ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/43071/14

К/800/42701/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУМВС України в м. Києві) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ГУМВС України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

В січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ГУМВС України в м. Києві і Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій відповідачів щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3-ї групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зобов'язання ГУМВС України в м. Києві вчинити дії по виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок № 707).

Позов обґрунтував тим, що з жовтня 1981 року по серпень 2007 року він проходив службу в органах внутрішніх справ і був звільнений з посади заступника начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби - начальника відділу роботи з персоналом у званні полковника внутрішньої служби, є пенсіонером МВС України. У серпні 2013 року йому встановлена III група інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, куди він був направлений як співробітник (капітан) міліції. Вважав, що є всі підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 707.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України і ГУМВС України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_4 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ї групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ України в період виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зобов'язано ГУМВС України в м. Києві вчинити дії щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ї групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ України в період виконання обов'язків, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У касаційних скаргах Міністерство внутрішніх справ України і ГУМВС України в м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначають, що останнім місцем служби позивача була Державна фельд'єгерська служба України, яка не входить до складу МВС України і на особовий склад якої не поширюється стаття 23 Закону України "Про міліцію". Крім того, захворювання позивача не пов'язане з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

В запереченні на касаційні скарги ОСОБА_4 вважає їх доводи необґрунтованими, серед іншого й тому, що захворювання виникло в нього під час виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, коли він мав статус працівника міліції і спеціальне звання - капітан міліції, тому служба у Державній фельд'єгерській службі України не має жодного відношення до його інвалідності.

Справа вирішується за відсутності позивача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 12.10.1981 р. по 10.08.1995 р. проходив службу в Управлінні внутрішніх справ м. Києва, а з 10.08.1995 р. наказом Залізничного РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.08.1995 р. № 379 о/с був відряджений для подальшого проходження служби в Головне управління Державної фельд'єгерської служби України.

Наказами Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 р. № 985 о/с та ГУ ДФС України від 02.08.2007 р. № 298 о/с полковник внутрішньої служби ОСОБА_4, заступник начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби - начальник відділу роботи з персоналом, звільнений з органів внутрішніх справ та Державної фельд'єгерської служби України у відставку (із зняттям з військового обліку) за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114.

Вислуга років на час звільнення у календарному обчисленні склала 27 років 10 місяців 04 дні, у пільговому - 29 років 03 місяці 06 днів.

Як пенсіонер МВС України позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У серпні 2013 року позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

4 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ГУМВС України в м. Києві із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

У письмовій відповіді від 23.09.2013 р. ГУМВС України в м. Києві повідомило про направлення документів до МВС України та їх повернення без права на виплату з підстави непоширення на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 707.

10 жовтня 2013 року позивач звернувся із заявою до директора департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, в якій просив переглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав таку саму відповідь.

Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Частиною десятою статті 23 вказаного Закону передбачено, що положення частин 3-9 цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.

Отже, пенсіонери міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їм інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу визначені в розділі VIII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення).

Так, особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ. Ці особи проходять службу в порядку, встановленому Положенням. Призначення їх на посади і переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ або його органами в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ. Особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ. Усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють. Грошове забезпечення цим особам виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Вказані особи при звільненні зі служби, а також члени їх сімей користуються правами і пільгами нарівні із особами начальницького складу, звільненими безпосередньо з органів внутрішніх справ, та членами їх сімей (пункти 75-78, 83 Положення).

Наведеним спростовуються доводи відповідачів про непоширення статті 23 Закону України "Про міліцію" на ОСОБА_4, який отримав захворювання, що спричинило інвалідність, при виконанні службових обов'язків працівника міліції, має понад 27 років вислуги в органах внутрішніх справ, в тому числі за період прикомандирування до Державної фельд'єгерської служби України, є пенсіонером МВС України та користується правами і пільгами нарівні із особами начальницького складу, звільненими безпосередньо з органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку № 707 одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися, зокрема, під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Пунктом 2 Порядку № 707 встановлено, що виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є в тому числі участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, що сталося під час виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

При цьому, ні Положенням, ні Порядком № 707 не передбачено виплату грошової допомоги за рахунок міністерств і відомств, до яких працівник міліції був прикомандирований на час звільнення зі служби.

Разом з тим, зобов'язавши тільки ГУМВС України в м. Києві вчинити дії щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, апеляційний суд не врахував процедури виплати вказаної допомоги, визначеної Порядком № 707.

За приписами пунктів 5-7 Порядку № 707 працівник міліції подає органу внутрішніх справ за місцем проходження служби заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги разом з необхідними документами, орган внутрішніх справ у семиденний строк з дня реєстрації документів подає МВС висновок щодо можливості проведення грошової допомоги, а МВС у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його органу внутрішніх справ для проведення виплати.

Отже, ОСОБА_4 дотримано процедуру звернення до органу внутрішніх справ за місцем проходження служби, а рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги не прийняте саме МВС України, дії якого судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнані протиправними. Тому, з урахуванням правила, встановленого частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд покладає на МВС України відповідний обов'язок за наслідками його протиправних дій, який передбачений Порядком № 707.

У зв'язку з цим постанова апеляційного суду підлягає зміні шляхом доповнення її резолютивної частини висновком про зобов'язання МВС України вчинити певні дії.

Керуючись статтями 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві залишити без задоволення.

Змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року, доповнивши її резолютивну частину наступним абзацом:

«Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 виплати одноразової грошової допомогу у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в порядку та на умовах, визначених статтею 23 Закону України "Про міліцію" і постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції", і надіслати це рішення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві».

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Черпак Ю.К.

Кобилянський М.Г.

Ліпський Д.В.