АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 665/1093/14-ц

Провадження №22-ц/791/ 895/2015 Головуючий в І інстанції: Томашевський В.А.

Категорія 54 Доповідач: Приходько Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Приходько Л.А.

Суддів: Бездрабко В.О.

Кузнєцової О.А.

при секретарі: Павловській Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА _2 до Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів, директора Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_3, відділу освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, третя особа Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області про допущення до виконання посадових обов'язків директора школи,

В С Т А Н О В И Л А:

17 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що 19 червня 2012 року Чаплинським районним судом ухвалено рішення, яким, зокрема її поновлено на посаді директора Чаплинської ЗОШ №3 І -ІІІ ступенів. Рішення в цій частині підлягало негайному виконанню.

Наказом начальника відділу освіти районної державної адміністрації від 06 вересня 2012 року № 222 «Про поновлення на роботі» її поновлено на посаді директора школи, та доручено приступити до виконання обов'язків з 10 вересня 2012 року. Цим же наказом ОСОБА_3 звільнена з 07 вересня 2012 року з посади директора школи згідно п.6ст.40 КЗпП України.

Розпорядженням голови Чаплинської райдержадміністрації від 10 вересня 2012 року №400 скасовано наказ начальника відділу освіти районної державної адміністрації від 06 вересня 2012 року № 222 «Про поновлення на роботі». В той же день, на виконання зазначеного розпорядження, до її трудової книжки внесений відповідний запис № 14.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19.02.2014року розпорядження голови Чаплинської райдержадміністрації від 10 вересня 2012 року №400 скасовано.

Посилаючись на те, що на даний час вона є такою, що поновлена на посаді директора школи, але всупереч прийнятим судовим рішенням та виданими на їх підставі наказами відповідачі не допускають її до фактичного виконання обов'язків директора школи, просила зобов'язати відділ освіти Чаплинської райдержадміністрації допустити її до виконання обов'язків директора Чаплинської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів та здійснити відповідний запис у її трудовій книжці.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року, зі змінами внесеними ухвалою Чаплинського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і увалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними у скарзі, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів та директора Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 - ОСОБА_5, представник відділу освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області Склярова О.В., представник Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області Добровольський В.О., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, зазначили, що на їх думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 квітня 2015 року рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання внести відповідний запис до її трудової книжки скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині залишені без розгляду з підстав, визначених п.4 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду про відмову у задоволені позовних вимог про зобов'язання допустити ОСОБА_2 до виконання обов'язків директора Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобов'язання допустити її до виконання обов'язків директора школи, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою пропущений без поважних причин як строк позовної давності, встановлений для позовів даної категорії, так і строк на звернення до суду в порядку оскарження дій державного виконавця щодо визнання виконавчого документу таким, що не є виконаним чи інших дій державного виконавця.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Статтею 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховоною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з Чаплинською ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів, працюючи з 1993 року на посаді директора школи.

Наказом начальника відділу освіти Чаплинської РДА від 29 листопада 2011 року №298 ОСОБА_2 звільнено з посади директора Чаплинської ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 19 червня 2012 року, залишеним в цій частині без змін рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 22 листопада 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2013 року, скасовано наказ начальника відділу освіти Чаплинської РДА від 29 листопада 2011 року №298 та поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Чаплинської загальноосвітня школа №3 І-ІІІ ступенів, правонаступником якої є Чаплинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області.

23 липня 2012 року Чаплинським районним судом Херсонської області видано виконавчий лист за № 2-132/12, про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Чаплинської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів.

30 липня 2012 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області Григоренко М.Ю. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Наказом начальника відділу освіти Чаплинської районної державної адміністрації від 06 вересня 2012 року № 222 «Про поновлення на роботі», ОСОБА_2 поновлено на посаді директора Чаплинської спеціалізованої школи (правонаступник Чаплинської загальноосвітньої школи № 3 І-ІІІ ступенів) з 29 листопада 2011року із вказівкою, що до виконання посадових обов'язків ОСОБА_2 слід приступити з 10 вересня 2012 року. З зазначеним наказом ОСОБА_2 ознайомлена 07 вересня 2012 року. В той же день до трудової книжки позивачки внесений відповідний запис.

У зв'язку з фактичним виконанням рішення суду про поновлення на роботі головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області Григоренко М.Ю. 10 вересня 2012 року винесено постанову, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-132/12 виданого 23 липня 2012 року Чаплинським районним судом Херсонської області про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Чаплинської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів, закінчено.

До виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_2 з 10 вересня 2012 року не допущена, оскільки розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації від 10 вересня 2012 року №400 «Про наказ відділу освіти» скасовано наказ начальника відділу освіти районної державної адміністрації від 06 вересня 2012 року № 222 «Про поновлення на роботі». З зазначеним розпорядженням ОСОБА_2 ознайомлена 11 вересня 2012 року.

На виконання даного розпорядження до трудової книжки ОСОБА_2 внесений запис №14 від 10 вересня 2012 року «Записи на сторінках 4 і 5 вважати недійсними. Запис за №13 від 07.09.2012 року скасувати».

Розпорядженням голови Чаплинської РДА від 29 грудня 2012 року №633 відділ освіти Чаплинської районної державної адміністрації припинено шляхом ліквідації без правонаступництва.

Розпорядженням голови Чаплинської РДА від 02 січня 2013 року №1 створена юридична особа - відділ освіти, молоді та спорту Чаплинської РДА Херсонської області.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19 лютого 2014 року розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 10.09.2012 року №400 «Про наказ відділу освіти» скасовано. Зазначене рішення набрало чинності з моменту проголошення та у встановленому законом порядку не скасовано.

Отже, внаслідок скасування зазначеного вище розпорядження наказ начальника відділу освіти Чаплинської районної державної адміністрації від 06 вересня 2012 року №222 «Про поновлення на роботі» є чинним.

Проте до теперішнього часу ОСОБА_2 до виконання своїх посадових обов'язків не допускається. Зазначений факт визнаний відповідачами у справі, та підтверджується дослідженими у справі доказами, а саме неодноразовими зверненнями позивачки до різних органів за захистом своїх трудових прав.

Виконання рішення про поновлення на роботі, згідно ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи організації, або уповноваженим ним органом, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з трудовим законодавством, зокрема зі ст. 24 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Також трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, що стосовно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про це.

Зважаючи на викладене колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що рішення суду про поновлення позивачки на роботі належним чином не виконано внаслідок неналежного виконання державним виконавцем своїх обов'язків, оскільки для його виконання потрібна обов'язкова наявність двох обставин: наказ органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення, та фактичне допущення працівника до виконання попередніх обов'язків. Оскільки законодавством чітко визначено, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з дня видачі наказу або розпорядження про поновлення на роботі, і саме це є підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Повно та правильно встановивши обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність у відповідачів будь-яких визначених законом підстав для недопущення ОСОБА_2 до виконання своїх посадових обов'язків.

Доводи відповідачів про те, що відповідач, відділ освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, не є правонаступником відділу освіти Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, який був ліквідований без правонаступництва, а тому позбавлений можливості виконати судове рішення про поновлення позивачки на роботі, позбавлені правового обґрунтування.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою. Відповідним органом управління освітою в Чаплинському районі, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №347 від 11.03.1999 року (зі змінами) «Про затвердження Типового положення про відділ освіти районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації», та Положення про відділ освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, затвердженого розпорядженням голови Чаплинської РДА від 02.01.2013 №1, є відділ освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області.

Отже, до новоствореного органу управління освіти перейшли функції визначені законом, зокрема і призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу.

Крім того, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, голови Чаплинської районної державної адміністрації Лепського С.І. про визнання протиправним та скасування розпорядження 29.12.20012 №633, на яку посилаються відповідачі, як на одну з підстав у відмові у задоволені позову, встановлено, що видаючи спірне розпорядження голова Чаплинської РДА порушив порядок припинення юридичних осіб публічного права, оскільки незаконно, всупереч Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», на власний розсуд визначив відсутність правонаступництва відділу освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, тобто територіальних органів Міністерства, які відповідно до Указу припинені із встановленням правонаступників. Вказанийвідділ є правонаступником ліквідованого відділу освіти Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області в силу Закону.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідачів про неможливість виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора школи, з підстав відсутності погодження на поновлення з місцевими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, передбаченого ч.4 ст. 20 Закону України «Про освіту», оскільки зазначена норма передбачає наявність попереднього погодження для призначення керівників навчальних закладів, що є комунальною власністю, а не для поновлення їх на роботі.

Доводи відповідачів про неможливість виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі з тих підстав, що директором школи працює інша особа, ОСОБА_3, для звільнення якої з посади 07 вересня 2012 року не було правових підстав у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю позбавлені правового обґрунтування та суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю посаду.

Обмеження на звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (ч.3 ст. 40 КЗпП) не може бути перешкодою для виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, оскільки в силу ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Законодавець жодним чином не пов'язує можливість виконання рішення про поновлення на роботі з наслідками такого поновлення, зокрема зі звільненням іншого працівника з підстав визначених п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів також не приймає доводи відповідачів про те, що обраний позивачкою спосіб захисту (допущення до виконання посадових обов'язків) не передбачений законом, зокрема ст. 232 КЗпП України, якою визначений перелік трудових спорів, що підлягають безпосередньому розгляду в районних судах.

Зазначені доводи суперечать ст.ст. 55, 124 Конституції України, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі і не відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України. Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення трудових прав особи підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 232 КЗпП України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 2 КЗпП України визначено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір, відповідно до ст. 21 КЗпП України, є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, не допуск роботодавцем працівника до виконання трудових обов'язків покладених на нього трудовим договором, з підстав не передбачених законом, є грубим порушенням права громадянина на працю, та підлягає захисту в судовому порядку.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з Чаплинською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів, поновлена у встановлений законом спосіб на посаді директора Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів, проте органом управління освітою в Чаплинському районі, а саме відділом освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області,не допускається до виконання посадових обов'язків директора шкоди з підстав не передбачених законом, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є єдиним ефективним засобом захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За правилами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущений без поважних причин строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства для оскарження дій державного виконавця, визнання виконавчого документу таким, що не є виконаним чи інших вимог, пов'язаних з незаконністю дій державного виконавця в супереч зазначеними вимогам процесуального закону, оскільки з такими вимогами ОСОБА_2 до суду не зверталась.

Також колегія суддів не може погодитися з висновком суду про те, що позивачкою пропущений без поважних причин строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим ст. 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із посиланням на поважні причини його пропуску.

Як вбачається зі змісту заяви, пояснень позивачки та її представника під час розгляду справи, досліджених судом доказів у справі ОСОБА_2, з метою захисту своїх трудових прав звернулася до суду з позовом про скасування розпорядження голови Чаплинської РДА від 10 вересня 2012 № 400, яким було скасовано наказ про поновлення її на роботі. Остаточне рішення у цій справі набрало чинності 19 лютого 2014 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що перебіг строку для звернення до суду з позовом про захист порушених трудових прав позивачки розпочався з часу ознайомлення останньої із зазначеним розпорядженням (з 10 вересня 2012 року) та сплив 10 грудня 2012 року.

Початок перебігу строку звернення до суду у даному випадку слід рахувати не з часу ознайомлення позивачки з розпорядженням, а з часу його скасування судом, тобто з 20 лютого 2014 року (з наступного календарного дня після настання події, з якою пов'язано його початок).

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом 17 червня 2014 року, тобто з попуском, визначеного ст. 233 КЗпП України, строку. Однак, як вбачається з матеріалів справи своєчасному зверненню до суду перешкоджали об'єктиві причини, зокрема звернення голови Чаплинської РДА в березні 2014 року до суду із заявою про роз'яснення рішення суду від 19 лютого 2012 року. За наслідками розгляду зазначеної заяви, ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 квітня 2014 року відмовлено у задоволені заяви з підстав чіткого і зрозумілого викладення резолютивної частини рішення. Після чого позивачка намагалась приступити до виконання своїх посадових обов'язків, проте допущена до їх виконання не була, у зв'язку із чим була вимушена звертатися до правоохоронних органів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що строк звернення до суду ОСОБА_2 слід поновити, як пропущений з поважних причин.

Зважаючи на те, що судом при ухвалені рішення допущені порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про зобов'язання допустити позивачку до виконання обов'язків директора Чаплинської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів слід скасувати з підстав визначених ст. 309 ЦПК України, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про допущення до виконання посадових обов'язків директора Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов'язати відділ освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, відповідно до рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 19 червня 2012 року, допустити ОСОБА_2 до виконання обов'язків директора Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: