ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 березня 2015 року м. Київ В/800/1326/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Розваляєвої Т.С.

Мороза В.Ф.,

Зайця В.С.,

розглянувши заяву Харківської митниці Міндоходів

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року

у справі за позовом приватного підприємства "Гешефт Плюс"

до Харківської обласної митниці

про визнання неправомірними дій та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а :

Харківська митниця Міндоходів (далі - митниця) звернулася з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року, прийнятої за результатами перевірки касаційної скарги приватного підприємства "Гешефт Плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у цій справі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов задоволений частково.

Скасовано рішення Харківської обласної митниці про зміну коду товару за ВМД № рішення Митниці про зміну коду товару за ВМД №807010009/2011/805272 від 27 квітня 2011 року, викладене в акті перевірки від 12 грудня 2011 року №0056/11/807000000/0035578609, Рішення №14 в частині визначення податкового зобов'язання з ввізного мита, у розмірі 53,33 грн., (у т.ч. 52,33 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) та Рішення № 15 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 11,46 грн. (у т.ч. 10,46 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями)

В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення Харківської обласної митниці про зміну коду товару за ВМД № №807010009/2011/805272 від 27 квітня 2011 року, викладене в акті перевірки від 12 грудня 2011 року №0056/11/807000000/0035578609, Рішення № 14 в частині визначення податкового зобов'язання з ввізного мита, у розмірі 53,33 грн., (у т.ч. 52,33 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) та Рішення № 15 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 11,46 грн. (у т.ч. 10,46 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) скасована, в цій частині у задоволені позову відмовлено. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року залишено в силі.

У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України заявник ставить питання про його скасування, посилаючись на неправильне застосування положень Митного кодексу України та Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою Кабміну від 02.02.2011 №71, зокрема, щодо використання для висновків перевірки дані мережі Інтернет.

На підтвердження доводів заяви щодо неоднакового застосування касаційним судом наведених норм заявник посилається на судове рішення колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2014 року К/800/4711/13, у якому суди виходили з того, що відповідно до ч.1 ст.351 Митного кодексу України не визначено вичерпного переліку матеріалів та інформації, які можуть бути використані при проведенні перевірки, а тому використання даних Інтернет з посиланням на відповідні сайти є допустимими.

Водночас, у справі про перегляд якої просить заявник, суд зазначив, що під час перевірки не може бути використано для її висновків виключно інформацію з Інтернету, оскільки в даному випадку така інформація не є інформацією від виробника товару задекларованого позивачем, та як встановлено в судовому засіданні, зазначена інформація була отримана при співставленні артикулів товарів з сайтів інших виробників, відомості про правильне визначення артикулів якими, не були перевірені відповідачем.

Слід зазначити, що в судових рішеннях відомості мережі Інтернет суд не визнавав як офіційний загальновідомий документ, а лише вважав за можливе використовувати відповідну інформації із мережі Інтернет як доказ з точки зору допустимості або відсутності підстав вважати надані сторонами дані для відповідних висновків. А тому дані мережі Інтернет були використані на підставі інших загальновідомих джерел у їх сукупності.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, на яких ґрунтувалися висновки судів, або не застосовувалися спірні норми матеріального права.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається відповідач в заяві, підставою для перегляду судових рішень є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтею 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом приватного підприємства "Гешефт Плюс" до Харківської обласної митниці про визнання неправомірними дій та скасування рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : (підписи)