ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015

Справа №910/3099/15-г

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Петрик Андрія Михайловича

до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Петрик А.М. - паспорт серії АМ269329, виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.04.2001 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи-підприємця Петрик Андрія Михайловича до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.08.2010 року між ним та публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк, укладено договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 122/152.

Позивачем подано до банку до виконання наступні платіжні доручення:

- № 50 від 12.05.2014 року на перерахування коштів з рахунка позивача 26007030000654 відкритому в ПАТ «Ві Ей Бі банк» на рахунок 26207700089135 відкритому в ПАТ «Дельта Банк» МФО 380236, отримувач: Петрик Андрій Михайлович, ІПН 2665700216, призначення платежу: «перерозподіл власних коштів»,

- № 53 від 15.05.2014 року на перерахування коштів з рахунка позивача 26007030000654 відкритому в ПАТ «Ві Ей Бі банк» на рахунок 26207700089135 відкритому в ПАТ «Дельта Банк» МФО 380236, Отримувач: Петрик Андрій Михайлович, ІПН 2665700216, призначення платежу: «перерозподіл власних коштів»,

- № 54 від 15.05.2014 року на перерахування коштів з рахунка позивача 26007030000654 відкритому в ПАТ «Ві Ей Бі банк» на рахунок 26207700089135 відкритому в ПАТ «Дельта Банк» МФО 380236, Отримувач: Петрик Андрій Михайлович, ІПН 2665700216, призначення платежу: «перерозподіл власних коштів»;

- № 69 від 06.10.2014 року на перерахування суми 144 500,00 гривень на рахунок 26005033587301 в ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, отримувач: ТОВ «Атлант», код ЄДРПОУ 23368731, призначення платежу: Надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги по договору б/н від 27.06.2014. без ПДВ»;

- № 69 від 15.10.2014 року на перерахування суми 145 000,00 гривень на рахунок 26005033587301 в ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, отримувач: ТОВ «Атлант», код ЄДРПОУ 23368731, призначення платежу: Надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги по договору б/н від 27.06.2014. без ПДВ»).

Проте , всупереч умовам договору, станом на 08.02.2015 року вищезазначені платіжні доручення відповідачем не виконані.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з вимогою про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача № 53 від 15.05.2014 року, №54 від 15.05.2014 року, №69 від 06.10.2014 року, №69 від 15.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.05.2015 року.

В судове засідання 25.05.2015 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 16.04.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

08.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2015 року

В судове засідання 08.06.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 3173990, але 08.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву.

Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині виконання платіжних доручень №69 від 06.10.2014 року та від 15.10.2014 року підлягають припиненню, а в іншій частині позовних вимог - задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.08.2010 р. між фізичною особою-підприємцем Петрик Андрієм Михайловичем (клієнт) та публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (банк) укладено договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 122/152, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26007030000654 у національній і/або іноземній валюті (980) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Так, позивач надав відповідачу для виконання наступні платіжні доручення: №53 від 15.05.2014 року на суму 270 000,00 грн., №54 від 15.05.2014 року на суму 330 000,00 грн., № 69 від 06.10.2014 року на суму 144 500,00 грн., № 69 від 15.10.2014 року на суму 145 000,00 грн.

Факт надання зазначених платіжних доручень позивачем банку підтверджується супровідними листами до них з відміткою банку про отримання, а також не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2015 року у справі №910/4904/15-г за позовом фізичної особи-підприємця Петрик Андрія Михайловича до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про зобов'язання вчинити дії, в позові відмовлено. Предметом даної справи, зокрема, були і платіжні доручення позивача №69 від 06.10.2014 року на суму 144 500,00 грн. та №69 від 15.10.2014 року на суму 145 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

Згідно ч.2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що спір про зобов'язання вчинити дії в частині виконання платіжних доручень позивача №69 від 06.10.2014 року на суму 144 500,00 грн. та №69 від 15.10.2014 року на суму 145 000,00 грн. розглянуто в межах справи № 910/4904/15-г та право позивача захищено.

А тому, позовні вимоги в частині виконання платіжних доручень позивача №69 від 06.10.2014 року на суму 144 500,00 грн. та №69 від 15.10.2014 року на суму 145 000,00 грн. підлягають припиненню.

Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р.,розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 2.1.3 договору, банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки:

- в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу банку, та

- не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу.

Згідно з п. 3.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пункту 2.3.3., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення клієнта щодо перерахування з рахунку позивача грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, залишок коштів на рахунку позивача на момент подання платіжних доручень був достатній для їх виконання, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строку відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.05.2015 року, заперечує проти позову та зазначає, що позовні вимоги наразі виконати не можливо, оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015р. №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в ПАТ «ВіЕйБі Банк» відкликано банківську ліцензію, а тому здійснювати будь-які банківські операції банк не має права.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014р. №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63, яким розпочато процедуру ліквідації відповідача.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом встановлено, що платіжні доручення були передані відповідачу до виконання ще до введення тимчасової адміністрації.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

З огляду на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта є власністю клієнта і банк не набуває права власності на вказані грошові кошти, а також враховуючи те, що в силу приписів чинного законодавства України та положень договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків банк здійснює зберігання грошових коштів і вчиняє дії спрямовані на розрахунково-касові операції, відтак грошові кошти належні позивачу не підлягають внесенню до ліквідаційної маси банку.

Таким чином, суд зазначає, що запровадження тимчасової адміністрації до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.

При цьому суд зазначає, що фізична особа-підприємець Петрик Андрій Михайлович не є кредитором публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на його рахунку, який обслуговує публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Суд звертає увагу, що грошові кошти, які фізична особа-підприємець Петрик Андрій Михайлович просить публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" перерахувати належать не банку, а саме позивачу, а тому банк лише надає послуги клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.

Так як, фізична особа-підприємець Петрик Андрій Михайлович просить зобов'язати публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" вчинити дії по виконанню платіжних доручень, тобто виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнути кошти за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі № 910/5560/14 від 29 жовтня 2014 року, №910/12766/14 від 04 лютого 2015 року, №927/1379/14 від 19 лютого 2015 року.

Тому твердження відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань мало місце ще до віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації банку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.ст. 33, 34, п.2 ч.1 ст. 80, ч.2 ст. 80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині в частині виконання платіжних доручень позивача №69 від 06.10.2014 року на суму 144 500,00 грн. та №69 від 15.10.2014 року на суму 145 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Зобов'язати "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; ідентифікаційний код 19017842) виконати платіжні доручення фізичної особи-підприємця Петрик Андрія Михайловичам (49078, м. Дніпропетровськ, вул. Кузбаська, б.31, реєстраційний номер облікової карти платника податків 2665700216) № 53 від 15.05.2014 року на перерахування коштів в розмірі 270 000,00 грн. з рахунка фізичної особи-підприємця Петрик Андрія Михайловичам №26007030000654 відкритому в ПАТ «Ві Ей Бі банк» на рахунок №26207700089135 відкритому в ПАТ «Дельта Банк» МФО 380236, Отримувач: Петрик Андрій Михайлович, ІПН 2665700216, призначення платежу: «перерозподіл власних коштів», № 54 від 15.05.2014 року на перерахування коштів в розмірі 330 000,00 грн. з рахунка фізичної особи-підприємця Петрик Андрія Михайловичам № 26007030000654 відкритому в ПАТ «Ві Ей Бі банк» на рахунок №26207700089135 відкритому в ПАТ «Дельта Банк» МФО 380236, Отримувач: Петрик Андрій Михайлович, ІПН 2665700216, призначення платежу: «перерозподіл власних коштів».

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.06.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий