ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. К/800/61046/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Бухтіярової І.О., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фондовий центр»

на постанову

Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014

та ухвалу

Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2014

у справі

№826/6990/14

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фондовий центр»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фондовий центр» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0007382202 від 09.12.2013 та №0005452207 від 04.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, та наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.09.2013 №662, проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фондовий центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт перевірки №1748/2002/32401971 від 17.11.2013 про порушення позивачем п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено інші доходи за II квартал 2012 року на суму 1002482,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0007382202 від 09.12.2013, яким визначено зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток в розмірі 1977313, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 494328,00 грн.,

№ 0007392202 від 09.12.2013, яким визначено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 6800,00 грн.

Судами також встановлено, що між позивачем та FELIMORE VENTURES LTD (Філіморе Венчерз ЛТД) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-111109-1; 20111109-1 від 09.11.2011, за яким позивачем продано акції, емітентом яких є ВАТ «Лебединська Спеціалізована Колона № 11» на суму 5388721,20 грн., та №Д-111109-1; 20111109-1 від 9.11.2011, на суму 6431 700 грн.

Також, між позивачем та FELIMORE VENTURES LTD (Філіморе Венчерз ЛТД) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-111207-2; 201111207-1 від 07.12.2011, за яким позивачем придбано цінні папери, емітентом яких є ВАТ «Лебединська Спеціалізована Колона №11» за номінальною вартістю ЦП 0,25 грн., кількість акцій з договором становить 98000 штук, загальна сума договору 5405680,00 грн. Також позивачем укладено з зазначеним контрагентом договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-111209-4; 201111209-1 від 09.12.2011, за яким придбано акції того ж емітента на суму 4481576,00 грн.

10.05.2012 р. між позивачем та FELIMORE VENTURES LTD укладено акт заліку взаємних вимог Договорів купівлі продажу цінних паперів, в якому зазначено, що сторони вважають Договори купівлі-продажу цінних паперів виконаними та жодних претензій одна до одної не мають.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що здійснення протягом двох місяців купівлі та продажу акцій емітента, без жодних доказів наявності економічної мети такої операції та здійснення припинення зобов'язань зарахуванням станом на дату, коли щодо емітента відкрито провадження про визнання банкрутом, судом вбачається вчиненням правочину без реальної господарської мети, виключно в якості підстав для зміни даних бухгалтерського обліку.

Разом з тим Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення статей 1, 2, 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», дійшли правильного висновку, що проста іменна акція емітента нерозривно пов'язана з особою емітента, метою акції є принесення прибутку в різних формах, в тому числі одержання дивіденду, а припинення юридичної особи виключає цінність акції (товарність), її основну функцію принесення прибутку.

Однак, поза увагою судів залишено те, що цінні папери, в тому числі прості іменні акції, є особливим об'єктом цивільно-правових відносин, держава прийняла на себе функції щодо регулювання ринку цінних паперів та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Статтею 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена така форма державного регулювання ринку цінних паперів, як регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів.

З метою впорядкування ведення Загального реєстру випуску цінних паперів, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, рішенням від 30.12.1998 №222, затверджено Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, який установлює порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

За змістом зазначеного Порядку, в разі ліквідації акціонерного товариства уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у пункті 3.1 цього Порядку.

Пунктом 3.1. Порядку закріплено, що протягом семи робочих днів з дати затвердження звіту комісії та ліквідаційного балансу комісія подає до реєструвального органу такі документи:

а) заяву про скасування реєстрації випуску акцій (додаток 6);

б) рішення загальних зборів акціонерів товариства про затвердження звіту комісії та ліквідаційного балансу товариства, оформлене відповідним протоколом, який повинен бути пронумерований, прошнурований та засвідчений підписами голови та секретаря зборів, або копію ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що засвідчується підписом голови комісії та печаткою товариства.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування податкового кредиту та витрат, судами першої та апеляційної інстанцій судами не досліджувалось питання скасування реєстрації випуску акцій або прийняття рішення про зупинення обігу акцій ВАТ «Лебединська Спеціалізована Колона №11», а якщо приймалось, то до чи після укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів названого емітента.

Крім того, правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень зазначено п.п.135.5.4, 135.5.15 п.п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, якими встановлено, що до доходів звітного періоду включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (135.5.4); інші доходи платника податку за звітний податковий період (135.5.15).

В акті перевірки суть порушення зазначена в тому, що позивачем здійснено придбання цінних паперів, які не підтверджені платіжними документами та по яким відсутня заборгованість перед власниками цінних паперів.

Разом з тим, судами взагалі не перевірено наявність (відсутність) первинних платіжних документів для підтвердження реальності укладеної угоди з урахуванням порядку функціонування фондових бірж, характеру та специфіки її діяльності, та не досліджено взагалі питання порушення позивачем п.п.135.5.4 п.п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Крім того, зазначаючи про нереальність укладених угод з підстав відсутності економічного ефекту, суди не дослідили та не дали відповідну оцінку доводам позивача про отримання прибутку в розмірі 250620, 53 грн. внаслідок укладення вищезазначених угод.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність його висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі на підставі належних та допустимих доказів та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фондовий центр» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

В.П.Юрченко

Судді

Г.К.Голубєва

І.О.Бухтіярова