ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року

Справа № 906/1234/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Губенко Н.М.,

суддів:

Барицької Т.Л.,

Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2015

та на рішення

господарського суду Житомирської області від 25.11.2014

у справі

№906/1234/14 господарського суду Житомирської області

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Інвестиційний фонд "Київська Русь - МДС"

до

Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

про

стягнення 102418,50 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Ускова О.І.,

- відповідача Бондар Р.В.,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2015 №02-05/270 було змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.05.2015 №02-05/290 було змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

В судовому засіданні з розгляду даної справи, яке мало місце 29.04.2015 було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.11.2014 у справі №906/1234/14 (суддя - Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 (судді: Дужич С.П., Мамченко Ю.А., Саврій В.А.) задоволений позов Приватного акціонерного товариства "Інвестиційний фонд "Київська Русь - МДС" (надалі - позивач ПАТ "ІФ "Київська Русь- МДС") до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (надалі - відповідач/скаржник/ТДВ "ЖОСРП"); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача суму компенсації вартості простих іменних акцій Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" в розмірі 102 418,50 грн.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову у даній справі скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) є вимога позивача про стягнення з відповідача суми компенсації вартості простих іменних акцій Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" в розмірі 102 418,50 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що внаслідок реорганізації Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" в Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", позивач має право на стягнення з відповідача суми компенсації вартості простих іменних акцій Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" учасником якого був позивач з часткою у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 4,85% (409 674 штук простих іменних акцій). При цьому, посилається на те, що участі у загальних зборах учасників Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 25.10.2011, на яких було прийнято рішення про реорганізацію цього товариства в товариство з додатковою відповідальністю (відповідача) він не брав; в установлений законодавством термін направив Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" заяву про обов'язковий викуп належних позивачу акцій, в задоволенні якої було відмовлено, що й змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст.32 Закону України "Про акціонерні товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Частиною 1 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам, зокрема, у разі перетворення.

Згідно з ст. 108 ЦК України та ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства" перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми в ході якої, до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, що оспорюються сторонами (ч. 2 ст. 107 ЦК України).

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" унормовано, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, зокрема, про перетворення товариства з публічного на приватне.

Відповідно до п. 5 розділу І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222, акціонерне товариство, що прийняло рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації, зобов'язане здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, у разі коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами акціонерів рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації та звернулися до товариства з письмовою заявою. Викуп акцій здійснюється за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою за номінальну вартість.

Крім того, згідно з п. 1.7 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №221 від 30.12.1998, акціонерне товариство, яке бере участь у реорганізації (зокрема товариство, що прийняло рішення про перетворення), зобов'язане здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію і звернулися до товариства з письмовою заявою про викуп. Викуп акцій повинен бути здійснений товариством не пізніше одного місяця з дати прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію, або про виділення, або про погодження проекту договору про приєднання на підставі письмових заяв акціонерів про викуп акцій, які можуть бути подані протягом зазначеного строку викупу акцій.

Відповідно ст.ст. 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства, які вправі вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, у тому числі і про викуп товариством розміщених ним акцій.

При прийнятті у даній справі судових рішень, суди попередніх інстанцій, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, встановивши, що: • позивач (правонаступник акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Київськ Русь -МДС") був власником 409 674 штук простих іменних акцій СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії А №216, що становило 4,85% статутного фонду вказаного товариства; • рішенням позачергових загальних зборів акціонерів СВАТ "Житомиррибгосп" від 25.10.2011, оформлених протоколом №10^{1, було припинено діяльність вказаного товариства шляхом реорганізації та перетворення у ТДВ "Житомиррибгосп" (відповідач), до якого, згідно з вказаним протоколом, переходять усі майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші права і обов'язки перетвореного товариства; • крім того, на вказаних позачергових зборах, що мали місце 25.10.2011, також було прийнято рішення про те, що акціонерам, які не подали заяви для обміну акцій на письмові зобов'язання про видачу частки у статутному капіталі правонаступника СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" або подали такі заяви після закінчення періоду обміну, відповідач зобов'язується компенсувати вартість належних їм акцій товариства на рівні номінальної вартості акцій; термін отримання компенсації не обмежений; • позивач, як акціонер СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на вказаних позачергових зборах акціонерів не був присутнім (тобто, не голосував за реорганізацію СВАТ в ТДВ), заяву про обмін акцій на письмові зобов'язання про видачу частки у статутному капіталі відповідача (правонаступника СВАТ) не подавав, а тому, 31.10.2011 направив СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" заяву про обов'язковий викуп, належних йому акцій у вказаному товаристві, обґрунтовану п 5 розділу І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222; • листом №37 від 28.11.2011 СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" відмовило позивачу у здійсненні обов'язкового викупу акцій; • 23.01.2012 проведено державну реєстрацію ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", що підтверджується статутом вказаного товариства і із якого (статуту) вбачається, що позивач не входить до складу учасників цього товариства; • статутний капітал ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" становить 2 110 501,00 грн., тобто є таким, як і статутний капітал перетвореного СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"; • передавальний акт СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", складений згідно з ч. 2 ст. 107 ЦК України, містить інформацію, в тому числі, й про перехід до ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" коштів для виплати компенсації акціонерам СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", які не виявили бажання стати учасниками ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (рядок 590 "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками"); • 13.07.2013 та 07.04.2014 позивач направив відповідачу (правонаступнику СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство") заяви про отримання компенсації вартості акцій, що йому належали в статутному фонді СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" і мали бути обов'язково викуплені, проте отримав від відповідача відмову, прийшли до правомірного висновку про задоволення позову та зобов'язання відповідача компенсувати позивачу вартість належних йому акцій в статутному фонді СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" за номінальною вартістю, що становить 102 418,50 грн.}

^{Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у тому, що позивач подав уточнення до позовної заяви після початку розгляду даної справи, чим порушено ст. 22 ГПК України, оскільки судом першої інстанції прийняті вказані уточнення, колегія суддів зазначає наступне.}

^{Відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.}

^{Згідно з п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.}

^{Як вбачається із позовної заяви від 11.09.2014, позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача суму компенсації вартості акцій в розмірі 102 418,50 грн., в заяві про уточнення позовної вимоги від 03.11.2014 позивач просив стягнути з відповідача суму компенсації вартості простих іменних акцій Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" в розмірі 102 418,50 грн.}

^{Отже, в даному випадку уточнення формулювання позовної вимоги, при незмінності ціни позову (102 418,50 грн.), не може вважатися зміною позовної вимоги (предмету позову) після початку розгляду справи, позаяк, відсутнє порушення з боку суду першої інстанції положень ст. 22 ГПК України.}

^{Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій ст. 43 ГПК України, що полягає в неналежному дослідженні протоколу загальних зборів акціонерів СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 25.10.2011, оскільки, як стверджує скаржник, у вказаному протоколі було погоджено, що "Зобов'язання товариства по виплаті компенсації оформляється договором про майнові гарантії прав акціонерів", а тому, стягнення компенсації вартості акцій за їх номінальною вартістю (як у даному випадку) є безпідставним, колегія суддів зазначає наступне.}

^{Як вказувалося вище, п. 5 розділу І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222, викуп акцій здійснюється за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою за номінальну вартість. В даному випадку, відповідачем не надано судам попередніх інстанцій доказів домовленості сторін (позивача та відповідача) у вигляді, зокрема, укладеного між ними договору, щодо зобов'язань відповідача перед позивачем по виплаті належної останньому компенсації. Навпаки, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, з боку відповідача мали місце неодноразові відмови у прийнятті на себе відповідачем зобов'язань з виплати позивачу відповідної компенсації, а тому, заявлення позивачем позову про стягнення з відповідача суми компенсації вартості акцій за їх номінальною вартістю, узгоджується з положенням вказаного пункту Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222, а також з положеннями ст. 1 ГПК України, відповідно до яких підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.}

^{Щодо доводів касаційної скарги про те, що не включення позивача до складу учасників відповідача не є підставою для задоволення даного позову, колегія суддів зазначає наступне.}

^{Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦК України товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.}

^{Встановлена судами попередніх інстанцій відсутність позивача серед учасників відповідача згідно зі статутом останнього, свідчить про те, що позивач не є учасником відповідача, оскільки, як вказувалося вище, позивач не виявив бажання бути учасником відповідача, а виявив бажання отримати суму компенсації акцій, що належали йому в статутному капіталі реорганізованого в відповідача акціонерного товариства. В той же час, ані реорганізоване акціонерне товариства, ані його правонаступник (відповідач), незважаючи на перехід до нього згідно з передавальним актом обов'язку з виплати акціонерам реорганізованого акціонерного товариства, які не виявили бажання стати учасниками відповідача, компенсації акцій, не виконали свого обов'язку, встановленого п. 5 розділу І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222 та п. 1.7 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №221 від 30.12.1998, а тому, оскільки позивач не став учасником відповідача (в іншому б випадку, в статуті відповідача містилися б дані щодо нього як учасника останнього), суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили даний позов з вищенаведених підстав.}

^{Як вказувалося вище, згідно з передавальним актом реорганізованого акціонерного товариства до відповідача перейшли зобов'язання щодо виплати компенсацій колишнім учасникам акціонерного товариства, і які (зобов'язання) відповідачем перед позивачем до цього часу невиконані.}

^{Статтею 113 ЦК України унормовано, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.}

^{Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.}

^{Згідно з приписами ст. 151 ЦК України товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.}

^{Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею (ст. 65 Закону України "Про господарські товариства").}

^{Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.}

^{Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.}

^{Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.}

^{Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.}

^{Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

^{Таким чином, скаржник, зазначаючи про те, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 08.11.2012 відмінено рішення позачергових загальних зборів реорганізованого акціонерного товариства (СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство") від 25.10.2011 в частині шостого питання порядку денного, а саме: "Про затвердження порядку та умов обміну акцій на частки" в наступній частині: "Акціонерам, які не подали заяв для обміну акцій на письмові зобов'язання про видачу частки у статутному капіталі правонаступника товариства або подали такі заяви після закінчення періоду обміну, товариство зобов'язується компенсувати вартість належних їх акцій товариства на рівні номінальної вартості акцій товариства. Термін виконання компенсації не обмежується", а тому, в нього відсутній обов'язок з виплати колишнім акціонерам реорганізованого акціонерного товариства компенсації за акції, по-перше, не навів будь-якої правової норми або положення його статуту, яке надавало б йому право на відміну рішень загальних зборів юридичної особи, правонаступником якої він є, при тому, що як вказувалося вище, відповідно до передавального акту реорганізованого акціонерного товариства до відповідача перейшов обов'язок з виплати відповідних компенсацій, по-друге, не навів будь-якої норми права, або умов його статуту, які надавали б йому право на фактичне втручання у діяльність іншого товариства, з іншою організаційно-правовою формою, шляхом відміни своїми рішеннями загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю рішень загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства.}

^{Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення даного позову, а тому не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень; при цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.}

^{В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.}

Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 та рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2014 у справі №906/1234/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді : Т.Л. Барицька

В.І. Картере