ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року

Справа № 927/1613/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Євсікова О.О.,

суддів:

Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:

Падалка С.С., дов. №132 від 18.02.2015р.,

від відповідача:

Соколовська К.В., дов. №01/20-29 від 25.03.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"

на рішення та постанову

Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2014р. Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р.

у справі

№927/1613/14 Господарського суду Чернігівської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"

до

Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк"

про

визнання недійсним кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р. та визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами від 20.06.2014р. та за договором застави від 20.06.2011р.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.05.2015р. № 02-05/336 для розгляду справи № 927/1613/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В. (доповідач)

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" (далі - ПАТ "Ніжинський механічний завод") звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" про визнання недійсним кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р. та визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами від 20.06.2014р. та за договором застави від 20.06.2011р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2014р. (суддя Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А.., Тарасенко К.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 203, 215, 241, 593, 598, 599, 1054 Цивільного кодексу України та ч.1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність підстав як для визнання недійсним кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р., так і для припинення правовідносин за іпотечними договорами від 20.06.2014р. та за договором застави від 20.06.2011р., оскільки позивач схвалив оспорюваний правочин своїми подальшими юридично значимими діями щодо його фактичного виконання, а саме отримував кредитні кошти у гривнях та іноземній валюті, користувався ними та сплачував відсотки по кредиту протягом 2011-2014рр. При цьому основне (кредитне) зобов'язання не припинилося у порядку, передбаченому договором або законом, а, відтак, відсутні підстави для припинення застави та іпотеки.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема приписів статей 203, 215, 241, 548, 559 Цивільного кодексу України, статей 207, 345 Господарського кодексу України та ч.1 статті 18 Закону України "Про іпотеку". При цьому скаржник наголошує на тому, що наглядовою радою та загальними зборами ПАТ "Ніжинський механічний завод не вчинялося жодних дій щодо подальшого схвалення кредитного договору, іпотечних договорів та договору застави, укладених головою правління товариства з перевищенням наданих йому повноважень, а саме шляхом виходу за межі погодженого загальними зборами граничного розміру кредитування (5500000 грн.) та за межі обсягу забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (13766000 грн.). Крім того, вважаючи іпотеку інститутом поруки, заявник вказує на припинення іпотечних договорів з причин зміни зобов'язання позичальника без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, так як договором №1 від 14.11.2012р. були внесені зміни до кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р., якими збільшено розмір відсотків за кредитом.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.06.2011р. між ПАТ "Ніжинський механічний завод" та ПАТ Банк "Демарк" (далі - банк) укладено кредитний договір №5-354, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, за якою можуть надаватися в національній та/або іноземній валюті (в доларах США або рублях Росії) (надалі - кредит) з максимальним лімітом заборгованості 5500000 грн. строком по 06.06.2014р., з процентною ставкою: у гривні - 20% річних, у доларах США -12% річних, у рублях Росії - 16% річних.

В подальшому, договором №1 від 14.11.2012р. про внесення змін до Кредитного договору, сторони змінили пункти 3.5.1,7.3 Кредитного договору, а саме відсотки за користування кредитом були змінені на: 23% річних у гривні, 16 % річних у доларах США, 16 річних у рублях Росії. Так, змінивши пункт 7.3 кредитного договору, сторони передбачили, що в разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п.3.4.1 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 28% річних у гривні, 20 % річних у доларах США, 22% річних у рублях Росії.

Також договором №1 сторони доповнили кредитний договір пунктом 3.2.1, де зазначили, що гривнева частина заборгованості в обсязі еквівалентному 300000 дол. США станом на дату укладення цього договору конвертується в іноземну валюту (долари США), шляхом видачі кредиту в сумі 300000 дол. США та погашенням гривневої складової за рахунок конвертованих валютних коштів.

20.06.2011р. між банком (іпотекодержателем) та ПАТ "Ніжинський механічний завод" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір-1) з метою забезпечення зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору, укладеного між банком та ВАТ "Ніжинський механічний завод", за умовами якого останній зобов'язується повернути Іпотекодержателю до 06.06.2014р. кредит у розмірі 5500000 грн., для забезпечення поточної діяльності товариства. Відсотки за кредитом нараховуються іпотекодержателем за весь термін користування кредитом і сплачуються іпотекодавцем по ставці 20% річних у гривні, 12% річних у доларах США, 16% річних у рублях Росії. Предметом іпотеки є нерухомість - будівля інженерного корпусу за адресою: м.Ніжин, вул.Богдана Хмельницького,37, Чернігівська область загальною площею 5187,5кв.м. загальною вартістю 773828,61 грн.

20.06.2011р. між банком (іпотекодержателем) та ПАТ "Ніжинський механічний завод" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір-2) з метою забезпечення зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору, укладеного між банком та ВАТ "Ніжинський механічний завод", за умовами якого останній зобов'язується повернути іпотекодержателю до 06.06.2014р. кредит у розмірі 5500000 грн., для забезпечення поточної діяльності товариства. Відсотки за кредитом нараховуються іпотекодержателем за весь термін користування кредитом і сплачуються іпотекодавцем по ставці 20% річних у гривні, 12% річних у доларах США, 16% річних у рублях Росії. Предметом іпотеки є нерухомість - нежитлова будівля "Магазин" загальною площею 537,9кв.м., прибудова загальною площею 17,7кв.м. за адресою: м. Ніжин, вул. Богдана Хмельницького,37, Чернігівська область, загальною балансовою вартістю 108802,05 грн.

20.06.2011р. між банком (іпотекодержателем) та ПАТ "Ніжинський механічний завод" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір-3) з метою забезпечення зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору, укладеного між банком та ВАТ "Ніжинський механічний завод", за умовами якого останній зобов'язується повернути іпотекодержателю до 06.06.2014р. кредит у розмірі 5500000 грн., для забезпечення поточної діяльності товариства. Відсотки за кредитом нараховуються іпотекодержателем за весь термін користування кредитом і сплачуються іпотекодавцем по ставці 20% річних у гривні, 12% річних у доларах США, 16% річних у рублях Росії. Предметом іпотеки є нерухомість - будівля корпусу №2 загальною площею 12555,3кв.м., побутові приміщення загальною площею 3279,1кв.м., прибудова загальною площею 19м.кв., сторожка, загальною площею 10,1кв.м. за адресою: м. Ніжин, вул. Богдана Хмельницького,37, Чернігівська область, загальною балансовою вартістю 1928095,10 грн.

20.06.2011р. між банком (заставодержатель) та ПАТ "Ніжинський механічний завод" (заставодавець) укладено договір застави (далі - договір застави), який забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору, укладеного між банком та ВАТ "Ніжинський механічний завод", за умовами якого останній зобов'язується повернути заставодержателю до 06.06.2014р. кредит у розмірі 5500000 грн., для забезпечення поточної діяльності товариства. Відсотки за кредитом нараховуються Заставодержателем за весь термін користування кредитом і сплачуються Заставодавцем по ставці 20% річних у гривні, 12% річних у доларах США, 16% річних у рублях Росії, а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Предметом застави сторони визначили майно згідно переліку в кількості 220 предметів загальною вартістю 4303810 грн.

Відповідно до п.22 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів від 06.04.2011р.) до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Згідно з абзацом 18 пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Статуту ПАТ "Ніжинський механічний завод" прийняття рішень про вчинення значних правочинів належить до виключної компетенції Наглядової ради.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, загальними зборами акціонерів ПАТ "Ніжинський механічний завод", що відбулися 06.04.2011р., було попередньо схвалено вчинення наступних правочинів, про що зазначено в протоколі №16 від 06.04.2011р. Зокрема, в протоколі зазначено рішення загальних зборів про згоду на отримання кредиту (відновлювальної кредитної лінії) в розмірі 5500000 грн. під проценти та на умовах, встановлених тим банком, а також надана згода на передачу в заставу банку, з яким буде укладена кредитна угода на його умовах, майна, яке належить ВАТ "Ніжинський механічний завод" на праві власності, а саме: 1) будівля корпусу №2 з прибудовами та побутовими приміщеннями, ринковою вартістю 9499,0 тис. грн.; 2) будівля "магазин" ринковою вартістю 1164,0 тис. грн.; 3) будівля інженерного корпусу ринковою вартістю 3103,0 тис. грн.

У відповідності з протоколом загальних зборів від 06.04.2011р. по четвертому пункту 8-го питання порядку денного було ухвалено рішення про надання голові правління Корману В.А. повноважень на укладення та підписання від імені ВАТ "Ніжинський механічний завод": - договору кредиту (відновлювальної кредитної лінії) на умовах встановлених банком, договорів застави майна з цим банком на його умовах, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним в цьому протоколі договором кредиту; - інших пов'язаних з цими договорами договорів та документів; - додаткових угод, які будуть збільшувати та\або зменшувати розмір винагороди (комісій, процентів) за використання ВАТ "Ніжинський механічний завод" кредиту, продовжувати або скорочувати термін повернення кредиту у випадках, що будуть передбачені в договорі кредиту вказаному в цьому протоколі.

Спір між сторонами виник з тих причин, що позивач вважає, що кредитний договір було укладено від імені ПАТ "Ніжинський механічний завод" головою правління Корманом В.А. без необхідного обсягу повноважень, оскільки загальні збори товариства не надавали згоди на укладення кредитного договору у іншій, ніж гривна, валюті, на зміну відсоткових ставок та на забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладення договору застави обладнання.

Однак судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено, а позивачем не спростовано обставини недоведеності порушення уповноваженим представником позивача повноважень на укладення кредитного договору, наданих йому рішенням загальних зборів товариства від 06.04.2011р., оскільки умови укладеного кредитного договору не суперечать змісту цих рішень.

Апеляційна інстанція обґрунтовано не прийняла до уваги твердження апелянта (позивача) щодо неправомірного конвертування частини суми кредиту в іноземну валюту, оскільки, по-перше, прийняті загальними зборами товариства рішення не забороняли укладення договору про надання кредиту у валюті іншої держави, а лише передбачали умову, що сума наданого кредиту не може перевищувати встановлений загальними зборами ліміт в національній валюті (5500000 грн.) По-друге, надання коштів у іноземній валюті не перевищило обумовлений загальними зборами ліміт кредитних коштів, оскільки на момент їх надання частина суми коштів, яка надавалася у національній валюті, була лише конвертована у іноземну валюту без збільшення тіла кредиту.

Також колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що за змістом рішень, прийнятих загальними зборами товариства, голові правління надаються повноваження на укладання додаткових угод, пов'язаних з кредитним договором та договорами застави майна, тому правомірним є подальше укладення між сторонами договору застави та додаткових угод щодо збільшення процентів.

Крім того відповідно до вимог статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як роз'яснено в п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростовано вчинення ним юридично значимих дій щодо схвалення кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р., а саме шляхом прийняття його до виконання та здійснення платежів на користь банку, про що свідчать факти отримання позичальником кредитних коштів у гривнях та іноземній валюті, користування ними та сплати відсотки за кредитом протягом 2011-2014рр., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками по рахунках позивача та його довідкою про стан розрахунків по кредитному договору.

Касаційна інстанція враховує позицію Верховного Суду України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про визнання недійсними договорів, укладених представником юридичної особи з перевищенням повноважень (постанови ВСУ від 19.08.2014р. у справі №924/905/13, від 07.10.2014р. у справі №5011-68/3587-2012 та від 18.11.2014р. у справі №925/893/13).

Колегія суддів вважає таким, що не відповідає приписам статті 241 Цивільного кодексу України, доводи скаржника стосовно того, що саме наглядовою радою та загальними зборами ПАТ "Ніжинський механічний завод не вчинялося жодних дій щодо подальшого схвалення кредитного договору, укладеного головою правління товариства з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки вказана стаття не містить вичерпного переліку дій юридичної особи, що свідчать про схвалення правочину, вчиненого її представником з перевищенням повноважень, та не вказує, що відповідне схвалення має здійснюватися виключно компетентними органами суб'єкта господарювання, без погодження з якими виконавчий орган товариства укладав оспорюваний договір.

Водночас, безпідставні доводи заявника про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р. спростовуються його змістом та фактичними обставинами справи.

Стосовно позовних вимог про визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами від 20.06.2014р. та за договором застави від 20.06.2011р., то судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 598 та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ч.1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

В свою чергу, імперативними приписами ч.1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Враховуючи факт невиконання позичальником у повному обсязі основного зобов'язання за кредитним договором та недоведеність його припинення з інших передбачених законом підстав, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для припинення правовідносин за іпотечними договорами та договором застави, укладеними в забезпечення виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів не приймає до уваги недоречні посилання скаржника на припинення іпотечних договорів на підставі ч.1 статті 559 Цивільного кодексу України у разі зміни основного зобов'язання позичальника без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, так як договором №1 від 14.11.2012р. були внесені зміни до кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р., якими збільшено розмір відсотків за кредитом. Адже, такі посилання заявника ґрунтуються виключно на безпідставному ототожненні іпотеки з порукою.

Натомість відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (абзац 3); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац 7); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду (абзац 8); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (абзац 10).

Таким чином іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 -593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

Отже доводи скаржника про припинення договорів іпотеки з підстав, передбачених ч.1 статті 559 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних з незастосуванням ч.1 статті 559 Цивільного кодексу України до іпотечних правовідносин (постанови ВСУ від 16.10.2012 у справах №№5004/2440/11; 5023/6981/11; 4/270-13/68).

Як роз'яснено в п.4.1.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", підстави припинення майнової поруки безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного законодавства, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, - незалежно від ступеню їх подібності.

Враховуючи імперативну норму ч.1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст вказаної норми є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а до наведеного переліку підстав припинення іпотеки не входить така підстава, як зміна зобов'язання без згоди майнового поручителя (іпотекодавця), внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто на відміну від статті 28 Закону України "Про заставу", яка передбачає можливість припинення застави в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом (зокрема, згідно з ч.1 статті 559 Цивільного кодексу України), Закон України "Про іпотеку" таких випадків не встановлює. При цьому в даному випадку пріоритетність застосування до спірних правовідносин імперативної норми ч.1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. перед диспозитивною нормою статті 28 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992р. вбачається як з ч.2 статті 2 Закону України "Про заставу", згідно якої відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України, так із припису п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", відповідно до якого законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того відсутність підстав для застосування приписів статті 559 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застави (іпотеки) обумовлена також тими обставинами, що за умовами іпотечних договорів від 20.06.2014р. та договором застави від 20.06.2011р., укладених з банком, заставодавцем (іпотекодавцем) є сам боржник (позивач), а не третя особа - майновий поручитель.

З огляду на викладене, касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду та апеляційного суду щодо відсутності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу заявника на те, що його посилання на укладення іпотечних договорів та договору застави головою правління товариства з перевищенням наданих повноважень, а саме шляхом виходу за межі граничного обсягу забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (13766000 грн.)., свідчать про оспорювання позивачем вказаних договорів, що може бути предметом іншого позовного провадження, як про це правильно зазначив місцевий господарський суд. Адже в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України правомірність вчинення вказаних правочинів презюмується до моменту визнання їх судом недійсними.

З цих же підстав, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено передчасні твердження скаржника про перевищення його представником повноважень на укладання договору №1 від 14.11.2012р. про внесення змін до кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р., які покладено в обґрунтування підстав для визнання недійсним кредитного договору №5-354 від 20.06.2011р. в цілому, оскільки відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

^{Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.}

^{При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.}

^{Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. у справі №927/1613/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді : О.А. Кролевець

О.В. Попікова