УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №211/3192/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/725/К/15 суддя Бардін О.С.

Категорія - 27 (І) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

при секретарі - Трофименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно до ч. 2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 02 лютого 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 було укладено кредитну угоду № 1/471-МК від 24.09.2007 року, відповідно до якої відповідачем отримано кредит у розмірі 100 000 доларів США, з кінцевим строком повернення 24.09.2014 року. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконував і нього з'явилася заборгованість, внаслідок чого банк змушений був звернутися до суду про стягнення боргу в розмірі 185 968,31 дол. США, що виникла станом на 17.08.2012 року.

Під час розгляду вказаної справи ухвалою суду від 01.02.2012 року було накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Запис про заборону відчуження даного майна було внесено державним виконавцем 21.02.2012 року.

Разом з тим, позивачу стало відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відчуження квартири від 07.02.2012 року, на яку накладено арешт, тобто перехід права власності відбувся в той час, коли судом вже було накладено арешт на квартиру. Даний правочин є фіктивним, вчинений умисно, оскільки договір укладено між особами, які пов'язані між собою родинними відносинами, так як ОСОБА_2 є чоловіком дочки ОСОБА_3 Вчиненням вказаного правочину, були порушені права банку, а саме, позбавлено його можливості задовольнити позовні вимоги за рахунок арештованого майна.

У зв'язку з цим представник позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просив стягнути визнати недійсним договір від 07.02.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження квартири АДРЕСА_1, скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на вказану квартиру шляхом внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації за ОСОБА_3, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2015 року, позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування квартири від 07 лютого 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., за реєстровим № 504, укладений між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_6 згідно довіреності посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О.І. 28.11.2011 р., та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судовий збір у розмірі 121,80 грн., стягнуто ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судовий збір у розмірі 121,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги, що на день укладення договору ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не знали і не могли знати про існування будь-якого рішення щодо заборони відчуження спірної квартири. Постанова про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту була винесена державним виконавцем 20.02.2012 року, отже на день укладення договору будь-яких обмежень щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна не існувало. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, вирішення якої суттєво вплинуло на його права та законні інтереси.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1/471-МК, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100 000 доларів США. (а.с.8-15)

01 лютого 2012 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу постановлено ухвалу про забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою заборонено відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2, в тому числі квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16)

Постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС КМУЮ Ковальової Є.О. від 20.02.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання ухвали суду від 01.02.2012 року та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.17,18)

З договору дарування квартири від 07 лютого 2012 року (а.с.90-91), посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.02.2012 року (а.с.92), вбачається, що ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м, житловою площею 49,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

26 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з заявою про скасування заходів забезпечення позову (а.с.19), вказавши, що має намір відчужити спірну квартиру, але ухвалою суду від 27 лютого 2014 року відповідачу було відмолено у задоволенні її заяви.(а.с.93-94)

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині визнання недійсним договору дарування квартири, суд першої інстанції виходив із того, що спірною квартирою було забезпечено позов банку у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, оспорюваний правочин порушує права позивача, так як він був вчинений за наявності непогашеного позичальником боргу перед кредитором і укладений з метою уникнення відповідальності, отже договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, що є підставою для визнання його недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання реєстраційної служби внести запис про скасування державної реєстрації прав власності ОСОБА_3 на квартиру, суд першої інстанції керувався п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та виходив із того, що рішення суду про визнання договору дарування недійсним є підставою для скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну квартиру.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 надано роз'яснення, що статтями 215, 216 ЦК України передбачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та інтереси якої порушено вчиненням правочину. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд повинен дати оцінку таким доводам позивача. Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2012 року було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2, в порядку забезпечення позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.9,10 ст.153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи та зібраним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування спірної квартири,оскільки об'єктом, відчуженим за даним договором було забезпечено позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в іншій справі. Зважаючи на те, що правочин вчинений за наявності непогашеного позичальником боргу перед кредитором і укладався відповідачами з метою приховання майна від кредитора, то договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, що є підставою для визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту була винесена державним виконавцем 20.02.2012 року, отже на день укладення договору будь-яких обмежень щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна не існувало, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони є безпідставними, так як за змістом ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання і не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для задоволення позову в частині зобов'язання реєстраційної служби внести запис про скасування державної реєстрації прав власності відповідачки на квартиру немає, оскільки рішення суду про визнання договору дарування недійсним є підставою для скасування державної реєстрації права власності відповідачки на спірну квартиру, тому права позивача на даний час цим не порушені.

Посилання відповідача на ту обставину, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, вирішення якої суттєво вплинуло на його права та законні інтереси, відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення повістки про виклик до суду представнику відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 (а.с.83), який відповідно до довіреності від 25 листопада 2013 року (а.с.54) уповноважений представляти інтереси відповідача, тому в силу положень ч.5 ст. 76 ЦПК України, ОСОБА_2 вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно застосував ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: