Справа № 466/8843/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 травня 2015 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

при секретарі - Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про скасування наказу від 10.09.2014р. №107 «Про результати службового розслідування», -

у с т а н о в и в:

11.12.2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 10.09.2014р. №107 «Про результати службового розслідування».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він перебуває з відповідачем у трудових відносинах з 1980р. У 2008р. ОСОБА_1 було переведено на посаду інженера з метрології (атестації іонізуючих джерел випромінювання) 1 категорії відділу повірки та регулювання сервісних засобів випромінювання. Однак з 2008 року та по даний час робіт по цій посаді не проводилось. 29.04.2010р. позивача було незаконно звільнено згідно п.2 ст.40 КЗпП України Наказом за № 51. Розпорядженням вищестоящої організації Центрального управління Метрології і Стандартизації Збройних Сил України від 27.05.10 №202/1125 (вх.від 31.05.10 №555/2) (надалі - ЦУМіС) визнано, що звільнення проведено з порушенням ч.2 ст. 40 КЗпП та дані відповідні вказівки Командиру військової частини НОМЕР_1 щодо поновлення на роботі. 02 червня 2010р. за ініціативою військової частини НОМЕР_1 позивача було поновлено на роботі Наказом від 01.06.2010р. № 56 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Оскільки після поновлення 02.06.2010р. позивачу протягом майже 4-х років відмовлялися випла¬тити середній заробіток за час вимушеного прогулу, незаконно відмовлялися нараховувати та виплачувати індексацію заробітної плати, в результаті чого він також недоотримав за період з 02.06.2010р. по 28.02.2014р. по відпускних в сумі 863,11грн. та відрядженнях в сумі 1250,20 грн., був змушений звернутись в суд з відповідною позовною заявою 14. 10. 2013р., втративши надію в добровільному та позасудовому порядку вирішити ці питання. 26 06.2014р. Шевченківський районний суд м.Львова виніс рішення, яким частково задоволив позовні вимоги, а саме: стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 1657 гривень заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 30.04.2010 року по 01.06.2010 року, 10709, 60 гривень заборгованості по індексації заробітної плати за період з 02.06.2010р. по 28.02.2014р. та 247.06 гривень компенсації в зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, а всього 12613,66 гривень.

Отже, саме після рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.06.2014р. зі сторо¬ни командування військової частини НОМЕР_1 щодо позивача почали здійснюватись тиск та дії з метою помсти за звернення в суд.

Як зазначає позивач, 11.07.2014р. було проведено засідання комісії по проведенню бесіди з позивачем, інженером з метро¬логії (атестації іонізуючих джерел випромінювання). Протокол від 11.07.2014р. №17 На ньому зокрема, серед розглянутих питань: «Доведення п.5.1. Дод. 4 наказу Міністра охорони здоров`я від 21.05.2007р. №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2014р. № 47 «Про проведення періодичного медичного огляду працівників військової частини НОМЕР_1 ». Отже наказ №47 був від 17.04.2014р., а довели до відома позивача лише 11.07.2014р.

Також з даного протоколу можна зробити висновок, що ОСОБА_1 систематично порушує трудову дис¬ципліну та нічого не робить на роботі, окрім як розмовляє по мобільному телефону, п`є каву та читає. Однак такі твердження не відповідають дійсності, оскільки каву він взагалі не вживає, мобільним телефоном на робочому місці та в робочий час не користується та в жодному разі не читає періодичних видань в робочий час. Зазначені вище дії здійснюється з метою морального-психологічного тиску на позивача.

Позивач вказує, що командиром ОСОБА_2 видано Список працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам військової частини НОМЕР_1 у 2014р. від 10.07.2014р., в якому неправдиво зазначено, що ОСОБА_1 , має стаж роботи у шкідливих умовах (графа 7) 1 рік , що не відповідає дійсності, оскільки у шкідливих умовах він пропрацював нуль (0) років, а також у графах 9 та 10 зазначено, що він працює з джерелами іонізуючого випромінювання. Окрім того, ті неправдиві дані занесені у Картку працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду.

Під час проходження медогляду в клініці АПД ВМКЦ ЗР звернули увагу позивача на дані у списку. Після виявлення недостовірності даних у списку, ОСОБА_1 звернувся до командира з проханням випра¬вити їх.

Лише через місяць після Списку від 10.07.2014р. та коли позивач вже закінчив обстеження лікарями та зробив всі призначені дослідження, командир ОСОБА_2 подав в клініку другий Список пра¬цівників від 12.08.2014р. В другому Списку вже зазначено стаж роботи нуль (0), Однак у графі 9 «Назва шкідливих та небезпечних факторів ... » зазначає «іонізуюче випромінювання», що є не¬припустимим, оскільки не відповідає дійсності.

Відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року №246, Порядок призначений для працівників певних категорій та працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. При складанні Списків військовою частиною не враховані вимоги п.п.3.1. п.З Порядку №246, а саме: не проведені лабораторні дослідження умов праці, не встановлено категорія працівника, як обов`язкової передумови для проходження медогляду. Тому сам факт направлення позивача на медогляд без присвоєння категорії А не передбачено Порядком 246 та є незаконним.

28.08.14р. військовою частиною НОМЕР_1 видано Наказ №101 «Про проведення службового розслідування за фактом не проходження медичного огляду працівником ОСОБА_1 ». 10.09.14р. військова частина НОМЕР_1 видає наказ №107 «Про результати службового розслідування»

Також, позивач зазначає, що Актом проведення службового розслідування від 05.09.2014р. встановлено, що ОСОБА_1 , «проходив медичну комісію в клініці АПД ВМКУ ЗР. Додаткові обстеження проходив в ВМКЦЗР. Після проходження медичної комісії ...», що означає, що медичний огляд позивач пройшов.

Окрім цього, у самому Акті від 05.09.2014р. відповідач визнає, що первинно у Списках поданих в клініку АПД ВМКУ ЗР були недостовірні дані. Однак відповідач відмовляється внести виправлення у графи 9 та 10 щодо шкідливих умов праці, але в Списку від 12.08.2014р. зазначає «в даних умовах пр. ЗСУ не працював через відсутність відповідних робіт»

Отже, 10.09.14р. відповідач видав незаконний наказ №107, яким ОСОБА_1 , відсторонили від роботи, оголосили догану за невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.14 № 47 «Про проведення періодичного медичного огляду працівників військової частини НОМЕР_1 ».

З даним наказом позивача ознайомили 11.09.2014р., однак не дали його прочитати, не надали на його прохання належної копії для ознайомлення.

Вважає даний наказ №107 від 10.09.14р. незаконним та таким, що підлягає до скасування, оскільки по¬зивачем по справі, ОСОБА_1 виконано наказ № 47, пройдено медичний огляд в повному обсязі, що також стверджується Актом проведення службового розслідування від 05.09.2014р. та пояснювальною запискою старшого інженера відділу повірки та регулювання ЕТіМП капітана ОСОБА_3 від 04.09.2014р.

Крім того позивач зазначає, що Висновку за результатом проходження ним медичного огляду немає лише з вини відповідача, оскільки останній не виконав свій обов`язок в повному обсязі щодо належного оформлення документа, а саме Списку працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам військової частини НОМЕР_1 в 2014р., зробивши виправлення 12.08.2014р. лише в графі 7 щодо відсутності стажу роботи в даних шкідливих умовах, не зробивши відповідних виправлень в графах 9 та 10, умисно зазначивши шкідливі умови, в яких позивач не працював жодного дня. Тому вважає незаконними дії відповідача та вимушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов заперечив, підтримавши письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як убачається з доводів позивача, матеріалів справи та не оспорюється відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 , на час виникнення спірних правовідносин, позивач ОСОБА_1 працював на посаді інженера з метрології (атестації іонізуючих джерел випромінювання) 1 категорії відділу повірки та регулювання сервісних засобів вимірювання військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. ст. 140, 141 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу №17 від 11.07.2014р. засідання комісії по проведенню бесіди з інженером з метро¬логії (атестації іонізуючих джерел випромінювання), працівником Збройних сил України ОСОБА_1 , де розглянуто наступні питання: Доведення п.п.1.13.7, 1.13.8, 1.6-1.8 наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України від 16.09.2013р. №220 «Про затвердження інструкції з діловодства в Збройних силах України; доведення працівнику ОСОБА_1 часу особистого прийому громадян командиром військової частини; надання відповіді на заяву працівника ЗСУ ОСОБА_1 ; Доведення п.5.1. Дод. 4 наказу Міністра охорони здоров`я від 21.05.2007р. №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2014р. № 47 «Про проведення періодичного медичного огляду працівників військової частини НОМЕР_1 »; порушення працівником ЗСУ ОСОБА_1 вимог щодо виконання розпорядку дня в частині, заборони спілкування по засобах мобільного зв`язку на території військового об`єкту та дотримання заходів пожежної безпеки. З даного протоколу видно, що від підпису на протоколі ОСОБА_1 відмовився, однак зі змістом ознайомився.

У відповідності до ст. ст. 159, 160 КЗпП України, працівник зобов`язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров`ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях.

Згідно ст. 169 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

В судовому засіданні встановлено, що 28.08.2014р. згідно наказу №101 Командира військової частини НОМЕР_1 «Про проведення службового розслідування за фактом не проходження медичного огляду працівником ЗСУ ОСОБА_1 , наказано майору ОСОБА_4 провести службове розслідування за фактом не проходження медичного огляду працівником ОСОБА_1 .

З висновку в Акті проведення службового розслідування від 05.09.2014р. вбачається, що працівник ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.16, 2.17 наказу Міністерства охорони здоровя України від 21.05.2007р. №246 навмисно не надав Картку працівника, який підлягає періодичному медичному огляду, Комісії лікувального закладу, в результаті Комісія не може видати йому медичну довідку про проходження медичного огляду та скласти Заключний акт. Працівник ОСОБА_1 порушив вимоги статті 129 КЗпП України, а саме не виконав розпорядження командира військової частини щодо проходження періодичного медичного огляду та статті 14 Закону України про охорону праці щодо обов`язків працівників проходити медичні огляди.

Відповідно до Вимог до проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працівників (п.2.3 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 №246) у Військовій частині були складені поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, погоджені з 28 регіональним санітарно- епідеміологічним управлінням та надіслані до лікувального закладу. Тобто Військова частина створила всі умови для позивача для проходження медичного огляду, а його обов`язок вчасно з`явитись у лікувальний заклад, пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та картку працівника, що підлягає медичному огляду. Далі пройти огляд у спеціалістів лікувального закладу, здати картку працівника комісії медичного закладу і отримати довідку про проходження медичного огляду, яку представити по місцю роботи. Вище викладена процедура визначена в наказі Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 №246, де не зазначено про ознайомлення працівника зі складеним Списком чи погодження Списку з працівником, як це зазначає позивач ОСОБА_1 .

В судовому засіданні також встановлено, що 10.09.2014р. наказом №107 «Про результати службового розслідування», командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відсторонено працівника ОСОБА_1 від роботи зі збереженням заробітної плати до проходження ним періодичного медичного огляду; зобов`язано працівника ОСОБА_1 пройти (завершити) періодичний медичний огляд в термін до 15.09.2014р.; за невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2014р. №47 «Про проведення періодичного медичного огляду працівників військової частини НОМЕР_1 » працівнику ОСОБА_1 оголосити «догану» за порушення вимог ст. 46, ст. 139 КЗпП України, ст. 17 ЗУ «Про охорону праці» та п.3.9 наказу Міністра охорони здоровя від 21.05.2007р.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Виходячи з наведеного та оцінюючи досліджені судом докази надані сторонами в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє об`єктивне підтвердження факт неналежного виконання позивачем ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , зазначених в наказі від 10.09.2014р. «Про результати службового розслідування».

У відповідності до вимог ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Що стосується порядку застосування дисциплінарного стягнення, так суд не вбачає у діях відповідача порушень вимог ст. 149 КЗпП України, яка визначає такий порядок.

Ст. 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Не виявлено судом порушень і в обумовлених ст. 148 КЗпП України строках застосування адміністративного стягнення, оскільки допущені позивачем порушення зафіксовані в акті від 05.09.2014 року, а дисциплінарне стягнення на нього накладене 10.09.2014 року - в межах місячного терміну.

Аналізуючи оскаржуваний наказ на предмет відповідності зазначеним вище нормам законодавства, суд приходить до переконання, що він таким відповідає, оскільки в ньому вказано, в чому конкретно виразилось порушення боку позивача - зазначено норми, регламентуючі трудові обов`язки, які порушив позивач, а також вказані мотивація та підстави накладення дисциплінарного стягнення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у відповідача були законні підстави для винесення наказу №107 від 10.09.2014р. «Про результати службового розслідування» та застосування дисциплінарного стягнення до позивача за п. 1 ч.1 ст. 147 КЗпП України, вони є обґрунтованими і підстав для скасування наказу «Про результати службового розслідування» суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 88, 209, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, ст.ст. 46, 139, 140, 141, 147-149, 150, 159, 169, 233, КЗпП України, суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про скасування наказу від 10.09.2014р. №107 «Про результати службового розслідування» відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О. І. Ковальчук