Провадження 2/127/1963/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 мотивувала позов тим, що з 18.03.2003 року до 13.01.2015 року працювала оператором електрозв`язку у Вінницькій філії ПАТ «Укртелеком», проте була звільнена в зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає дане звільнення незаконним, оскільки в результаті реорганізації на базі дільниці технічного обліку та паспортизації Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» була створена дільниця технічного обліку та паспортизації відділу експлуатації мережі служби експлуатації, будівництва та розвитку мережі Вінницької філії Центрального макрорегіону ПАТ «Укртелеком», проте їй посаду електромеханіка електрозв`язку запропоновано не було. Разом з тим, вона мала переважне право на залишення на роботі в зв`язку з високою кваліфікацією, продуктивністю праці, з тривалим стажем роботи на цьому підприємстві, крім того, на утриманні має двох дітей і інвалідність ІІІ групи, яку отримала за період роботи на даному підприємстві. Звільнення з роботи завдало їй значної моральної шкоди, оскільки спричинило важку психологічну травму, переживання з того приводу, що сім`я залишилась без засобів для існування, яку позивач оцінила в 36 000 грн. Просила визнати незаконним та скасувати наказ Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» № 563 від 07.11.2014 року, визнати незаконними дії відповідача щодо звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити на роботі оператором або на інші вакантні посади згідно кваліфікації у Вінницькій філії ПАТ «Укртелеком», стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.01.2015 року по день розгляду справи судом, стягнути моральну шкоду в розмірі 36 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала і уточнила розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу – 44 235 грн.

Представник відповідача позов не визнала, подала письмові заперечення (а.с. 37-40).

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між сторонами виникли трудові відносини, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми КЗпП України.

Відповідно до наказу № 10 від 18.07.2002 року ОСОБА_1 працювала на посаді оператора електрозв`язку ВАТ «Укртелеком», а з 01.06.2007 року – оператором електрозв`язку 1 класу в дільниці технічного обліку та паспортизації ПАТ «Укртелеком» (а.с. 23-24).

Відповідно до наказу №18/вк від 02.01.2015 року ОСОБА_1 звільнена з 13.01.2015 року на підставі наказу № 583 від 31.10.2014 року ПАТ «Укртелеком», наказу № 563 від 07.11.2014 року Вінницької філії ПАТ «Укртелеком», протоколу ППО ЦТП № 203 від 30.12.2014 року з посади оператора електрозв`язку 1 кат. в зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 9).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України), а також лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судовому засіданні було встановлено, що на підставі наказу ПАТ «Укртелеком» № 518 від 01.10.2014 року були проведені зміни в організації виробництва і праці і з 01.10.2014 року введена в дію організаційна структура філії ПАТ «Укртелеком», зокрема Центрального макрорегіону у складі Київської, Житомирської, Київської обласної, Чернігівської, Вінницької, Черкаської філії (а.с. 41, 43).

В зв`язку з цим 31.10.2014 року в ПАТ «Укртелеком» видано наказ № 583 про скорочення чисельності та штату працівників і виведено структурні підрозділи та посади, зокрема і у Вінницькій філії (а.с. 44).

На виконання наказу № 583 від 31.10.2014 року директором Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» видано наказ № 563 від 07.11.2014 року про скорочення чисельності та штату працівників, зокрема і посади оператора електрозв`язку Центру телекомунікаційних послуг, на якій працювала ОСОБА_1 (а.с. 48).

З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 12.11.2014 року, проте не погодилась із скороченням, оскільки є інвалідом ІІІ групи, має вищу освіту і двох неповнолітніх дітей (а.с. 49).

Судом також встановлено, що 15.10.2014 року на підставі наказу № 543 були внесені зміни до штатного розпису ПАТ «Укртелеком» і введені посади згідно з додатком № 13 для Вінницької області (а.с. 45, 67).

Для дільниці технічного обліку та паспортизації по всій області відведено 38 посад, з них наявні посади електромеханіка електрозв`язку.

12.11.2014 року ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись із наказами № 583 та № 563, проте від підписання заяви про ознайомлення ОСОБА_1 відмовилась, про що складений акт 12.11.2014 року в присутності свідків. Також ОСОБА_1 відмовилась від підписання списку запропонованих вакансій ПАТ «Укртелеком» (а.с. 50).

В судовому засіданні позивач заперечила дані обставини, проте допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтвердили, що позивачці були надані всі накази із списком вакантних посад, проте ОСОБА_1 відмовилась від підписання. Свідок ОСОБА_4 підкреслила, що позивачці був наданий список всіх вільних посад по Україні, вона довго з ними знайомилась і робила виписки, проте не виявила бажання підписати документ про ознайомлення. Також ОСОБА_3 зазначила, що в її особовій картці були відомості про інвалідність і профспілці були відомі ці обставини, проте одноголосно надана згода на звільнення ОСОБА_1

28.11.2014 року з метою працевлаштування ОСОБА_1 повторно був наданий список посад Вінницької філії Центрального макрорегіону, з яким позивачка була ознайомлена. Відповідно до пропозицій переведення ОСОБА_1 була запропонована посада електромеханіка електрозв`язку 1 категорії в м. Вінниці з окладом 2084 грн. (а.с. 10).

ОСОБА_1 не виявила бажання на переведення та одночасно звернулась до директора ВФ ПАТ «Укртелеком» з заявою про інформування її лише про підходящі вакантні посади у ПАТ «Укртелеком»: з постійним місцем роботи в населеному пункті м. Вінниці і з окладом не менше 2150 грн. (а.с. 51).

Враховуючи вимоги працівника, 17.12.2014 року ОСОБА_1 також було запропоновано посаду старшого економіста з праці і вона погодилась пройти навчання за вищевказаною професією. Розглянувши кандидатуру ОСОБА_1 на дану посаду і провівши з нею бесіду роботодавцем було відмовлено в її переведенні на посаду старшого економіста з праці, оскільки у ОСОБА_1 відсутня вища освіта з відповідним напрямком підготовки, відсутній стаж роботи за даною професією, відсутні знання функціональних обов`язків. Проводити навчання для здобуття другої вищої освіти ОСОБА_1 підприємство не погодилось (а.с 12).

Слід зазначити, що позивачка ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю «Технологія жирів і жирозамінників» та при закінченні Національного університету харчових технологій в 2002 році здобула кваліфікацію спеціаліста з технології жирів і жирозамінників. На посаді оператора електрозв`язку ОСОБА_1 працювала після проходження підвищення кваліфікації в 2003 році за професією «оператор електрозв`язку» і в 2005 році здобула 1 клас за даною професією в зв`язку з проходженням навчання (а.с. 14).

В судовому засіданні позивач повідомила, що вакантною була посада електромеханіка електрозв`язку, на якій вона могла б працювати, проте на роботу була прийнята ОСОБА_5, хоча вона не мала переважного права на залишення. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 була переведена на дану посаду 01.11.2014 року і відповідно до її особової карти, що оглянута в судовому засіданні, вона має спеціальну освіту за фахом «монтажник радіоапаратури», що відповідає кваліфікаційним вимогам, що ставляться до оператора електромеханіка електрозв`язку (Довідник кваліфікаційних характеристик професій робітників, затверджений наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 04.10.2000 року № 144). Крім того, за напрямом «зв`язок» ОСОБА_5 працює з 1985 року (а.с. 54-55).

Кваліфікація і освіта ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам для посади електромеханіка електрозв`язку, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв`язку з цим також безпідставним є твердження позивача про переважне її право на залишення на роботі (ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Відповідно до довідок МСЕК від 17.12.2013 року та від 04.02.2015 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, тому її твердження про професійне захворювання, здобуте на підприємстві, належними доказами не доведене.

Крім того, судом було витребувано інформацію про перелік вакантних посад на Вінницькій філії ПАТ «Укртелеком» станом на момент звільнення - 13.01.2015 року, проте за своєю кваліфікацією і досвідом ОСОБА_1 не могла працювати на даних посадах, про що вона також повідомила в судовому засіданні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України.

При цьому було встановлено, що в ПАТ «Укртелеком» відбулись зміни в організації виробництва і праці і відбулось скорочення чисельності та штату працівників, і про наступне вивільнення ОСОБА_1 була попереджена за 2 місяці. Відповідач запропонував всі вакантні посади на підприємстві, проте не мав можливості перевести працівника ОСОБА_1 на іншу роботу, оскільки за своєю кваліфікацією вона не могла працювати на даних посадах і виконувати обов`язки, крім того, згоди на запропоновані посади ОСОБА_1 не надала і висловила бажання про працевлаштування лише за певних умов. Також суд встановив, що переважне право на залишення на роботі, зокрема перед ОСОБА_5, у ОСОБА_1 було відсутнє.

Звільнення також відповідає вимогам ст. 43 КЗпП України, оскільки згода була надана первинною профспілковою організацією ЦТП м. Вінниці, що відображено в протоколі № 203 від 30.12.2014 року (а.с. 52).

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При ухваленні рішення суд також приймає до уваги роз`яснення Пленуму ВСУ, викладені в постанові № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що трудові права ОСОБА_1 не порушені, тому не підлягають захисту. В зв`язку з відмовою в позові щодо поновлення на роботі підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації моральної шкоди немає. Також є безпідставними і не доведеними вимоги про визнання незаконним і скасування наказу Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» № 563 від 07.11.2014 року.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 40, 42, 43, 49-2, 231, 235 КЗпП України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 61, 212, 214, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів.

Суддя: