КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа№ 910/11450/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Смакота Н.І. (дов. №14-98 від 18.04.2014 року);

від відповідача - Луцюк С.С. (дов. №51 від 31.03.2015 року);

від державного виконавця - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року

у справі №910/11450/14 (суддя В.В. Бондарчук)

за заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії головного державного виконавця Державної виконавчої служби України Мазура Г.І.

про визнання незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 та визнання недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року № 46182498

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

про стягнення 11 289 688,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі-відповідач) про стягнення 10 322 897,02 грн. - основного боргу, 610 154,29 грн. - пені, 118 395,39 грн. - інфляційних втрат та 238 242,02 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі №910/11450/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 322 897 грн. 02 коп. - основного боргу, 610 154 грн. 29 коп. - пені, 118 395 грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 238 242 грн. 02 коп. - 3% річних та 73 080 грн. 00 коп. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі №910/11450/14 залишено без змін.

21.11.2014 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/11450/14 видано наказ.

03.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14 про стягнення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 322 897, 02 грн. - основного боргу, 610 154, 29 грн. - пені, 118 395, 39 грн. - інфляційних втрат, 238 242, 02 грн. - 3% річних та 73 080, 00 грн. - судового збору;

- визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14 про стягнення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 322 897, 02 грн. - основного боргу, 610 154, 29 грн. - пені, 118 395, 39 грн. - інфляційних втрат, 238 242, 02 грн. - 3% річних та 73 080, 00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії головного державного виконавця Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. задоволено. Суд вирішив визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14 про стягнення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 322 897, 02 грн. - основного боргу, 610 154, 29 грн. - пені, 118 395, 39 грн. - інфляційних втрат, 238 242, 02 грн. - 3% річних та 73 080, 00 грн. - судового збору. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року № 46182498 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. у справі №910/11450/14 про стягнення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 322 897, 02 грн. - основного боргу, 610 154, 29 грн. - пені, 118 395, 39 грн. - інфляційних втрат, 238 242, 02 грн. - 3% річних та 73 080, 00 грн. - судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що головним державним виконавцем Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. неправомірно винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року № 46182498 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14.

Не погодившись із вказаною ухвалою, державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/11450/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/11450/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Мальченко А.О. та призначено розгляд справи на 29.04.2015 року.

29.04.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судове засідання, призначене на 29.04.2015 року, з'явились представники позивача, відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Представник державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Представники сторін не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника державного виконавця.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, зважаючи на обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника державного виконавця.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних та господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Як встановлено судом першої інстанції з чим погоджується колегія суддів, 14.01.2015 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження № 14/2-1324 (т. 2, а.с. 9-11).

У відповідності до вказаної заяви позивач просив прийняти наказ господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року № 910/11450/14 до виконання, відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14.

26.01.2015 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46182498 (т. 2, а.с. 31) на виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року №910/11450/14 про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основного боргу у розмірі 10 322 897, 02 грн., пені - 610 154, 29 грн., 118 395, 39 грн. - інфляційних втрат, 238 242, 02 грн. - 3 % річних та 73 080, 00 грн. - судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2015 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Державної виконавчої служби України із заявою №44/22-324 від 12.02.2015 року про зупинення виконавчого провадження (т. 2, а.с. 32-33).

Вказана заява обґрунтована тим, що станом на 11.02.2015 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" перебуває в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно із Законом України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", що підтверджується відповідною випискою розрахункового центру ДП "Енергоринок" від 10.02.2015 року №46. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», боржник просив зупинити виконавче провадження №46182498 на строк участі боржника у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Колегією суддів встановлено, що 16.02.2015 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №46182498 на виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року № 910/11450/14 до закінчення строку дії вказаних у заяві від 12.02.2015 року № 44/22-324 обставин (т. 2, а.с. 7).

Судом першої інстанції визнано незаконними вказані дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 та визнано недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З матеріалів справи вбачається, що Постанова про зупинення виконавчого провадження №46182498 від 16.02.2015 року винесена на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 є незаконним, а постанова є недійсною з огляду на наступне.

Пунктом 1.3. ст.1 Закону України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено, що учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", визначено, заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

Розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року (п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

Для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства ПЕК приймає відповідне рішення. Підприємство ПЕК, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі №1-26/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) встановлено, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у заяві про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2015 року №14/2-1324 було зазначено, що заборгованість боржника за наказом суду виникла після 01.01.2013 року. Крім того, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення 11 289 688,72 грн. у червні 2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції предметом позову у даній справі було стягнення боргу та штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунку боржником за природний газ, отриманий в січні та вересні -грудні 2013 року, тобто після встановленої Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» розрахункової дати (01.01.2013 рік).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави для застосування приписів п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №4618249 з огляду на внесення юридичної особи до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Враховуючи викладене, у даному випадку порядок стягнення заборгованості, визначений Законом України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не розповсюджується з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012.

Таким чином, доводи, на які посилається скаржник, не приймаються колегією суддів до уваги з мотивів необґрунтованості та недоведеності.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/11450/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/11450/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/11450/14 залишити без змін.

3. Справу №910/11450/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко