ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2015

Справа № 920/616/15

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/616/15

за позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с. Сад Сумського району Сумської області,

до відповідача - Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання рішень недійсними,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,0576 га, розташованої за адресою: місто Суми, АДРЕСА_2, до зони Р-3 с підзони зелених насаджень спеціального призначення; визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,0576 га, розташованої за адресою: місто Суми, вулиця місто Суми, АДРЕСА_2, до зони Р-3 с підзони зелених насаджень спеціального призначення.

Відповідач відзиву на позов не подав. Представник відповідача Глянцев В. В. (дов. № 2593/02.02.02-17) подав суду 05.05.2015 року клопотання від 05.05.2015 року б/н про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю уповноваженого представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Клопотання представника відповідача від 05.05.2015 року б/н про відкладення розгляду справи є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а тому нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. До того ж представник відповідача Глянцев В. В., який є не єдиним представником відповідача, не зазначив у своєму клопотання який саме з уповноважених представників відповідача приймає участь в іншому судовому засіданні, в якому саме засіданні, в якому суді.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву також не перешкоджає розгляду справи, оскільки згідно статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2011 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0576 га, розташованої в м. Суми по АДРЕСА_2, на підставі рішення Сумської міської ради № 2008-МР від 17.12.2008 року «Про надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствами, установами, організаціями і підприємцями».

Кадастровий номер земельної ділянки 59101366:11:004:0021. Термін дії договору - до 17 грудня 2013 року.

Земельна ділянка надавалась в оренду під розміщення автосалону.

18 грудня 2013 року Сумська міська рада рішенням № 2925-МР поновила вищезгаданий договір оренди земельної ділянки на 5 років з 17.12.2013 року.

Маючи право користування земельною ділянкою, наданою під розміщення автосалону, позивач має намір здійснювати на орендованій земельній ділянці будівництво автосалону.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, позивач звернувся до Управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з проханням надати йому містобудівні умови і обмеження щодо забудови орендованої земельної ділянки.

З відповіді Управління від 18.11.2013 року № 1466/1101-15 позивач дізнався, що відповідно до містобудівної документації «План зонування території міста Суми», наміри позивача щодо забудови передбачені в територіальній зоні Р ландшафтно-рекреаційній: Р-Зс підзона зелених насаджень спеціального призначення, що суперечить використанню даної зони під будівництво. Враховуючи вищевказане, Управління у своєму листі дійшло висновку, що наміри позивача щодо забудови земельної ділянки не відповідають положенням містобудівної документації, що унеможливлює надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Позивач вважає, що рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР та рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки площею 0,0576 га, наданої позивачеві під розміщення автосалону є незаконними, оскільки відповідачем при прийнятті зазначених рішень не враховано свої попередні рішення стосовно планування і забудови території та щодо надання згаданої земельної ділянки позивачеві під розміщення автосалону, визначивши цю земельну ділянку в містобудівній документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та «План зонування території міста Суми» як зону Р-Зс підзони земельних насаджень спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно положень статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень уповноважених органів, в тому числі органів місцевого самоврядування.

Статтею 38 Земельного кодексу України надане визначення земель житлової та громадської забудови, до яких віднесено земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Прийнявши спірні рішення від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» та рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми», Сумська міська рада всупереч своїм попереднім рішенням протиправно визначила функціональне призначення території, на якій має бути розміщено автосалон, під розміщення якого відповідач надав позивачеві земельну ділянку, як зону Р-Зс підзони зелених насаджень спеціального призначення.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідачем неправомірно змінено функціональне та цільове призначення вищезгаданої земельної ділянки.

Приймаючи рішення від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» та рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми», Сумська міська рада повинна була у відповідності до статті 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25 , частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування Справа № 1-9/2009) від 16.04.2009 року дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у свої діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Однак таке право органів місцевого самоврядування не є абсолютним.

Конституційний суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішення Конституційного Суду України є остаточним і обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (частина друга статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом з тим, план зонування території повинен розроблятися на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням вимог щодо урахування попередніх рішень стосовно планування і забудови територій, відображення існуючої забудови та інше (стаття 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності).

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень повинен був врахувати свої попередні рішення та інтереси позивача, якому ним же було надано земельну ділянку під розміщення автосалону.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги пояснення позивача та відсутності заперечень відповідача проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки при прийнятті спірних рішень відповідачем не враховано інтереси позивача, що є законним користувачем земельної ділянки, яку безпідставно визначено відповідачем в містобудівній документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та «План зонування території міста Суми» як зону Р-Зс підзони зелених насаджень спеціального призначення.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2436,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) від 19.12.2012 року № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,0576 га, розташованої за адресою: місто Суми, АДРЕСА_2, до зони Р-Зс підзони зелених насаджень спеціального призначення.

3. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) від 06.03.2013 року № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки, площею 0,0576 га, розташованої за адресою: м. Суми, АДРЕСА_2, до зони Р-Зс підзони зелених насаджень спеціального призначення.

4. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) на користь ОСОБА_1 (42343, Сумська область, Сумський район, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 2436,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2015 року.

Суддя

П.І. Левченко