ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 травня 2015 р. Справа № 802/1100/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Осовського С.В.

представника відповідача: Ясенчука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: житлової комісії військової частини НОМЕР_1

про: визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (далі - ЖК військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в 1993 році під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 (Пустомитівський район, Львівська область) він отримав для постійного проживання квартиру. В 2004 році його було переведено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 (м. Вінниця), де на підставі рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2006 року (протокол №14) був прийнятий на квартирний облік. Проте, 30.03.2015 року рішенням ЖК військової частини НОМЕР_1 (протокол №33) було скасовано вищевказане рішення від 22.02.2006 року (протокол №14) в частині, що стосується зарахування на квартирний облік полковника ОСОБА_1 .

Вважаючи вказане рішення житлової комісії від 30.03.2015 року (протокол №33) протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не будучи забезпеченим житлом для постійного проживання на новому місці служби у м. Вінниці, постановка його на квартирний облік відбувалася відповідно до вимог чинного на той час законодавства, позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали із підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши у письмових поясненнях, що рішення від 30.03.2015 року (протокол №33) прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки, позивач вже був забезпечений житлом від Міністерства оборони України, а тому не потребував поліпшення житлових умов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 з серпня 1979 по листопад 2012 року проходив військову службу у Збройних Силах.

У 1993 році під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 (Пустомитівський район, Львівська область) позивач був забезпечений квартирою для постійного проживання АДРЕСА_1 , площею 27,5 квадратних метрів, виділеною на склад сім`ї з трьох осіб, з дотриманням існуючих норм забезпечення житлом на одну особу.

В 2004 році позивач був переведений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (м. Вінниця) та зарахований на квартирний облік на підставі рішення ЖК військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2006 року (протокол №14), прийнятого за результатами розгляду рапорту позивача №350/124/21/пс від 05.01.2006 року про зарахування його на квартирний облік з сім`єю в складі двох осіб.

В подальшому, за результатами службової перевірки проведеною комісією Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 13.02.2015 № 29ад "Про порушення під час зарахування на квартирний облік полковника ОСОБА_1 житловою комісією військової частини НОМЕР_1 ", встановлено вчинення неправомірних дій службовими особами житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , які не виконали в повному обсязі чинних на час прийняття рішення вимог законодавства України та нормативно - правових актів, які законодавчо регулюють відносини, пов`язані з обліком громадян потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема статей 34,60 Житлового Кодексу Української PCP, пунктів 13, 15 Постанови Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок (зі змінами) від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP", пункту 2 Постановления Винницкого исполкома областного Совета народных депутатов и президиума обласного совета профессиональных союзов от 10.01.1985 №21 "О порядке ведения квартирного учета и распределения жилья", пункту 9 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 № 20 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1995 року за №43/579) та пункту 2 наказу Міністра оборони України від 17.11.1992 № 193 (зі змінами) "О мерах по дальнейшему улучшению работы жилищных комиссий в Вооруженных Силах Украины", та прийняли неправомірне рішення про зарахування полковника ОСОБА_1 на квартирний облік складом сім`ї 3 (три) особи: він, дружина і син.

У зв`язку з чим, 30.03.2015 року на засіданні житлової комісії Командування Повітряних Сил Збройних Сил України було прийняте рішення (протокол №33) про скасування рішення ЖК військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2015 року (протокол №14) в частині, що стосується зарахування на квартирний облік полковника ОСОБА_1 .

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 9 Наказу Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України" визначено, що військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Так, відповідно до статті 60 Житлового кодексу України законодавче регулювання відносин, пов`язаних з постановкою на квартирний облік, здійснюється згідно з Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Український PCP (далі - Правила обліку), затверджених Постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.

Відповідно до пункту 13 Правил обліку на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Перелік підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, наявність яких надає право бути прийнятим на квартирний облік визначені у статті 34 Житлового кодексу та деталізуються у пунктах 13, 14 Правил обліку.

Зокрема, згідно з п. 13 Правил обліку, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до інвалідів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації. (п. 14 Правил обліку).

З матеріалів справи вбачається, що після переведення позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (м. Вінниця) він звернувся до ЖК військової частини НОМЕР_1 з рапортом №350/124/21/пс від 05.01.2006 року про прийняття його на квартирний облік, за результатом розгляду якого ЖК військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення від 22.02.2006 року (протокол№14) про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік (з урахуванням протоколу № 15 від 18.05.2006р.).

Разом з тим, під час прийняття рішення ЖК військової частини НОМЕР_1 (протокол № 14 від 22.02.2006), не було враховано, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (Львівський гарнізон) у 1993 році позивач вже був забезпечений постійним житлом (2-х кімнатна квартира, жилою площею - 27,5 м ) на склад сім`ї три особи.

Враховуючи, що відповідно з Постановою виконкому Львівської обласної ради народних депутатів та президії Львівської обласної ради профспілок від 07.01.1985 №24 "О порядке учета и предоставления жилой площади во Львовской области" мінімальний рівень забезпечення жилою площею для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов становить 5 кв.м. та менше на кожного члена сім`ї, норма середньої забезпеченості жилою площею на одного члена сім`ї становить 8,2 кв.м., зазначене жиле приміщення благоустроєне стосовно до умов даного населеного пункту, відповідає санітарним і технічним вимогам встановленим чинним законодавством України та нормативно-правовими актами.

У зв`язку із тим, що позивач за рахунок Збройних Сил України був забезпечений житлом, тому підстав для визнання його таким, що потребує поліпшення житлових умов не було.

При цьому суд не погоджується із доводами позивача про те, що не забезпеченість його житлом для постійного проживання на новому місці служби у м. Вінниці є безумовною підставою для постановлення його на квартирний облік. У даному випадку слід врахувати, що згідно діючих на той час положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (абз. 3 п. 1 ст. 12) військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються саме службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Більше того, відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції Закону України від 24 червня 2004 року № 1865-ІУ (зі змінами), який набрав чинності з 1 січня 2005 року, жилі приміщення військовослужбовцям та членам їх сімей надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Як вбачається із довідки №1695 від 13.03.2015 року, полковник ОСОБА_1 за час проходження військової служби в Вінницькому гарнізоні в 2006 році був забезпечений від Міністерства оборони України "службовою" однокімнатною квартирою АДРЕСА_2 .

Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_1 відповідно до статті 34 Житлового кодексу, пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Український PCP, затверджених Постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (зі змінами) не потребує поліпшення житлових умов. А враховуючи те, що позивач під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (Львівський гарнізон) вже був забезпечений житлом для постійного проживання від Міністерства оборони України, відсутні підстави для перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 (м. Вінниця).

Згідно з п. 5 ст. 40 ЖК України громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

За таких обставин, рішення ЖК військової частини НОМЕР_1 (протокол №33) щодо скасування рішення (протокол №14) про зарахування позивача на квартирний облік є правомірними та такими, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у суду відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів осіб, які брали участь у справі, оцінивши досліджені у ході судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович