РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року

м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Бондарчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_1 звернулося Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.

Свою заяву аргументують тим, що 06 вересня 2011 року в м.Рівне на вул.Соборній, з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, трапилася дорожньо-транспортна пригода.

Зазначає, що вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2011 року. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Део, реєстраційний номер НОМЕР_2, що на момент ДТП належав ТзОВ ВТФ «Дафна».

Вказують, що відповідно до Звіту про оцінку автомобіля №189 П від 22 вересня 2011 року, складеного оцінювачем ОСОБА_2, вартість автомобіля марки «Део», після ДТП становить 12039,46 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Посилаються на те, що відповідно до п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно зі ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6430728 терміном дії з 29.10.10 року до 28.10.2011 року. У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 29 847,98 грн.

08.05.2012 року МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому. Однак, на даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано витрати МТСБУ.

Згодом, з метою захисту свого права, 16 січня 2015 року МТСБУ направило позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в Рівненський міський суд Рівненської областів, оскільки останнім відомим позивачу місцем знаходження відповідача була адреса: АДРЕСА_1, відноситься до юрисдикції Рівненського міського суду. Проте, Рівненський міський суд Рівненські області, своєю ухвалою від 04 лютого 2015 року повернув позовну заяву МТСБУ, оскільки судом було встановлено, що відповідач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначають, що за цей час строк позовної давності, визначений чинним цивільним законодавство України, був позивачем пропущений, вказують, що такий строк був пропущений позивачем об'єктивно, через незалежні від нього обставини, так як первинний позов, що був направлений в Рівненський міський суд Рівненської області, був поданий 16 січня 2015 року - в межах строків позовної давності.

Просили поновити строк позовної давності, позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив судове засідання проводити без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був повідомлений черес пресу, тому суд в порядку ст.224 ЦПК виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

З матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до постанови Рівненського міського суду від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 притягнено да адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. (а.с.6)

З заяви ТзОВ ВТФ «Дафна», встановлено, що останні звернулися до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди. (а.с.7)

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6430728 терміном дії з 29.10.10 року до 28.10.2011 року автомобіль марки Део, реєстраційний номер НОМЕР_2, був застрахований. (а.с.8)

Відповідно до Звіту №189 П спеціаліста-автотоварознавця про визначення ринкової вартості працездатних складових автомобіля від 22 вересня 2011 року, складеного оцінювачем ОСОБА_2, вартість автомобіля марки «Део», після ДТП становить 12039,46 грн. (а.с.21-23)

Відповідно до платіжного доручення №96 від 17.01.2012 року ТзОВ ВТФ «Дафна» отримала 29847,98 грн. компенсаційних витрат страхового відшкодування. (а.с.10)

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення поважних причин.

МТСБУ відповідно до Закону здійснило регламентну виплату за водія транспортно засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до ст. ст. 1166, 1188, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 ст.38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.13 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини сторонами не оспорюються, 06 вересня 2011 року в м.Рівне на вул.Соборній, з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, трапилася дорожньо-транспортна пригода.

Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2011 року. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Део, реєстраційний номер НОМЕР_2, що на момент ДТП належав ТзОВ ВТФ «Дафна».

ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення - штраф розміром 340 гривень. (а.с.6)

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до розрахунку розміру заподіяної шкоди майну від 07.12.2011 року розмір завданих власнику автомобіля Део, реєстраційний номер НОМЕР_2, тобто ТзОВ ВТФ «Дафна», збитків складає 29 847,98 грн. (а.с.25)

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 застраховано не було, а завдана ТзОВ ВТФ «Дафна" шкода згодом ним не відшкодована.

Жодних договірних правовідносин між МТСБУ та відповідачем не виникало та їх не існує.

Підпункт "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування шкоди у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, визначених цим Законом.

Норми п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказують про обов'язок МТСБУ відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням обставин справи та вимог закону на підставі відповідної заяви, додатком до якої був поліс обов'язкового страхування потерпілим цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6430728 терміном дії з 29.10.10 року до 28.10.2011 року автомобіль - Део, реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем виплачено на користь ТзОВ ВТФ «Дафна" - 29 847,98 гривень відшкодування без податку на додану вартість. (а.с.8,10,25,)

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Оскільки спірні права і обов'язки виникли з приводу права МТСБУ на зворотну вимогу (регрес) до ОСОБА_1 у тому розмірі, який був відшкодований на користь потерпілого, тобто 29 847,98 гривень, тому перебіг позовної давності починається не з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а з дня виплати позивачем грошових коштів на користь ТзОВ ВТФ «Дафна" - 20.01.2012 року.

В засіданні суду не заявлено про застосування до спірних відносин правил про позовну давність і відмову в зв'язку з цим у задоволенні позову.

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 своєї постанови від 01.03.2012 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", вбачається, що у випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону №1961-ІV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку.

З урахуванням того, що перебіг позовної давності відповідно до ст.ст. 253, 261 ЦК України почався наступного дня після виплати позивачем страхового відшкодування, тобто - 20.01.2012 року, а позов до Рівненського міського суду ним подано 16 січня 2015 року, тобто у межах трирічного строку, тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не вбачається.

Так, згідно зі ст. 257, ч. 2 ст. 264, ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України понесений і документально підтверджений судовий збір у розмірі 243,60 гривень, підлягає стягненню з відповідача на користь МТСБУ.

Відповідно до ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд виходить з того, що ч.1 ст. 88 ЦПК України визначено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З додаткової угоди №103 від12.01.2015 року встановлено, що позивач для ТзОВ ВМ за завдання за ведення від імені замовника справи сплачено 2000 грн.

Судом позовні вимоги щодо витрат на правову допомогу, вирішується відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року.

В судових засіданнях представник позивача участі не приймав.

Оскільки оплата витрат на правову допомогу передбачена в ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011року, і не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, то витрати за додатковою угодою №103 від 12.01.2015 року - завдання на ведення справи, не можуть бути покладені на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 1191 ЦК України, п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.60,61, 88, 209, 214-215,224-229 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат: регламентна виплата МТСБУ - 29847,98 грн.

С

тягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір розмірі 298,48 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного суду

Венгерчук А.О.