.1, а.с. 67) "Список об'єктів ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", які розміщені на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району". Відповідно до цього додатку під рудником "Липовеньки" знаходиться земельна ділянка площею 138,40 га, з яких 28,57 га ріллі, 44,72 га відкритих розробок та кар'єрів, шахт, які експлуатують і 65,11 га інших (відпрацьованих розробок).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують необґрунтованість доводів прокурора про те, що у 2001 році площа земель під відпрацьованими розробками становила 4,8 га, оскільки у додатку до рішення Липовеньківської сільської ради № 105 від 28.05.2001 зазначено, що ще у 2001 році площа земель під відпрацьованими розробками становила 65,11 га. За таких обставин, є правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для проведення рекультивації саме ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", оскільки у встановленому законом порядку не було доведено, що саме у зв'язку із його діяльністю збільшилась площа відпрацьованих земель.

Колегія погоджується з висновками судів про безпідставність посилання прокурора на статтю 122 Земельного кодексу України, як на підставу визнання недійсними оспорюваних розпоряджень, оскільки вказаною статтею визначено повноваження органів державної влади - обласних адміністрацій, при передачі земельних ділянок у постійне користування, у той час як, в даному випадку, ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" надано право використання земельної ділянки під рудником "Липовеньки" шляхом укладення договору оренди строком на 49 років.

Посилання прокурора на постанови Верховного суду України № 6-28цс13 від 17.04.2014, № 6-13цс13 від 20.03.2013, № 6-20цс13 від 20.03.2013 обґрунтовано визнані судами безпідставними, оскільки в зазначених постановах йде мова про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у постійне користування та власність, тоді як у даній справі розглядається питання правомірності надання райадміністрацією земельної ділянки в користування на умовах оренди.

Встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані розпорядження видані Голованівською районною державною адміністрацією в межах її повноважень, з дотриманням вимог діючого законодавства на час їх прийняття, а обставини, викладені прокурором у позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для відмови у позові в частині визнання недійсними цих розпоряджень.

Статтею 152 Земельного кодексу України, яка визначає способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено, що саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації та Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, які не належить до осіб, на яких покладено функції розпорядника спірною земельною ділянкою.

Стосовно вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 12.04.2006, колегія суддів зазначає наступне. Підстави недійсності правочину унормовані приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не повинен суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути вчинений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Свої вимоги щодо визнання недійсним спірного договору оренди землі прокурор обґрунтовував тим, що договір укладений на підставі розпоряджень, які не відповідають положенням законодавства. Враховуючи те, що спірні розпорядження видані Голованівською районною державною адміністрацією з дотриманням чинного на момент їх видачі законодавства, суди правомірно зробили висновок про відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Також слід зазначити, що Верховний Суд України при розгляді справ, пов'язаних із визнанням недійсними договорів оренди земельних ділянок, зазначив, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-215цс14, від 04.02.2015 у справах №№ 6-222цс14, 6-233цс14).

Звертаючись з позовом в інтересах держави більш ніж через 9 років з моменту виникнення спірних правовідносин, прокурор, в установленому законом порядку, не довів належними засобами доказування факту порушення, невизнання або оспорювання прав та інтересів держави. В той же час, прокурор не зазначив у своїй позовній заяві в чому саме полягає таке порушення, тоді як в порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право. У зв'язку з цим, позов прокурора не можна визнати достатньо обґрунтованим.

В зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі, судами правомірно відмовлено і у задоволенні вимоги про зобов'язання ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Кіровоградській обласній державній адміністрації та Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області спірні земельні ділянки.

Відповідно до приписів статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування рішень судів, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Доводам скаржника судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Норми матеріального і процесуального права застосовані вірно.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 912/3238/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова