-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"27" липня 2009 р. |
Справа № 12-3/121-08-2225 |
Позивач: приватне підприємство «Альтера»
відповідач: приватне підприємство «Геркулес»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеська міська рада
про визнання права власності
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників:
від позивача: Тростянецький Р.І. - директор
від відповідача: не з’явився
від третьої особи: Горголюк-Місюра О.С. –довіреність від 30.01.2009р.
Суть спору: Позивач, приватне підприємство «АЛЬТЕРА», звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просив суд визнати за ним право власності на крамницю - бар „Червоний хрест”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, 1-А, загальною площею 125,1 кв. м згідно технічного паспорту, виготовленого КП „ОМБТІ та РОН” 19.10.2007р., крамницю –бар, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 50, загальною площею 84,9 кв. м згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН»19.10.2007р., магазин, який розташований за адресою : м Одеса, вул. І. Рабіна,37 загальною площею 45,5 кв. м, згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН»від 02.12.2005р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2008р. позовні вимоги ПП «Альтера»було задоволено в повному обсязі.
Вважаючи, що рішенням господарського суду Одеської області порушені її права, Одеська міська рада 30.01.2009р. подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2009р. рішення по справі № 3/121-08-2225 було скасовано, а справу передано до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Відповідно до ували господарського суду Одеській області від 28.06.2009р., справу прийнято до провадження, їй присвоєно № 12-3/121-08-2225 та призначено до розгляду.
Ухвалою від 15.06.2009р. судом до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Одеську міську раду.
В судовому засіданні 01.07.2009р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд визнати право власності на крамницю - бар „Червоний хрест”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, 1-А, загальною площею 125,1 кв. м згідно технічного паспорту, виготовленого КП „«ОМБТІ та РОН»19.10.2007р. та на магазин, який розташований за адресою : м Одеса, вул. І. Рабіна,37 загальною площею 33,3 кв. м, згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» від 30.07.2008р. виключивши із переліку нерухомого майна крамницю-бар, який був розташований за адресою вул.. Радісна, 50 у зв’язку його знесення.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.07.2009р. та поштовими повідомленнями що є у матеріалах справи, але у судове засідання представник не з’явився, заперечень на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Представник третьої особи –Одеської міської ради, проти позову заперечує з підстав викладених у поясненнях, що є у матеріалах справи (а.с.133)
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, суд встановив.
Приватне підприємство «Альтера»та приватне підприємство «Геркулес»були засновниками товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС»на підставі рішення загальних зборів засновників від 27.07.2002р.
На ряду з іншим майном ТОВ «ОАЗІС»належали також і спірні об’єкти, а саме: крамницю - бар «Червоний хрест», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, 1-А, крамниця-бар, який розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Радісна, 50, крамниця з літнім майданчиком, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. І. Рабіна, 37, пункт контролю СО та СН, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Спартаківська, 3 та СТО, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бруса, 75.
На підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ «ОАЗІС», оформлених протоколом № 47 від 03.04.2002р. (а.с.54), у зв’язку із реорганізацією ТОВ «ОАЗІС»було прийняте рішення про розділ належних ТОВ «ОАЗІС»об’єктів торгівлі із обладнанням та інвентарем між засновниками, а саме:
- ПП «Геркулес»отримує наступні об’єкти: крамницю «Автозапчастини», розташовану за адресою: вул. 25 Чапаївської дивізії; крамницю-бар «Капелька», який розташований за адресою: вул. Спартаківська, 3 (за виключенням пункт контролю СО та СН); бар «Карусель», розташований за адресою: вул.. Генерала Петрова, 19/21.
- ПП «Альтера»отримує: крамницю-бар «Червоний хрест», який розташований за адресою: вул. Чернишевського, 1; крамницю «Південну ніч»з літнім майданчиком, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. І. Рабіна, 37; крамницю-бар «Радостное», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 50 та пункт контролю СО та СН, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Спартаківська, 3.
Пунктом 4 протоколу визначено, що сторони не матимуть жодних фінансових, матеріальних, майнових, та інших претензій, правонаступником ТОВ «ОАЗИС»визначено позивача.
На підставі акту приймання-передачі об’єктів торгівлі, що належали ТОВ «ОАЗИС»№48 від 03.04.2002р. приватним підприємством «Альтера»прийнято перелічені у п. 2 протоколу №47 від 03.04.2002р. об’єкти нерухомості.
Право власності на крамницю - бар «Червоний хрест», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, 1-А, магазин, який розташований за адресою: м Одеса, вул. І. Рабіна,37, крамницю –бар, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 50 ТОВ „ОАЗИС” набувалось на підставі наступних правовстановлюючих документів:
- акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 10.04.1997р. підтверджуючого готовність до експлуатації торгового комплексу з пунктом охорони громадського порядку «Червоний хрест»загальною площею 120 кв. м.
- акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 14.03.1998р. підтверджуючого готовність до експлуатації торгового комплексу по вул. Радісній, 50 загальною площею 80 кв. м.
- в результаті викупу на аукціоні 17.07.1994р. набуто право власності, на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.1994р. прийнято у власність павільйон по вул. Якіра (вул. І. Рабіна), 37 (магазин №12). Зазначений договір зареєстровано Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 22.10.2007р. за №2203.
Комунальним підприємством «ОМБТІ та РОН»проводилась інвентаризація спірних об’єктів нерухомості, згідно даних якої загальна площа крамниці - бару «Червоний хрест», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, 1-А складає 125,1 кв. м, загальна площа, крамниці –бару, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 50 складає 84,9 кв. м, загальна площа магазину, який розташований за адресою : м Одеса, вул. І. Рабіна,37 складає 45,5 кв. м. Дані інвентаризації знайшли відображення у технічних паспортах, виготовлених КП „ОМБТІ та РОН” від 02.12.2005р. та 19.10.2007р.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач 23.08.2005р. звернувся до Одеської міської ради з питанням щодо оформлення землекористування земельними ділянками на яких розташовані спірні об’єкти нерухомості.
Право позивача не визнається Приватним підприємством «Геркулес». Відповідач вважає, що розподіл в частині передачі спірного майна було здійснено помилково, а тому вважає що всі об’єкти нерухомості ТОВ «ОАЗІС»повинні находитися с спільній власності підприємств, що були засновниками ТОВ «ОАЗІС».
Одеська міська рада також не визнає право власності позивача на спірне майно з тих підстав, що вона вважає що спірні будівлі отримані позивачем безпідставно, а також є об’єктами самочинного будівництва.
Позовні вимоги Приватного підприємства «АЛЬТЕРА»обумовлені захистом права позивача на нерухоме майно.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права - особистого немайнового або майнового та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, одним із способів захисту якого є визнання права.
З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому якраз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.
Відповідно до приписів п.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Матеріали справи засвідчують правомірність перебування спірних об’єктів нерухомості у власності ТОВ «ОАЗИС»на момент його реорганізації, а саме висновком № 13936 судової будівелньно-технічної експертизи від 08.12.1997р. (а.с.20), актом судової будівелньно-технічної експертизи від 26.11.1998р. (а.с.23)
Рішенням загальних зборів ТОВ «ОАЗИС»оформленим протоколом № 47 від 03.04.2002р., підписаним директором Приватного підприємства «Геркулес»та директором Приватного підприємства «АЛЬТЕРА»узгоджено перехід права власності до позивача на спірні об’єкти нерухомості, наведене також підтверджується складеним сторонами актом приймання-передачі. Тобто між ТОВ «ОАЗИС»та його засновниками –ПП «Геркулес»та ПП»Альтера»відбувся правочин, згідно якого ПП «Геркулес»та ПП»Альтера»отримали у власність нерухоме майно, що раніше належало ТОВ «ОАЗІС».
Згідно п.1.ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно.
Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
З аналізу цієї норми закону вбачаться, що позивачем у позові щодо визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з необхідністю одержати правовстановлюючі документи. При цьому, сторони у спорі про визнання права власності не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах.
Як вбачається із матеріалів справи спірне майно знаходиться у володінні, користуванні та розпорядженні позивача на підставі рішення загальних зборів ТОВ «ОАЗИС»оформленим протоколом № 47 від 03.04.2002р. та акту приймання-передачі об’єктів торгівлі, що належали ТОВ «ОАЗИС»№48 від 03.04.2002р., проте відповідач та третя особа не визнають право власності останнього на спірне нерухоме майно.
Суд вбачає у діях приватного підприємства «Геркулес», в частині невизнання права власності за ПП «Альтера»на спірні об’єкти нерухомості порушенням законно набутого позивачем права на спірні об’єкти, що підтверджується матеріалами справи. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно заперечень проти визнання права власності третьою особою –Одеською міською радою, суд вважає що підстави, викладені у поясненнях на позов згідно яких, третя особа не визнає за позивачем право власності спростовуються матеріалами справи, а тому судом до уваги не приймаються.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р.№1952-ІV, що регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільно –процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об’єкт нерухомості за конкретним суб’єктом.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати право власності Приватного підприємства «АЛЬТЕРА»(65074, м. Одеса, вул. Бреуса, буд.75) код 30454382) на крамницю - бар «Червоний хрест», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чернишевського, 1-А, загальною площею 125,1 кв. м згідно технічного паспорту, виготовленого КП „ОМБТІ та РОН” 19.10.2007р., магазин, який розташований за адресою : м Одеса, вул. І. Рабіна,37 загальною площею 33,3 кв. м, згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН»від 30.07.2008р.
3.Стягнути з приватного підприємства «Геркулес» (65070, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 19-21) код 30658862, р/р 2600035641 в Райффайзенбанк «Аваль», м. Київ, МФО 380805) на користь Приватного підприємства «АЛЬТЕРА»(65074, м. Одеса, вул. Бреуса, 75) код 30454382, р/р 26008001087001 в ОФ АКБ „Надра”, МФО 328975) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати порядку ст. 116 ГПК України.
Суддя Цісельський О.В.
скопійовано
-
скопійовано
-
