ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/1375/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 26 а, кв. 41, ідентифікаційний код 36977514)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, ідентифікаційний код 00110183)

про спонукання до виконання мирової угоди

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Оленець С.М., довіреність № б/н від 03.03.2015р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Вік Оіл Плюс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 03.03.2015р. до відповідача ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" про спонукання відповідача до виконання мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 1, 12, 49, 86, 115, 116 ГПК України.

Ухвалою від 04.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1375/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.03.2015р. о 12 год. 00 хв.

За письмовим клопотанням відповідача ухвалою від 25.03.2015р. розгляд справи відкладений на 09.04.2015р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 09.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.04.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 09.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві, просить суд спонукати ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" виконати умови мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі основного боргу 123 250,21 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6 602,28 грн., а всього 129 852,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що боржник свої зобов'язання за мировою угодою не виконав у повному обсязі і станом на 25.02.2015р. заборгованість відповідача за мировою угодою становить 129 852,49 грн., з яких основний борг 123 250,21 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6 602, 28 грн.

Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2015р.

10.12.2014р. ТОВ "Вік Оіл Плюс" надало до Ленінського ВДВС ЗМУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження та відповідно оригінал ухвали господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13 у якості виконавчого документу.

Постановою від 12.12.2014р. Ленінський ВДВС ЗМУЮ відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із тим, що в ухвалі суду, як виконавчому документі, відсутні заходи примусового виконання рішення.

Не погодившись з відмовою у відкритті виконавчого провадження, позивач оскаржив дії Ленінського ВДВС ЗМУЮ до суду.

Господарський суд Запорізької області своєю ухвалою від 10.02.2015р. відмовив у задоволенні скарги та погодившись з органом державної виконавчої служби, також визнав, що ухвала про припинення провадження (затвердження мирової угоди сторін) у справі № 908/2940/13 від 25.09.2013р., як виконавчий документ, не містить в своїй резолютивній частині ознак і відомостей, передбачених ст. 86 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо заходів примусового виконання рішення. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Таким чином наведене стало підставою звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

08.04.2015р. до канцелярії суду представником ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" Леготіним В.П. здано клопотання про зупинення провадження у справі, розгляд справи за відсутності відповідача та в якості відзиву розглядати правову позицію, викладену у скерованій суду копії апеляційної скарги № 05/77 від 18.03.2015р..

Відповідач вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, якою між сторонами затверджено мирову угоду, є виконавчим документом і відповідає всім вимогам, встановленим в ст. 86 ГПК України, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Вимоги про зазначення заходів примусового виконання ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено, тому посилання державного виконавця на п.8 ч. 1 ст. 26 Закону є безпідставним.

Стягувач звернувся до Ленінського ВДВС ЗМУЮ після сплину строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, який припинився 25.09.2014р.

За таких обставин, на думку відповідача, відкриття виконавчого провадження унеможливлювалось пропуском встановленого строку пред'явлення документів до виконання, а не відсутністю заходів примусового виконання у виконавчому документі.

Суд під час розгляду скарги на ці суттєві обставини уваги не звернув, та у мотивувальній частині ухвали послався на статтю 32 Закону № 606-ХIV.

Таким чином, подавши апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. по справі № 908/2940/13 з проханням змінити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, а саме п.1) ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач просить провадження у справі № 908/1375/15-г зупинити.

При цьому ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" вважає, що розгляд справи № 908/1375/15-г до вирішення його апеляційної скарги у справі № 908/2940/13 є неможливим.

Також ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" у клопотанні зазначено, що у разі, якщо суд дійде висновку, що відповідачем не надано достатніх доказів про порушення іншої справи, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, з метою надання можливості відповідачу надати належні підтвердження порушення справи, за нашим клопотанням звертаємось до суду про продовження строку розгляду спору на 15 днів у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Господарський суд вважає, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В абзацах 1-3 пункту 3.16 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам такі роз'яснення:

Статтею 79 ГПК України, встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В даному випадку такої неможливості не існує.

Тому, подача відповідачем та подальший можливий розгляд апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. у справі № 908/2940/13 ніяким чином не впливає на вирішення справи № 908/1375/15-г.

До того ж, станом на 09.04.2015р. відомості про прийняття Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. по справі № 908/2940/13 до провадження в порядку ст. 98 ГПК України відсутні.

Зазначені обставини також унеможливлюють зупинення провадження у справі № 908/1375/15-г по ч.1 ст.79 ГПК України.

Заява ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" про продовження строку розгляду спору на 15 днів у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України для надання можливості відповідачу надати належні підтвердження порушення справи в Харківському апеляційному господарському суді підлягає відхиленню.

За приписами ч. 3 ст. 69 ГПК України, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, за клопотанням сторони у виняткових випадках.

Підстави, з яких відповідач заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, не є винятковими.

Крім того, суд звертає увагу заявника клопотання про зупинення провадження у справі та продовження строку розгляду спору, що для заявлення відповідних клопотань слід вже мати відповідні докази (щодо наявності пов'язаної зі справою іншої справи, що вже розглядається іншим судом, наявності виняткового випадку у розумінні ч. 3 ст. 69 ГПК України тощо) та пред'являти ці докази суду.

Господарський суд враховує, що питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося ТОВ "Вік Оіл Плюс" до ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" про стягнення заборгованості у сумі 330 113,82 грн.

Ухвалою від 03.09.2015р. (суддя Топчій О.А.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2940/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.09.2013р.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.04.2012р. між ним та відповідачем був укладений договір поставки нафтопродуктів № 0017, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний був передати в погоджені строки, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар. Позивач свої зобов'язання в частині постачання нафтопродуктів виконував в повній мірі, претензій щодо кількості, якості пального від відповідача не надходило. Відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, в результаті чого в нього утворилась заборгованість в сумі 298 039,50 грн. На несплачену суму боргу, позивачем нарахована пеня в розмірі 11 459,30 грн., 25 % річних в сумі 20 599,82 грн. та індекс інфляції в сумі 15,20 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13 було затверджено мирову угоду сторін згідно наступних умов:

Сторони по справі № 908/2940/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар`єроуправління", м. Запоріжжя

керуючись ст. 78 ГПК України, дійшли згоди щодо можливості припинення розгляду цього спору господарським судом Запорізької області по справі № 908/2940/13 шляхом укладання між сторонами мирової угоди на наступних умовах:

«Мирова угода

м . Запоріжжя « 24» вересня 2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" ( вул. Дудикіна, 26 А кв. 41, м. Запоріжжя, 69065, ЄДРПОУ 36977514 ) в особі директора Крапиви К.М., який діє на підставі Статуту, іменується в подальшому Позивач, та Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар`єроуправління" (вул. Дніпровські зорі, 1, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00110183) в особі голови правління Меткого В.В., який діє на підставі Статуту, іменується в подальшому Відповідач, (далі - Сторони), обговоривши між собою предмет позову, який знаходиться на розгляді господарського суду Запорізької області, прийшли до висновку про можливість закінчення розгляду даного спору миром та укладанням між Сторонами мирової угоди на наступних умовах:

Сторони домовляються між собою, що по цій мировій угоді Відповідач сплачує Позивачу грошові кошти в розмірі основного боргу 298 039,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 602,28 грн.

Загальна сума, що підлягає оплаті становить 304 641,78 грн., яку Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу протягом шести місяців з моменту підписання мирової угоди рівними частинами.

Термін відшкодування починається із наступного місяця після затвердження господарським судом Запорізької області мирової угоди.

В свою чергу Позивач відмовляється від своїх позовних вимог до Відповідача у вигляді сплати пені у сумі 11 459,30 грн.; 25 % річних в сумі 20 599,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 15,20 грн.

Просимо господарський суд Запорізької області затвердити цю мирову угоду та припинити провадження у справі.

Мирова угода складена у трьох примірниках, по одному для кожної сторони та для господарського суду Запорізької області.

Мирова угода набирає чинності після її затвердження господарським судом Запорізької області.

Наслідки припинення провадження, передбачені ст.80 ГПК України нам відомі»

ПОЗИВАЧ ВІДПОВІДАЧ

Товариство з обмеженою Приватне акціонерне товариство

відповідальністю «Вік Оіл Плюс» «Запорізьке кар`єроуправління» 69065, м. Запоріжжя 69600 м., Запоріжжя

вул. Дудикіна, 26 А, 41 вул. Дніпровські Зорі 1

Директор Голова Правління

______Крапива К.М. _______Меткий В.В.»

Цією ж ухвалою суду провадження у справі було припинено по п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України (п.2).

Також зазначено:

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

4. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом року з наступного дня після набрання цим судовим рішенням законної сили. Згідно акту звірки взаємних розрахунків між ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" та ТОВ "Вік Оіл Плюс" за період з 01.01.2014р. по 30.09.2014р. станом на 30.09.2014р. заборгованість на користь ТОВ "Вік Оіл Плюс" становить 123 250,21 грн. (а.с.11).

Постановою ВП № 45791637 від 12.12.2014р. старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гнідої Ю.В., на підставі п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 908/2940 виданої 25.09.2013р. господарським судом Запорізької області за позовом ТОВ "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя до ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у сумі 330 113,82 грн.

Як зазначено у цій постанові, заява на примусове виконання подана 10.12.2014р.

У процесі проведеної перевірки встановлено, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання.

12.01.2015р. до господарського суду Запорізької області по справі № 908/2940/13 надійшла скарга від 08.01.2015р. ТОВ "Вік Оіл Плюс", в якій заявник просив визнати дії Ленінського ВДВС ЗМУЮ, які виявилися у відмові відкриття виконавчого провадження (відмові в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі ухвали господарського суду Запорізької області про припинення провадження у справі (затвердження мирової угоди сторін) по справі № 908/2940/13 від 25.09.2013р., неправомірними, а також зобов'язати Ленінський ВДВС ЗМУЮ прийняти ухвалу господарського суду Запорізької області про припинення провадження у справі (затвердження мирової угоди сторін) по справі № 908/2940/13 від 25.09.2013р., як виконавчий документ, відкрити виконавче провадження та здійснити всі передбачені чинним законодавством дії для повного виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. по справі № 908/2940/13 (суддя Ярешко О.В.) в задоволенні скарги від 08.01.2015р. на дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" відмовлено повністю.

При цьому суд зазначив, що в ухвалі господарського суду Запорізької області по справі № 908/2940/13 від 25.09.2013р., якою було затверджено мирову угоду між сторонами, відсутні заходи примусового виконання. Таким чином, зазначена ухвала не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Доказів повного виконання відповідачем умов мирової угоди сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 2 ГПК України зокрема встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За приписами ч.1 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

ТОВ "Вік Оіл Плюс" заявлений позов про спонукання відповідача до виконання мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст. 11 Цивільного кодексу України:

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку обов'язок відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі основного боргу 298 039,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 602,28 грн., а всього 304 641,78 грн., випливає з умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. по справі № 908/2940/13.

Частинами 1, 2 статті 45 ГПУ України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В свою чергу, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого господарського суду України з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України в постанові № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надав господарським судам України такі роз'яснення:

3.19. Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

В підпункті 7.9 пункту 7 постанови № 9 від 17.10.2012р. " Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України зазначив також наступне:

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, сторони домовились, що відповідач сплачує позивачу грошові кошти в розмірі основного боргу 298 039,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 602,28 грн. протягом шести місяців з моменту підписання мирової угоди. Термін відшкодування починається із наступного місяця після затвердження господарським судом Запорізької області мирової угоди.

Отже, граничною датою сплати суми боргу в розмірі 304 641,78 грн. є 31.03.2014р.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Вік Оіл Плюс" та ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" на 23.03.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 123 250,21 грн. (а.с.35).

Довідкою від 09.04.2015р. ТОВ "Вік Оіл Плюс" підтвердило, що відповідач по справі ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" грошових коштів в рахунок погашення свого боргу не перераховував, відповідно сума заборгованості, яка зазначена в позові, не змінилася та станом на 09.04.2015р. становить:

- сума основного боргу 123 250,21 грн.;

- витрати по сплаті судового збору за первісним позовом у сумі 6 602,28 грн., на загальну суму 129 852,49 грн. (а.с.45).

Отже, факт заборгованості відповідача в сумі 129 852,49 грн. позивачем документально підтверджений.

Доказів повного виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Вік Оіл Плюс" про спонукання ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" до виконання мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі основного боргу 123 250,21 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 6 602,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що:

- ухвала господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, якою між сторонами затверджено мирову угоду, є виконавчим документом і відповідає всім вимогам, встановленим в ст. 86 ГПК України, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження";

- вимоги про зазначення заходів примусового виконання ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено, тому посилання державного виконавця на п.8 ч. 1 ст. 26 Закону є безпідставним,

суд вважає такими, що не відповідають діючому законодавству та обставинам справи.

Постанова ВП № 45791637 від 12.12.2014р. Ленінського ВДВС ЗМУЮ, якою у зв'язку із відсутністю у виконавчому документі заходів примусового виконання, з посиланням на п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 908/2940 виданої 25.09.2013р. господарським судом Запорізької області за позовом ТОВ "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя до ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у сумі 330 113,82 грн., на час прийняття рішення у справі № 908/1375/15-г є чинною.

Даний факт підтверджений ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. по справі № 908/2940/13, якою в задоволенні скарги від 08.01.2015р. на дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" відмовлено повністю.

Як зазначено в п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11ГПК).

Отже, в силу приписів ст. 115, 121-2 ГПК України, ухвала господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. по справі № 908/2940/13 набрала законної сили 10.02.2015р.

Доказів скасування згаданої ухвали суду також не надано.

Згідно ст. 1 Закону України від 21.04.1999р. N 606-XIV "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами п.2 ч.2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження":

1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Отже, перелік вимог до виконавчого документа, встановлений в ч.1-3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", не є вичерпним.

Статтею 32 Закону N 606-XIV передбачені заходи примусового виконання рішень, якими є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

В свою чергу, частиною 1 статті 26 цього ж Закону унормовано, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження не лише у разі, зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону (п.6), але і за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8).

Саме до цих "інших передбачених законом обставин" віднесено заходи примусового виконання рішень, про які йдеться у статті 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи позов ТОВ "Вік Оіл Плюс", господарський суд враховує також наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України від 17.07.1997р. № 457/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ратифіковано конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, з відповідними заявами та застереженнями.

За приписами ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписаної 04.11.1950р., ратифікованої 17.07.1997р. яка набула чинності 11.09.1997р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом N 11 від 11 травня 1994 року, протоколом N 14 від 13 травня 2004 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. (п.40) по справі "Горнсбі проти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Спонукати Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар`єроуправління" (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, ідентифікаційний код 00110183) виконати умови мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013р. у справі № 908/2940/13, шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, ідентифікаційний код 00110183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 26 а, кв. 41, ідентифікаційний код 36977514) грошових коштів у розмірі основного боргу 123 250,21 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6 602,28 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, ідентифікаційний код 00110183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс" (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 26 а, кв. 41, ідентифікаційний код 36977514) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

4. Повне рішення складено 14.04.2015р.

Суддя В.М. Соловйов