ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 Справа № 905/5270/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул.Перемоги, буд. 14)

про зобов'язання припинити використання комерційного найменування

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Гордієнко Г.О., директор, наказ №18 від 20.08.2010

Козаченко О.О., довіреність б/н від 20.03.2015

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" про зобов'язання припинити використання комерційного найменування.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2015 матеріали позовної заяви прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 905/5270/13, присвоєно справі номер провадження - 5/34/15, розгляд справи призначено на 23.03.2015. У судовому засіданні оголошувалась перерва. Ухвалою суду від 20.04.2015 № 905/5270/13 строк розгляду справи продовжено на 15 днів - до 05.05.2015, оголошено перерву до 05.05.2015. У судовому засіданні 05.05.2015 судом прийнято рішення.

Позивач у судове засідання 05.05.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника позивача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Наявні в матеріалах справи документи дозволяють розглянути справу по суті.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати відповідача припинити використання комерційного найменування, оскільки це вводить в оману споживачів та контрагентів позивача.

Також, в матеріалах справи містяться пояснення позивача щодо застосування строків позовної давності. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, за приписами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» про зобов'язання припинити використання комерційного найменування ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» первісно звернувся до господарського суду Донецької області 19.07.2013 (вих. від 18.07.2013 № 2041), з присвоєнням справі №905/5270/13, розгляд якої не було закінчено в зв'язку з призупиненням господарським судом Донецької області з 15.07.2014 роботи до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу та проведенням антитерористичної операції на території Донецької області. Згідно розпорядженню Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 № 28-р в зв'язку зі здійсненням розгляду господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» був змушений звернутись з вищевказаною позовною заявою 16.02.2015, з присвоєнням вих. № 390. В зв'язку з чим розгляд вказаної позовної заяви 16.02.2015 №390, аналогічної за змістом позовній заяві від 18.07.2013 вих. №2041, здійснюється господарським судом Запорізької області в рамках провадження №5/34/15 по справі № 905/5270/13. Про порушення відповідачем права інтелектуальної власності позивача, позивач дізнався згідно до первинних документів до договору (товарно-транспортних накладних) в березні 2012 під час здійснення відповідачем закупівлі гірничошахтного обладнання у позивача за договором № 124 від 11.05.2010, специфікаціями до нього № 23 від 06.02.2012, № 24 від 06.02.2012, № 25 від 06.02.2012, № 26 від 06.02.2012, № 27 від 06.02.2012, № 28 від 06.02.2012, № 29 від 09.02.2012, № 31 від 10.02.2012, № 32 від 13.02.2012, № 33 від 27.02.2012, № 34 від 02.03.2012, № 36 від 29.02.2012, № 37 від 27.03.2012, № 38 від 08.11.2012, з отриманням продукції вантажоотримувачами (кінцевими споживачами) за місцем розташування в Донецькій області. Зокрема, відокремлених структурних підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, б. 1А, код ЕДРПОУ 37014600), про що є відповідні посилання в специфікаціях до вказаного договору, рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних. Відповідно до укладеного між позивачем та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ГІРНИЧІ МАШИНИ» договором № 10-13П від 15.01.2013 та специфікаціями до нього № 20 від 22.02.2013, № 53 від 26.03.2013, № 31 від 11.03.2013, № 41 від 29.03.2013, № 39 від 15.03.2013, № 57 від 03.04.2013, за умовами яких позивачем здійснювалась поставка гірничошахтного обладнання на адресу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, код ЕДРПОУ 33161769), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, б. 1А, код ЕДРПОУ 37014600), Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» (86300, м. Кіровське Донецької області, код ЄДРПОУ 05508186), Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, м. Красноармійськ Донецької області, пл. Шибанкова, б. 1 А).

Згідно договору поставки № 274 від 05.12.2012 та специфікацій до нього № 2 від 05.12.2012, № 5 від 05.12.2012 позивачем здійснювалась поставка гірничошахтного обладнання на адресу вантажоотримувачів - Державного підприємства «Торезантрацит» (86600, м. Торез Донецької області, вул. Енгельса, б. 88, код ЄДРПОУ 32366906); Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (86211, м. Шахтарськ Донецької області, вул. Крупської, б. 20, код ЄДРПОУ 32299510).

Таким чином, з огляду на початок перебігу терміну позовної давності в березні 2012, пред'явлення в липні 2013 позову до господарського суду Донецької області та його подальший розгляд господарським судом Запорізької області через повторну подачу позову, термін позовної давності не вважаємо пропущеним.

Також, позивачем було подано заяву № 665 від 20.03.2015 про стягнення з відповідача витрат по сплаті судової експертизи у розмірі 12 000, 00 грн. (ІІ т. а.с. 8-9).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, суду надано письмовий відзив, відповідно до якого: згідно з ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установ має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру (ч. 3 ст. 90 Цивільного кодексу України).

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається те, що комерційне (фірмове) найменування не прирівнюється законом до того найменування, під яким зареєстрована юридична особа, а поняття найменування юридичної особи та комерційне (фірмове) найменування є, відповідно, різними правовими поняттями. Однак, не зважаючи на це, позивач просить суд зобов'язати відповідача змінити саме найменування юридичної особи, передбачене ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України, та внести відповідні зміни до статуту товариства.

Найменування юридичної особи, передбачене ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу, не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки пов'язані з його використанням правовідносини регулюються переважно нормами корпоративного законодавства.

Так, відповідач за організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю, а як встановлено ст. 145 Цивільного кодексу України та нормами Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства.

Виходячи зі змісту наведених норм, внесення змін до установчих документів відноситься до виключної компетенції загальних зборів, у зв'язку з чим позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного на його думку права. При цьому, також слід зазначити й те, що статут відповідача містить виключно відомості про його найменування, тобто найменування юридичної особи, передбачене Цивільним кодексом України, та взагалі не містить відомостей про комерційне (фірмове найменування), а словесне позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ» є лише складовими частинами найменувань юридичних осіб позивача та відповідача і не є комерційним найменуванням.

Також, відповідач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (скорочене найменування ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ») не використовував у своїй діяльності найменувань позивача ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (скорочене найменування ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ»), й ці найменування, як повні, так і скорочені, тотожні лише частково, а самі словосполученням «СВІТЛО ШАХТАРЯ» та не є цілком тотожними враховуючи різні організаційно правові форми та позначення виду і сфери діяльності сторін: «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» в найменуванні відповідача та «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ» і найменуванні позивача. При цьому слід зазначити, що скорочене найменування відповідача, на відміну від скороченого найменування позивача, містить словесне зазначення характеру діяльності підприємства, що в свою чергу значно відрізняє такі найменування одне від одного.

Тотожність окремих елементів найменувань не свідчить про тотожність найменувань в цілому (п. 80 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012). Крім того, нормами чинного законодавства не заборонено юридичним особам включати до складу свого найменування частину найменувань інших юридичних осіб, якщо інші частини найменувань будуть різними, що і має місце в даному випадку.

З приводу стверджень позивача про те, що наявність тотожних комерційних найменувань позивача та відповідача призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, завдає шкоди його діловій репутації та має на меті використання власної популярності позивача споживачів.

Зазначені ствердження є цілком необґрунтованим, адже не підтверджуються жодним доказом у справі та ґрунтується виключно на припущеннях позивача. Позивач не довів того, яким чином відповідач вводить в оману споживачів, завдає шкоди діловій репутації, або використовує чи має на меті використання власної популярності позивача у споживачів.

Більш того, як зазначає сам позивач, він є виробником спеціальних машин та устаткування для добувної промисловості. В свою чергу відповідач є постачальником, а не виробником продукції, адже він ніколи не мав та не має дозвільних документів та матеріально-технічної бази необхідної до виготовлення продукції, яка є аналогічною продукції позивача. Відповідач лише здійснював поставки продукції позивача, однак починаючи з 2013 року і по сьогодні він взагалі не здійснює діяльності з постачання будь-якої продукції, що зокрема, підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за 2013-2014. В штаті підприємства перебуває лише 2 особи - директор і головний бухгалтер і цього недостатньо ані для здійснені виробництва, ані для організації постачання продукції як позивача, так і інших виробників.

В той же час, у період дії укладених між сторонами дилерського договору №49/304 в 17.09.2010 та договору № 124 від 11.05.2010 відповідач не здійснював поставку продукції інших виробників, що зокрема підтверджується податковими накладними за 2012. При цьому, здійснюючи реалізацію продукції позивача відповідач не позиціонував себе виробником даної продукції, а навпаки, у гості до умов зазначених договорів пропонував своєму контрагенту ТОВ «Енергооптторг» продукцію виробництва позивача. Даний факт підтверджується листами № 1 від 27.01.2012, № 2 від 03.02.2012, №3 від 24.02.2012, №5 від 28.02.2012, №6 від 05.03.2012, тощо, в яких зокрема вказано найменування виробника продукції. Також, слід зазначити, що під час дії договорів, укладених між сторонами у позивача не виникало жодних претензій щодо найменування відповідача або його діяльності, що підтверджується листами позивача.

Щодо висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 928 від 25.03.2014: експерт прийшов до висновку про те, що комерційні найменування сторін тотожні лише частково, а саме окремими елементами таких найменувань - словесним позначенням «СВІТЛО ШАХТАРЯ». Тобто, комерційні найменування позивача та відповідача не є однаковими, адже повна тотожність таких найменувань відсутня. В той же час, нормами чинного законодавства не заборонено суб'єктам господарювання включати до своїх назв та/або комерційних (фірмових) найменувань елементи, які тотожні частинам назв та/або комерційних (фірмових) найменувань інших суб'єктів господарювання. Відповідач не має наміру та не використовує комерційне (фірмове) найменування позивача, адже тотожність окремих елементів комерційних найменувань не свідчить про тотожність таких найменувань в цілому (п. 80 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012). У зв'язку з цією обставиною комерційні найменування сторін можливо відрізнити одне від одного, а порушення прав позивача з боку відповідача відсутнє.

Щодо часткової однорідність діяльності позивача та відповідача: згідно реєстраційних документів як за позивачем, так і за відповідачем зареєстровані наступні види діяльності за КВЕД:

• «Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення» (код КВЕД 33.12);

• «Неспеціалізована оптова торгівля» (код КВЕД 46.90).

Проте слід зазначити, що відповідач взагалі не здійснював і не здійснює діяльності щодо неспеціалізованої оптової торгівлі та ремонту і технічного обслуговування машин і устаткуванню промислового призначення.

Позивач є виробником спеціальних машин та устаткування для добувної промисловості.

Відповідач, в свою чергу, не займався та не займається виготовленням аналогічної продукції позивача, адже такий вид діяльності не передбачений його статутними документами, він не мав та не має необхідної для цього матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу і необхідних дозволів.

Відповідно до ч. 1 ст. 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

У зв'язку з вищезазначеним вважаємо, що ствердження про однорідність діяльності позивача та відповідача не відповідає дійсним фактичним обставинам, роблячи такий висновок експерт досліджував лише реєстраційні документи сторін і не дослідив інших матеріалів справи, що стосуються фактичної діяльності позивача і відповідача та свідчать про відсутність діяльності сторін в один і той же період часу в одному і тому ж регіоні (договори поставки, специфікації, накладні, листи).

Стосовно висновку експерта про те, що комерційне найменування відповідача може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги зазначаємо наступне.

Так, по-перше, відповідно до п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у вступній частині висновку експерта зазначаються зокрема перелік питань, які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція н відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідне роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям.

З врахуванням вказаної вище норми, слід зазначити, що експерт, частково змінюючи поставлене судом друге питання, не навів у висновку жодних роз'яснень щодо такої зміни.

Вирішення другого питання в редакції експерта є таким, яке не доводить факту порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, оскільки для встановлення наявності порушення майнового права на комерційне найменування необхідно встановити саме те, чи має місце введення в оману споживачів стосовно виробляємої продукції або надаваних послуг (тобто щодо справжньої діяльності), а не особи, яка виробляє продукцію чи надає послуги.

По-друге, вирішуючи це питання у своїй редакції експерт дійшов до висновку про можливість введення в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги комерційним найменуванням відповідача. Однак, даний висновок не є твердженням, а є лише припущенням експерта. Так, як вказує експерт, таке найменування не вводить, а лише може ввести споживачів оману. За його припущенням у споживачів не виникала, а лише могла виникнути думка щодо єдності досліджуваних підприємств.

Також, висновок в цій частині є суперечливим, адже, як вказує сам експерт, комерційне найменування відповідача не є оманливим.

Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 01.07.2009 між позивачем та відповідачем було укладено дилерський договір №49/29. предметом якого є встановлення та регулювання права реалізації Дилером (відповідачем) на території України, країн СНД гірничо-шахтного обладнання і запасних частин до нього, що виробляються виробником (позивачем). Позовна заява була подана 16.02.2015, а провадження у справі відкрито 19.02.2015. Таким чином, за 6 років до моменту подачі позову позивач достовірно знав про існування суб'єкта господарювання - відповідача, який має тотожне комерційне найменування, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Тобто, позивачем було порушено строки позовної давності. Крім того, позивач порушив строк позовної давності під час подання позовної заяви 18.07.2013 до господарського суду Донецької області, провадження за якою було відкрито 24.07.2013 господарським судом Донецької області. Відповідно до ч. З ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши та дослідивши документи, які наявні в матеріалах справи, заслухавши представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Світло шахтаря» (ідентифікаційний код 00165712, позивач), зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 411 від 25.07.1994 та є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», в зв'язку з чим видано свідоцтво № 00165712 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, реєстраційний номер у виконавчому комітеті 61692 (І т. а.с. 24, 25).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи, виданому Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова, 15.07.1998 було проведено перереєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Світло шахтаря» у Відкрите акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», про що зроблено запис 15.07.1998 у журналі обліку реєстраційних справ за №04058887Ю0010001 (І т. а.с. 26).

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 501165 проведено державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» державним реєстратором Виконкому Харківської міської ради, номер запису включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 012915 (І т. а.с. 27-28).

01.08.2005 Виконкомом Харківської міської ради Відкритому акціонерному товариству Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію на підставі ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (І т. а.с. 29-30).

03.12.2011 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», на яких було прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ», яке відповідно до Статуту товариства (п.1.2.), викладеному в новій редакції та затвердженому на вищевказаних загальних зборах, є правонаступником ВАТ «Світло шахтаря».

З огляду на перейменування, до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено відповідні зміни та отримано виписку серії ААБ № 923013 від 05.12.2011 (І т. а.с. 31-32).

За даними довідки АА № 746929 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Харківській області 29.12.2012, сферою діяльності позивача відповідно до КВЄД є: виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; неспеціалізована оптова торгівля; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; установлення та монтаж машин і устаткування; вантажний автомобільний транспорт (І т. а.с. 33-34).

Позивач є виробником гірничошахтного обладнання та здійснює свою діяльність щодо постачання продукції на території розташування шахт в Донецькій, Луганській, Львівській областях, інших областей України та за межі України.

Це узгоджується з видами діяльності, визначеними Статутом позивача (п. 2.2.), реєстрованого в новій редакції 05.12.2011, номер запису 14800050032012915.

За змістом Статуту (п. 1.7.) ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» має печатки, штампи і бланки зі своїм найменуванням, зареєстрований згідно з чинним законодавством знак для товарів та послуг та інші реквізити.

Найменуванням позивача за його Статутом визначено:

Повне найменування українською мовою: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ». Скорочене найменування українською мовою: ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ». Повне найменування російською мовою: ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «харьковский машиностроительньій завод «СВЕТ ШАХТЕРА». Скорочене найменування російською мовою: ПАО «СВЕТ ШАХТЕРА». Повне найменування англійською мовою: PUBLIC JOINT-STOCK COMPANY "KHARKOV MACHINE-BULDING PLANT "SVET SHAKHTYORA". Скорочене найменування англійською мовою: PHSC "SVET SHAKHTYORA" (І т. а.с. 19).

Судом встановлено, що саме комерційне (фірмове) найменування позивача статутом не визначено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Згідно ч.2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне існування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

За приписами частини 3 ст. 159 Господарського кодексу України (далі - ГК України) звій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу. У разі, комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної і, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки. Частиною 1 ст. 490 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: 1) право на використання комерційного найменування; 2 право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; 3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ст. 491 ЦК України чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.

За нормами ч.2. ст. 33 ГК України незаконне використання комерційного найменування передбачає використання без дозволу уповноваженої на те особи, що може привести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на використання комерційного найменування.

Комерційним найменуванням в даному випадку є частина повної та скороченої назви позивача, яка складається із словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ».

11.05.2010 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (відповідач) було укладено договір № 124 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач поставляв на адресу відповідача гірничошахтне обладнання, визначене специфікаціями до нього. Термін дії договору, з врахуванням додаткових угод до нього, був визначений сторонами до 31.12.2012. Згідно специфікацій до договору відповідач здійснював свою господарську діяльність на території Донецької області шляхом відвантаження продукції на адресу вантажоотримувачів відокремлених підрозділів шахт Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченко, б. 2, код ЄДРПОУ 32186934) (І т. а.с. 39-41).

17.09.2010 між позивачем та відповідачем було укладено дилерський договір №49/304. Строк дії - до 31.12.2012, за умовами якого було встановлено право реалізації відповідачем на території України та країн СНД гірничошахтного обладнання, що виробляється позивачем (І т. а.с. 104-105, ІІІ т. а.с. 85-86).

За припущеннями позивача, відповідач в період дії вказаних договорів та поза їх дії здійснював постачання продукції з використанням комерційного найменування позивача, чим спричинив шкоду його діловій репутації.

Листом від 11.02.2013 № 481 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про заборону використання комерційного найменування, яким запропонував відповідачу усунути порушення, пов'язані з використанням належного позивачу комерційного найменування та комерційного знаку із зображенням його найменування, та повідомити про прийняті заходи з цього приводу (І т. а.с. 35-36, ІІІ т. а.с. 110).

Листом від 27.02.2013 № 4 (вх. № 342 від 04.03.2013) відповідач повідомив про свою державну реєстрацію 15.09.2008 та відмовив по суті вимоги, посилаючись на правомірність використання комерційного найменування (І т. а.с. 37-38, ІІІ т. а.с. 111).

В Статуті відповідача, затвердженого загальними зборами учасників відповідача, протокол № 1 від 11.09.2008, датою реєстрації 15.09.2009, номер запису 12351020000000208, повне найменування Відповідача визначено:

- повне найменування українською мовою: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ»;

- скорочене найменування українською мовою: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ»;

- повне найменування російською мовою: Общество с ограниченной ответственностью «ТОРГОВО-СЕРВИСНАЯ КОМПАНИЯ «СВЕТ ШАХТЕРА»;

- скорочене найменування російською мовою: ООО «ТОРГОВО-СЕРВИСНАЯ КОМПАНИЯ «СВЕТ ШАХТЕРА» (І т. а.с. 112, ІІІ т. а.с. 91).

Судом встановлено, що саме комерційне (фірмове) найменування відповідача статутом не визначено.

За даними Державного Реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (код за ЄДРПОУ 35537049) здійснює діяльність в сферах: оптової торгівлі машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (за кодом КВЕД 51.82.0); ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва (за кодом КВЕД 29.52.3), оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (код КВЕД 51.87.0), інші види оптової торгівлі (код КВЕД 51.90.0.) (І т. а.с 109-110).

Згідно Довідки АБ № 445200 з ЄДРПОУ товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (код за ЄДРПОУ 35537049) здійснює діяльність в сферах: оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (код КВЕД-2010 46.63.), оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД - 2010 46.69.), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД - 2010 46.90.), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД - 2010 33.12.) (ІІ т. а.с. 29, ІІІ т. а.с. 109).

Відповідно до статті 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового

Системний аналіз глави 43 ЦК України, яка містить приписи щодо права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування, дозволяє дійти висновку, що різні юридичні фірми не можуть мати однакові комерційні найменування, за винятком випадку передбаченого частиною четвертою статті 489 ЦК України.

Частиною четвертою статті 489 ЦК України встановлено, що особи можуть мати однакові найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють або реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача містять тотожні основні частини, які складаються із словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ».

Як вбачається з наведених в позові обставин, на думку позивача, позивач і відповідач діють переважно в однакових сферах господарської діяльності, виробляють однорідні товари; відтак, у випадку одночасного використання позивачем і відповідачем на ринку України їх комерційних найменувань виникає ймовірність виникнення у споживачів продукції (послуг), що впускаються (надаються) підприємствами з такими найменуваннями, уявлення про спільне комерційне джерело їх походження; комерційне (фірмове) найменування відповідача може викликати асоціативне уявлення у споживачів про позивача.

Відповідно до частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Зважаючи на цей законодавчий припис, позивач при встановленні територіальної підсудності розгляду спору визначився з підсудністю спору з урахуванням здійснення відповідачем діяльності, пов'язаної з використанням комерційного найменування, у Донецькій області.

Позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (код за ЄДРПОУ 35537049) припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ» та внести необхідні зміни до установчих документів.

В матеріалах справи міститься висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 928 від 25.03.2014 (І т. а.с. 142-157, ІІІ т. а.с. 113-129), згідно яких:

« 1. Комерційні найменування Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «Світло Шахтаря» є схожими настільки, що їх можна сплутати.

2. Комерційне найменування ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія «Світло Шахтаря» не є оманливим, але є таким, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги».

Відповідно до п.п. 78, 80 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» згідно статті 8 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 комерційне (фірмове) найменування охороняється без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Аналогічне правило встановлено статтею 489 ЦК України, згідно з якою право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне (фірмове) найменування частиною торговельної марки.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування за змістом абзацу першого частини другої статті 90 ЦК України може бути лише підприємницьке товариство.

З огляду на приписи статей 90, 489 - 491 ЦК України та статті 159 ГК України належним способом захисту права особи на комерційне (фірмове) найменування може бути позов про зобов'язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням. У разі задоволення відповідного позову господарський суд може зобов'язати власника (засновника) або уповноважений ним орган внести необхідні зміни до установчих документів.

Вимога про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з мотивів схожості комерційних (фірмових) найменувань суб'єктів підприємницької діяльності не є належним способом захисту права на комерційне (фірмове) найменування, оскільки серед визначених законодавством підстав для скасування державної реєстрації юридичної особи відсутня така, як схожість найменувань.

У разі необхідності роз'яснення питань стосовно наявності чи відсутності тотожності, тобто цілковитої схожості між комерційними (фірмовими) найменуваннями, що протиставляються, а також між такими найменуваннями та знаками для товарів і послуг (торговельними марками), господарським судом призначається судова експертиза з урахуванням викладеного в постановах пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та від 23.03.2012 № 5 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності".

У застосуванні згаданих статей ЦК України і ГК України слід враховувати, що вони не виключають охорону в Україні права на комерційне (фірмове) найменування й іноземних осіб.

Комерційне (фірмове) найменування необхідно відрізняти від найменування юридичної особи (частина перша статті 90 ЦК України); друге із згаданих найменувань не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки пов'язані з його використанням правовідносини регулюються переважно нормами корпоративного законодавства.

Закон допускає можливість наявності у двох і більше осіб однакових комерційних (фірмових) найменувань за умови, що це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та/або реалізують та послуг, які ними надаються. Відповідна ситуація можлива, коли виробництво та/або реалізація товарів, надання послуг здійснюються на територіально розмежованих ринках або особи з однаковими комерційними (фірмовими) найменуваннями спеціалізуються на виробництві (наданні) різних товарів (послуг).

Для правильного вирішення пов'язаних з цим спорів господарським судам належить з'ясовувати, що саме є комерційним (фірмовим) найменуванням, - слово чи словосполучення, повна чи скорочена назва підприємства, а також яким видом діяльності займаються позивач і відповідач у справі, чи функціонують вони на одному ринку товарів і послуг, чи можуть споживачі змішувати послуги, які ними надаються, та, зрештою, чи є комерційні (фірмові) найменування сторін однаковими; при цьому судам слід мати на увазі, що тотожність окремих елементів комерційних (фірмових) найменувань не свідчить про тотожність таких найменувань у цілому.

Якщо ж суб'єкт права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування наполягає на тому, щоб воно не використовувалося іншою особою, він повинен довести в господарському суді пріоритетність свого права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування (тобто момент першого використання ним даного найменування) і обґрунтувати, чому наявність того самого комерційного найменування у іншої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси, - наприклад, вводячи в оману споживачів, завдає шкоди його діловій репутації або має на меті використання його власної популярності у споживачів.

Момент першого використання комерційного (фірмового) найменування може встановлюватися за даними державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта господарювання, фінансової і технічної документації (рахунки, накладні, технічні умови), рекламних матеріалів, охоронних документів на об'єкти промислової власності (патенти на промислові зразки, деклараційні патенти на винаходи), реєстрації доменного імені тощо.

Позивачем не надано обґрунтованих доказів того, чому наявність того самого комерційного найменування у іншої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Щодо висновку судової експертизи, суд зазначає, що відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Оригінал висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 928 від 25.03.2014 для огляду суду не надано.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК України, відповідно до яких: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд врахував, що ані в Статуті Публічного акціонерного товариство «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ», ані в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «СВІТЛО ШАХТАРЯ» не зазначено, що їх назви (найменування) є саме комерційним найменуванням.

Визначені статутами повні найменування підприємств дають змогу розрізнити їх у діловому обороті. Доказів зловживань відповідачем схожістю назв позивачем не надано.

В матеріалах справи міститься листування відповідача як з позивачем, так із іншими контрагентами щодо поставки товару, в яких зазначено, що виробником є ПАТ «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (ІІ т. а.с. 41 - 58, ІІІ т. а.с 74-78).

Твердження позивача про те, що найменування відповідача не є оманливим, але є таким, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги є лише припущенням та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 24.11.2014 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України» не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду. В такому разі заявник не позбавлений права на подання нової позовної заяви (іншого звернення, передбаченого ГПК) у загальному порядку.

Як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду» (Архів господарського суду Донецької області), розгляд справи № 905/5270/13-г ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2014 було відкладено на 07.08.2014. До господарського суду Запорізької області позивач звернувся лише 19.02.2015. Зазначена позовна заява є новою позовною заявою. Крім того, 11.05.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 124, відповідно до п. 1..1 якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим оговори строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього узгоджену суму. Договір укладено строком до 31.12.2012 (І т. а.с. 39, 44). 17.09.2010 між сторонами було укладено дилерський договір № 49/304, відповідно до якого даний договір встановлює та регулює право реалізації дилером (відповідачем ТОВ «ТСК «Світло шахтаря») на території України, країн СНД горно-шахтне обладнання та запасних частих до нього, що вимовляється виробником (ПАТ «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ»). Строк дії договору - до 31.12.2012 (І т. а.с. 104 - 108). Таким чином, позивач мав знати про порушення свого права ще у 2010 році, а тому суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про застосування строку позовної давності є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача не підтвердженими достатніми та допустимими доказами, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 12.05.2015