Справа № 667/9014/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року

Комсомольський районний суд м. Херсона

у складі :головуючого -судді Ігнатенко О.Й.

при секретарі -Хоречко Я.

з участю позивача ОСОБА_1,

адвоката Дмитрука С.С.,

представника ОСОБА_3-ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5- ОСОБА_6,

представника ВДВС Комсомольського РУЮ

в м. Херсоні Огородника Є.І. ,

представника третьої особи- Ворошило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції в м. Херсоні,третя особа по справі-ВАТ"Державний ощадний банк України"в особі ХОУ ВАТ" Державний ощадний банк України", про визнання права власності, визнання публічних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5,ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції в м. Херсоні про визнання права власності, визнання публічних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, , у якому зазначили, що 11.12.2008 року Комсомольським районним судом м. Херсона визнано договір дійсним та визнано право власності за ОСОБА_9 на будинок АДРЕСА_4. 10.10.2012 року було проведено прилюдні торги, за результатами яких ОСОБА_5 придбав вказаний будинок за 181048 грн 50 коп. 16.10.2014 року апеляційним судом Херсонської області винесено рішення про скасування рішення Комсомольського районного суду від 11.12.2008 року та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 Таким, чином, вважають позивачі, що вони мають право на визнання права власності по 1/3 частині кожен на будинок АДРЕСА_4 та витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Також у позові зазначено, що 08.08.1996 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу зазначеного вище будинку. На час укладання цього договору ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі. Для придбання будинку було продано квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_8, ОСОБА_9 та малолітній ОСОБА_1 по 1/3 частині кожному. Позивачі вказують, що перед придбанням будинку ОСОБА_9 запевняла, що будинок буде придбано по 1/3 частині кожному, тобто їй, чоловіку та доньці і що це буде відображено в договорі,оскільки кожен член родини брав участь у придбанні будинку за рахунок коштів, отриманих з продажу квартири. Але, позивачі залишилися без грошей та без будинку. Про обставини заволодіння їх майном ОСОБА_9 позивачі дізналися лише у 2014 році, а про те, що власником будинку є ОСОБА_5 їм не було відомо взагалі. Позивачі вказують, що при розгляді справи у апеляційному суді ОСОБА_9 зазначала, що сторонами не втрачена можливість нотаріального посвідчення договору укладеного нею та ОСОБА_3, але потім змінила свою думку та відмовилася звертатися до нотаріуса з цього приводу. Крім цього, посвідчення договору у нотаріуса не є можливим, оскільки формально власником будинку на цей час є ОСОБА_5 ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не визнається право власності позивачів на належні їм частини будинку( по 1/3 частині кожному), незважаючи на те, що майно придбано у шлюбних відносинах та за участю коштів малолітньої дитини. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 відмовляються від укладання нотаріального договору купівлі-продажу спірного будинку. ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не були сторонами цього договору,не домовлялися з ОСОБА_3 про суттєві умови договору, однак фактично виконали всі його умови, надавши ОСОБА_3 оговорену суму коштів за будинок, а ця сума була попередньо оговорена з ОСОБА_9 перед тим як вона отримала кошти для придбання будинку. Позивачі просять визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4, укладений 08.08.1996 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, визнавши кожного з них покупцями 1/3 частини цього будинку та визнати за кожним право власності по 1/3 частини. Крім цього, позивачі просять визнати недійсними прилюдні ( публічні ) торги з реалізації арештованого майна ОСОБА_9-житлового будинку АДРЕСА_4 з господарськими спорудами, які відбулися 25.09.2012 року, визнати недійсним протокол від 25.09.2012 року № 13/126/11/1-1 та акт державного виконавця від 10.10.2012 року про проведення вказаних торгів, оскільки продане майно належало не тільки ОСОБА_9, але і ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Крім цього, проведені публічні торги є незаконними, оскільки реалізація майна відбулася через рік після складання експертом звіту про оцінку майна, лот виставлено на торги лише за участі одного покупця, Законом " Про іпотеку" не передбачено можливості проведення третіх прилюдних торгів, що мало місце в даному випадку, а початкова ціна була зменшена на 32,5%. В акті державного виконавця від 10.10.2012 року відсутні відомості про сплату ОСОБА_5 протягом 10 днів коштів за придбане на торгах майно, що свідчить про те, що відповідач у встановленому законом порядку не сплатив гроші. Позивачі також просять витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме кожному по 1/3 частини будинку АДРЕСА_4,оскільки той незаконно володіє належним позивачам майном, так як при винесенні незаконного рішення Комсомольським районним судом м. Херсона 11.12.2008 року та подальшому оформленні права власності не було враховано права малолітньої ОСОБА_1 та інваліда 2 групи ОСОБА_1, з володіння яких майно вибуло не з їх волі.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позов.

Позивачка в суді підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення їй судової повістки. В наданих 20.11.2014 року та 24.02.2015 року заявах зазначила, що просить розглядати справу у її відсутність, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_3 в суді позов визнав частково.

Представник ОСОБА_5 позов не визнав в повному обсязі і просив у його задоволенні відмовити.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державна реєстрація ПП"Спеціалізоване підприємство юстиція" припинена за рішенням засновників 04.07.2014 року.

Представник державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона в суді позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Представник залученого ухвалою суду ВАТ"Державний ощадний банк України" в особі ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" в судовому засіданні вважала ,що позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи № 9522 по АДРЕСА_4 та інвентарної справи № 10786 АДРЕСА_1, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню частково, оскільки відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, в тому числі, майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом( ч.3 ст. 368 ЦК, ст.22 КпШС,ст.60 СК), майно , набуте батьками і дітьми за рахунок спільних коштів( ст.175 СК). Відповідно ст.79 КпШС України у випадку виникнення сумісної власності батьків та дітей правовідносини з приводу цієї власності регулюються на загальних підставах Цивільним Кодексом України. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення однім із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та ( або) державній реєстрації має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9( а.с.13),які перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.07.1983 року, згідно свідоцтву про укладення шлюбу( а.с.19) до 01.02.2005 року, згідно довідці відділу реєстрації актів цивільного стану( а.с.20).

На підставі свідоцтва про право власності на житло № 347 від 01.08.1996 року (арк. інв. справи 8), що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1, що також підтверджується дослідженою судом довідкою Херсонського ДБТІ від 10.10.2011 року (а.с.15).

Рішенням виконкому Комсомольської районної Ради народних депутатів м. Херсона від 09.08.1996 року № 89 надано дозвіл на продаж житла ОСОБА_9.( АДРЕСА_1) у зв'язку з наміром придбання будинку при наявності неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.( а.с.16).

28.08.1996 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 продали належну їм квартиру за 1 615 000 000 крб. До підписання цього договору покупець сплатив продавцям 950 000 000 крб, а 665 000 000 крб зобов"язався сплатити до 23.09.1996 року( арк. інв.справи 13).

З договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1600 від 08.08.1996 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_9 будинок АДРЕСА_4 за 2 581 000 000крб, які отримані, відповідно до п.6 цього договору, продавцем до підписання цього договору. Також п.8 цього договору обумовлено, що набуває він сили 23.09.1996 року( а.с.17-18),що підтверджує ствердження позивачів про придбання цього будинку за рахунок спільних коштів, отриманих в тому числі і за продаж належної їм квартири.

11.12.2008 року рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона було визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4, укладений 1996 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_9 право власності на зазначений житловий будинок.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.10.2014 року вищевказане рішення було скасоване, постановлене нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР(1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору( ст. 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

На виконання вимог ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР(1963року) 15.10.1996 року( арк. інв. справи 81-82) договір купівлі-продажу спірного житлового будинку був зареєстрований в Херсонському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 10502.

