open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 826/11197/15
Моніторити
Ухвала суду /05.08.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /21.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /26.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /26.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /25.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /25.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /25.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Постанова /17.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /15.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /12.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/11197/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /05.08.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /21.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.07.2015/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /26.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /26.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /25.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /25.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /25.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Постанова /17.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /15.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /12.06.2015/ Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2015 року № 826/11197/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., суддів: Бояринцевої М.А., Кротюка О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

голови громадської організації “Союз Матерів “Захист” ОСОБА_3,

ОСОБА_4

до Київської міської державної адміністрації,

Управління державної охорони України,

Міністерства внутрішніх справ України,

Адміністрації Президента України

про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1, ОСОБА_2, голова громадської організації “Союз Матерів “Захист” ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, Управління державної охорони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Президента України, в якому просять: зобов’язати відповідачів усунути обмеження у реалізації права позивачів на мирні зібрання біля будівлі Адміністрації Президента України (м. Київ, вул. Банкова, 11); визнати дії відповідачів протиправними щодо порушення конституційних прав позивачів, зокрема, права на мирні зібрання за адресою: м. Київ, вул. Банкова,11, згідно поданих позивачами повідомлень.

В обґрунтування своїх вимог, позивачами зазначається, що 02.06.2015 та 21.05.2015 були подані повідомлення про проведення мирних акцій протестів за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, з метою привернення уваги громадськості до роботи органів міліції та прокуратури, а точніше, на думку позивачів, до їх бездіяльності, що буде мати наслідком проведення службових розслідувань та, в подальшому, за наявності підстав, притягнення винних до відповідальності; встановлення конституційного порядку на всій території України. Співробітниками Міністерства внутрішніх справ України та Управління державної охорони України не було допущено позивачів до будинку Адміністрації Президента України за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, а дозволено відстоювати мету акцій лише біля будинку № 2 по вул. Банковій та на вул. Інститутській.

З огляду на зазначене, позивачі вважать незаконними вказані обмеження у реалізації права на мирні зібрання біля будівлі Адміністрації Президента України за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, та такими, що порушують їх конституційне право на мирні зібрання, що і зумовило звернення з даним позовом до суду.

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Також суду було надано фотокартки з місця проведення мирних зборів-акцій та електронний носій інформації, що містить інформацію, про обставини, які мають значення для справи, які, на думку позивачів, доводять обмеження у реалізації права на мирні зібрання.

Представник Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання останнього було повідомлено належним чином.

Через неможливість здійснення повідомлення Київську міську державну адміністрацію у телефонному режимі про відкриття провадження в даній адміністративній справі та, в подальшому, про перерву в її розгляді, з тієї причини, що за вказаними на офіційному сайті контактними телефонами ніхто не відповідав, вищезазначена інформація 16.06.2015 була надіслана на електронні пошти відповідача, які розміщені на офіційному сайті останнього, а саме: info@1551.gov.ua та kmr@kmr.gov.ua. Того ж дня з останньої електронної адреси надійшов лист, яким повідомлено про те, що вищезазначене повідомлення прочитано. Крім того, з електронної пошти - info@1551.gov.ua також надійшов лист, у якому вказано на необхідність письмового звернення за адресою: 01044, Хрещатик, 36.

Представник Управління державної охорони України проти позову заперечував, свою позицію виклав у письмових запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити, та вказав, що недопуск позивачів до будівлі № 11 по вул. Банковій був викликаний приїздом іноземних делегацій, що передбачено п. 3 ст. 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», згідно якої військовослужбовці Управління державної охорони України під час здійснення державної охорони мають право спільно з відповідними підрозділами міліції тимчасово обмежувати або забороняти під час здійснення охоронних заходів рух транспортних засобів та пішоходів на вулицях і дорогах під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх.

Разом з тим, відповідач вказав, що відповідно до п. 19 Порядку забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування, затвердженого наказом Управління державної охорони України від 27.05.2011 № 210 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2011 за № 700/19438, військовослужбовці Управління державної охорони України під час виконання завдань із забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях їх постійного та тимчасового перебування, мають право не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх.

Через неможливість здійснення повідомлення Міністерства внутрішніх справ України у телефонному режимі з тієї причини, що за вказаними на офіційному сайті контактними телефонами ніхто не відповідав, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в даній адміністративній справі від 15.06.2015, відповідно до ст. 33 КАС України, було надіслано факсом за телефоном (044) 2263317.

Крім того, 15.06.2015 на електронну адресу відповідача, а саме: UyzM@i.ua, яка зазначена в Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень, було також надіслано вказану інформацію про відкриття провадження в адміністративній справі № 826/11197/15 та про перерву в її розгляді до 13:00 год. 16.06.2015.

Проте, Міністерство внутрішніх справ України явку свого представника у судове засідання не забезпечило, хоча про дату, час та місце судового розгляду відповідача було повідомлено належним чином, письмових пояснень по даній справі не надало.

Представник Адміністрації Президента України в судовому засіданні наполягала на тому, що вимоги в частині вимог до Адміністрації Президента України є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки Адміністрація Президента України не є суб'єктом владних повноважень та не виконує і не виконувала управлінські функції по відношенню до позивачів у даних правовідносинах. Вказувала, що на її думку, позовна вимога щодо зобов'язання Адміністрації Президента України усунути обмеження у реалізації права на мирні зібрання також не може бути задоволена, оскільки суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії лише у випадку, коли закон встановлював би їх в імперативній формі. Натомість, жодним нормативно-правовим актом відповідних повноважень щодо проведення зборів, мітингів та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні у Адміністрації Президента України не встановлено.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 02.06.2015 було подано до Київської міської державної адміністрації заяву про надання дозволу на проведення мирної акції протесту, з метою привернення уваги громадськості до роботи органів міліції та прокуратури, а точніше, на думку позивачів, до їх бездіяльності, що, як наслідок, змусить вказані органи провести службові розслідування та, за наявності підстав, притягти винних до відповідальності. Місцем проведення зазначеної акції ОСОБА_1 зазначав м. Київ, вул. Банкова, 11. Формою проведення акції є мирний протест з плакатами, фотографіями, на думку позивача, злочинців, лозунгами та з використанням звукової апаратури, строком з 02.05.2015 по 01.08.2015.

Громадською організацією «Союз Матерів» Захист» 21.05.2015 подано на ім’я Голови Київської міської державної адміністрації повідомлення про проведення мирних зборів-акцій. Метою даної акції є надання звернення-вимоги від матерів до Президента України по встановленню конституційного порядку на всій території України. Місцем проведення зазначеної акції громадська організація вказує м. Київ, вул. Банкова, 11, біля паркану Адміністрації Президента України. Позивач у вищезазначеному повідомленні вказує про те, що акція є цілодобовою та безстроковою, тобто до задоволення з боку Президента України вимог, викладених у тексті «Звернення-вимоги». Зазначено, що в якості технічного забезпечення та інвентарю будуть використовуватися переносні засоби захисту від вітру, холоду, сонця, опадів, а також прапори, вимпели, банери, листівки, рупори, акустична та аудіовізуальні системи.

У судовому засіданні позивачі вказали, що, зокрема, співробітниками Міністерства внутрішніх справ України та Управління державної охорони України не було дозволено проводити вказані вище акції протесту біля будинку Адміністрації Президента України за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, що полягало у виставлені кордону спецпризначенців та працівників Управління державної охорони України, та унеможливило позивачам доступ до будинку Адміністрації Президента України по вул. Банкова, 11. ОСОБА_3, зокрема, було повідомлено про можливість проведення акції виключно біля будинку № 2 по вул. Банковій.

Разом з тим, як було вказано у судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, спочатку взагалі співробітники Управління державної охорони України не дозволили прохід на вул. Банкову та запропонували проводити мирну акцію протесту на вул. Інститутській, що, як зазначили позивачі, взагалі не відповідає заявленим вимогам акції та її меті, проте згодом все ж було дозволено позивачам пройти тільки до будівлі № 2 по вул. Банковій, проте навіть без використання плакатів.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб’єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені саме відповідачем (відповідачами).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 39 Конституції України визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

З огляду на це, суд зазначає, що доказів того, що Київська міська державна адміністрація, на яку покладено обов’язок забезпечення державного та громадського порядку, зверталася до суду з позовом про встановлення обмежень прав позивачів на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо), а також рішення, винесеного за наслідками розгляду справи про заборону таких заходів чи про інше обмеження прав позивачів на мирні зібрання, суду не надано.

Законом, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, є Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Частиною першою статті 2 даного Закону визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Стаття 12 цього ж Закону містить обмеження свободи пересування.

Так, свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.

Свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.

Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73, визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Як вбачається з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)» від 21.05.2012 № 6, мирні зібрання визначаються як: «масові заходи громадян, відкриті й доступні кожному, хто бажає взяти у них участь. Мирні заходи найчастіше проводяться з метою вираження ставлення тих чи інших груп, об'єднань громадян до суспільних явищ та проблем, привернення уваги органів влади до них та є однією із форм безпосередньої демократії. Основною рисою мирних зібрань є мирний характер їх проведення».

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2001 від 19.04.2001 встановлено, що «визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання». Тим самим Рішенням саме право на мирне зібрання визначено як «невідчужуване і непорушне», яке «є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації, права на вільний розвиток своєї особистості тощо».

Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бічікі проти Туреччини (Case of Bicici v. Turkey) наголошено, що держава зобов'язана не лише захистити право на мирні зібрання, але також повинна утриматись від безпідставного непрямого обмеження цього права. Окрім цього, Суд у даному рішенні наголосив, що на державу покладається позитивний обов'язок забезпечити ефективну реалізацію громадянами права на мирні зібрання. У іншому рішенні Суду у справі Християнська демократична народна партія проти Молдови (Case of Christian Democratic People's Party v. Moldova) Європейський суд з прав людини вказав, що у разі, коли демонстранти не вчиняють ніяких актів насильства, надзвичайно важливо, аби органи влади проявляли високу толерантність відносно учасників мирного зібрання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», державна охорона здійснюється на принципах законності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, Президентові України забезпечується безпека в місцях його постійного і тимчасового перебування шляхом здійснення державної охорони.

Протягом строку повноважень Президента України також забезпечується безпека членів його сім'ї, які проживають разом з ним або супроводжують його.

Після припинення повноважень Президент України забезпечується державною охороною довічно, якщо тільки він не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Керуючись ст. 18 вищезазначеного Закону, військовослужбовці Управління державної охорони України під час здійснення державної охорони мають право, зокрема, вимагати від громадян додержання режиму, встановленого на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона; затримувати осіб, які незаконно проникли або намагаються проникнути на об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, перевіряти у них документи, що посвідчують особу, здійснювати у встановленому законом порядку особистий огляд затриманих та огляд їхніх речей, які є при них, транспортних засобів, на яких вони прибули в район об'єкта охорони, і передавати їх іншим правоохоронним органам; спільно з відповідними підрозділами міліції тимчасово обмежувати або забороняти під час здійснення охоронних заходів рух транспортних засобів та пішоходів на вулицях і дорогах під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх.

Порядком забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування, затвердженим Наказом Управління державної охорони України 27.05.2011 № 210, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2011 за № 700/19438, визначено режим та здійснення контролю на безпеку транспортних засобів, вантажу й інших речей, а також особистого контролю на безпеку громадян під час проведення охоронних заходів військовослужбовцями Управління державної охорони України.

Відповідно до цього порядку об’єктами охорони є, зокрема, особи, щодо яких здійснюється державна охорона; будівлі, споруди та прилеглі до них території й акваторії, визначені згідно із Законом України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб". До об'єктів охорони належать ділянки місцевості, площі, вулиці, будівлі й споруди, траси проїзду, транспортні засоби, де тимчасово перебувають особи, щодо яких здійснюється державна охорона, у тому числі під час проведення міжнародних, масових, суспільно-політичних й інших заходів.

Пунктом 11 вказаного Порядку визначено, що допуск громадян у місця постійного та тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, проводиться після проходження такими громадянами контролю на безпеку.

У пункті 12 даного Порядку зазначено, що забороняється допуск громадян до режимних територій: у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного), у вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль; з тваринами, окрім випадків, коли це неспеціалізований захід (виставки тварин тощо).

Відповідно до ст. 1 України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», державна охорона органів державної влади України та посадових осіб це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом.

Не вважаються державною охороною, регульованою цим Законом, заходи охоронного характеру, які здійснюються державними органами з метою забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, інших осіб та об'єктів, крім визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 9 даного Закону, державна охорона здійснюється щодо будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, споруд і спеціальних транспортних засобів, що перебувають в їх користуванні, інших місць постійного і тимчасового перебування осіб, які охороняються відповідно до цього Закону, важливих державних об'єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України.

Суд зазначає, що з оглянутого у судовому засіданні електронного носія інформації, що містить аудіовізуальну інформацію, наданого позивачами та долученого судом до матеріалів справи, вбачається, що позивачі проводять мирну акцію з плакатами на певній відстані від будівлі Адміністрації Президента України, при цьому виставлений кордон зі службовців Управління державної охорони України.

Таким чином, суд вважає наявним обмеження фактичної можливості проведення мирної акції біля будівлі Адміністрації Президента України, за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, згідно поданих позивачами до Київської міської державної адміністрації заявок від 02.06.2015 та 21.05.2015.

Наведене також підтверджено поясненнями представника Управління державної охорони України, що дані обставини з приводу обмеження прав позивачів на мирні зібрання мали місце у зв’язку з приїздом іноземних делегацій 05.06.2015 та 06.06.2015, а також поясненнями представника Адміністрації Президента України відносно того, що їм було відомо про перебування певного кола осіб, які проводять акції протесту на вулиці Банковій і про те, що співробітники Адміністрації Президента України з’ясовували причини перебування на зазначеній території останніх, і ними було отримано вимоги до Президента України.

Проте, з огляду на наведене, суд вказує на те, що доказів перебування іноземних делегацій чи інших осіб, щодо яких здійснюються охоронні заходи з 25.05.2015 по теперішній час, що мало наслідком заборону, а не тимчасове обмеження, руху транспортних засобів та пішоходів, у тому числі і позивачів, біля будівлі № 11 по вулиці Банковій, Управлінням державної охорони України суду не надано.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Адміністрації Президента України щодо порушення конституційних прав позивачів, зокрема, права на мирні зібрання за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, згідно поданих позивачами повідомлень, суд зазначає наступне.

Адміністрації Президента України утворена Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» та є його постійно діючим допоміжним органом.

Положенням про Адміністрацію Президента України, затвердженим Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504, визначено повноваження Адміністрації Президента України до яких, на що суд звертає увагу, питання проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, чи інших заходів, а також здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку не належить.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Адміністрації Президента України є необґрунтованими, оскільки відповідач не виконував управлінських функцій по відношенню до позивачів у даних правовідносинах, тобто не є учасником правовідносин, у яких виникло оскаржуване обмеження прав позивачів на мирні зібрання.

Водночас, зазначені питання відповідно до приписів статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладено на виконавчі органи міських рад.

Однак, ні органи виконавчої влади, ні органи місцевого самоврядування після одержання повідомлення про проведення мирних акцій, зборів від ОСОБА_1 та від громадської організації «Союз Матерів» Захист» до суду із позовною заявою про заборону таких заходів, чи про інше обмеження права на мирні зібрання не звернулися, що свідчить про згоду Київської міської державної адміністрації на проведення даних мирних зібрань громадян. Зворотнє суду не доведено.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України та зобов’язання усунути обмеження у реалізації права позивачів на мирні зібрання біля будівлі Адміністрації Президента України (м. Київ, вул. Банкова, 11), суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, так як надані позивачами фото та відео докази свідчать про відсутність працівників служби Міністерства внутрішніх справ у місці обмеження прав позивачів. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд вважає зазначені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з’ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і вважає за необхідне зобов’язати Управління державної охорони України усунути обмеження у реалізації прав позивачів на мирні зібрання біля будівлі Адміністрації Президента України (м. Київ, вул. Банкова, 11) з урахуванням статей 1, 9 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб».

Окрім того, застосування статей 1 та 9 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» обумовлюється положеннями п.8 ч.3. ст. 2 КАС України у відповідності до яких судом перевіряється пропорційність оскаржуваних дій та рішень, зокрема, чи вони вчинені з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Оскільки суд не виконує і не підміняє повноваження Управління державної охорони України, які мають дискреційний характер, тому суд вважає необхідним застосувати в такий спосіб пропорційний баланс, обумовлений правами та інтересами позивачів та функцій і завдань, покладених на Управління державної охорони України Законом.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати Управління державної охорони України усунути обмеження у реалізації прав ОСОБА_1, ОСОБА_2, голови Громадської організації “Союз Матерів “Захист” ОСОБА_3, ОСОБА_4 на мирні зібрання біля будівлі Адміністрації Президента України (м. Київ, вул. Банкова, 11) з урахуванням статей 1, 9 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Головуючий Суддя А.С. Мазур

Судді М.А. Бояринцева

О .В. Кротюк

Джерело: ЄДРСР 45106711
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку