ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року справа № 823/1297/15

15 год. 55 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Шоколенко Т.М.,

представників позивача: ОСОБА_1 (згідно з довіреністю), ОСОБА_2 (згідно з довіреністю), ОСОБА_3 (згідно з посадою),

представників відповідачів: ОСОБА_4 (згідно з довіреністю), ОСОБА_5 (згідно з довіреністю), ОСОБА_6 (згідно з довіреностями);

представника третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_7 (згідно з посвідченням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АПК-Сервіс” до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області; третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - прокуратури міста Черкаси, - про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “АПК-Сервіс” (далі-позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач 1), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) від 02.12.2014 №0004022301 та №0003992301.

Ухвалою суду до участі у справі залучено державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач 2), яка прийняла оскаржуване рішення, та третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – прокуратуру міста Черкаси.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності правових підстав. На переконання позивача донарахування сум екологічного податку відповідач здійснив з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: не встановлено джерела забруднення, клас небезпечності та обсяг забруднюючих речовин. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі проти позову заперечували з тих підстав, що позивач за період 2011-2013 роки мав рух зерна на зерноскладах, що мало викиди пилу, не подавав декларації та не сплачував екологічний податок, у зв’язку з чим прийняті оскаржувані рішення. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа заперечень на позов не надавала.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК-Сервіс” зареєстроване як юридична особа з 07.09.1998 (код ЄДРПОУ 30147343).

Суд встановив, що посадові особи ДПІ у м.Черкасах на підставі направлень та відповідно до наказів від 07.10.2014 №1642, від 20.10.2014 №1708 провели планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 до 31.12.2013, про що склали акт від 14.11.2014 №446/23-01-22-01/30147343. В акті зафіксовані порушення позивача, серед яких (але не виключно) вимог: підп. 242.1.1. п.242.1 ст.242, ст.243 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі – ПК України), в результаті чого позивач не нарахував та не сплатив екологічний податок за період з 01.01.11 до 31.12.13 на загальну суму 53594,32 грн. (у т.ч. за 1 кв. 2011 року – 3662,15грн., за 2 кв. 2011 року – 827,16 грн., за 3 кв. 2011 року – 6789,34 грн., за 4 кв. 2011 року – 5726,42 грн., за 1 кв. 2012 року – 5476,89 грн., за 2 кв. 2012 року – 4010,46 грн., за 3 кв. 2012 року – 3190,09 грн., за 4 кв. 2012 року – 2215,61 грн., за 1 кв. 2013 року – 3729,56 грн., за 2 кв. 2013 року – 4123,92 грн., за 3 кв. 2013 року – 8695,35 грн., за 4 кв. 2013 року – 5147,35 грн., а також п.250.2 ст.250 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач 2 прийняв оскаржувані ППР від 02.12.2014:

№0004022301, яким позивачу збільшив розмір грошового зобов’язання за платежем “надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення” у сумі 1530,00грн.,

№0003992301, яким позивачу збільшив розмір грошового зобов’язання за платежем “надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення” у сумі 52894,56грн. (42315,65грн. – основний платіж та 10578,91грн. – штрафна (фінансова) санкція).

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд врахував таке.

Підп.14.1.57 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Платниками екологічного податку згідно з підп. 240.1.1. п. 240.1. ст.240 ПК України є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до підп.14.1.230 п.14.1 ст.14 ПК України стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Об'єктом та базою оподаткування екологічним податком згідно з п.242.1 ст.242 ПК України є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ставки екологічного податку в залежності від об'єкту оподаткування (у тонах) наведені в ст.243 ПК України у формі таблиці. При цьому, згідно з п.243.2 ст.243 ПК України ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до п.243.1 ст.243 ПК України визначаються в залежності від класу небезпечності.

Під час судового розгляду справи суд з’ясував, що фактично оскаржувані ППР стосуються нарахування та сплати збору за викиди забруднюючих речовин – пилу зернового.

П.249.3. ст.249 ПК України встановлено, що суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою.

Суд встановив, що всупереч наведеним нормам позивач за період з 01.01.2011 до 31.12.2013 не обчислював і не сплачував екологічний податок.

Пил зерновий відноситься до третього класу небезпечності, що встановлено ОСОБА_8 санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 липня 1997 року №201 (чинними у періоді, що підлягав податковій перевірці) (далі – Правила №201), а отже регулюються п.243.1 ст.243 ПК України.

Врахувавши, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції (зерна різних культур) суд погоджується з доводами відповідача проте, що пункти зерноскладів можуть вважатися стацінарними джерелами викидів забруднюючих речовин.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України від 16.10.1992 №2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Ч.5 ст.11 зазначеного Закону передбачає, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 затверджений Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи. Відповідно до вимог зазначеного Порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов'язковою умовою діяльності з реалізації зерна, що містить в собі пил зерновий та іншої сільськогосподарської діяльності з використанням у т.ч. стаціонарних джерел забруднення, для позивача є наявність дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідно визначення нараховування та сплати екологічного податку.

Суд встановив відсутність у позивача дозволів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, що також підтверджується висновками акту перевірки позивача ОСОБА_8 екологічною інспекцією у Черкаській області від (том 3 а.с.20-26).

П.250.2. ст.250 ПК України встановлений обов’язок платника екологічного податку складати податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, та подавати їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Суд встановив, що всупереч наведеним нормам позивач за період з 01.01.2011 до 31.12.2013 декларацій з екологічного податку контролюючому органу не подавав.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) відповідно до п.120.1. ст.120 ПК України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тому, суд дійшов висновку, що ППР від 02.12.2014 №0004022301 є правомірним та не підлягає скасуванню.

При цьому, підп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

На підставі цієї норми відповідач здійснив розрахунок розміру екологічного податку за пил зерновий за формулою (X) * 0,03/365*91*175, де: Х – залишок зерна на кінець звітного кварталу згідно з відомостями бухгалтерського обліку; 0,03 – середньодобова гранично допустима концентрація забруднюючих речовин згідно з Правилами №201; 365 – кількість днів у році; 91 – кількість днів у кварталі; 175 – ставка екологічного податку згідно з ПК України.

Суд звернув увагу, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на спростування, визначених перевіркою даних щодо кількості залишків зерна.

Отже, за 1 квартал 2011 року позивачу нараховано екологічного податку 3641,29грн., за 2 квартал 2011 року – 794,86грн., за 3 квартал 2011 року – 6663,02грн., за 4 квартал 2011 року – 5713,31грн., за 1 квартал 2012 року – 5468,78грн., за 2 квартал 2012 року – 3931,93грн., за 3 квартал 2012 року – 2925,93грн., за 4 квартал 2012 року – 2171,80грн., за 1 квартал 2013 року – 3419,31грн., за 2 квартал 2013 року – 3831,62грн., за 3 квартал 2013 року – 8695,35грн., за 4 квартал 2013 року – 5147,35грн. Позивач цих розрахунків не спростував.

При цьому, податковим органом враховано, що відповідно до п.4 розділу ХІХ ПК України Кабінет Міністрів України щорічно до 1 червня вносить до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції з таких податків і зборів, зокрема з екологічного податку.

Також, п.2 підр.5 розділу ХХ ПК України передбачено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50% від ставок, передбачених ст.243 ПК України, з 01 січня 2013 до 31 грудня 2013 року включно - 75% від ставок, передбачених ст.243 ПК України, з 01 січня 2014 року - 100% від ставок, передбачених ст.243 ПК України.

Висновок експертно-економічного дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку і звітності від лютого 2015 року №1, наданий в обґрунтування позовних вимог позивачем, яким не підтверджено нарахування сум екологічного податку згідно з оскаржуваним рішенням, суд не взяв до уваги у зв’язку з таким.

Допитаний під криміанльну відповідальність у судових засіданнях судовий експерт ОСОБА_9 пояснив, що не попереджався про кримінальну відповідальність для складання цього висновку, оскільки дослідження проводилося за заявою позивача на комерційній основі.

Питання експерту та його відповіді у висновку стосуються вирішення правових питань, а отже фактично є оцінкою правомірності прийняття оскаржуваного рішення з точки зору відповідності дій суб’єкта владних повноважень вимогам законодавства, що є повноваженням суду. Бухгалтерська експертиза - дослідження фахівцем-бухгалтером або групою спеціалістів правильності відображення господарської діяльності підприємства, організації чи установи в документах бухгалтерського обліку, звітах, балансах тощо.

Відповідно до п.1.1 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 №53/51.1, основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є:

визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;

визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг;

визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;

визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;

установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;

визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктом контролю) не належить до завдань економічної експертизи.

Ескперт визнав, що здійснював перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, у т.ч. документів щодо зернових складів позивача, наявність яких позивачем не заперечується.

Врахувавши наведене, суд дійшов висновку, що вищезгаданий висновок експерта не відповідає вимогам достовірності та допустимості доказу.

Згідно з п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені частиною першою цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Врахувавши викладене, суд вважає правомірним нарахування штрафної санкції на позивача у відповідному розмірі.

Взявши до уваги з’ясовані обставини та викладені норми законодавства суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

У зв’язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, на виконання ст.94 КАС України про вирішення питання стягнення судових витрат суд врахував, що цей позов є майновим, оскільки прямо впливає на склад майна позивача.

Згідно з абз.2 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2014 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставкою судового збору у цій справі є 1827,00грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Тому, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827грн. 00коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 02.12.2014 №0004022301 та №0003992301 відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АПК-Сервіс” (код ЄДРПОУ 30147343) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 23.06.2015