Провадження №22-ц/784/1298/15

Провадження № 22-ц/784/1298/15 Головуючий першої інстанції Закревський В.І. Суддя-доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Свіщук О.В.,

за участю заявника ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2015 року, постановлену по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на неправомірні рішення і дії державного виконавця під час виконання судового рішення та покладення обов'язку вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулися до суду зі скаргою на неправомірні рішення і дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Первомайського МУЮ) Шматкова А.М. під час виконання судового рішення та покладення обов'язку вчинити певні дії щодо повернення описаного майна.

Свої вимоги заявники мотивували тим, що в провадженні державного виконавця ВДВС Первомайського МУЮ Шматкова А.М. знаходилось виконавче провадження з примусового виконання заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2013 року про виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з належними їм на праві особистої власності речами з 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

02 червня 2014 року за вищевказаною адресою, у відсутність заявників та за участю понятих, старшим державним виконавцем Шматковим А.М. здійснювались заходи щодо примусового виконання зазначеного судового рішення, під час яких було описано все належне заявникам майно, яке знаходилось у будинку і складено акт опису та арешту майна від 02 червня 2014 року. Майно було вивезено з будинку і передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6

Разом з тим заявники вважали, що державним виконавцем в процесі виконання рішення суду про виселення на порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» були порушені їх права, як боржників у виконавчому провадженні, оскільки було описано та арештоване все належне їм майно, що суперечить Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами та вони залишились без необхідних речей - без одягу та взуття, без постільних речей, без посуду та необхідних меблів. До того ж, вартість описаного майна суттєво занижена та в акті взагалі нічого не вказано про документи та кошти останніх в розмірі 1 500 грн., які, на думку заявників, також були описані державним виконавцем.

Окрім того вважали, що при виконанні судового рішення про виселення, державний виконавець взагалі не повинен складати акт опису та арешту майна, оскільки такий документ повинен складатися тільки в тому випадку, коли є рішення суду про стягнення з особи коштів з метою забезпечення виконання рішення.

Посилаючись на викладені обставини та на те, що такі дії державного виконавця ВДВС Первомайського МУЮ є незаконними та порушують їх права, заявники просили скаргу задовольнити визнати рішення та дії державного виконавця неправомірними та зобов'язати державного виконавця усунути порушення шляхом повернення належних їм речей.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на дії державного виконавця відмовлено.

В апеляційній скарзі заявники порушують питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою задовольнити їхні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявників є необґрунтованими, а підстави для задоволення скарги не доведеними, тому скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками міськрайонного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі прав заявників, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Порядок виконання рішення про виселення боржників, передбачений у ст.78 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено, що у разі невиконання боржником рішення про виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

Згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»).

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено міськрайонним судом, заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2013 року позов ОСОБА_7 задоволено. Виселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з належними їм на праві особистої власності речами з 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.92-94).

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення (а.с.130,159). В апеляційному порядку судове рішення не переглядалось (а.с.120,180).

З письмових заперечень ВДВС Первомайського МУЮ слідує, що 22 квітня 2014 року на адресу ВДВС Первомайського МУЮ надійшли заяви представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про відкриття виконавчого провадження, до яких долучені виконавчі листи, видані Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 06 березня 2014 року з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

25 квітня 2014 року державним виконавцем ВДВС Первомайського МУЮ винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржникам самостійно виконати рішення суду про виселення.

Станом на 12 травня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження боржники отримали, але судове рішення не виконали. Про вказане складені акти державного виконавця (а.с.231-237).

Із супровідного листа ВДВС Первомайського МУЮ від 22 травня 2014 року убачається, що сторони виконавчого провадження були повідомлені про те, що 02 червня 2014 року за спірною адресою державним виконавцем будуть вжиті заходи примусового виконання судового рішення про виселення (а.с.280).

27 травня 2014 року державним виконавцем ВДВС Первомайського МУЮ винесено постанову про залучення працівників Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області (а.с.216-217).

Згідно з актом від 02 червня 2014 року, складеним старшим державним виконавцем ВДВС Первомайського МУЮ Шматковим А.М., у призначений час, рішення суду про виселення було виконане в повному обсязі (а.с.278). Виселення здійснювалось у присутності понятих за сприянням представника органів внутрішніх справ, а також за відсутності осіб, які підлягали виселенню. Під час виконання судового рішення, державним виконавцем складено акт опису майна, яке було наявне у житловому будинку та передано описане майно на відповідальне збереження ОСОБА_6 (а.с.202 - 204).

Постановами старшого державного виконавця ВДВС Первомайського МУЮ Шматкова А.М. від 12 червня 2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів №2/484/1559/13, виданих 06 березня 2014 року міськрайонним судом щодо виселення ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 закінчено, у зв'язку з повним виконання судового рішення (а.с.166-174).

З пояснень в суді апеляційної інстанції заявниці ОСОБА_2 слідує, що частина майна, яке було описано державним виконавцем 02 червня 2014 року їй була повернута, а інша частина майна була описана державним виконавцем в рамках іншого зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем був складений акт опису й арешту майна від 26 червня 2014 року.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявники посилались на те, що саме акт опису майна від 02 червня 2014 року державним виконавцем складено неправомірно.

Разом з тим, на думку колегії суддів, посилання заявників на неправомірні дії державного виконавця щодо складання акту опису майна від 02 червня 2014 року не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з ч.6 ст.78 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

За такого, порушень з боку державного виконавця при виконанні рішення суду поро виселення заявників та складенні акту опису майна не встановлено.

Твердження заявників про те, що також були описані їх документи та грошові кошти в розмірі 1 500 грн. є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки згідно акту опису майна від 02 червня 2014 року таке майно не були предметом опису.

До того ж, звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця щодо проведення опису майна 02 червня 2014 року, заявники не звернули уваги на те, що відповідно до письмових заперечень ВДВС Первомайського МУЮ, 26 червня 2014 року державним виконавцем вищевказаної служби було проведено опис та арешт їх майна в рамках зведеного виконавчого провадження №41987515 з виконання документів про стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Первомайськ та Первомайському районі Миколаївської області на загальну суму 11 344 грн. 55 коп. До складу описаного майна увійшла частина майна, що була описана в акті від 02 червня 2014 року. Торги було призначено на 18 грудня 2014 року та 19 грудня 2014 року, на яких було реалізовано 39 найменувань майна боржників.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не порушено вимоги закону у частині виконання судового рішення про виселення боржників.

Інші доводи, наведені заявниками в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а тому не можуть бути взяті до уваги, що відповідно до ст.312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення оскаржуваної ухвали суду без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: