ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/106/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

за участю:

секретаря судового засідання - Сопко В.Ю.;

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сироти М.І.;

представників відповідача Муляр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2015 року, визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі відповідач, Управління ДМС України в Чернівецькій області) від 16.12.2014 року, яким відмінено рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України від 24.09.2003року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1992 року він проживає в Україні та 24.09.2003 року отримав громадянство України та паспорт громадянина України. Всі документи, що були подані ним для отримання громадянства України були повними, справжніми та достовірними. Зазначив, що за час його проживання в Україні має родину, є приватним підприємцем та регулярно сплачує податки та всі необхідні платежі.

Однак, в грудні 2014 року позивача телефоном було викликано до Управління ДМС України у Чернівецькій області. Адвокатом 25.12.2014 року було направлено до УДМС України у Чернівецькій області адвокатський запит з проханням пояснити причини виклику. 05.01.2015 року отримано відповідь в якій зазначалось, що позивача викликано до Управління з метою вручення повідомлення про те, що 16.12.2014 року начальником УДМС України у Чернівецькій області відмінено рішення начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області про встановлення належності позивача до громадянства України від 24.09.2003 року, у зв`язку з поданням ним свідомо неправдивих відомостей та недійсних документів.

Позивач зазначав, що основним документом, яким керуються працівники ДМС України в своїй службовій діяльності є Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III, а єдину підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України передбачено ст. 21 цього Закону.

Також, згідно п. 5 ст. 24 Закону №2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, щодо скасування в межах повноважень прийнятих рішень щодо набуття громадянства України у випадках, передбачених ст. 21 цього Закону. Жодних інших підстав, які б давали можливість начальнику УДМС України в Чернівецькій області прийняти рішення про скасування рішень щодо набуття громадянства України діючим законодавством не передбачено.

Представник позивача вважає, що начальник УДМС України в Чернівецькій області при прийнятті оскаржуваного рішення не міг керуватись ст. 21 Закону №2235-III, оскільки вона стосується лише тих осіб, які набули громадянство України згідно статей 8 та 10, в той час як позивачу було надано громадянство України згідно п. 3 ст. 3 Закону № 2235-III, як особі, яка прибула в Україну на постійне місце проживання після 13.11.1991 року.

На думку позивача, враховуючи положення п. 90 "Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень" начальник Управління приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України ще на стадії розгляду поданих документів. І жодним чином у цьому Порядку, не йдеться про право начальника УДМС в Чернівецькій області приймати рішення про відміну раніше прийнятого рішення про встановлення належності особи до громадянства України. Таке право начальників УДМС в областях, відміняти вже прийняті рішення про введення особи в громадянство України, діючим законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене представник позивача вважає, що діючими нормативно-правовими актами України начальникам ДМС України в областях не було надано право відміняти рішення про встановлення належності до громадянства України, і приймаючи оскаржуване рішення начальник УДМС України в Чернівецькій області явно вийшов за межі наданих йому повноважень, а тому оскаржуване рішення є явно протиправним з цих підстав.

Окрім того зазначив, що єдиним доказом та підставою для прийняття оскаржуваного рішення є лише Висновок "за матеріалами службової перевірки фактів, викладених у доповідній записці головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення та антикорупційного моніторингу УДМУ у Чернівецькій області Краковецького С.М. щодо законності встановлення належності до громадянства України на підставі п.3 ст.3 Закону № 2235-III ОСОБА_1 " від 11.12.2014 року.

Зазначив, що основними порушеннями, які на думку осіб, які проводили службову перевірку та стали підставою для скасування рішення щодо встановлення належності позивача до громадянства України є те, що в паспорті громадянина України СРСР поверх штампу "Україна" замість "СССР" стоїть штамп "Анульовано", ксерокопії паспорту не завірені службовою особою, яка була зобов`язана це зробити, штамп прописки в с. Банилів Вижницького району викликає підозри у своїй справжності, згідно пояснень голови та секретаря Банилівської сільської ради позивач ніколи в селі не проживав та не був зареєстрований, що підтверджується відсутністю будь-яких записів про його реєстрацію та зняття з реєстрації в побудинкових книгах та відсутність його перебування на обліку у військових комісаріатах. Стосовно того, що поверх штампу "Україна" в ксерокопії паспорту позивача наявний штамп "Анульовано" позивач зазначив, що під час перевірки так і не було встановлено ким, коли, при яких умовах і на яких підставах був покладений штамп "Анульовано".

З приводу того, що позивач не перебував на військовому обліку на момент прописки у с. Банилів, а без цього його не могли там прописати, позивач зазначає, що у самому висновку за матеріалами службового розслідування вказано, що штамп прописки в с. Банилів датований 19.09.1992 року, а штамп "Україна" поверх напису "СССР" був поставлений йому також 19.09.1992 року. Враховуючи, що вказані штампи поставлені в один день, неможливо встановити, який штамп був поставлений раніше. Між тим, якщо штамп "Україна" був проставлений після того, як позивач був прописаний у с. Банилів, то таким чином, на момент прописки позивач фактично був особою без громадянства так як СРСР на той момент вже не існувала, а в громадянство України позивач ще введений не був. Тому він жодним чином не міг бути взятий на облік у будь-якому військовому комісаріаті на території України, бо особи без громадянства та іноземці не підлягають військовому обліку.

Також представник позивача зазначав, що ні в матеріалах службової перевірки, ні в судому засіданні представники відповідача не вказали, які саме надані позивачем документи є недійсними, та які свідомо неправдиві відомості ним було подано для встановлення його належності до громадянства України та підставою для прийняття рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області про встановлення належності позивача до громадянства України від 24.09.2003 року.

З викладеного, представник позивача вбачає, що у відповідача були відсутні повноваження та підстави для прийняття оскаржуваного рішення та у зв`язку із чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що в результаті проведеної перевірки працівниками УДМС України в Чернівецькій області було встановлено, що позивач 24.09.2003 року подав заяву про встановлення належності його до громадянства України на підставі п. 3 ст. 3 Закону № 2235-III. Заяву та всі необхідні документи додані до заяви позивача прийняв, перевірив правильність її заповнення спеціаліст ВГП УМВС України в Чернівецькій області Федак Л.М.

До заяви про встановлення належності до громадянства позивач додав ксерокопію паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан з внесеним Вижницьким РВВС Чернівецької області 19.09.1992 року написом "Україна" та підписом В.И. Дутчака.

24.09.2003 року Шевченківським РВ УМВС України позивач був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 у зв`язку з паспортною реформою на підставі паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан. Місцем реєстрації позивача в заяві про видачу паспорта було зазначено АДРЕСА_1 та внесено запис "виписаний 24.09.2003 року". 04.04.2014 року ОСОБА_1 УДМС у Чернівецькій області документований паспортом громадянина для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .

01.12.2014 року під час зовнішнього огляду ксерокопії паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_4 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан на прізвище ОСОБА_1 з відповідними відмітками (штампами) "Україна" замість "СССР" було встановлено, що на внутрішньому лівому боці обкладинки в наявності напис "Україна" замість "СССР", відбиток гербової печатки, запис "В.И. Дутчак", дата "19.02.1992 року" та підпис. Поверх напису "Україна" та відбитку печатки наявний напис (штамп) "Анульовано". На першій сторінці вказаного паспорта наявний напис "Україна" поверх якого наявний напис (штамп) "Анульовано". Сама ксерокопія зазначених сторінок паспорта не завірена працівником, що здійснював прийом заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України, перевіряв правильність її заповнення та всі необхідні документи. Також в ході огляду ксерокопії 16 сторінки вказаного паспорта штамп прописки в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області від 19.09.1992 року, який став підставою для підтвердження належності до громадянства України громадянину ОСОБА_1 , викликав підозри щодо його справжності.

Під час бесіди з головою та секретарем Банилівської сільської ради було встановлено, що позивач в даному селі ніколи не проживав та не був зареєстрований про що свідчить відсутність будь-якого запису про реєстрацію та зняття з реєстрації в побудинкових книгах. Даний факт підтверджується письмовими поясненнями голови та секретаря Банилівської сільської ради, а також довідкою засвідченою гербовою печаткою, виданою 01.12.2014 року за № 862 Банилівською сільською радою. Також відповідно до листа Вижницько-Путильського об`єднаного РВК за вих.№ 883 позивач на військовому обліку у районному комісаріаті не перебував. Проведеною перевіркою встановлено, що в наявних в матеріалах справи ксерокопіях сторінок паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року на прізвище ОСОБА_1 відповідні відмітки (штампи) "Україна" замість "СССР" внесені безпідставно, про що свідчать наявні в ксерокопіях написи "Анульовано". Опитати колишнього начальника паспортної служби Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_2 по факту внесення до паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року ОСОБА_1 відміток (штампів) "Україна" замість "СССР" не виявилось можливим, в зв`язку з його смертю. Опитати колишніх працівників ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області, причетних до оформлення справи по встановлення належності до громадянства України згідно п. 3 ст. 3 Закону № 2235-III громадянином ОСОБА_1 та прийняття по ній рішення не виявилося можливим у зв`язку з їх звільненням з органів.

Враховуючи, що під час перевірки встановлено, що подані позивачем документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, такі факти не існували, рішення щодо встановлення належності до громадянства України позивача, згідно п. 3 ст. 3 Закону № 2235-III на підставі Закону № 2235-III відмінено 16.12.2014 року, як таке, що прийнято безпідставно.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

24.09.2003 року позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області із заявою про встановлення належності до громадянства України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України". Заяву прийняв, правильність її заповнення та всі необхідні документи додані до заяви, перевірив спеціаліст ОСОБА_3 .

До заяви про встановлення належності до громадянства позивач додав копію паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан з внесеним Вижницьким РВВС Чернівецької області 19.09.1992 року написом "Україна" та підписом В.И. Дутчака. З копії вказаного паспорту судом встановлено, що в період з 19.09.1992 року по 10.03.1996 року позивач був прописаний на території Банилівської сільської ради Вижницького району, в період з 07.04.1996 року по 08.07.1997 року позивач був прописаний на території Цуревської сільської ради Герцаївського району, в період з 01.08.1997 року по 24.11.1998 року позивач був прописаний за адресою місце проживання по АДРЕСА_2 та в період з 14.12.1998 року по 13.12.1999 року позивач був прописаний за адресою місце проживання по АДРЕСА_1 (а.с.50-53).

24.09.2003 року старшим інспектором ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області майором міліції ОСОБА_4 було прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України згідно п. 3 ч. 3 Закону №2235-III, яке було погодженого начальником ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області Стратійчуком В.Д. (зв. а.с.50).

Відповідно до Довідки УМВС України в Чернівецькій області від 24.09.2003 року №77/2003 "В" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п. 3 ст. 3 Закону №2235-III є громадянином України. Довідка видана для документування паспортом громадянина України (а.с.49). 24.09.2003 року 1-м відділом ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , у зв`язку із паспортною реформою на підставі паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан з внесеним Вижницьким РВВС Чернівецької області (а.с.6).

На виконання вказівки начальника УДМС у Чернівецькій області головним спеціалістом сектору кадрового забезпечення та антикорупційного моніторингу УДМС ОСОБА_5 спільно з провідним спеціалістом ВСІОБГ та ПНМ УДМС ОСОБА_6 , старшим інспектором ВСІОБГ та ПНМ ОСОБА_7 , т.в.о. головного спеціаліста ВГРРГТОТУ Заплітною Ю.В. 11.12.2014 року було здійснено перевірку законності оформлення справи щодо встановлення належності до громадянства України на підставі п. 3 ст. 3 Закону №2235-III громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перевіркою, яка зафіксована Висновком від 11.12.2014 року за № 7301/14883, встановлено, що під час зовнішнього огляду ксерокопії паспорта громадянина СРСР (зразка 1974) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки на прізвище ОСОБА_1 з відповідними відмітками (штампами) "Україна" замість "СССР" було виявлено, що на внутрішньому лівому боці обкладинки в наявності напис "Україна" замість "СССР", відбиток гербової печатки, запис "В.И. ОСОБА_8 ", дата "19.02.1992 року" та підпис. Поверх напису "Україна" та відбитку печатки наявний напис (штамп) "Анульовано". На першій сторінці вказаного паспорта наявний напис "Україна" поверх якого наявний напис (штамп) "Анульовано". Сама ксерокопія зазначених сторінок паспорта не завірена працівником, що здійснював прийом заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України, перевіряв правильність її заповнення та всі необхідні документи. Також, перевіркою встановлено, що в ході огляду ксерокопії 16 сторінки вказаного паспорта штамп прописки в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області від 19.09.1992 року, який став підставою для підтвердження належності до громадянства України громадянину ОСОБА_1 , виникли підозри щодо його справжності.

Під час бесіди з головою та секретарем сільської ради перевіркою було встановлено, що зазначений громадянин в даному селі ніколи не проживав та не був зареєстрований, про що свідчить відсутність будь-якого запису про реєстрацію та зняття з реєстрації в побудинкових книгах. Даний факт підтверджується письмовими поясненнями голови та секретаря Банилівської сільської ради, а також довідкою засвідченою гербовою печаткою, виданою 01.12.2014 року за №862 Банилівською сільською радою (а.с.72).

Також з метою підтвердження або спростування факту прописки 19.09.1992 року та постійного проживання позивача с. Банилів Вижницького району Чернівецької області 03.12.2014 року за вих. № 73.01/14449 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та за вих. №73.13/1586 до Вижницько-Путильського ОРВК перевіркою були направлені запити про надання інформації щодо перебування ОСОБА_9 на військовому обліку, зазначивши дату постановки та зняття з військового обліку фігуранта. 03.12.2014 року Вижницько-Путильського ОРВК за вих. № 883 надійшла відповідь про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на військовому обліку у районному комісаріаті не перебував (а.с.67).

Проведеною перевіркою встановлено, що в наявних в матеріалах справи ксерокопіях сторінок паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_5 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан на прізвище ОСОБА_1 відповідні відмітки (штампи) "Україна" замість "СССР" внесені безпідставно, про що свідчать наявні в ксерокопіях написи "Анульовано".

Опитати колишнього начальника паспортної служби Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_2 по факту внесення до паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_5 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан ОСОБА_1 відміток (штампів) "Україна" замість "СССР" не виявилось можливим, в зв`язку з його смертю.

Колишній спеціаліст ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_3 , приймаючи заяву ОСОБА_1 та документи з якими Закон пов`язує встановлення належності до громадянства України та старший інспектор ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 , яка приймала рішення по встановлення належності до громадянства України згідно п.3 ст. 3 Закону №2235-III громадянином ОСОБА_1 , згідно з посадовим обов`язками, відповідно п.90 "Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень" Указом Президента України від 27.03.2001 року №215, повинні були перевірити відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України. І тільки встановивши, що документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Опитати колишніх працівників ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області, причетних до оформлення справи про встановлення належності до громадянства України згідно п. 3 ст. 3 Закону №2235-III громадянином ОСОБА_1 та прийняття по ній рішення не виявилося можливим у зв`язку з їх звільненням з органів МВС.

За висновками перевірки, враховуючи, що під час перевірки встановлено, що подані ОСОБА_1 документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, такі факти не існували, рішення щодо встановлення належності до громадянства України громадянина ОСОБА_1 , згідно п.3 ст. 3 Закону №2235-III на підставі Закону №2235-III підлягає відміні, як таке, що прийнято безпідставно.

Висновками за результатами перевірки вирішено: 1. Рішення щодо встановлення належності до громадянства України громадянином ОСОБА_1 згідно п. 3 ст. 3 Закону №2235-III відмінити, як таке, що прийнято безпідставно. 2. Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецької області 24.09.2003 року на прізвище ОСОБА_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кодон НОМЕР_3 (код органу 7301) на прізвище ОСОБА_1 видані з порушенням законодавства України вважати недійсними та такими, що підлягають вилученню і знищенню (а.с.41-46).

16.12.2014 року т.в.о. головного спеціаліста відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України УДМС у Чернівецькій області Заплітною Ю.В. підготовлено подання про відміну рішення Управління МВС України у Чернівецькій області від 24.09.2003 року про встановлення належності до громадянства України відмінити у зв`язку з поданням громадянином ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей та недійсних документів. Подання про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України затверджене начальником УДМС у Чернівецькій області (а.с. 40).

Не погоджуючись із рішеннями начальника УДМС України в Чернівецькій області від 16.12.2014 року, яким відмінено рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України від 24.09.2003року, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

З матеріалів справи також встановлено, що відповідно до пояснень секретаря Банилівської сільської ради Максимюк Василини Андріївни від 01.12.2014 року, складених з її слів ОСОБА_6 з 01.03.1994 року по 19.04.2006 року вона працювала в Банилівській сільській раді на посаді начальника військово-облікового столу. З 19.04.2006 року по теперішній час працює секретарем Банилівської сільської ради. На території Банилівської сільської ради гр. Азербайджану (України) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи не проживав та не був зареєстрований та в подомових книгах Банилівської сільської ради ніде не зареєстрований. Також, пояснила, що на ксерокопії паспорта зразка СССР серії НОМЕР_5 виписаного на ім`я ОСОБА_1 на 19-17 сторінках штамп виписки з 10.03.1996 року, а саме виписаний "виконкомом Банилівської сільської ради" стоїть підпис схожий на підпис ОСОБА_10 , але не її (а.с.74).

Відповідно до пояснень ОСОБА_11 від 01.12.2014 року, він проживає з 1979 року в с. Банилів, в якому з 1992 року працював директором ЗОШ І-ІІІ ступенів, проте ніколи не чув про гр. ОСОБА_1 (а.с.73).

Вказані пояснення підтверджено допитаними в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_11 з приводу відомих йому обставин у справі також пояснив, що з 2002 року працює на посаді сільського голови Банилівської сільської ради Вижницького району. Свідок зазначив, що стверджувати факт проживання гр. ОСОБА_12 в с. Банилів він не може, оскільки в селі проживають багато людей. В погосподарських книгах записів про ОСОБА_13 немає.

Свідок ОСОБА_10 з приводу відомих їй обставин у справі пояснила, що з 1994 року вона працювала на посаді начальника військово-облікового столу і вона проставляла штампи в паспортах. Підпис та штамп про прописку гр. ОСОБА_13 від 19.09.1992 року вона не проставляла в паспорті, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Підпис на штампі в паспорті гр. ОСОБА_13 від 10.03.1996 року про виписку схожий на її, але їй напевно не належить. З 2006 року свідок працює на посаді секретаря Банилівської сільської ради Вижницького району. Погоспопадарські книги свідок перевіряла за період з 1991 року по 1995 рік, проте в них записів про гр. ОСОБА_9 немає (а.с.123-131). Стверджувати, що гр. ОСОБА_12 не проживав в с. Банилів свідок не може, оскільки село велике з великою кількістю населення.

В судовому засіданні дослідженні копії погосподарських книг №13 за період 1991 по 1995 р.р та №14 за період 1995 по 2000 р.р. Так, у вказаних погосподарських книгах відсутні записи про гр. ОСОБА_13 (а.с.123-131).

Окрім того, в судовому засіданні в якості свідка були допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_4 .

Так, свідок ОСОБА_14 з приводу відомих їй обставин у справі пояснила, що була одружена з азербайджанцем ОСОБА_15 . На початку 90-х років її мама, тепер покійна, прописала та поселила у себе вдома в с. Банилів ОСОБА_13 , який був товаришом її чоловіка. Питаннями прописки займався її чоловік та покійна мати. Однак вона пам`ятає, як вони ходили в сільраду для того щоб прописати ОСОБА_13 у них в селі. Свідок зазначила, що ОСОБА_12 прожив у них близько п`яти років, працював у м. Чернівці, а ночувати приїжджав до них додому в с. Банилів. Свідок стверджує, що паспорт ОСОБА_13 з пропискою в с. Банилів бачила особисто.

Свідок ОСОБА_4 з приводу відомих їй обставин у справі пояснила, що нею 24.09.2003 року була розглянута заява ОСОБА_13 про встановлення належності до громадянства України. Свідок стверджував, що при перевірці паспорта громадянина України, який пред`явив ОСОБА_12 , в ньому стояв штам та прописка громадянина України. Також свідок зазначила, що в той час, коли ОСОБА_16 надавалось громадянство України, була спрощена процедура отримання громадянства України. Так, якщо особа звернулась із заявою про встановлення належності до громадянства України та мала прописку на території Україні в період з 1991 року по 1995 року, то її оформляли як громадянина України. Громадянином України ОСОБА_12 став з моменту проставлення в його паспорті штампу "Україна" на підставі прописки в с. Банилів. При зверненні із заявою про встановлення належності до громадянства України, ОСОБА_12 документів, які посвідчують його приналежність до іншого громадянства не надавав. Перевірка приналежності ОСОБА_13 до іншого громадянства не входило до компетенції свідка ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_4 пояснила, що коли вона отримала заяву з додатками для набуття громадянства ОСОБА_17 вони відповідали Закону і підстав для відмови в наданні громадянства не було.

В свою чергу, допитана в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що при виставленні в паспорті штампу "Анульовано", службовою особою, яка такий штамп проставляє, мало бути проведено відповідна службова перевірка та вказані підстави виставлення такого штампу. Також пояснила, що МВС України на період 1991-1995 років, тобто до прийняття Закону України "Про громадянство", видавався ряд вказівок з приводу оформлення громадянства України та видачі паспортів громадянина України. Зокрема, однією вказівкою було передбачено, що в паспорта громадян СРСР, де проставлені штампи "Україна", однак ці громадяни не були прописаними станом на 21.12.1991року, необхідно такі штампи анулювати. В подальшому, МВС України була надана інша вказівка, згідно якої, особам, що прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина СРСР проставлений штамп "Україна" необхідно видавати паспорти громадянина України, не зважаючи навіть на проставлений штамп "Анульовано", бо інше буде порушенням прав людини. Жодних інших документів, крім заяви та паспорту громадянина СРСР з проставленим штампом "Україна", та наявністю прописки, від особи не вимагалося, і жодні інші перевірки з цього приводу не проводились. Тому паспорт громадянина України був виданий Абдуллаєву Імрану на законних підставах.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III (Закон №2235-III).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону №2235-III особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Отже, для того щоб встановити належність до громадянства України на підставі п.3 ст. 3 Закону №2235-III необхідно дві передумови, а саме постійне проживання після 13 листопада 1991 року на території України та наявність напису у паспорті "громадянин України".

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п. 3 Порядку заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

За змістом п. 4 Порядку особа, яка проживає в Україні на законних підставах, подає заяви та інші документи з питань громадянства до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону особа подає такі документи:а) заяву про встановлення належності до громадянства України;б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом "громадянин України".

В силу п. 90 Порядку головне управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Отже, з наведених положень Порядку слідує, що рішення про задоволення заяви про встановлення чи про відмову у задоволенні заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III відбувається на підставі поданих заявником документів, які досліджуються та аналізуються посадовими особами на предмет її відповідності та встановлення обставин, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Пунктом 102 Порядку визначено, що особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 3 Закону, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районі, районі у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення видають відповідні документи, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України.

Як встановлено з матеріалів справи 24.09.2003 року позивач - ОСОБА_12 звернувся до начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області з заявою про встановлення належності до громадянства України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 2235-III. Заяву прийняв, правильність її заповнення та всі необхідні документи додані до заяви, перевірив спеціаліст ОСОБА_3 .

У відповідності до п. 13 Порядку позивач до заяви про встановлення належності до громадянства додав копію паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан з внесеним Вижницьким РВВС Чернівецької області 19.09.1992 року написом "Україна" та підписом В.И. Дутчака. З копії вказаного паспорту судом встановлено, що в період з 19.09.1992 року по 10.03.1996 року позивач був прописаний на території Банилівської сільської ради Вижницького району, в період з 07.04.1996 року по 08.07.1997 року позивач був прописаний на території Цуреньської сільської ради Герцаївського району, в період з 01.08.1997 року по 24.11.1998 року позивач був прописаний за адресою місцепроживання по АДРЕСА_2 та в період з 14.12.1998 року по 13.12.1999 року позивач був прописаний за адресою місце проживання по АДРЕСА_1 .

Отже в паспорті громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1992 року відділом поліції Габалинського району Республіки Азербайджан, який було додано позивачем до заяви про встановлення належності до громадянства України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 2235-III було 19.09.1992 року внесено посадовою особою Вижницького РВВС Чернівецької області В.И. Дутчаком напис "Україна" та в наявності був штамп Банилівської сільської ради про прописку позивача на території Банилівської сільської ради Вижницького району з 19.09.1992 року і у період з 19.09.1992 року до моменту його звернення до начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області (24.09.2003 року) з вказаною заявою проживав на території України.

24.09.2003 року старшим інспектором ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області майором міліції Петрович А.М. на підставі заяви позивача про встановлення належності до громадянства України та паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 було прийнято рішення про встановлення позивачу належності до громадянства України згідно п. 3 ч. 3 Закону № 2235-III, яке було погодженого начальником ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області Стратійчуком В.Д.

На підставі вказаного рішення ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області від 24.09.2003 року видано Довідку за №77/2003 "В" відповідно до якої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 2235-III є громадянином України. Довідка видана для документування паспортом громадянина України.

В свою чергу, на підставі Довідки ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області від 24.09.2003 року за №77/2003 "В", 24.09.2003 року 1-м відділом ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Як зазначалось вище, правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом №2235-III.

В свою чергу, відповідно до п. 5 ст. 24 Закону №2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.

Згідно ст. 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Жодних інших підстав, які б давали можливість суб`єкту владних повноважень скасувати прийняте рішення про оформлення набуття громадянства України діючим Законом №2235-III не передбачено.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням начальника УДМС України в Чернівецькій області від 16.12.2014 року відмінено рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області від 24.09.2003 року про встановлення належності ОСОБА_13 до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено належність до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III, то у відповідача були відсутні повноваження щодо прийняття рішення про відміну рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_13 до громадянства України від 24.09.2003року, оскільки відповідно до ст. 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується лише, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Тобто, дії посадових осіб відповідача вчинені поза межами своїх повноважень.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 27 .03.2001 року № 215 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 405 наказом МВС України від 16.08.2012року №715 затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.

Однак, вказаним наказом не передбачено та не затверджено зразки документів, зокрема подання та рішення про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III, що в свою чергу свідчить про те, оскаржуване рішення не відповідає затвердженим у встановленому порядку зразкам документів, які відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України.

Крім вищезазначеного суд також вважає за необхідне надати оцінку доказам, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відміну рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_13 до громадянства України від 24.09.2003 року.

Фактично, таким доказом є лише Висновок від 11.12.2014 року за № 7301/14883 "за матеріалами службової перевірки фактів, викладених у доповідній записці головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення та антикорупційного моніторингу УДМУ у Чернівецькій області ОСОБА_5 щодо законності встановлення належності до громадянства України на підставі п.3 ст.3 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_13 " від 11.12.2014 року, що затверджений начальником УДМС України в Чернівецькій області.

Основними порушеннями, які зафіксовано вказаним висновком та за твердженнями представника відповідача в судовому засіданні стали підставою для скасування рішення щодо встановлення належності ОСОБА_13 до громадянства України є те, що в паспорті громадянина СРСР поверх штампу "Україна" замість "СССР" стоїть штамп "Анульовано", ксерокопії паспорту не завірені службовою особою, яка була зобов`язана це зробити, штамп прописки в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області викликає підозри у своїй справжності, згідно пояснень голови та секретаря Банилівської сільської ради ОСОБА_1 ніколи в селі не проживав та не був зареєстрований, що підтверджується відсутністю будь-яких записів про його реєстрацію та зняття з реєстрації в побудинкових книгах та відсутність його перебування на обліку у військових комісаріатах.

Разом з тим, під час перевірки так і не було встановлено, ким, коли, при яких обставинах і на яких підставах був покладений вказаний штамп "Анульовано". Не змогли цього пояснити представники відповідача і під час судового розгляду. Вказавши, що оформленням справи про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України займалася старший інспектор ВПР та МР УМВС України в Чернівецькій області Петрович А.М. У Висновку зазначено, що особи, які проводили службову перевірку не спромоглися опитати її з вищевказаних питань, оскільки вона звільнена з органів внутрішніх справ. Однак, як було встановлено під час судового розгляду справи, ОСОБА_4 працює начальником Садгірського районного сектору УДМС України в Чернівецькій області, тобто у прямому службовому підпорядкуванні осіб, що проводили службову перевірку. При таких обставинах відсутність її пояснення свідчить про необ`єктивність перевірки.

В свою чергу, допитана в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що при виставленні в паспорті штампу "Анульовано", службовою особою, яка такий штамп проставляє, мали бути проведені відповідна службова перевірка та вказані підстави виставлення такого штампу. Враховуючи, що матеріали такої службової перевірки відсутні, і представниками відповідача надані не були, вказаний штамп "Анульовано", не може вважатись дійсним. Крім цього, ОСОБА_4 також пояснила, що МВС України на період 1991-1995 років, тобто до прийняття Закону №2235-III, видавався ряд вказівок з приводу оформлення громадянства України та видачі паспортів громадянина України. Зокрема, однією вказівкою було передбачено, що в паспорта громадян СРСР, де проставлені штампи "Україна", однак ці громадяни не були прописаними станом на 21.12.1991року, необхідно такі штампи анулювати. В подальшому, МВС України була надана інша вказівка, згідно якої, особам, що прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина СРСР проставлений штамп "Україна" необхідно видавати паспорти громадянина України, не зважаючи навіть на проставлений штамп "Анульовано", бо інше буде порушенням прав людини. Жодних інших документів, крім заяви та паспорту громадянина СРСР з проставленим штампом "Україна", та наявністю прописки, від особи не вимагалося, і жодні інші перевірки з цього приводу не проводились. Тому паспорт громадянина України був виданий ОСОБА_1 на законних підставах.

З приводу того, що штамп прописки у селі Банилів Вижницького району Чернівецької області викликав підозри у своїй справжності у осіб, що проводили службову перевірку необхідно зазначити, що жодна експертиза з приводу справжності чи не справжності вказаного штампу під час перевірки не проводилась, висновки такої експертизи до суду не надавались, а самі працівники Управління ДМС України в Чернівецькій області не є спеціалістами, які можуть робити висновки з приводу справжності чи не справжності штампів і печаток, в зв`язку з чим їх "сумніви" є лише суб`єктивною оцінкою та припущеннями, і жодним чином не могли бути покладені в основу висновку про необхідність відміни рішення про встановлення належності позивача до громадянства України.

Що стосується наявності довідок про те, що позивач не значиться в побудинкових книгах с. Банилів, як зареєстрований у селі, та знятий з реєстрації. Відповідачем вказаний факт не оспорюється, однак питання реєстрації та зняття з реєстрації не входять до його компетенції, а вирішувались працівниками сільської ради.

Як пояснив сам позивач в судовому засіданні, він, разом з братом, ОСОБА_18 , дійсно на початку 90-х років проживав в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області у свого земляка ОСОБА_19 , який був тоді одружений на місцевій жительці ОСОБА_14 . Він, разом з земляком ходив до Банилівської сільської ради де писав заяву про прописку у селі, і він там був прописаний, і йому був поставлений відповідний штамп у паспорт. Вказане у судовому процесі підтвердила і свідок ОСОБА_14 .

Що стосується пояснень голови та секретаря сільської ради с. Банилів про те, що позивач ніколи нібито не проживав у цьому селі, то допитані у суді вони пояснили, що на той момент не працювали в сільській раді і не можуть пояснити, чому записи про реєстрацію позивача відсутні у побудинкових книгах. А з приводу того, чи проживав позивач в селі фактично, вони сказати не можуть. Вони його не бачили, але село велике і чітко стверджувати, що він у селі ніколи не проживав неможливо.

Також слід зазначити, що сама перевірка відбулась односторонньо та поверхнево, без врахування права ОСОБА_13 на участь у розгляді цього питання, можливості надати свої пояснення та надати документи, що підтверджують факт його проживання на території України з 19.09.1992 року. Це свідчить про відсутність належного обґрунтування висновку. Суд вважає, що при складанні цього висновку порушено принцип використання повноваження з метою, для якої воно надано: замість захисту прав особи, виявивши порушення своїх посадових осіб та не довівши жодним чином протиправності будь-яких дій ОСОБА_17 , встановлює несприятливі наслідки саме для нього.

Таким чином, проаналізувавши обставини, які покладено в основу Висновку від 11.12.2014 року за № 7301/14883 суд дійшов висновку про те, що жодна з зазначених обставин не могла бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім цього суд зазначає, що наявності у діях позивача під час оформлення паспорту громадянина України ознак обману, шахрайства, подання неправдивих відомостей та інших дій, що впливають на право особи на набуття громадянства і оформлення паспорту, судом під час дослідження обставин справи не встановлено.

Статтями 3, 4, 8, 25 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, встановлено принципи верховенства права, єдиного громадянства та право людини бути громадянином, а ст. ст. 55-56 закріплено засади захисту людиною своїх прав та відповідальності держави перед нею. Статтею 11 Європейської конвенції про громадянство, вчинену 6 листопада 1997 року у м. Страсбурзі та підписану від імені України 01.07.2003 м. Страсбурзі та ратифіковану Законом України від 20.09.2006 року № 163-Vпередбачено, що кожна держава-учасниця забезпечує, щоб рішення стосовно набуття, збереження, втрати, поновлення чи засвідчення її громадянства були умотивовано викладені у письмовій формі.

Виходячи з цього суд зазначає, що посадові особи відповідача, як суб`єкта владних повноважень, повинні сприяти особі у реалізації її прав та свобод виходячи із наданих їм повноважень та дотримуючись встановленої законом процедури. Однак, дослідивши фактичні обставини справи суд встановив, що порушення визначеної процедури мало місце саме з боку посадової особи відповідача, про що зазначено і в оскаржуваному висновку.

Як зазначалось вище, пунктом 90 Порядку передбачено, що у випадку подання особою неналежним чином оформлених документів для встановлення належності до громадянства України, вони повертаються заявникові із встановленням строку для їх усунення. Тобто, в такому випадку посадові особи відповідача були зобов`язані відмовити позивачеві у встановленні належності до громадянства України у зв`язку із відсутністю належним чином оформлених документів, роз`яснити, які саме документи для цього необхідні, та надати строк для усунення недоліків, однак такого рішення на момент прийняття рішення начальника ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області від 24.09.2003 року про встановлення належності позивача до громадянства України згідно п. 3 ч.1 ст. 3 Закону №2235-III не було та було встановлено, що подані документи відповідають вимогам закону та є підставою для його прийняття.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що процедура оформлення паспорту громадянина та сам паспорт є зовнішньою, юридичною формою документального засвідчення факту громадянства України. По факту позивач набув статус громадянина виходячи з положень Закону №2355 проживаючи на той час на території України з 19.09.1992 року. Тому позивач, отримавши паспорт громадянина України, надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо визначення громадянства, адже отримано документ, який його посвідчує.

Крім того, суд вважає, що з боку відповідача порушенні вимоги щодо своєчасності реагування на можливі процедурні порушення: паспорт громадянина України ОСОБА_16 виданий у 2003 році, тоді як висновок про порушення складено у 2014 році. Своїм рішенням № 7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Виходячи з цього, суд вважає неприпустимим вчинення будь-яких дій та прийняття рішень органом державної влади, які погіршують становище громадян на підставі лише виявленого у минулому порушення процедурних норм, а тим паче у випадку, коли таке порушення сталось з вини посадових осіб цього органу влади.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Враховуючи зазначене суд вважає, що за наявності можливого порушення вимог чинного законодавства при прийняття рішення начальником ВГП та ІСУ МВС України в Чернівецькій області від 24.09.2003 року про встановлення належності позивача до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III та видачі йому паспорту, з боку суб`єкта владних повноважень відповідальність має нести саме він, а не позивач. Особа не може та не має відповідати за протиправні дії з боку органів державної влади.

В судовому засіданні представник відповідача надав також відповідь з Державної прикордонної служби України, з якої вбачається, що в період 2000-2004 років ОСОБА_12 перетинав кордон України за паспортом громадянина Азербайджану. Слід зазначити, що вказана довідка не є офіційним документом, який може засвідчити приналежність позивача до громадянства Азербайджану, бо таким документом може бути лише відповідь від компетентних органів Республіки Азербайджан. Крім того, під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач взагалі на цю довідку не посилався, тобто вона не була підставою для його прийняття.

Крім того слід зазначити, що навіть якщо позивач отримав громадянство іншої держави, то зробив це вже після отримання громадянства України, то в такому випадку, згідно ст. 19 Закону №2235-III підставою припинення громадянства України має бути Указ Президента України, тобто зовсім інший порядок, ніж той, що був застосований відповідачем до ОСОБА_13 .

Також, суд зазначає, що використання інших способів позбавлення особи громадянства України крім тих, які передбачені Законом №2235-III є протиправним.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, в той час як позивач надав достатні та належні аргументи та докази зворотного.

Згідно частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління ДМС України в Чернівецькій області від 16.12.2014 року, яким відмінено рішення начальника ВГП та ІС УМВС України в Чернівецькій області про встановлення належності ОСОБА_13 до громадянства України від 24.09.2003 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_13 судовий збір в сумі 73,08 грн сплачений відповідно до квитанції №166 від 28.01.2015 року.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Григораш

Постанова в повному обсязі складена 12 травня 2015 року