УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.

Справа № 816/4093/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Гриценко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 816/4093/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" (надалі - ТОВ "Укролія", позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2014 №0002061500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з податку на додану вартість в розмірі 316857 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 158429 грн.; №0002071500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 598 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13 жовтня 2014 року №№0002061500, 0002071500.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про відсутність реального настання правових наслідків від господарської діяльності позивача з придбання сої у ТОВ "Ревреалпрод" за перевірений період, оскільки за даними перевірки вказаного контрагента, останній не мав фізичних та виробничих можливостей вирощувати та продавати таку кількість зернових культур, яку поставлено позивачу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Укролія" у встановленому законом порядку зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 31577685 /т. 1, а.с. 172-173/.

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в Полтавській ОДПІ з 25 червня 2001 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 10 липня 2001 року /т.1, а.с. 171/.

Фахівцем Полтавської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку правильності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень-липень 2014 року .

За результатами перевірки складено акт від 30 вересня 2014 року №303/15/31577685 /т.1, а.с. 14-48/, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Укролія" вимог 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено:

- завищення податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за червень 2014 року в розмірі 316 857 грн,

- завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2014 року в розмірі 4 850 084 грн на 316 857 грн,

- завищено податковий кредит та від'ємне значення за липень 2014 року в розмірі 49 598 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки 13.10.2014р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002061500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з податку на додану вартість в розмірі 316 857 грн та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 158 429 грн, а також №0002071500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 598 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив незаконності та необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення бюджетного відшкодування в акті перевірки зазначено взаємовідносини позивача з TOB «Ревреалпрод», який не декларував податкові зобов'язання в декларації з ПДВ, а саме декларацію за червень 2014 року з «нульовими» показниками, а декларацію за липень 2014 року платником не подано. Внаслідок вказаного, перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту та сум від'ємного значення за червень 2014 року на суму 316856,95 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2014 року в розмірі 4 850 084 грн. на 316 857 грн., завищення податковий кредит та від'ємне значення за липень 2014 року в розмірі 49 598 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ревреалпрод" (код ЄДРПОУ 37614711), у червні 2014 зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 316 857 грн., а в липні 2014 року - 49 598 грн. /т.1, а.с. 150-157/.

Досліджуючи правомірність віднесення до складу податкового кредиту ТОВ "Укролія" суми податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаного товару за перевірений період, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість дослідженню підлягає рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковою накладною.

Так, позивачем у перевіреному періоді було придбано сільськогосподарську продукцію (сою) за наступними договорами поставки:

- договору поставки від 18 червня 2014 року №1111, за умовами якого ТОВ "Ревреалпрод" (постачальник) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Укролія" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити товар, сою вагою 110 тон та вартістю 6500 грн. за тону на умовах, передбачених цим договором /т.1, а.с. 96-100/.

- договору поставки №1121, за умовами якого ТОВ "Ревреалпрод" (постачальник) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Укролія" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити товар, сою вагою 220 тон та вартістю 6400 грн. за тону на умовах, передбачених цим договором /т.1, а.с. 101-105/.

На виконання умов даних договорів ТОВ "Ревреалпрод" протягом червня - липня 2014 року поставлено ТОВ "Укролія" сою, згідно видаткових накладних, копієї яких наявні в матеріалах справи /т.1, а.с. 106, 110, 114, 118, 122, 126, 136, 146/.

На підтвердження факту поставки сої позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 19 червня 2014 року №9/2 /т.1, а.с. 150/, від 21 червня 2014 року №10/2 / т.1, а.с. 151 /, від 30 червня 2014 року №26/2 /т., а.с. 152 /, від 29 червня 2014 року №25/2/т.1, а.с.153/, від 28 червня 2014 року №20/2 /т.1, а.с. 154 /, від 24 червня 2014 року №13/2 /т.1, а.с.155/, 23 червня 2014 року №11 /т.1, а.с. 156/, від 01 липня 2014 року №1/2 /т.1, а.с.157/.

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень - липень 2014 року та на їх підставі сформовано податковий кредит звітного (податкового) періоду з ПДВ загалом в розмірі 366 455 грн, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за червень - липень 2014 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 50-95 /.

Колегія суддів зазначає, що, виходячи з предмету вказаних договорів щодо придбання позивачем продовольчої сільськогосподарської продукції - сої, на вказані спірні правовідносини розповсюджуються вимоги Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. №37-ІV.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.6 спірних договорів постачання сої, якість товару визначається лабораторією покупця.

На вимогу Харківського апеляційного адміністративного суду щодо надання доказів підтвердження якості придбаної сої, позивачем надано до матеріалів справи Свідоцтво про атестацію №100-13 від 27.06.2013р. виробничо-технологічної лабораторії (галузь атестації лабораторії включає проведення вимірювань щодо насіння сої та ін.).

TOB «УКРОЛІЯ» є виробником соєвої олії та макухи, що підтверджується експлуатаційним дозволом №16-05-06/РF від 08.10.2013р., виданим Державною інспекцією ветеринарної медицини в Диканському районі та експлуатаційним дозволом для потужностей з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів №38521/06/2 від 18.10.2013р., виданим Зіньківським міжрайонним Управлінням ГУ Держсанепідслужби у Полтавській області.

З пояснень позивача вбачається, що соя придбавається TOB «УКРОЛІЯ» для її подальшої переробки та отримання соєвої олії і макухи. Переробка здійснюється згідно технічного регламенту по технології екструдер-прес потужністю 140 тон на добу, розробленого ПНВП «Реконструкція будівель і споруд» «Ребус» від 1 1.09.2013р.

Лабораторний контроль сої здійснюється відповідно до вказаного технічного регламенту, дотримуючись критеріїв якості вказаних в ДСТУ 4964:2008, та відображається в журналі реєстрації лабораторних аналізів, який ведеться за типовою формою ЗХС №49. Лабораторні аналізи відображаються в картці аналізу зерна та в акті приймання олійного насіння (форма 9).

Контроль кількості вхідного насіння сої проводиться згідно журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (типова форма №28 (витяг наявний в матеріалах справи)). За результатом роботи за місяць, відповідно до Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, згідно форми №23 складається виробничий звіт, який затверджується керівником підприємства в останній день місяця (в даному випадку звіти затверджені 30.06.2014р. та 31.07.2014р).

Транспортування товару здійснювалось транспортними засобами ТОВ "Ревреалпрод" , що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, відомостями про вантаж та актами приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників, на склад сушарки /т.1,а.с. 107-109, 111-113, 115-117, 119-122, 123-125, 127-135, 137-145, 147-149/.

Посилання податкового органу на те, що у товарно-транспортних накладних зазначено автомобілі з номерними знаками Полтавської області, які не зареєстровані за ТОВ "Ревраелпрод" (код ЄДРПОУ 37614711), не може свідчити про неналежне оформлення таких товарно - транспортних накладних та ставити під сумнів реальність перевезення купленої позивачем сої, оскільки ТОВ "Ревраелпрод" нормами чинного законодавства не обмежено право укладати договори оренди транспортних засобів чи користуватись послугами перевезення водіїв, у власності яких перебувають відповідні вантажні автомобілі.

З письмових пояснень позивача вбачається, що TOB «УКРОЛІЯ» отримало сою від TOB «Ревреалпрод» на умовах поставки СРТ відповідно до Інкотермс 2010 - смт. Диканька, вул. Полтавська, 4а, де безпосередньо знаходяться виробничі потужності, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до п.В4 Інкотермс 2010 покупець зобов'язаний прийняти товар від перевізника в названому місці призначення. TOB «УКРОЛІЯ» отримано товар за вказаною адресою смт. Диканька. вул. Полтавська. 4а. TOB «УКРОЛІЯ» не було присутнє в місці відвантаження товару, а приймало товар в місці вивантаження. Тобто, позивач володіє інформацією щодо місця завантаження товару з даних ТТН, які оформляв вантажовідправник TOB «Ревреалпрод». Відповідно до п. A3 Інкотермс 2010 обов'язок забезпечення перевезення, укладення договору з перевізником покладається на постачальника (продавця) і здійснюється за його рахунок.

Оплату придбаної сої позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /т.1, а.с.158-170/.

Поставка товару позивачу від ТОВ "Ревреалпрод" також підтверджується долученими до матеріалів справи журналами реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах /т.2, а.с.24-25, 34-37/ та журналом реєстрації лабораторних аналізів /т.2, а.с.26-33/.

Отриману від ТОВ "Ревреалпрод" сою позивачем було перероблено в олію протягом червня - липня 2014 року на виробничих потужностях ТОВ "Укролія", розташованих за адресою : вул.Полтавська, 4а, смт. Диканька, з метою її подальшої реалізації, собівартість переробки 1 тони сої склала 517 грн 35 коп. Вказані обставини підтверджено наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, бухгалтерською довідкою щодо отримання економічної вигоди в результаті придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Ревреалпрод", виробничими звітами олієзаводу та відомостями щодо закупки олії по відповідним цінам /т.1, а.с.213- 220, т.2, а.с.22-23/.

Щодо дотримання вимог ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», за приписами якої зерно підлягає зберіганню у зернових складах, на вимогу Харківського апеляційного суду позивачем наданий витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого вбачається, що TOB «УКРОЛІЯ» має в своїй власності силоса для зберігання насіння та склади для напільного зберігання.

Отже, з поданих позивачем до суду первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Таким чином, формування податкового кредиту обумовлено придбанням товару з метою його використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

За викладених обставин та враховуючи докази належного документального підтвердження реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ "Ревреалпрод", колегія суддів вважає доводи податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту із вказаним контрагентом необґрунтованими та непідтвердженими.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, з огляду на наявність актів перевірки ТОВ "Ревреалпрод", якими встановлені порушення вимог податкового законодавства, з огляду на наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентів позивача або інші недоліки господарської діяльності контрагентів позивача при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача.

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ "Ревреалпрод" фізично не мало можливості виростити 343,496 тон сої, що згідно первинних бухгалтерських документів були реалізовані у червні - липні 2014 року ТОВ "Укролія", на землі площею 2,0996 га з середньою врожайністю 4,36 тони з 1 га землі, колегія суддів зазначає наступне. Позивачем до матеріалів справи було долучено довідку відділу Держземагентства у Ширяївському районі Одеської області про те, що за ТОВ "Ревреалпрод" на умовах оренди обліковується всього 5056 га земель сільськогосподарського призначення /т.1, а.с.186/ та відомості про зібраний урожай /т.1, а.с.189-190/, чим спростовано вказаний висновок контролюючого органу.

Таким чином, формування податкового кредиту обумовлено придбанням товару з метою його використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 13.10.2014 №0002061500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з податку на додану вартість в розмірі 316857 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 158429 грн.; №0002071500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 598 грн.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 816/4093/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Шевцова Н.В.

Судді

Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2015 р.