За змістом ст. ст. 128,153 ЦК УРСР(1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією з сторін повинно досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР(1963) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку, обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Відповідно до статей 16,17 Закону України"Про власність", статті 22 КпШС України спільною сумісною власністю визнавалося майно, нажите подружжям за час шлюбу(майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське(фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сієї чи членами селянського(фермерського господарства) не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю) В інших випадках спільна власність громадян визнавалася частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Реєстрація ХДБТІ за ОСОБА_9 права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на жовтень 1996 року не суперечила діючому законодавству. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31 ,передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника(володільця)нерухомого майна.

Оскільки ОСОБА_9 повністю виконала умови договору купівлі-продажу будинку, сплатила за придбане майно обумовлену суму, разом зі своєю сім'єю з 1996 року зареєструвалася у спірному будинку,договір у відповідності з вимогами ч.2 ст. 227 ЦК УРСР зареєстрований в ХДБТІ,у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, ОСОБА_9 на підставі ст. ст. 128,153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України "Про власність" набула право власності на спірний будинок і правомірно володіла ним.

Таким чином відсутні передбачені законом підстави для визнання в судовому порядку дійсним неоспореного договору купівлі-продажу спірного будинку.

Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зважаючи на те, що спірний будинок був набутий ОСОБА_9 в період шлюбу з ОСОБА_8, він у відповідності з вимогами ст. ст.22,28 КпШС, а ОСОБА_1, у відповідності з вимогами ст. 79 КпШС, згідно із ст.ст.16,17 Закону України "Про власність" мають право на 1/3 частину кожний у цьому будинку.

Заявляючи вимоги про визнання прилюдних публічних торгів з реалізації арештованого майна ОСОБА_9-житлового будинку з господарчими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, які відбулися 25.09.2012 року, визнання недійсними протоколу від 25.09.2012 року № 13/126/11/1-1 та акту державного виконавця від 10.10.2012 року про проведення вказаних торгів позивачі посилаються на те, що ПП"Спеціалізоване підприємство"Юстиція" та відділ державної виконавчої служби Комсомольського РУЮ у м. Херсоні не могли вживати дії по продажу вказаного майна, оскільки воно належало не тільки ОСОБА_9, а і позивачам, які не мали жодних обтяжень і не повинні були позбавлятися права власності незаконними публічними торгами. Крім цього позивачі посилаються на те, що публічні торги від 25.09.2012 року по реалізації(продажу)будинку АДРЕСА_4 не є законними через численні формальні порушення такі як: незаконна реалізація майна через рік після складання експертом звіту про оцінку майна - ч.5 ст. 58 Закону України"Про виконавче провадження" встановлює вимогу згідно якої звіт про оцінку майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання. Звіт про оцінку в даному випадку складений 07.07.2011 року, а прилюдні торги відбулися 25.09.2012 року, отже уцінка майна проведена державним виконавцем незаконно. Також позивачі вважають, що лот виставлено на торги за участю лише одного покупця, а не двох, що суперечить вимогам п. 4.2 Тимчасового положення "Про порядок реалізації арештованого нерухомого майна". Крім того, з акту державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів вбачається, що реалізація спірного будинку відбулася з дотриманням Закону"Про іпотеку". Однак, цим законом в редакції від 22.09.2011 не передбачено можливості третіх прилюдних торгів, а передбачено проведення прилюдних торгів тільки двічі. Окрім цього, позивачі вказують, що в порушення ст.. 49 Закону України"Про іпотеку" початкова ціна продажу зменшена на 32,5% замість "не більше ніж на 25%". В акті державного виконавця від 10.10.2012 року в порушення ст. 47 Закону України "Про іпотеку" не має відомостей щодо сплати ОСОБА_5 протягом 10 днів коштів за придбане на торгах майно, що свідчить про те, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не сплатив кошти.

За вказаних підстав позовні вимоги позивачів в цій частині задоволені не можуть бути, оскільки виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника , на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів, та враховуючи його особливості,передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах,отже, й правочином.

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину( статті 203,215 ЦК).

У зв'язку з тим, що за змістом ч.1 ст. 215 ЦК підставами недійсності укладеного правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів , визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, зареєстрованих Міністерством юстиції України 02.11.1999 року за № 745/4038).

В даному випадку посилання позивачів на порушення п. 4.2 вказаного вище Положення,яке полягає у виставлянні лота на торги лише з участю одного покупця, а не двох є безпідставним,оскільки цим пунктом передбачено, що у процесі торгів збільшення початкової вартості лота здійснюється відповідно до кроку прилюдних торгів, а пунктом 4.3 визначено, що прилюдні торги проводяться за умови присутності принаймні одного учасника, якщо інше не встановлено законом, а у разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за стартовою ціною.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладання арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, на що посилаються позивачі у своєму позові, то такі дії(бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку , передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Право продажу товару з певною специфікою,визначеною законом на прилюдних торгах належить не власнику, а іншій встановленій законом особі з метою захисту як приватних, так і публічних інтересів, тобто інтересів держави у здійсненні, дотриманні і контролюванні процесу реалізації майна боржника на законних підставах у результаті звернення стягнення на його майно,тому посилання позивачів на те, що спірне нерухоме майно вибуло з їх володіння поза їх волею є безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З дослідженого судом рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07.08.2013 року ( а.с.116-118) по цивільній справі за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ВДВС Комсомольського РУЮ в м.Херсоні, приватного підприємства "СП Юстиція", ОСОБА_5 про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсними протоколу про проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, свідоцтва про право власності та зобов'язання ВДВС до дії, треті особи-ОСОБА_9, ВАТ "Державний ощадний банк Україна" в особі ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" убачається, що 30.05.2011 року державним виконавцем описано та арештовано житловий будинок з господарськими спорудами,розташований за адресою: АДРЕСА_4, 25/29. Описане та арештоване майно є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 09Р-004-004, укладеного між ОСОБА_9 та ВАТ"Державний ощадний банк України". Зазначена банківська установа є одним із стягувачів у виконавчому провадженні, так як на виконанні ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні знаходиться виконавчий лист № 2-1601, виданий 21.10.2010 року Комсомольським райсудом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_9 на користь ВАТ "Державний банк України" боргу в сумі 160163,23 грн. 25.09.2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого майна-житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_4. Переможцем торгів став ОСОБА_5,придбавши його за ціною 181048 грн 50 коп.Судом зроблений висновок про те, що прилюдні торги 25.09.2012 року проведені у відповідності до вимог ст. 49 Закону України "Про іпотеку" та відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонскої області від 10.10.2013 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін( а.с.119-120).

Згідно ст.330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа,яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Свідоцтвом від 17.10.2012 року, виданим державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори посвідчено, що відповідно до ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акта про проведені прилюдні торги,затвердженого начальником ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні 10.10.2012 року посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, яке складається з житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_4.

Зазначене свідоцтво позивачами не оспорюється, тобто підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконно володіння немає ,оскільки видача свідоцтва є посвідченням факту про належність переможцю на праві власності майна, яке придбане з публічних торгів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,60,61, 212,213,215 ЦПК України, ст. ст. 22,28,79 КпШС України, ст. ст. 60,175 СК України, ст. ст. 47,128,153,224,227 ЦК УРСР, ст.ст. 203,215,330,368,388,392 ЦК України, ст. 15 Закону України" Про товарні біржі", ст. ст. 16,17 Закону України" Про власність", п.5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за № 1952-1 ,Законом України"Про виконавче провадження", Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31 , Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, зареєстрованих Міністерством юстиції України 02.11.1999 року за № 745/4038), суд-

Вирішив:

Позов ОСОБА_8, ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції в м. Херсоні, третя особа по справі-ВАТ"Державний ощадний банк України"в особі ХОУ ВАТ" Державний ощадний банк України", про визнання права власності, визнання публічних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_8, ОСОБА_1 право власності по 1/3 частині за кожним житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_4.

В інший частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі, але, не були присутні у судовому засіданні на час проголошення рішення ,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: