Справа № 530/527/15-ц

Номер провадження 2/530/305/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Кравченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ "К.С-Інвест" треті особи: відділення виконавчої дирекції в м.Прилуки Чернігівської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Територіальне управління Держгірпромнагляду України в Чернігівській області про визнання незаконними актів проведеня службового розслудвання щодо нещасного випадку та зобов"язання провести повторне службове розслідування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ОСОБА_1, звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до ТОВ "К.С-Інвест" треті особи: відділення виконавчої дирекції в м.Прилуки Чернігівської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Територіальне управління Держгірпромнагляду України в Чернігівській області про визнання незаконними актів проведеня службового розслудвання щодо нещасного випадку та зобов"язання провести повторне службове розслідування.

В судовому засіданні позивач та представник позивача, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, ТОВ "К.С-Інвест" позов не визнав, просить суд відмовити по позовних вимогах.

Представник третіх осіб: відділення виконавчої дирекції в м.Прилуки Чернігівської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Територіальне управління Держгірпромнагляду України в Чернігівській області в судове засідання не з'явилися, але від них надійшло клопотання в якому, просять суд розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши позивача та представника позивача, які підтримали позовні вимоги, представника відповідача, який не визнав позовні вимоги суд вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В березні місяці 2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Мотивуючи свої вимоги позивач вказав, що 20.02.2013р. він виконуючи трудові обов'язки та діючи в інтересах підприємства, повертався з головного офісу ТОВ «К.С-Інвест», який розташований в смт. Ладан, Прилуцького району, Чернігівської області, близько 18.30 год., керуючи закріпленим за ним автомобілем НОМЕР_1, на автостраді Київ-Полтава за 3 км. до м. Хорол, внаслідок заносу на слизькій трасі вчинив зіткнення з автобусом «Еталон». В результаті даної ДТП, ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження: перелом грудини, відкритий перелом кісток носу, забій головного мозку тяжкого ступеню, закрита черепно-мозкова травма, перелом ключиці, перелом лівого стегна, шийки стегна, переломи кінцівок і в непритомному стані потрапив в лікарню, де перебував на лікуванні до 23.09.2013р., а потім з 28.10.2013р. і до 23.09.2013р..

На думку позивача, ТОВ «К.С.-Інвест», в порушення Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМ України від 30 листопада 2011 р. N 1232 (надалі Порядок), не забачило в установленому порядку, строки та складі проведення повного та всебічного розслідування вказаного нещасного випадку та безпідставно заперечує факт перебування ОСОБА_1 у службових справах 20.02.2013р. в смт. Ладан. А, після неодноразового вжиття заходів примусу Територіальним управлінням Держгірпромнагляду України в Чернігівській області до ТОВ «К.С-Інвест», останнім, не зважаючи на вимоги даного контролюючого органу, було складено, як зазначає позивач, необґрунтований акт від 20.11.2014р. проведення розслідування нещасного випадку, що стався 20.02.2013р. о 18.30 у ТОВ «К.С-Інвест», яким встановлено, що вказана пригода з ОСОБА_1 не пов'язана з виробництвом.

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 вказав, що приписом територіального управління Держгірпромнагляду в Чернігівській області за формою Н-9 від 17.12.2014р. керівництво ТОВ «К.С-Інвест» зобов'язано провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, який стався з ним 20.02.2013 р., визнати його таким, що пов'язаний з виробництвом, скласти акт за формою Н-5 та затвердити акт за формою Н-1. Однак, ТОВ «К.С-Інвест» не виконало вимоги Держгірпомнагляду, і відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р., до відповідача не можливо вжити заходи примусу щодо усунення порушень законодавства про охорону праці та не можливо притягнути винних до відповідальності.

Позивач зазначив, що згідно ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту Конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

На думку позивача, він не може реалізувати свої соціальні гарантії встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 13 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. (надалі Закон №1105-15), і ним використані всі можливі заходи досудового врегулювання спору, а тому вимушений був звернутися до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував і просив в його задоволенні відмовити, оскільки ОСОБА_1 20.02.2013р. прибув у смт. Ладан до головного офісу ТОВ «К.С.-Інвест» самовільно, попри заперечення головного бухгалтера підприємства. У зв'язку з цим, на думку відповідача, названий нещасний випадок (ДТП) не пов'язаний з виробництвом.

Третя особа - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області подала заперечення в якому просила в задоволенні позову відмовити, оскільки згідно п. 14 Порядку, тільки комісія по розслідуванні нещасного випадку може визначити чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом.

Судом встановлено, що з 01.09.2006р. по 27.01.2014р. позивач, ОСОБА_1 працював у відповідача ТОВ «К.С-Інвест» на різних посадах, звільнений у зв'язку зі скороченням штату.

Наказом №18-к від 07.06.2011р. він призначений на посаду начальника відділу соціального розвитку, а з 01.05.2012 р. ОСОБА_1 переведений на посаду директора регіонального відділення Полтава-Харків-Дніпропетровськ відповідно до наказу №13-р від 27.04.20152р..

Згідно наказу №39 від 09.11.2012р. ТОВ «К.С-Інвест», ОСОБА_1 передано в експлуатацію та на повну матеріальну відповідальність за збереження автомобіль ВАЗ - 21043 з реєстраційним номером НОМЕР_4 і укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Звільнений ОСОБА_1 з 27.01.2014р., у зв'язку зі скороченням штату, на підставі наказу №30К від 25.11.2013р.

20.02.2013р. повертаючись з відрядження з головного офісу ТОВ «К.С-Інвест» з смт. Ладан, Прилуцького району, Чернігівської області, близько 18.30 год., ОСОБА_1 керуючи закріпленим за ним автомобілем ВАЗ 21043, рухаючись по автостраді Київ-Полтава за 3 км. до м. Хорол, внаслідок заносу на слизькій трасі на зустрічну смугу, не справився з керуванням і вчинив зіткнення з автобусом «Еталон». Внаслідок даної ДТП, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження: перелом грудини, відкритий перелом кісток носу, забій головного мозку тяжкого ступеню, закрита черепно-мозкова травма, перелом ключиці, перелом лівого стегна, шийки стегна, переломи кінцівок і в непритомному стані потрапив в лікарню, де перебував на лікуванні до 23.09.2013р., а потім з 28.10.2013р. і до 23.09.2013р. Також, 23.09.2013р. ОСОБА_1 встановлено інвалідність 3 групи.

Наступного дня до Хорольского РВ УМВС України в Полтавській області, прибули генеральний директор ТОВ «К.С-Інвест» ОСОБА_2, виконавчий директор ОСОБА_3 і головний бухгалтер ОСОБА_4, які отримали під розписку від слідчого портфель ОСОБА_1 з документами. Отже, відповідачу було відомо про нещасний випадок з позивачем, але підприємством не було забезпечено розслідування цього випадку, відповідно до ст. 171 КЗпП України та п.п.7, 10, 11, 14, 23 Порядку.

Відповідно до ст. 171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого КМ України.

Згідно ст. 6 Закону № 1105-XIV, ОСОБА_1 являється застрахованою особою. А, відповідно до ст.13 Закону 1105-XIV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Отже, для реалізації конституційного права встановленого ст. 46 Конституції України щодо соціальних (страхових) виплат і гарантій на випадок втрати працездатності (нещасного випадку), яке для працівників підприємств реалізується через Закон 1105-XIV, потрібен акт розслідування нещасного випадку, встановленої форми.

Відповідно до ст. 14 № 1105-XIV, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Згідно п.7 Порядку, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, … які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше ...

Відповідно до п.п.9, 10 Порядку, лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1:

1) підприємству, де працює потерпілий;

2) робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно;

3) територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку;

4) закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий, або такому закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний:

1) протягом однієї години передати з використанням засобів зв'язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2:

Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);

керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;

закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння));

2) протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

Роботодавець зобов'язаний створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв'язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям), компенсувати витрати, пов'язані з її діяльністю, а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.

Згідно п.11 Порядку, до складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.

Відповідно до п.п. 14 Порядку, комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:

обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження;

скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з додатком 5.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід'ємну частину.

У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Згідно п. 23 Порядку, нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).

Таким чином, в порушення зазначених правових норм, 21.02.2013р. ТОВ «К.С-Інвест» довідавшись про вказаний нещасний випадком, в установлені строки, не повідомило уповноважені органи і не забезпечило роботу комісії з відповідних представників по розслідуванню нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1.

30.04.2013р. ОСОБА_1 особисто звернувся до ТОВ «К.С-Інвест» із заявою провести розслідування названого нещасного випадку. У відповідь на його заяву ТОВ «К.С-Інвест» направило листа, в якому вказало, що в зв'язку зі знаходженням на лікарняному директора ОСОБА_2 в республіці Білорусь, службове розслідування буде проводитися після його виходу на роботу. І лише 02.08.2013р. (більш ніж через 2 місяця) ТОВ «К.С-Інвест» все ж таки було проведено внутрішнє службове розслідування вищевказаного ДТП та складено акт, який підписаний працівниками підприємства. Згідно даного акту, ДТП від 20.02.2013р. не відноситься до нещасного випадку на виробництві, оскільки в цей день, ОСОБА_1 самовільно, без згоди керівництва приїхав до головного офісу ТОВ «К.С-Інвест».

Проте, відповідно до абзацу 5 п. 14 Порядку, лише створена за даним нормативно-правовим актом комісія по розслідуванню нещасних випадків уповноважена визнавати нещасний випадок таким, що не пов'язаний з виробництвом, і про це складається акт за формою Н-5.

Таким чином, акт внутрішнього службового розслідування ДТП, що затверджений директором ТОВ «К.С.Інвест» за змістом і за формою не відповідає вимогам Порядку щодо проведення службового розслідування, підписаний та складений не уповноваженими особами, а тому є незаконним. Дана обставина також встановлена рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27.08.2014р. в справі №530/948/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «К.С.-Інвест».

Отже, в результаті не створення уповноваженої комісії в установлений строк та незабезпечення її роботи щодо розслідування нещасного випадку (вказаної ДТП), не було забезпечено складання у визначеному порядку акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 (чи акт ф. Н-5), який є виключною підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат, відповідно до ст. 13 Закону № 1105-XIV.

Враховуючи зазначене, в травні 2014р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ТОВ «К.С-Інвест» в якому просив встановити, що зазначена ДТП, являється нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом.

07.07.2014р. рішенням Зіньківського районного суду зазначений позов було задоволено.

27.08.2014р. рішенням апеляційного суду Полтавської області назване рішення суду І інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Підставою відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказує на те, що позивач не використав всі досудові способи врегулювання спору, а саме встановлені п.54 Порядку. Тобто, не звернувся до органу Держгірпромнагляду з відповідною скаргою щодо незабезпечення належного розслідування нещасного випадку. При цьому, в мотивувальній частині свого рішення, апеляційний суд погодився з висновком суду І інстанції, що ДТП сталася під час повернення ОСОБА_1 з головного офісу ТОВ «К.С.-Інвест» в смт.Ладан. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням доказуванню не підлягають.

03.09.2014р. ОСОБА_1 скористувався правом оскарження встановленим п.54 Порядку і звернувся до Територіального управління Держгірпромнагляду в Чернігівській області (за місцем знаходження відповідача) зі скаргою на дії ТОВ «К.С-Інвест» щодо неналежного забезпечення проведення службового розслідування.

Приписом територіального управління Держгірпромнагляду в Чернігівській області за формою Н-9 від 24.09.2014р. керівництво ТОВ «К.С-Інвест» зобов'язано провести повторне розслідування.

На виконання вказаного припису, наказом від 29.09.2014р. №8-ЧР, зі змінами від 06.10.2014р. №10-ЧР ТОВ «К.С-Інвест» утворено комісію зі складу працівників підприємства та представника ВВД ФССНВ у м. Чернігові.

20.11.2014р. зазначена комісія склала акт форми Н-5 про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 20.02.2013р. в ТОВ «К.С-Інвест», за яким встановила, що даний нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.

Не погодившись з зазначеним актом, 01.12.2014р. позивач оскаржив його висновок до Територіального управління Держгірпромнагляду в Чернігівський області.

Приписом територіального управління Держгірпромнагляду в Чернігівській області за формою Н-9 від 17.12.2014р. керівництво ТОВ «К.С-Інвест» зобов'язано провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 20.02.2013р., визнати його таким, що пов'язаний з виробництвом, скласти акт за формою Н-5 та затвердити акт за формою Н-1. Даний припис отримано ТОВ «К.С-Інвест» 23.12.2014р. Приписом встановлено, що протягом п'яти днів роботодавець зобов'язаний проінформувати держгірпомнагляд про вжиті заходи.

30.12.2014р. ТОВ «К.С-Інвест» 23.12.2014р. надано відповідь на вказаний припис у формі заперечення, в якому директор ОСОБА_3 відмовився виконувати припис, оскільки він буде оскаржений в судовому порядку. До суду не надано жодного доказу щодо оскарження відповідачем названого припису.

Відповідно до п.35 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМ України від 30 листопада 2011 р. N 1232, роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про вжиття зазначених у приписі заходів, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці. Про виконання заходів роботодавець письмово повідомляє орган Держгірпромнагляду в установлений ним строк. Згідно абзацу 2 п. 34 Порядку, Рішення посадової особи органу Держгірпромнагляду може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, припис Держгірпромнагляду являється чинним і підлягає виконанню в строки встановлені п. 35 Порядку.

12.02.2015р. ОСОБА_1 потворно звернувся до Територіального органу Держгірпромнагляду в Чернігівській області з вимогою вжити заходи адміністративного примусу у вигляді адміністративних санкцій, відповідно до ст. 43 Закону України «Про охорону праці» (штраф в розмірі п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю) та притягнути директора даного товариства до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП.

27.02.2015р. за вих..№03/03к-02 Територіальне управління Держгірпромнагляду в Чернігівській області повідомило позивача, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р., накладено заборону на проведення перевірок підприємств. У зв'язку з цим, до ТОВ «К.С-Інвест» не можливо вжити заходи примусу щодо усунення порушень законодавства про охорону праці та не можливо їх притягнути за це до відповідальності. При цьому, Територіальне управління вказало, що матеріали даної перевірки передано до прокуратури Чернігівської області.

Листом від 12.03.2015р. року прокуратура Чернігівської області відмовила в проведенні перевірки та порадила звернутися до суду.

Заперечення представником відповідача факту перебування ОСОБА_1 у службових справах в смт. Ладан 20.02.2013р. в головному офісі ТОВ «К.С.-Інвест» спростовується наступними доказами. Так, згідно довідок пенсійного фонду України за лютий 2013р. ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за всі дні, в т.ч. 20.02.2013р. зараховано як повний робочий день, що свідчить про визнання ТОВ «К.С-Інвест» правомірним перебування позивача цього числа в головному офісі в смт. Ладан. Дані пенсійного фонду формуються на підставі звітних документів ТОВ «К.С.-Інвест», які підписуються головним бухгалтером та директором і є офіційними документами, за внесення завідомо неправдивих відомостей до яких, передбачена кримінальна відповідальність.

Більше того, відповідачем не заперечується факт приїзду 20.02.2013р. начальника соціального розвитку Полтавського представництва ОСОБА_1 до голого офісу ТОВ «К.С.-Інвест» в смт. Ладан, згідно подорожнього листа №372648 виданого на період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, що зазначена поїздка ОСОБА_1 була самовільною, оскільки відстань від смт. Ладан до м. Полтави складає 230 км., а відповідач не зміг пояснити чому працівник вирішив з власної ініціативи відбути до головного офісу підприємства, подолавши відстань (в обидві сторони) 460 км. на службовому автомобілі, не був за це притягнутий до дисциплінарної відповідальності і цей день був зарахований позивачу - як повний трудовий.

Також, судом встановлено, що перед виїздом до смт. Ладан, 19.02.2013р. здійснено технічне обслуговування та ремонт службового автомобіля НОМЕР_2 на СТО ФОП ОСОБА_6, за що відповідачем проведено розрахунок. А, 11 та 15 лютого 2013р. на карту ПАТ КБ «ПриватБанк» «Авіас» №1001309200165456, що належить ТОВ «К.С-Інвест» і знаходилась в розпорядженні начальника соціального розвитку Полтавського представництва, відповідачем було перераховано 50 літрів пального і саме це пальне було використано ОСОБА_1 під час відрядження в смт. Ладан.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що він був викликаний особисто директором ТОВ «К.С-Інвест» ОСОБА_2 в смт.Ладан до головного офісу підприємства для обговорення питання щодо розширення території ринку діяльності Полтавського представництва, керівником якого являвся ОСОБА_1, ще на Харківську і Дніпропетровську область, що узгоджується з наказом підприємства №13-Р від 27.04.2012р. та розділом 4 Посадової інструкції та п. 2 розділу 3 Положення про представництво.

В свою чергу, представник відповідача надав копію пояснення головного бухгалтера ТОВ «К.С-Інвест» ОСОБА_4, в якій остання вказує, що вона особисто забороняла начальнику соціального розвитку Полтавського представництва ОСОБА_1 приїздити в головний офіс підприємства 20.02.2013р. Однак, дане пояснення суд вважає недопустими доказом, оскільки ОСОБА_4 не була допитана як свідок, не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і за відмову від дачі показань. Крім того, головний бухгалтер ТОВ «К.С-Інвест» не являється керівником по відношенню до начальника соціального розвитку Полтавського представництва.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що начальник соціального розвитку Полтавського представництва ТОВ «К.С-Інвест» ОСОБА_1, який з 01.05.2012р. також виконував обов'язки директора регіонального відділення Полтава-Харків Дніпропетровськ, 20.02.2013р. прибув в смт. Ладан для вирішення службових питань в інтересах підприємства в головний офіс товариства, і під час повернення до Полтавського представництва потрапив в ДТП на службовому автомобілі.

Відповідно до повідомлення територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області вказано, що на підприємстві ТОВ «К.С-Інвест» не було забезпечено достовірного обліку робочого часу працівників, чим порушено ч.2 ст. 30 Закону України « Про оплату праці».

Згідно п. 15 Порядку, обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є:

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні;

5) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору.

7) виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема …, будь-які дії за дорученням роботодавця;

10) перебування потерпілого у транспортному засобі…, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків ….;

11) прямування потерпілого до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

12) прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності.

Пункт 16 Порядку визначає обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом. Обставин, які б дали змогу, відповідно до даної норми, визнати нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 20.02.2013р. таким, що не пов'язаний з виробництвом, відсутні.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що вищезазначена ДТП (нещасний випадок) сталася 20.02.2013р. за обставин, які відповідно до п. 15 Порядку, визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, оскільки позивач повертався з головного офісу ТОВ «К.С-Інвест» до Полтавського представництва на транспортному засобові, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору. Дана обставина також встановлена рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27.08.2014р. в справі №530/948/14-ц.

Оскільки, ОСОБА_1 в позасудовому порядку не може реалізувати свої соціальні гарантії встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 13 Закону України № 1105-XIV, і ним використані всі можливі заходи досудового врегулювання спору, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вбачає порушення суб'єктивного права, що є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

А тому, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На основі вищевикладеного, суд з позицією відповідача, не згідний, а тому до його позиції про не визнання позовних вимог підходить критично.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "К.С-Інвест" треті особи: відділення виконавчої дирекції в м.Прилуки Чернігівської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Територіальне управління Держгірпромнагляду України в Чернігівській області про визнання незаконними актів проведеня службового розслудвання щодо нещасного випадку та зобов"язання провести повторне службове розслідування - задоволити частково.

Визнати незаконним (недійсним) та скасувати акт внутрішнього службового розслідування від 02.08.2013р. ТОВ «К.С-Інвест», яким встановлено, що ДТП, яка сталася з начальником відділу соціального розвитку Полтавського представництва ОСОБА_1 20.02.2013р. не відноситься до нещасного випадку на виробництві.

Визнати незаконним (недійсним) та скасувати акт від 20.11.2014р. проведення розслідування нещасного випадку, що стався 20.02.2013р. о 18.30 у ТОВ «К.С-Інвест», яким встановлено, що вказана пригода з ОСОБА_1 не пов'язана з виробництвом.

Встановити, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 20.02.2013р. в районі 229 км. автошляху Київ - Харків Хорольського району, за участю автомобіля НОМЕР_3, що належить ТОВ «К-С-Інвест», під керуванням начальника відділу соціального розвитку Полтавського представництва даного підприємства ОСОБА_1, сталася під час повернення останнього з головного офісу товариства до його територіального підрозділу - Полтавського представництва.

Зобов'язати ТОВ «К.С-Інвест» провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, який стався з начальником відділу соціального розвитку Полтавського представництва ОСОБА_1 20.02.2013р. та скласти (затвердити) відповідні акти.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2015 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко