ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року № 826/3760/15

О 16 год. 10 хв. Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а у складі колегії суддів: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Добрянської Я.І. , Нагорянського С.І. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Громадської організації "Інститут Медіа Права"

до

Центральної виборчої комісії

про

визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправною відмови Центральної виборчої комісії у наданні інформації на запит Громадської організації “Інститут Медіа Права” від 10.11.14 р.; зобов'язання Центральну виборчу комісію надати повну інформацію на зазначений запит, а саме, надати копії автобіографій таких кандидатів у народні депутати: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Позивач — Громадська організація “Інститут Медіа Права” - вважає бездіяльність відповідача щодо надання йому запитуваної інформації протиправною з таких підстав.

Позивач зазначає, що вся подана для реєстрації кандидата у народні депутати інформація є відкритою за режимом доступу на підставі ч. 2 ст. 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України", до якої відноситься і автобіографія згідно пп. 4 ч. 1 ст.54 та ст. 55 Закону.

Запитувана інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, тобто, не може бути визнана конфіденційною відповідно до положень ст. 20, ч. 4 ст. 21 Закону України "Про інформацію".

Положення ст. 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" є спеціальними по відношенню до інформації фізичної особи, яка подає інформацію для реєстрації особи кандидатом у народні депутати України, і встановлюють спеціальний режим інформації для спеціального суб'єкта, яким є кандидат у народні депутати.

Додатковою спеціальною нормою в даному випадку є ч. 4 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно якої персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах), не належать до інформації з обмеженим доступом, за винятком інформації, яка визначена такою відповідно до закону.

Ч. 2 ст. 6 Закону України "Про публічну інформацію" чітко передбачено випадки, коли доступ до публічної інформації обмежено, і перераховані підстави у даному випадку відсутні.

Ч. 11 ст. 30 Закону України "Про інформацію" передбачає, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою.

Зважаючи на те, що кандидат, який подає інформацію для реєстрації у ЦВК, претендує на посаду, наявний безсумнівний суспільний інтерес щодо отримання достовірної інформації про особу кандидата, що є звичайною практикою демократичних держав.

Позивач вважає безпідставними посилання на рішення Конституційного Суду України від 20.01.12 р. №2-рп/2012, оскільки лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Згода на поширення відомостей з автобіографії кандидатів у народні депутати України відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про захист персональних даних” не вимагається, оскільки Закон прямо передбачає, що автобіографії як документи, що подаються при реєстрації кандидатів, є відкритою і не можуть відноситися до конфіденційних даних.

П. 6 Резолюції про право на недоторканість приватного життя від 25.12.08 р. №1165 (1998) Парламентська Асамблея Ради Європи визначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

Також позивач посилається на ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини щодо визначення меж втручання в право особи (рішення Салов проти України від 06.09.05 р.), згідно п. 105 якого критерій “необхідності у демократичному суспільстві” вимагає встановлення того, чи відповідало втручання у право особи “нагальній суспільній потребі”, чи було таке втручання пропорційним законній меті та чи були доводи, наведені національними органами на виправдання втручання, відповідними і достатніми.

Позивач зазначає також, що напередодні позачергових виборів до парламенту 2014 року окремі кандидати на вимоги громадськості оприлюднили свої автобіографії у відкритому доступі в мережі Інтернет, зокрема, на офіційному веб-сайті політичної партії Об"єднання “Самопоміч” було оприлюднено автобіографію кандидата у народні депутати ОСОБА_5, на офіційному веб-сайті Блоку Петра Порошенка “Солідарність” оприлюднено автобіографію кандидата в народні депутати ОСОБА_6 Таким чином, вони визначили, що будь-яка особа може вільно ознайомитись з їхніми автобіографіями.

Відповідач - Центральна виборча комісія - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на те, що на виконання ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя) та ст. 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) законодавцем прийнято низку законів України - “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про захист персональних даних”, “Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації” та ін.

При розгляді запиту на інформацію позивача відповідач дійшов висновку про те, що позивача цікавила повна (вся) інформація, зазначена у автобіографіях кандидатів у депутати, що включала в себе, крім іншого адресу, дату, і місце народження, склад сім'ї, відомості про трудову діяльність, адресу місця проживання та перебування, контактний номер телефону, тобто інформацію про особу, яка є конфіденційною (посилання у постанові Комісії на частину другу статті 21 Закону України "Про інформацію"), тобто, фактично витребовувалась конфіденційна інформація (відомості) про осіб (кандидатів у депутати), зібрана державним органом (Комісією) у процесі її роботи та містять персональні дані, а відтак не можуть бути надані без згоди кандидатів у депутати.

Комісія є розпорядником інформації, у тому числі конфіденційної інформації, яку надають суб'єкти виборчого процесу - кандидати у народні депутати України, відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу віднесена до конфіденційної і може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Ч. 1 ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" однією з умов реєстрації кандидата у депутати в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі є подання до Комісії, зазначених у пунктах 5, 6 частини першої цієї ж статті Закону заяви та автобіографії.

Так, у заяві, окрім іншого кандидат у депутати надає згоду на оприлюднення своїх біографічних відомостей, що не є тотожним повному змісту автобіографії.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, визначені ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 54, ч. 8 ст. 58, ч. 1,2 ст. 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" чітко визначено перелік інформації про кандидатів у депутати, яка є відкритою, спосіб та строки її поширення Комісією для ознайомлення виборців - громадян України, які беруть участь у виборах.

Зміст поняття "конфіденційна інформація" деталізовано також в рішеннях Конституційного Суду України від 30.10.97 р. №5-зп (до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу до якої належить освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані), та рішенням Конституційного Суду України від 20.01.12 р. № 2-рп/2012 у справі № 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.

Відповідач зазначає, що запитувана інформація не може бути віднесена до такої, що становить суспільний інтерес в контексті ст. 29 Закону України "Про інформацію", жодним чином не може вплинути на реалізацію його конституційних прав, свобод і обов'язків, у тому числі активного і пасивного виборчого права (права обирати і бути обраним до органів державної влади).

Відповідач також посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, згідно яких визнано порушенням ст. 8 Конвенції надання інформації без дозволу власника (Хужин проти Росії, Malone v. the United Kingdom).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

10.11.14 р. Громадською організацією “Інститут Медіа Права” подано до Центральної виборчої комісії запит про доступ до публічної інформації, згідно якого в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”, ст. 13, ч. 2 ст. 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" заявник просив надати копії автобіографій таких кандидатів у народні депутати України: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

17.11.14 р. Центральною виборчою комісією прийнято постанову №2166 "Про запит на інформацію Громадської організації “Інститут Медіа Права”, зареєстрований у Центральній виборчій комісії від 19 листопада 2012 року за №21-17-45225", згідно якої відмовлено Громадській організації “Інститут Медіа Права” з задоволенні запиту на інформацію щодо надання автобіографій кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, поданими для реєстрації кандидатами в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року та надано Громадській організації “Інститут Медіа Права” біографічні відомості кандидатів у народні депутати України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Автобіографії кандидатів у народні депутати України надаються Центральній виборчій комісії згідно вимог ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" з метою їх реєстрації для участі у виборах. Відповідно, вказана інформація є публічною в розумінні ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", і Центральна виборча комісія є розпорядником цієї інформації згідно ст. 13 Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Ст. 6 ЗаконуУкраїни "Про доступ до публічної інформації" визначено публічну інформацію з обмеженим доступом. Зокрема, до такої інформації відноситься конфіденційна інформація.

Конфіденційною інформацією згідно ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою ст. 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

В даному випадку мова йде про інформацію, одержану конфіденційно (п. 1), і висновок відповідача про наявність інших двох критеріїв (п. 2 та 3) може пояснюватися саме конфіденційним характером отримання інформації.

В свою чергу, згідно ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

В даному випадку, на думку суду, відповідачем правомірно віднесено інформацію, що міститься у автобіографіях кандидатів у народні депутати України до конфіденційної інформації та, відповідно, прийнято рішення про обмеження у доступі до неї, виходячи із запиту позивача про отримання саме копій автобіографій, а також з огляду на наступне.

Рішення про віднесення вказаної інформації прийнято з врахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 р. у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка), згідно якого до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані), а також рішення Конституційного Суду України від 20.01.12 р. у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, згідно якого інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно ст. 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" автобіографія кандидата в депутати обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

З врахуванням вказаних положень законодавства інформація, що міститься у автобіографії кандидата у народні депутати України, за загальним правилом є конфіденційною, і доступ до неї міг бути наданий відповідачем у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Закон України "Про інформацію" у ст. 29 передбачає, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Згідно вказаної норми інформація може бути поширена, тобто, у вказаній нормі міститься не обов'язок поширити інформацію, а можливість це зробити, рішення про що приймається розпорядником інформації в кожному конкретному випадку на власний розсуд.

Крім того, обов'язковою умовою для прийняття рішення про поширення інформації з обмеженим доступом є віднесення її до суспільно необхідної, що, з врахуванням ст. 29 Закону в даному випадку означає можливість інформації забезпечити реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків щодо участі у виборах (інші підстави, зазначені у ст. 29 Закону, запиту позивача не стосуються).

На думку суду, позивачем не наведено підстав, достатніх для висновку про те, що автобіографії кандидатів у народні депутати України є інформацією, що забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків позивача та інших виборців.

Зокрема, суд не вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що інформації, яка міститься у біографічних відомостях кандидатів у народні депутати, недостатньо для забезпечення реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків позивача та інших виборців.

За таких обставин підстави для надання конфіденційної інформації в порядку ст. 29 Закону України "Про інформацію" в даному випадку відсутні.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, суб'єкт висування кожного кандидата у депутати.

Положення ст. 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" про відкритість інформації, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, має розумітися з врахуванням інших положень Закону.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" кандидати у народні депутати України разом з перерахованими у цій статті документами надають згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах.

Оскільки згідно ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачається отримання згоди на оприлюднення біографічних відомостей кандидатів у народні депутати, то передбачається відсутність можливості оприлюднити навіть ці відомості без згоди особи, яка їх надає. Так як ця інформація має поширюватися під час виборчої кампанії для інформування виборців, то ненадання згоди на її поширення є підставою для відмови у реєстрації особи як кандидата у народні депутати.

Згідно логічного тлумачення ст. 54 Закону інша інформація персонального характеру (що не охоплюється поняттям "біографічні відомості"), що надається кандидатами у народні депутати, за загальним правилом є конфіденційною, і тим більше не може поширюватися без згоди особи, яка її надає.

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Оскільки автобіографія як документ містить інформацію з обмеженим доступом, відповідачем з врахуванням вимог ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" на основі поданих автобіографій зроблено біографічні відомості, що містять інформацію, доступ до якої необмежений.

Саме ці відомості оприлюднені на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії, а також надані позивачу на його запит згідно постанови від 17.11.14 р. №2166.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком позивача про відкритість усієї інформації, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, і непоширення на цю інформацію будь-яких обмежень, передбачених законодавством.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем під час прийняття вказаної постанови вимог законодавства, зокрема, допущення протиправного обмеження позивача у отриманні публічної інформації.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини суд зазначає наступне.

В даному випадку правовідносини, з яких виник спір, стосуються обмеження права позивача на отримання публічної інформації, що визначена розпорядником цієї інформації як конфіденційна.

Відповідно, в якості джерела права згідно ч. 2 ст. 8 КАС України є рішення Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - "Свобода вираження поглядів": кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Безпосередньо зміст ст. 10 Конвенції передбачає можливість запровадження державою обмежень, пов'язаних з запобіганням розголошенню конфіденційної інформації, і саме такі обмеження передбачені вищеперерахованими положеннями Законів України “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”.

Практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі Von Hannover v. Germany), у якому суд дійшов висновку про те, що у деяких випадках може мати місце розширене розуміння приватного життя публічних осіб, особливо політиків під час виконання ними повноважень, оскільки ЗМІ в даному випадку виконують роль "наглядача" у демократичному суспільстві для неупередженого інформування суспільства (п. 63-64)) містить підходи щодо більш широкого розуміння меж приватного життя політиків під час виконання ними повноважень порівняно з іншими особами. Проте це не означає необмежену можливість витребовування будь-якої інформації щодо вказаних осіб, і існування передбачених Законом обмежень щодо отримання інформації мають враховуватися під час розгляду розпорядниками публічної інформації відповідних запитів.

Посилання представника позивача на опублікування автобіографій деякими кандидатамиї у відкритому доступі в мережі Інтернет, зокрема, кандидата у народні депутати ОСОБА_5 та кандидата в народні депутати ОСОБА_6 судом до уваги не приймається, оскільки зазначені відомості розміщені в інших джерелах, розпорядником яких не є відповідач у справі. Доказів розміщення зазначеної інформації за згодою вказаних фізичних осіб як кандидатів у народні депутати суду не пред"явлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог, а тому позов визнається судом таки, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий М.А. Бояринцева

Судді Я.І. Добрянська

С.І. Нагорянський

Повний текст постанови складений 16 червня 2015 року.