ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м . Запоріжжя

03.06.2015 Справа № 908/296/15-г

За позовом Заступника прокурора Запорізької області (вул. Матросова, буд. 29-а, м. Запоріжжя, 69057) в інтересах держави в особі - позивач: Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601)

До Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Леніна, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (пр. Леніна, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057)

Запорізької міської ради (пр. Леніна, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю „Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І.Покришкіна" (вул. Радянська, буд. 1, с. Широке Запорізького району Запорізької області, 70413)

1) про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України";

2) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою;

3) про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі;

4) про витребування з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від прокуратури: Мошков Д.І. - сл. посвідчення № 033331 від 13.05.2015р.

Від позивача: Фалілєєва Ю.Д. - дов. № 396 від 30.12.2014р.

Від відповідача 1: Медвідь С.Д. - дов. № 01/02-17/00647 від 04.03.2015р.

Від відповідача 2: Маркіна Н.В. - дов. № 117 від 20.08.2012р.; Павлей І.В. - голова,

посвідчення № 123 від 23.04.2011р.; Наконечний О.Г. - дов. б/н від 16.02.2015р.

Від відповідача 3: Медвідь С.Д. - довіреність № 01/02-16/01001 від 06.04.2015р.

Від третьої особи: Лисенко П.П. - дов. № 01/юр від 07.04.2015р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Запорізької області м. Запоріжжя в інтересах Фонду державного майна України м. Київ до Виконавчого комітету Запорізької міської ради м. Запоріжжя, Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України м. Запоріжжя, Запорізької міської ради м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю „Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І.Покришкіна" с. Широке Запорізького району Запорізької області, про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України"; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою; про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі; про витребування з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України, суд

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора в інтересах позивача в позовній заяві просив суд: визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України"; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі; витребувати з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України.

До розгляду справи по суті від прокурора надійшла заява про зміну предмету спору, в якій прокурор просить: визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України"; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601) на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27 767 948 грн., яке знаходиться за адресою: по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі; витребувати з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Заява прокурора була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім цього, прокурор звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, відповідно до ст. 66, 67 ГПК України, в який просить накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України (пр. Леніна, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 02725003), а саме об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ.А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі та заборонити Державній реєстраційній службі України (вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02206; код ЄДРПОУ 37508344), Реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції Запорізької області (вул. Дзержинського, 5, м. Запоріжжя; 69063 код ЄДРПОУ 33378184) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ.А-8, загальною площею 4359,86 кв. м та вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі.

Заява прокурора була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до статей 22 , 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, на задоволена судом, про що була видана ухвала суду від 07.04.2015р. (а. с. 55, т. 3).

Прокурор надав суду письмові пояснення № 05/2-2751-15 від 02.04.2015р., де вказав наступне: предметом позову є об'єкт нерухомості (нежитлова будівля), літ.А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27 767 948, 00 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради. Статтею 30 Закону визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. При цьому, п. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України визначено умови оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. Зокрема, органами місцевого самоврядування оформлюється право власності за юридичними особами на підставі документів, визначених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомості. Так, встановлено, що до виконкому Запорізької міської ради листом від 19.09.2000р. № 204 звернувся Запорізький комітет Товариства сприяння обороні України з проханням оформити за цією організацією право власності на будівлю у м. Запоріжжі по пр. Леніна, 158-Б. До вказаного звернення долучено: технічний акт передачі учбового корпусу від 10.10.1990р.; акт приймання-передачі частини будівлі учбового корпусу від Запорізького авіаційного училища льотчиків до Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР; акт передачі будівлі у м. Запоріжжі, пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків до Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР, наказ ЦК ДТСААФ СРСР та Запорізького обласного комітету ДТСААФ. За результатами розгляду наданих документів, виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішенням № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України». На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету 25.01.2001 Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України видано свідоцтво про право власності на зазначену будівлю. Дане рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради суперечить вимогам законодавства України та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (1966 року) визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки угоди не передбачені законом. Як зазначено у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, спірна будівля з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977р.) передана у власність Запорізькому авіаційному училищу льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується висновком Запорізького міжміського БТІ від 17.05.1993р. Таким чином, власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР. На підставі наказу центрального комітету ДТСААФ СРСР від 04.12.1990р. № 353 «Про передачу будівлі у м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ» та акту від 27.12.1990р. зазначена будівля передана на баланс Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР. У той же час, перереєстрація права власності на об'єкт нерухомості від Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР до Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР не проводилась. Зокрема, за даними ОП ЗМБТІ згідно з реєстраційним посвідченням на будівлю від 17.05.1993р. будинок по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року був зареєстрований за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967р. № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку. З часу створення Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР вказана установа жодного разу не перебувала в управлінні ДТСААФ УРСР. Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. № 506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Указом Президії ВРУ № 1552-XII від 30.08.1991р. «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» визначено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визначаються недійсними. Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Відповідно до ст. ст. 2, 3 зазначеного Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління, а повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств зобов'язано передати Фонду державного майна. Визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29 листопада 1990 року. Верховна Рада України постановою від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Рішення громадських організацій і посадових осіб, а також договори чи інші угоди щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991р. «Про оголошення незалежності України», прийняті чи здійснені без узгодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними. Аналогічні вимоги закріпленні у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Враховуючи викладене, саме Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю. У той же час, в порушення вищевказаних вимог право власності на вказану будівлю на даний час зареєстровано за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2001р., виданого Запорізькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради. Документи, підтверджуючі погодження з Фоном державного майна України питання про оформлення права власності за Запорізьким обласним комітетом Товариства сприяння обороні України, не надавались. Відповідно до статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991, Товариство сприяння обороні України є правонаступником ДТСААФ УРСР. Тобто йому переходить усе майно, права та обов'язки ДТСААФ УРСР як власника. Зі змісту наведених положень вбачається, що правонаступництво стосується саме майна ДТСААФ УРСР, а не ДТСААФ СРСР, розташованого на території України. Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000, не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, позбавив Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним вказане нерухоме майно. Внаслідок чого, держава в особі Фонду державного майна України, втратила права власності на нежитлову будівлю по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі площею 4359,86 кв. м. загальною вартістю 27 767 948, 00 грн. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовим актом індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. Саме на підставі Свідоцтва у Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України виниклі та на даний час існують конкретні права щодо володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном. Вимога про визнання Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна є похідною та пов'язаною з позовною вимогою про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, на підставі якого воно видане, а тому може бути вирішена одночасно. Оскільки при прийнятті рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. були порушені вимоги вищевикладених законодавчих норм, це рішення має бути визнано судом недійсним з моменту його прийняття, а свідоцтво про право власності скасоване. Лише у такий спосіб права Держави як власника спірної будівлі будуть поновлені належним чином. Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На даний час право власності держави України на спірний об'єкт не визнається Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. За таких обставин наявні підстави для визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ.А-8 (в цілому) по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі. Крім того, ч. 1 ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У зв'язку з тим, що відповідач необґрунтовано володіє нерухомим майном, необхідно витребувати його у власність держави в особі Фонду державного майна України, оскільки ця вимога є похідною. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 23.12.2013р. по справі № 9/5009/5383/11. Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлено обґрунтовано та підтверджуються матеріалами справи.

Прокурор надав ще письмові пояснення № 05/2-2751-15 від 22.04.2015р. (а. с. 86-88, т.3), де вказав наступне: 13.04.2005 прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя внесено протест на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України». Тобто, органам прокуратури про оскаржуване рішення стало відомо 13.04.2005р. За результатами розгляду зазначеного протесту виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 141/30 від 28.04.2005р. про скасування вищевказаного рішення виконкому та свідоцтва про право власності № 173 від 25.01.2001р. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі звернувся до суду. Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2005р. у справі № 17/226 задоволено позов Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 141/30 від 28.04.2005р. Отже, спірне рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» на даний час є чинним та у судовому порядку не оскаржене. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Окрім того, ст. 268 ЦК України передбачені випадки, на які позовна давність не поширюється. Зокрема, до 15.01.2012р. позовна давність не поширювалась на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011р. № 4176-VІ (який набрав чинності 15.01.2012р.) пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України виключено, чим поширено загальні правила про позовну давність на зазначену категорію вимог. Згідно з пунктом 5 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з відповідним позовом особа має право звернутися протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. З наведеного слідує, що право на звернення до суду з вимогою про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, без клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду, існувало до 15.01.2015р. Отже, строк позовної давності на звернення до суду органами прокуратури не пропущено. Такий висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 09.12.2014р. по справі № 904/2601/14. Окрім того, доводи Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, що будівництво об'єкту нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі здійснювалось за їх кошти, спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до протоколу №15 засідання виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 01.06.1967 Запорізькому учбовому авіаційному центру відведено земельну ділянку для будівництва навчального корпусу. Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990р. (протокол №8) визначено, що будівництво зазначеної будівлі здійснювалось за кошти оборонного товариства у 1978 році. Також передбачалось, що після звільнення приміщення від сторонніх орендарів передати його на баланс Запорізького ОК ДОСААФ. Таким чином, власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується матеріалами справи. Доказів того, що будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснювалось за кошти відповідача не надано. Також повідомляю, що Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України не належала до ДТСААФ СРСР. Відповідно до статуту колишнього ДТСААФ СРСР товариство було побудовано за виробничо-територіальним принципом. Республіканські організації ДТСААФ та їх комітети проводили відповідно до статуту ДТСААФ СРСР в межах союзної республіки оборонно-масову роботу, організовували виконання рішень загальносоюзних з'їздів ДТСААФ і постанов ЦК ДТСААФ СРСР. Республіканські організації ДТСААФ були організаціями союзного підпорядкування, які розташовувалися на території відповідної союзної республіки, діяли за єдиним загальним статутом, затвердженим загальносоюзним з'їздом ДТСААФ, та складали організаційну структуру цієї загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР. Статут ДТСААФ СРСР передбачав, що Центральний комітет ДТСААФ союзної республіки, як і всі інші комітети товариства та створені ним підприємства, установи, організації, мали відокремлене майно, знаходились на самостійному балансі і були юридичними особами, мали право розпоряджатися, реалізовувати та орендувати майно, необхідне для виконання завдань товариства. Майно ДТСААФ СРСР та ДТСААФ УРСР не було їх спільним. Окрім того, зазначений факт підтверджується висновком науково-правової експертизи від 12.07.2012р. № 126/104-е, який виконаний радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Окрім того, під час розгляду зазначеної справи Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України зазначалось про те, що вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі вже була предметом судового розгляду, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2005 по справі № 17/161. Вивченням матеріалів зазначеної справи встановлено, що в позовній заяві помилково вказано об'єкт нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, що прямо вказано у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. по справі № 17/161. Тобто вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі не була предметом судового розгляду. Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлено обґрунтовано та підтверджуються матеріалами справи.

Прокурор надав суду письмові пояснення від 20.05.2015р. № 05/2-2751-15, де вказав наступне: Відповідно до інформації Фонду державного майна України, яка надіслана на адресу господарського суду Запорізької області, про прийняте рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» та про існування свідоцтва на право власності від 25.01.2001р. № 173 Фонду стало відомо з позовної заяви прокуратури Запорізької області від 14.01.2015р. № 05/2-2751-15. Окрім того, як вже зазначалось, доводи Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, що будівництво об'єкту нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі здійснювалось за їх кошти, спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до протоколу №15 засідання виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 01.06.1967р. Запорізькому учбовому авіаційному центру відведено земельну ділянку для будівництва навчального корпусу. Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990р. (протокол №8) визначено, що будівництво зазначеної будівлі здійснювалось за кошти оборонного товариства у 1978 році. Також передбачалось, що після звільнення приміщення від сторонніх орендарів передати його на баланс Запорізького ОК ДОСААФ. Таким чином, власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується матеріалами справи. Доказів того, що будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснювалось за кошти відповідача не надано. Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлено обґрунтовано та підтверджуються матеріалами справи.

Прокурор надав суду додаткові пояснення від 29.05.2015р. № 05/2-2751-15, де вказав наступне: У судовому засіданні, яке відбулось 26.05.2015р. Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України до суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву. По-перше: відповідач повторно зазначає, що будівництво об'єкту нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі здійснювалось за його кошти. Однак, до суду не надано жодного документу, який би підтверджував відповідні обставини. Як вже встановлено у судових засіданнях, відповідно до статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991р., Товариство сприяння обороні України є правонаступником ДТСААФ УРСР. Тобто йому переходить усе майно, права та обов'язки ДТСААФ УРСР як власника. У той же час, на підставі наказу власника майна центрального комітету ДТСААФ СРСР від 04.12.1990р. № 353 «Про передачу будівлі у м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ» та акту від 27.12.1990р. зазначена будівля передана на баланс Запорізького обласного комітету ДТСА АФ УРСР. Перереєстрація права власності на об'єкт нерухомості від Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР до Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР не проводилась. Зокрема, за даними ОП ЗМБТІ згідно з реєстраційним посвідченням на будівлю від 17.05.1993Р. будинок по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року був зареєстрований за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967Р. № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку. Таким чином, власником зазначеного будинку з часу введення в експлуатацію до січня 2001 року був ДТСААФ СРСР (добровільна громадсько-державна організація трудящих СРСР, метою якої було сприяння зміцненню обороноздатності країни та підготовки трудящих до захисту соціалістичної Вітчизни) в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР. З часу створення Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР вказана установа жодного разу не перебувала в управлінні ДТСААФ УРСР. Верховна Рада України постановою від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Більш того, Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації Верховної Ради України своїм листом від 22.03.2005р. № 06-24/15-217 визначила, що зазначені постанови стосуються лише тих майнових об'єктів, які розташовані на території України та які підпорядковуються центральних виборним органам ДТСААФ СРСР. На території України наявні два таких цілісні майнові комплекси - майно Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР та об'єкт незавершеного будівництва спортивного комплексу у м. Судак АР Крим. По-друге: відповідач посилається на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 27.04.1995 № 165/12 «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею Запорізькому обласному комітету товариства сприяння обороні України по пр. Леніна, 158-Б для функціонування будівлі Запорізького обласного комітету», яким рішення Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру» втратило чинність та зазначає, що у зв'язку з цим відсутня і підстава для звернення до суду. Вимогами ст. 30 Земельного кодексу України, які діяли на час винесення рішення передбачено, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Враховуючи те, що на підставі наказу ЦК ДТСААФ СРСР від 04.12.1990 № 353 зазначена будівля передана на баланс Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР то фактично до Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України перейшло право користування земельною ділянкою та відповідно виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів прийнято рішення про видачу зазначеній установі Державного акту на право постійного користування землею. Посилання відповідача на постанову Верховної Ради УРСР № 563-12 від 18.12.1990 «Про земельну реформу» є необгрунтованими, оскільки положення пункту 6 втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005. По-третє: відповідач вважає, що рішеннями господарського суду Запорізької області від 21.07.2005 по справі № 17/226 та від 17.04.2006 по справі № 27/81/06-АП встановлені факти законності володіння спірною будівлею. Однак, як вже зазначалось, що 13.04.2005 прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя принесено протест на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України». За результатами розгляду зазначеного протесту виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 141/30 від 28.04.2005 про скасування вищевказаного рішення виконкому та свідоцтва про право власності № 173 від 25.01.2001. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі звернувся до суду. Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2005 у справі № 17/226 задоволено позов Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 141/30 від 28.04.2005. Тобто предметом зазначеного позову є визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, яке прийнято за результатами розгляду протесту прокурора. Факт визнання права власності на зазначений об'єкт нерухомості за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України не було предметом розгляду зазначеного позову. Справа № 27/81/06-АП за позовом Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України до Запорізької міської ради має аналогічний предмет позову.. По-четверте: Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України зазначається про те, що вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі вже була предметом судового розгляду, а отже Фонд державного майна України пропустив строк позовної давності. Як вже зазначалось, предметом позову був об'єкт нерухомості по вул. Правди, 50 у м. Запоріжжі. У позовній заяві помилково вказано об'єкт нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, що прямо вказано у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005 по справі № 17/161 (копія додавалась). Тобто вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі не була предметом судового розгляду та відповідно Фонд державного майна України не міг знати про вилучення спірного об'єкту нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі. Також доводи відповідача про пропущення строку позовної давності органами прокуратури спростовуються поясненнями від 22.04.2015. Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України надає копії документів, які не підтверджені оригіналами цих документів. У зв'язку з чим, вони відповідно до ст. 34 ГПК України не можуть бути належними та допустими доказами по цій справі.

Позивач надав суду письмові пояснення №10-25-6710 від 06.04.2015р., де вказав наступне: згідно зі ст. 1 Закону України «Про фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері держаного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Поряд з цим, відповідно до п. 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів прав власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Відповідно до пункту 2 вказаної постанови Верховної Ради України Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищевказаного майна. Крім того, Фонд повідомляє про неможливість виконання інших вимог суду, у зв'язку із відсутністю в Фонді необхідної інформації. Враховуючи викладене, позивач просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Фонд державного майна України надав суду письмові пояснення №10-25-8658 від 08.05.2015р. (а. с. 26, т. 4), в яких вказав, що про прийняте виконавчим комітетом Запорізької міської ради спірного рішення та про видачу свідоцтва про право власності Фонду стало відомо з позовної заяви заступника прокурора запорізької області, яка надійшла до Фонду 19.04.2015р.

Перший відповідач - Виконавчий комітет Запорізької міської ради просить застосувати строк позовної давності, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Заява першого відповідача була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Другий відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де вказав що з позовом не згоден з наступних підстав: 1. Стосовно правонаступництва Товариства сприяння обороні України. Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.09.1951 року № 2581 «Про об'єднання українських товариств ДОТОСАРМУ, ДОТОСАВУ і ДОТОСФЛОТУ в універсальне Республіканське добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту» - з метою поліпшення військово-виховної роботи серед населення, усунення паралелізму в керівництві цією роботою і скорочення витрат на утримання органів товариств, Рада Міністрів Української РСР відповідно до постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 20.08.1951 року № 3060 постановила об'єднати українські товариства в єдине українське республіканське добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту /ДТСААФ УРСР/. Товариство сприяння обороні України (ТСО України) є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним спортивно-технічним об'єднанням громадян, яке згідно з пунктом 1.4 Статуту є правонаступником Українського республіканського добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ Української РСР), яке, в свою чергу, було правонаступником Українських громадських організацій - добровільних товариств сприяння армії, авіації і військовому морському флоту, об'єднаних на підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР 12.09.1951р. № 2581 в єдине ДТСААФ УРСР. Постановою VII позачергового з'їзду ДСТААФ від 26.09.1991р. „Про перетворення ДТСААФ УРСР у Товариство сприяння обороні України", ТСО України проголошено правонаступником ДТСААФ УРСР (пункт 2). Організаційну основу Товариства, згідно з пунктом 4.1 Статуту складають первинні організації, зокрема, Запорізька обласна організація ТСОУ. Відповідно до пункту 1.4 Статуту Запорізької обласної організації ТСОУ остання є правонаступником Запорізької обласної організації АТСААФ УРСР. Тобто, ТСО України створено на підставі статті 39 Цивільного кодексу Української РСР внаслідок реорганізації шляхом злиття в одне з трьох українських республіканських громадських організацій, які були юридичними особами та мали своє майно. Відповідно до статей 21-24 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Право власності об'єднань, громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Згідно з розділом 5 Статуту кошти обласної організації утворюються із доходів від господарської, комерційної та ін. діяльності, створених госпрозрахункових установ, організацій і підприємств, навчальних закладів, видавничої діяльності, лотереї, реклами, вступних, членських і клубних внесків, добровільних внесків організацій і громадян, інших джерел, які не суперечать чинному законодавству. Статутом не передбачено таке джерело забезпечення як бюджетні кошти. Згідно з розділом 6 Статуту обласна організація має у користуванні власність, засоби та майно ТСО, необхідне для здійснення статутної діяльності. Будинки і споруди, обладнання, інше майно є власністю ТСО України. Спірний об'єкт нерухомості по пр. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжі був побудований у період по 1977рік, тобто, до дати набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України, у зв'язку з чим підстави виникнення права власності на зазначений об'єкт визначались нормами Цивільного кодексу УРСР (1963р.), Законами України „Про власність", „Про об'єднання громадян". ТСОУ є громадською організацією, юридичною особою, утворено на підставі Закону України "Про об'єднання громадян", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до статей 21-24 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Згідно ч. 1 ст. 21 вказаного Закону та ст. 28 Закону України "Про власність" громадські організації можуть мати у власності грошові кошти, цінні папери, жилі будинки тощо, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Аналогічним чином правове положення майна врегульовано і розділом 1 Положення про порядок володіння, користування і розпорядження майном, що є у власності ТСО України, затвердженого Пленумом ЦК ТСО України 21 грудня 1995 року. 30.12.1977 року державна приймальна комісія прийняла до експлуатації збудований учбовий корпус ДТ СААФ по пр. Ленін,158Б в м. Запоріжжі, про що складений відповідний Акт. З боку замовника будівництва вказаний обласний комітет ДТ СААФ. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 473 від 30.12.1977 року був затверджений акт державної прийомки в експлуатацію учбового корпусу ДТ СААФ по пр. Лешна,158-Б в м. Запоріжжі. Державним актом, виданим 28.06.1995р. Запорізькою міською Радою народних депутатів, посвідчено право Запорізького обласного комітету ТСОУ на постійне користування земельною ділянкою площею 0,09 га для функціонування будівлі обласного комітету. Підстави, наведені позивачем в особі Фонду державного майна України зокрема, про те, що об'єкт нерухомого майна відноситься до майна колишнього СРСР, на яке поширюється дія Постанови Верховної Ради України № 2268-ХП від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" не с обґрунтованими та в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведені належними та допустимими доказами. Документи свідчать про те, що ТСОУ не є громадською організацією колишнього Союзу РСР, розташованого на території України і на неї не поширюється дія зазначеного законодавства, яке регулює правовідносини щодо майна цієї організації. Як свідчить лист Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України від 22.03.2005р. № 06-24/15-217 ТСОУ створено на підставі статті 39 Цивільного кодексу УРСР внаслідок реорганізації шляхом злиття в одне з трьох Українських республіканських громадських організацій (товариства сприяння армії, авіації та військово-морському флоту), що були вже до цього юридичними особами і мали своє майно у вигляді цілісних майнових комплексів і окремих майнових інвентарних об'єктів та фінансові ресурси. Майно ТСОУ ніколи не перебувало у власності загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. Це майно створено за рахунок джерел, обумовлених їх статутами і завжди знаходилось на їх самостійному балансі, на матеріальній базі яких було утворено ТСОУ, і на підставі статей 20, 28 Закону України „Про власність" та п.п. 7.2, 7.3, 7.4 та 7.5 Статуту ТСОУ є майном цієї української громадської організації. Зазначена правова позиція викладена також в ухвалі Верховного Суду України від 29.11.2006р. у справі № 6-18537ск06. 2. Згідно із Законом України від 09.12.2011р. № 4107-УІ "Про Фонд державного майна України" діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Основні завдання Фонду полягають у наступному: 1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; 3) управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; 4) захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; 5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління; 6) державне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 7) сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників; 8) співробітництво з міжнародними організаціями у реалізації державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна у межах покладених на нього повноважень, управління корпоративними правами держави, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. У сфері управління корпоративними правами держави: здійснює управління корпоративними правами держави, що перебувають у сфері його управління; здійснює реструктуризацію господарських товариств, у статутних капіталах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків і які належать до сфери його управління; погоджує мирові угоди, плани санації і переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу, які перебувають у процесі приватизації; бере участь у провадженні справ про банкрутство господарських товариств з корпоративними правами держави. Забезпечує відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, є його розпорядником. До матеріалів справи не долучено доказів про те, що в зазначеному реєстрі значиться об'єкт нерухомості по вул. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжі. 3. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акта органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Зміст позовної заяви не визначає, яким чином оскаржуване рішення міської ради порушує права та охоронювані інтереси позивача. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно зі статтею 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, для вирішення спору по суті необхідно встановити те, що: виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи оскаржуване розпорядження, перевищив свої повноваження; воно суперечить актам чинного законодавства; порушує права позивача у справі. Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена іншою заінтересованою особою лише в тому випадку, якщо вчиненням правочину порушені її права та законні інтереси. Суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача. Позивачем за даним позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням спірного акту. Позивач не мав будь - якого титульного права щодо майна станом на день прийняття спірного рішення, що не могло призвести до порушення будь-якого права чи законного інтересу держави. Не маючи права на спірне майно, позивач не може ставити питання про його захист. На підставі вищевикладеного, другий відповідач просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Другий відповідач надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, де вказав наступне: Стосовно реєстрації (підтвердження) права власності по законодавству УРСР. Відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966р., затвердженої Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. 30.12.1977 року державна приймальна комісія прийняла до експлуатації збудований учбовий корпус ДТ СААФ по пр. Леніна, 158Б в м. Запоріжжі, про що складений відповідний Акт. З боку замовника будівництва вказаний обласний комітет ДТ СААФ. В постанові Бюро Президіуму Центрального комітету ДТСААФ СРСР від 16.03.1990 року вказано, що в м. Запоріжжі за рахунок коштів оборонного товариства в 1978 році була побудована будівля по пр. Леніна, 158 Б. В подальшому будівля була передана на баланс Запорізького училища льотчиків. Таким чином, вказані документи підтверджують, що будівництво велось за рахунок колишнього ДТ СААФ України, правонаступником якого являється ТСО України. Відповідно до п. 32 Інструкції послідуюча реєстрація переходу права власності від одних установ, підприємств, організацій та громадян до других провадиться на підставі документів, оформлених у встановленому законом порядку. До переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР відноситься акт відводу установам, підприємствам і організаціям земельної ділянки для будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію. При наявності лише одного акту державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію він може бути, як виняток, прийнятий до реєстрації. 2. Відповідно до наказу Голови ЦК ДТ СААФ СРСР № 353 від 04.12.1990 року встановлено, що начальнику Запорізького АУЛ було наказано передати будівлю по пр. Леніна, 158Б в м. Запоріжжі на баланс Запорізького обкому ДТ СААФ. Наказом ЦК ДТ СААФ УРСР № 248 від 30.12.1990 року будівля по пр. Леніна, 158Б в м. Запоріжжі була прийнята від Запорізького АУЛ на баланс обласного комітету, як така, що була тимчасово передана училищу льотчиків. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» № 3943-ХІІ Фонду держмайна було передано тільки права орендодавця за договорами, які укладені центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього РСР, а також право розпорядження майном у процесі приватизації. Таким чином, задовго до прийняття цієї постанови, всі питання щодо володіння вказаною будівлею були вирішені до 24.08.1991 року (проголошення Україною незалежності) і за погодженням із Центральними органами ДТ СААФ СРСР, який вирішив, кому вона належить і у кого має бути. 3. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 261/1 від 28.06.1991 року «Про проведення інвентаризації земель в м. Запоріжжі» встановлено, що постановою Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 року № 563-12 «Про земельну реформу» 15 березня 1991 року всі землі Української РСР оголошені об'єктом земельної реформи, інвентаризації підлягають землі всіх категорій. Пунктом 1 Рішення: «Керівникам підприємств, організацій та установ, що користуються земельними ділянками в межах міста, провести інвентаризацію всіх раніше відведених земель». Пунктом 7 Рішення «прийняти до уваги, що у відповідності до постанови Верховної Ради УРСР № 563-12 від 18.12.1990 року встановлено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у володінні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу Української РСР, зобов'язані до 15.03.1994 року оформити право на користування або на володіння землею. Після вказаного строку, раніше видане їм право на володіння земельною ділянкою припиняється. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 165/12 від 27.04.1995 року «Про видачу Державного Акту на право постійного користування землею Запорізькому обласному комітету^{7 товариства сприяння обороні України по пр. Леніна, 158 Б для функціонування будівлі Запорізького обласного комітету» рішення Запорізького міськвиконкому від 01.06.1967 року № 253 «Про відведення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кВ.52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового корпусу» рахувати таким, що втратило чинність. Так як рішення Запорізького міськвиконкому від 01.06.1967 року № 253 «Про відведення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кВ.52-53 по пр. Леніна втратило чинність, тому і відсутня правова підстава для звернення до суду з даним позовом, тому що за твердженням прокуратури, саме скасоване рішення і являється документом, що підтверджує право Запорізького АУЛ на будівлю по пр. Леніна, 158-Б, а в послідуючому - Фонду держмайна. Державним актом, виданим 28.06.1995 р. Запорізькою міською Радою народних депутатів, посвідчено право Запорізького обласного комітету ТСОУ на постійне користування земельною ділянкою площею 0,09 га для функціонування будівлі обласного комітету. 4). 13.04.2005 року № 1021 було винесено протест прокурора про скасування рішення виконавчого комітету № 461/8 від 14.12.2000 року «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158Б за Запорізькою обласною організацією ТСО України», який було задоволено. 21.07.2005 року господарським судом Запорізької області винесено рішення у справі № 17/226 за позовом Запорізької обласної організації ТСО України до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання недійсним рішення виконкому № 141/30 від 28.04.2005 року, яким позов задоволено. Рішення набуло законної сили. 25.01.2006 року рішенням сесії № 64 повторно було відмінено рішення виконавчого комітету № 461/8 від 14.12.2000 року «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією ТСО України». Постановою господарського суду Запорізької області від 17.04.2006 року по справі № 27/81/06-АП визнано протиправним та відмінено рішення Запорізької міської ради № 64 від 25.01.2006 року. Постанова набрала законної сили. Обставини, включені в предмет доказування підлягають доказуванню в суді. Таким чином, попереднім рішенням суду були вже встановлені певні преюдиційні факти, які не потребують повторного доказування, а саме: правомірність та законність володіння будівлею Запорізькою обласною організацією ТСО України. Стосовно того, що прокуратура не пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, то цей факт спростовується тим, що у 2005 році ними був винесений протест відносно спірної будівлі, і тому перебіг позовної давності розпочинається саме з цієї дати. 5. Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд держмайна здійснює формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, є його розпорядником. До матеріалів справи не долучено доказів про те, що в зазначеному реєстрі значиться об'єкт нерухомості по вул. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжі. Окрім цього, на адресу Запорізької ТСО Запорізькою обласною державною адміністрацією було надіслано лист стосовно необхідності впорядкування обліку юридичної особи, в якому вказано наступне. Фондом держмайна України до облдержадміністрації надано перелік юридичних осіб державної форми власності і помилково до цього переліку включено структурний підрозділ Запорізької ОО ТСО України. Таким чином, в цьому листі немає жодної згадки про майно Фонду, в тому числі і стосовно будівлі по пр. Леніна, 158Б у м. Запоріжжі. Стосовно пропуску строку позовної давності Фондом державного майна, необхідно зауважити, що в 2005 році розглядалась справа за позовом прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в особі регіонального відділення Фонду державного майна України до ЗОО ТСО, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання недійним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, визнання недійним свідоцтва про право власності та про визнання права державної власності на об'єкт нерухомості. В постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року у справі № 17/161 на арк. 4 вказано: «... крім того, прокурором були заявлені позовні вимоги (в подальшому підтримані регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області - позивачем у справі) про визнання права державної власності на будівлю по пр. Леніна, 158Б. Таким чином, Фондом держмайна також пропущений строк позовної давності. На підставі вищевикладеного, другий відповідач просить суд у позові заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Запорізької міської ради, Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, третя особа: Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю «Запорізький центр льотної підготовки ім.. Маршала авіації О.І. Покришкіна», про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити в повному обсязі.}

^{Другий відповідач надав суду ще один відзив на позовну заяву, де вказав наступне: відповідно до ст.4 Земельного кодексу України у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність, суб'єктами права державної власності на землю виступають обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Відповідно до ст.10 цього кодексу до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрацій права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 10) організація землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції. Згідно з частиною 3 статті 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. Відповідно до ст.19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» № 533-ХІІ від 07.12.1990р. ради народних депутатів правомочні розглядати питання, віднесені законодавством України до їх відання. На пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються питання утворення виконавчого комітету Ради та регулювання земельних відносин відповідно до законодавства. Відповідно до ст.31 Закону виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної Ради, їй підпорядкованим та підзвітним. Виконавчий комітет є юридичною особою. Виконавчий комітет утворюється Радою на строк її повноважень і формується одноосібно головою Ради у складі заступника (заступників) голови, керуючого справами (секретаря) і членів виконавчого комітету. У складі виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради за її рішенням може бути перший заступник голови виконавчого комітету. Відповідно до ст.49 Закону виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету приймаються більшістю від загального складу виконавчого комітету. Розпорядження виконавчого комітету видаються від його імені головою виконавчого комітету. Акти виконавчого комітету та його органів, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо не встановлено іншого строку введення цих актів у дію, доводяться до виконавців і є обов'язковими для виконання. Таким чином, відповідно до діючого на той час законодавства, у виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів були повноваження на розпорядження землями в межах міста. 2. Згідно положень ст. 19 Земельного кодексу України 1990р. надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Відповідно до положень ст.20 цього кодексу право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів (ст.21 ЗК УРСР в редакції 1990 року). Згідно ст. 22 ЗК УРСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу (1990 року) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвячується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу. Долучені до матеріалів справи документи свідчать, що відповідачу-2 відповідно до законодавства була виділена земельна ділянка, яка посвідчена Державним актом. 3. Відповідно до постанови Верховної ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл, земель у встановленому законом порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад народних депутатів. Передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України. ( Пункт 5 в редакції Закону № 3180-12 від 05.05.93 р.). У той же час рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 261/1 від 29 червня 1991 року "Про порядок інвентаризації земель м. Запоріжжя" було затверджено порядок, яким чином буде проводитись інвентаризація земель, розділом 1 якого регламентовано порядок інвентаризації міських земель всіх категорій з метою забезпечення правової основи для видачі державних актів на право власності, право використання земельних ділянок або укладення договорів на тимчасове користування земельними ділянками (в том числі на умовах оренди). Зазначені приписи повністю узгоджуються із вимогами "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993р. за № 28 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31. 4. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Рішення органу місцевого самоврядування стосовно виділення земельної ділянки та про оформлення права власності на будівлю у межах їх оскарження фактично вичерпали свою дію у зв'язку зі спливом строку або у зв'язку з їх фактичною реалізацією.}

Третій відповідач надав суду заяву, де вказав наступне: відповідачі - Запорізька міська рада та виконавчий комітет Запорізької міської ради вважають, що згідно з Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998р. № 121, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам здійснюється на підставі акта про прийняття об'єкта в експлуатацію, а також при представленні договору про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта перийняття-передачі цього об'єкта дольовику. В зв'язку з тим, що крім акту про прийняття в експлуатацію спірного об'єкта нерухомого майна, інших документів не додано до рішення виконавчого комітету ЗМР від 14.12.2000р. № 461/8, то і фінансування будівництва спірного об'єкта здійснювалось за рахунок Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР. На підставі вказаного перший та третій відповідачі просять в позові відмовити.

Третя особа наддала суду письмові пояснення №2-1/58 від 26.05.2015р., де вказала наступне: Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. маршала авіації О.І. Покришкіна є правонаступником Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР. За час свого існування підприємство кілька разів змінювало назву: 1) з 60-х років до 1988 року підприємство мало назву Запорізький навчальний авіаційний центр ДТСААФ СРСР (ЗНАЦ); 2) з 1988 до 1993 року підприємство змінювало назву двічі - вперше на Вовчанське авіаційне училище льотчиків ДТСААФ СРСР; 3) вдруге на Запорізьке авіаційне училище льотчиків ДТСААФ СРСР; 4) з 1993 року по теперішній час підприємство має назву Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. маршала авіації О.І. Покришкіна. Усе майно, що закріплене за підприємством на праві повного господарського відання є державною власністю, та було передано як правонаступнику від попередніх підприємств в момент реорганізації. Значна частина майна була надана попереднім підприємствам від ДТСААФ СРСР. Майже всі документи, які підтверджують факти, викладені в цьому листі-пояснені були передані на зберігання до відповідних галузевих архівів, або зберігаються в уповноваженому органі управління. Тому надати зараз такі документи суду немає можливості, оскільки на їх отримання знадобиться значний час - до тридцяти календарних днів.

ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» надало суду письмові пояснення, де вказало наступне: з метою реформування системи органів реєстрації прав власності на нерухоме майно та на виконання указу Президента України від 09.12.2010р. № 1085/2010 "Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади" в Україні створено Державну реєстраційну службу (Укрдержреєстр) до повноважень, якої віднесено реалізацію державної політики в сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно. Кабінетом міністрів України прийнята низка нормативно-правових актів щодо побудови системи органів реєстрації речових прав на нерухоме майно зокрема Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 червня 2011р. № 703, Порядок надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2011р. № 703, Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2011р. № 1141. Також, Верховна Рада України 04.07.2012 року ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно". Відповідно з 01.01.2013 року реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому числі реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно здійснюють реєстратори Державної реєстраційної служби (Укрдержреєстру) та нотаріуси як спеціальні суб'єкти. З огляду на вищевказане БТІ не мас доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а так само до Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно позбавлено можливості надавати інформацію про реєстрацію права власності. Крім того, реєстраційні книги ТОВ "ЗМБТІ" було передано до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції на підставі відповідного акту приймання-передачі. За вказаних обставин надати інформацію про зареєстровані права власності на вказане нерухоме майно за даними паперових носіїв не виявляється можливим.

За клопотанням другого відповідача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи двічі відкладався та в судовому засіданні об'являлась перерва.

03.06.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення суду.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідачів, третьої особи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

В позовній заяві прокурор вказує, що прокуратурою області опрацьовано матеріали перевірки Управління Служби безпеки України в Запорізькій області щодо необґрунтованого вилучення з державної власності нежитлової будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі та передачі її відповідачу, який не визнає права власності держави в особі Фонду державного майна України на вищевказане майно.

Підставою для вилучення майна стало рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України», яким вирішено оформити право власності на будівлю /літ.А-8/ по пр. Леніна, 158-Б, загальною площею за внутрішніми замірами 4337, 06 кв. м. за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України та доручено орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтво на право власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів. пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним с невідповідність кого вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу - влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України" було вирішено оформити право власності за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на будівлю (літ. А-8) по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, загальною площею за внутрішніми замірами 4337,06 кв. м. та доручено Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України провести реєстрацію будівлі в ОП "Запорізьке міжміське БТІ", а ОП "Запорізьке міжміське БТІ" оформити свідоцтво на право власності на вказану будівлю (а. с. 21).

На підставі вказаного рішення, 25.01.2001р. Запорізькою міською радою було надано Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України свідоцтво про право власності на по пр. Леніна. 158-Б у м. Запоріжжі, за № 173.

25.01.2001р. ОП "Запорізьке міжміське БТІ" було здійснено Реєстраційний напис на правовстановлюючому документі за реєстровим №31 та записаний в реєстрову книгу за №1.

Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» суперечить вимогам законодавства України та його слід визнати недійсним з наступних підстав:

Рішенням Запорізької міської ради від 01.06.1967р. № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру» Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжі для будівництва учбового корпусу (а. с. 60-61, т.1).

На даний час на вказаній земельні ділянці за адресою пр. Леніна 158-Б у м. Запоріжжі розташована восьмиповерхова будівля, яка введена в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977р. (а. с. 62-65, т.1). Вартість будівлі станом на 31.12.2014р. складає 27 767 948 грн., що підтверджується висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Перевай В.С. (а. с. 110, т.3).

Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990р. (протокол № 8) визначено, що будівництво здійснено за рахунок коштів оборонного товариства (а. с. 67, т.1).

Зазначена будівля з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977р.) передана у власність Запорізькому авіаційному училищу льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується висновком Запорізького міжміського БТІ від 17.05.1993р. (а. с. 66, т.1).

Таким чином, власником будівлі, розташованої за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.

На підставі наказу центрального комітету ДТСААФ СРСР від 04.12.1990р. № 353 «Про передачу будівлі у м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ» та акту від 27.12.1990р. зазначена будівля передана па баланс Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР (а. с. 68, т.1).

У той же час, перереєстрація права власності на об'єкт нерухомості від Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР до Запорізького обласного комітету ДТСААФ УРСР не проводилась.

За даними ОП ЗМБТІ згідно з реєстраційним посвідченням на будівлю від 17.05.1993р. будинок по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року був зареєстрований за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967р. № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку.

Таким чином, власником зазначеного будинку з часу введення в експлуатацію до січня 2001 року був ДТСААФ СРСР (добровільна громадсько-державна організація трудящих СРСР, метою якої було сприяння зміцненню обороноздатності країни та підготовки трудящих до захисту соціалістичної Вітчизни) в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР.

З часу створення Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР вказана установа жодного разу не перебувала в управлінні ДТСААФ УРСР.

Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України та інші відповідачі не надали суду документів, згідно яких Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України може бути власником майна колишнього СРСР, та не надали суду документів, підтверджуючих, що будівництво спірного об'єкту було здійснено за рахунок коштів другого відповідача.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. № 506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Указом Президії Верховної Ради України № 1452-ХІІ від 30.08.1991р. «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визначаються недійсними.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, Кабінету Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Дія ст.2 була зупинена у частині повноважень ФДМУ, крім його повноважень як орендодавця, згідно з Декретом №8-92 від 15.12.1992р.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29 листопада 1990 року.

В ст. 4 вказаного Закону вказано: "встановити, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними".

Таким чином, спірне майно являється державною власністю України і всі рішення прийняті без узгодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними.

Верховна Рада України постановою від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.

Рішення громадських організацій і посадових осіб, а також договори чи інші угоди щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991р. «Про оголошення незалежності України», прийняті чи здійснені без узгодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними.

Аналогічні вимоги закріпленні у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Враховуючи викладене, саме Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.

У той же час, в порушення вищевказаних вимог право власності на вказану будівлю на даний час зареєстровано за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України.

При цьому, документи, підтверджуючі погодження з Фоном державного майна України питання про оформлення права власності за Запорізьким обласним комітетом Товариства сприяння обороні України, не надавались.

Відповідно до статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України; 10.10.1991р., Товариство сприяння обороні України є правонаступником ДТСААФ УРСР. Тобто йому переходить усе майно, права та обов'язки ДТСААФ УРСР як власника.

Зі змісту наведених положень вбачається, що правонаступництво стосується саме майна ДТСААФ УРСР, а не ДТСААФ СРСР, розташованого на території України.

Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000р. вийшов за межі наданих йому законом повноважень, не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, безпідставно позбавив Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним вказане нерухоме майно. При цьому Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України не була правонаступником ані Запорізького учбового авіаційного центру, ані ДТСААФ СРСР.

Внаслідок чого, держава в особі Фонду державного майна України, втратила права власності на нежитлову будівлю по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі площею 4359,86 кв. м. загальною вартістю 27 767 948 грн.

Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації Верховної Ради України своїм листом від 22.03.2005р. № 06-24/15-217 визначила, що Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2266 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» стосуються лише тих майнових об'єктів, які розташовані на території України та які підпорядковуються центральних виборним органам ДТСААФ СРСР. На території України наявні два таких цілісні майнові комплекси - майно Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР та об'єкт незавершеного будівництва спортивного комплексу у м. Судак АР Крим.

Слід вказати, що спочатку спірна нежитлова будівля була зареєстрована за адресою: пр. Леніна, 158-А в м. Запоріжжі, про що вказано в Акті прийому в експлуатацію державної приймальної комісії та в Висновку про реєстрацію будівлі від 17.05.1993р.

В матеріалах справи є письмові пояснення ТОВ Запорізьке БТІ №2824 від 30.03.2015р. в яких ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" повідомляє, що вивченням матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна №158а, встановлено: До первинної технічної інвентаризації, проведеної 19.01.1966р., житловий будинок був представлений - з поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна №158а. Згідно витягу із акту державного приймання в експлуатацію будівлі, затвердженого постановою виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих № 550 від 31.12.1965р., житловий будинок був прийнятий в експлуатацію з поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна № 158а.В подальшому, набуття права власності на об'єкт нерухомості в цілому та його складові частини - житлові та нежитлові приміщення, відбувалося за поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна № 158а. Вивченням матеріалів інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю літ.А-8, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна № 158б, встановлено: Згідно витягу із акту державного приймання в експлуатацію будівлі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради народних депутатів № 473 від 30.12.1977р., будівля учбового корпусу ДОСААФ була прийнята в експлуатацію з поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна № 158а. Як вбачається із інвентаризаційної справи нежитлова будівля літ.А-8 (раніше будівля ДОСААФ) до первинної технічної інвентаризації, проведеної 16.02.1978р., була представлена з поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна № 158а, як зазначено в акті державного приймання в експлуатацію будівлі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради народних депутатів № 473 від 30.12.1977р., але в процесі виконання інвентаризаційних робіт поштова адреса об'єкта нерухомості: м. Запоріжжя, проспект Леніна № 158а була змінена на поштову адресу: м. Запоріжжя, проспект Леніна №158б. Підставами щодо зміни поштової адреси об'єкта нерухомості з проспект Леніна №158а на проспект Леніна №1586 ТОВ Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації не володіє. До поточної технічної інвентаризації, проведеної 10.07.2000р., будівля ОСОУ була надана з поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна №158б. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12,2000р. було оформлено право власності на будівлю літ.А-8, як розташовану за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна №158б. В подальшому реєстрація прав власності та технічна інвентаризація на будівлю літ.А-8 відбувалася за поштовою адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна №158 Б.

Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України не належала до ДТСААФ СРСР. Відповідно до статуту колишнього ДТСААФ СРСР товариство було побудовано за виробничо-територіальним принципом. Республіканські організації ДТСААФ та їх комітети проводили відповідно до статуту ДТСААФ СРСР в межах союзної республіки оборонно-масову роботу, організовували виконання рішень загальносоюзних з'їздів ДТСААФ і постанов ЦК ДТСААФ СРСР. Республіканські організації ДТСААФ були організаціями союзного підпорядкування, які розташовувалися на території відповідної союзної республіки, діяли за єдиним загальним статутом, затвердженим загальносоюзним з'їздом ДТСААФ, та складали організаційну структуру цієї загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР.

Статут ДТСААФ СРСР передбачав, що Центральний комітет ДТСААФ союзної республіки, як і всі інші комітети товариства та створені ним підприємства, установи, організації, мали відокремлене майно, знаходились на самостійному балансі і були юридичними особами, мали право розпоряджатися, реалізовувати та орендувати майно, необхідне для виконання завдань товариства. Майно ДТСААФ СРСР та ДТСААФ УРСР не було їх спільним.

Окрім того, зазначений факт підтверджується висновком науково-правової експертизи від 12.07.2012р. № 126/104-е, який виконаний радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України(а с. 106-109, т.3).

Також, під час розгляду зазначеної справи Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України зазначалось про те, що вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі вже була предметом судового розгляду, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2005 по справі № 17/161.

Вивченням матеріалів зазначеної справи встановлено, що в позовній заяві помилково вказано об'єкт нерухомості по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, що прямо вказано у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. по справі № 17/161. До того ж позов по вказаній справі був заявлений не в інтересах Фонду державного майна України, а в інтересах регіонального відділення ФДМУ.

Тобто вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі не була предметом судового розгляду.

Другий відповідач надав суду рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №165/12 від 27.04.1995р., та вказує, що цім рішенням було визнано таким що втратило чинність рішення Запорізького міськвиконкому від 01.06.1967р. № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру».

Згідно ст. 30 Земельного кодексу, в редакція яка діяла на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №165/12 від 27.04.1995р., при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам , установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Саме з цих підстав і було прийнято рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №165/12 від 27.04.1995р.

Але, діючий станом на 27.04.1995р. Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування " не надавав права Виконавчим комітетам скасовувати або визнавати втративши чинність рішень, прийнятих Виконавчим комітетам .

Відповідно до п. 12 ст. 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" рішення Виконавчого комітету право скасовувати рішення виконавчого комітету мала лише Ради народних депутатів. Право визнавати рішень виконавчого комітету таким, що втратило чинність не було надано ні виконавчому комітету, ні Ради народних депутатів.

За таких підстав, Виконавчий комітет Запорізької міської ради не мав права визнавати втративши чинність рішення Запорізького міськвиконкому від 01.06.1967р. № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру».

Статтею 20 ГК України визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються і іншими способами, передбаченими законом.

Оскільки при прийнятті рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р були порушені вимоги вищевикладених законодавчих норм, це рішення слід визнати судом недійсним з моменту його прийняття.

Оскільки рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000р. визнано судом недійсним, недійсним вважається і свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою.

Але, при цьому слід вказати, що свідоцтво про право власності не являється правовстановлюючим документом, а тому не може виступати предметом спору.

Така ж позиція викладена в п. 9 Інформаційного листа ВАСУ № 01-8/98 від 31.01.2001р., в якому зазначено наступне: "Вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5. Самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними документами, хоча й можуть змінюватися арбітражними судами у вирішенні спорів відповідно до вимог розділу V АПК в сукупності з іншими доказами у справі. Зазначені свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Посилання прокурора на п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» безпідставно, оскільки, по - перше, у вказаної постанові річ йде про земельні відносини; по - друге, в п. 2.3 вказаної постанови йдеться про акти на право власності чи постійного користування землею, а не про свідоцтва права власності на будівлю. Акти на право власності чи постійного користування землею являються правовстановлювальними документами, а свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна, не являються правовстановлювальними документами, в даному випадку правовстановлювальним документом являється рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

За таких підстав, провадження по справі, в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою, слід припинити, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цієї частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник манна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На даний час право власності держави України на спірний об'єкт не визнається відповідачами, в тому числі Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. За таких обставин наявні підстави для визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ.А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. по пр. Леніна, 185-Б у м. Запоріжжі.

Крім того, ч. 1 ст. 387 ЦК України визначено, що власник мас право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У зв'язку з тим, що другий відповідач необґрунтовано використовує спірне нерухоме майно, слід витребувати його у другого відповідача у власність держави в особі Фонду державного майна України, оскільки ця вимога є похідною.

Перший відповідач - Виконавчий комітет Запорізької міської ради просить застосувати строк позовної давності, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, та відмовити прокурору у задоволені позову відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Окрім того, ст. 268 ЦК України передбачені випадки, па які позовна давність не поширюється. Зокрема, до 15.01.2012р. позовна давність не поширювалась на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 р. № 4176-VI (який набрав чинності 15.01.2012р.) пункт 4 частини і статті 268 ЦК України виключено, чим поширено загальні правила про позовну давність на зазначену категорію вимог.

Згідно з пунктом 5 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з відповідним позовом особа має право звернутися протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

З наведеного слідує, що право на звернення до суду з вимогою про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду, існує до 15.01.2015р.

В п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

За таких підстав, відповідачі безпідставно вказують на те, що прокурору було раніше відомо про існування спірного рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради та про існування свідоцтва про право власності.

Відповідачі також безпідставно вказують на те, що Фонду державного майна України ще в 2005р. було відомо про існування спірного рішення та спірного свідоцтва про право власності при розгляді справи № 17/161, оскільки позов по вказаній справі був заявлений не в інтересах Фонду державного майна України, а в інтересах регіонального відділення ФДМУ.

Позивач - Фонд державного майна України в письмовому поясненні №10-25-8658 від 08.05.2015р. (а. с. 26, т.4) зазначив, що про прийняте виконавчим комітетом Запорізької міської ради спірного рішення та про видачу свідоцтва про право власності Фонду стало відомо з позовної заяви заступника прокурора Запорізької області, яка надійшла до Фонду 19.04.2015р.

Таким чином, строк позовної давності на звернення до суду не був пропущений.

Враховуючі все вищевикладене, вимоги прокурора в частині: визнання недійсним, з моменту прийняття, та скасуванні рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року, визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), витребування з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України об'єкту нерухомості (нежитлової будівлі), обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідачів не приймаються судом по вказаним вище підставам.

Відповідно до п. 2.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р. судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно п. 2.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

За таких підстав, судовий збір покладається на першого та другого відповідачів пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Крім цього, з першого та другого відповідачів підлягає стягненню судовий збір за подачу прокурором заяви про забезпечення позову та задоволення його ухвалою суду від 07.04.2015р., в сумі 1 827 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, п. 1 ч.1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним, з моменту прийняття, та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України".

Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601) право власності на об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м. та вартістю 27 767 948 грн., яке знаходиться за адресою: по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі.

Витребувати з чужого незаконного володіння Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (пр. Леніна, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) об'єкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м., вартістю 27 767 948 грн. по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі у власність держави в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601). Надати наказ.

Припинити провадження по справі, в частині визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою.

Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Леніна, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 73 689 грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 913 грн. 50 коп. Надати наказ.

Стягнути з Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (пр. Леніна, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 73 689 грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 913 грн. 50 коп. Надати наказ.

Повне рішення складено : 04.06.2015р.

Суддя Л.С. Місюра