П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/125/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

18 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

Представника позивача: Желіховського В.М.

Представника відповідача: Щолокової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України у Чернівецькій області (далі-Відповідач) в якому просив скасувати Рішення викладене в Поданні про відміну рішення про встановлення належності до Громадянства України від 31.12.2014 року, яким начальником Управління ДМС України в Чернівецькій області відмінено рішення начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області про встановлення належності до громадянства України від 27.09.2001 року.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати виходячи з наступного .

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що на території України проживає з 1992 року. 09 жовтня 2001 року Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . В січні 2015 року на його адресу надійшов лист з Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області від 12.01.2015 року в якому було вказано, що 31.12.2014 року УДМС України в Чернівецькій області відмінено рішення начальника ВПР та МР УМВС України в Чернівецькій області про встановлення його належності до громадянства України від 27 вересня 2001 року у зв`язку з поданням свідомо неправдивих відомостей та недійсних документів. Вважає рішення відповідача незаконним, необґрунтованим та протиправним.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факти, з якими пов`язується належність особи ОСОБА_1 до громадянства України, не існували, а позивач є такою особою, яка не перебувала у громадянстві України, а тому рішення про оформлення належності підлягає відміні (скасуванню), як таке що прийнято безпідставно.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 , уродженець села Бум Кутшенського району Азербайджанської РСР 27.09.2001 року подав заяву про встановлення належності його до громадянства України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України".

В своїй заяві позивач вказав, що прибув в Україну на постійне проживання 07.10.1993 року і в той же день був прописаний в селі Банилів Вижницького району Чернівецької області.

До заяви про встановлення належності до громадянства ОСОБА_1 подав ксерокопію паспорта громадянина СРСР серії НОМЕР_2 , виданого 05.04.1988 року Куткашенським ВВС Азербайджанської РСР.

27.09.2001 року було прийнято рішення про надання йому громадянства України згідно п.3 ст.3 Закону України Про громадянство України.

28 вересня 2001 року була видана Довідка №227/2001 В з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно п.3 ст. 3 Закону України Про громадянство України є громадянином України.

31.12.2014 року було складено Висновок за матеріалами службової перевірки фактів, викладених в доповідній записці головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення та антикорупційного моніторингу УДМС України в Чернівецькій області ОСОБА_2 щодо законності встановлення належності до громадянства України на підставі п.3 ст.3 Закону України Про громадянство України, в якому було вирішено, а саме рішення щодо встановлення належності до Громадянства України громадянином ОСОБА_1 відмінити, як таке, що прийнято безпідставно.

31.12.2014 року було винесене Подання в якому Рішення Управління МВС України в Чернівецькій області від 27 вересня 2001 року про встановлення належності до громадянства України відмінити, у зв`язку з поданням громадянином ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей та недійсних документів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III (Закон №2235-III).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону №2235-III особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Отже, для того щоб встановити належність до громадянства України на підставі п.3 ст. 3 Закону №2235-III необхідно дві передумови, а саме постійне проживання після 13 листопада 1991 року на території України та наявність напису у паспорті "громадянин України".

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п. 3 Порядку заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

За змістом п. 4 Порядку особа, яка проживає в Україні на законних підставах, подає заяви та інші документи з питань громадянства до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону особа подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом "громадянин України".

В силу п. 90 Порядку головне управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Отже, з наведених положень Порядку слідує, що рішення про задоволення заяви про встановлення чи про відмову у задоволенні заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III відбувається на підставі поданих заявником документів, які досліджуються та аналізуються посадовими особами на предмет її відповідності та встановлення обставин, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Пунктом 102 Порядку визначено, що особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 3 Закону, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районі, районі у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення видають відповідні документи, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України.

Як вже встановлено, 28 вересня 2001 року була видана Довідка №227/2001 В з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно п.3 ст. 3 Закону України Про громадянство України є громадянином України.

Як зазначалось вище, правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом №2235-III.

В свою чергу, відповідно до п. 5 ст. 24 Закону №2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.

Згідно ст. 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Жодних інших підстав, які б давали можливість суб`єкту владних повноважень скасувати прийняте рішення про оформлення набуття громадянства України діючим Законом №2235-III не передбачено.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено належність до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III, то у відповідача були відсутні повноваження щодо прийняття рішення про відміну встановлення належності до громадянства України від 31 грудня 2014 року, яким начальником Управління ДМС України в Чернівецькій області відмінено рішення начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України від 27 вересня 2001 року, оскільки відповідно до ст. 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується лише, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Тобто, дії посадових осіб відповідача вчинені поза межами своїх повноважень.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 27 .03.2001 року № 215 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 405 наказом МВС України від 16.08.2012року №715 затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.

Однак, вказаним наказом не передбачено та не затверджено зразки документів, зокрема подання та рішення про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III, що в свою чергу свідчить про те, оскаржуване рішення не відповідає затвердженим у встановленому порядку зразкам документів, які відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України.

Крім вищезазначеного судова колегія зазначає, що основними порушеннями, які зафіксовано вказаним висновком та за твердженнями представника відповідача в судовому засіданні стали підставою для скасування рішення щодо встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України є те, що в паспорті громадянина СРСР поверх штампу "Україна" замість "СССР" стоїть штамп "Анульовано", ксерокопії паспорту не завірені службовою особою, яка була зобов`язана це зробити, штамп прописки в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області викликає підозри у своїй справжності, згідно пояснень голови та секретаря Банилівської сільської ради ОСОБА_1 ніколи в селі не проживав та не був зареєстрований, що підтверджується відсутністю будь-яких записів про його реєстрацію та зняття з реєстрації в побудинкових книгах та відсутність його перебування на обліку у військових комісаріатах,разом з тим, під час перевірки так і не було встановлено, ким, коли, при яких обставинах і на яких підставах був покладений вказаний штамп "Анульовано". Враховуючи, що матеріали такої службової перевірки відсутні, та представниками відповідача надані не були, вказаний штамп "Анульовано", не може вважатись дійсним.

В подальшому, МВС України була надана інша вказівка, згідно якої, особам, що прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина СРСР проставлений штамп "Україна" необхідно видавати паспорти громадянина України, не зважаючи навіть на проставлений штамп "Анульовано", бо інше буде порушенням прав людини. Жодних інших документів, крім заяви та паспорту громадянина СРСР з проставленим штампом "Україна", та наявністю прописки, від особи не вимагалося, і жодні інші перевірки з цього приводу не проводились. Тому паспорт громадянина України був виданий ОСОБА_1 на законних підставах.

З приводу того, що штамп прописки у селі Банилів Вижницького району Чернівецької області викликав підозри у своїй справжності у осіб, що проводили службову перевірку необхідно зазначити, що жодна експертиза з приводу справжності чи не справжності вказаного штампу під час перевірки не проводилась, висновки такої експертизи до суду не надавались, а самі працівники Управління ДМС України в Чернівецькій області не є спеціалістами, які можуть робити висновки з приводу справжності чи не справжності штампів і печаток, в зв`язку з чим їх "сумніви" є лише суб`єктивною оцінкою та припущеннями, і жодним чином не могли бути покладені в основу висновку про необхідність відміни рішення про встановлення належності позивача до громадянства України.

Що стосується наявності довідок про те, що позивач не значиться в побудинкових книгах с. Банилів, як зареєстрований у селі, та знятий з реєстрації. Відповідачем вказаний факт не оспорюється, однак питання реєстрації та зняття з реєстрації не входять до його компетенції, а вирішувались працівниками сільської ради.

Також слід зазначити, що сама перевірка відбулась односторонньо та поверхнево, без врахування права ОСОБА_1 на участь у розгляді цього питання, можливості надати свої пояснення та надати документи, що підтверджують факт його проживання на території України з 19.09.1992 року. Це свідчить про відсутність належного обґрунтування висновку. Суд вважає, що при складанні цього висновку порушено принцип використання повноваження з метою, для якої воно надано: замість захисту прав особи, виявивши порушення своїх посадових осіб та не довівши жодним чином протиправності будь-яких дій ОСОБА_1 , встановлює несприятливі наслідки саме для нього.

Таким чином, проаналізувавши обставини, які покладено в основу Висновку від 31.12.2014 року судова колегія дійшла висновку про те, що жодна з зазначених обставин не могла бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім цього суд зазначає, що наявності у діях позивача під час оформлення паспорту громадянина України ознак обману, шахрайства, подання неправдивих відомостей та інших дій, що впливають на право особи на набуття громадянства і оформлення паспорту, судом під час дослідження обставин справи не встановлено.

Статтями 3, 4, 8, 25 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, встановлено принципи верховенства права, єдиного громадянства та право людини бути громадянином, а ст. ст. 55-56 закріплено засади захисту людиною своїх прав та відповідальності держави перед нею. Статтею 11 Європейської конвенції про громадянство, вчинену 6 листопада 1997 року у м. Страсбурзі та підписану від імені України 01.07.2003 м. Страсбурзі та ратифіковану Законом України від 20.09.2006 року № 163-V передбачено, що кожна держава-учасниця забезпечує, щоб рішення стосовно набуття, збереження, втрати, поновлення чи засвідчення її громадянства були умотивовано викладені у письмовій формі.

Виходячи з цього суд апеляційної інстанції зазначає, що посадові особи відповідача, як суб`єкта владних повноважень, повинні сприяти особі у реалізації її прав та свобод виходячи із наданих їм повноважень та дотримуючись встановленої законом процедури. Однак, дослідивши фактичні обставини справи суд встановив, що порушення визначеної процедури мало місце саме з боку посадової особи відповідача, про що зазначено і в оскаржуваному висновку.

Крім того, процедура оформлення паспорту громадянина та сам паспорт є зовнішньою, юридичною формою документального засвідчення факту громадянства України. По факту позивач набув статус громадянина виходячи з положень Закону №2355 проживаючи на той час на території України з 19.09.1992 року. Тому позивач, отримавши паспорт громадянина України, надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо визначення громадянства, адже отримано документ, який його посвідчує.

Разом тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з боку відповідача порушенні вимоги щодо своєчасності реагування на можливі процедурні порушення: паспорт громадянина України ОСОБА_1 виданий у 2003 році, тоді як висновок про порушення складено у 2014 році.

Своїм рішенням № 7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Виходячи з цього, суд вважає неприпустимим вчинення будь-яких дій та прийняття рішень органом державної влади, які погіршують становище громадян на підставі лише виявленого у минулому порушення процедурних норм, а тим паче у випадку, коли таке порушення сталось з вини посадових осіб цього органу влади.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також, суд зазначає, що використання інших способів позбавлення особи громадянства України крім тих, які передбачені Законом №2235-III є протиправним.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, в той час як позивач надав достатні та належні аргументи та докази зворотного.

Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення викладене в Поданні про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України від 31 грудня 2014 року, яким начальником Управління ДМС України в Чернівецькій області відмінено рішення начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України від 27 вересня 2001 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п`яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.