БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря - Фельчина Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ КБ „ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 21.03.2008 року було укладено кредитний договір № NКТ0GА0000000010, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11300 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 21.03.2018 року. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 27.01.2015 року становить 12613,33 доларів США, що еквівалентно 200473,51 гривень за курсом 15,89, із яких: 9729,29 доларів США - заборгованість за кредитом, 862,88 доларів США - заборгованість по сплаті процентів, 27,33 - заборгованість з комісії; 1381,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 15,73 доларів США - фіксованої частини штрафу та 600,03 доларів США - процентної складової штрафу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що у зв'язку зі значним підвищенням курсу долара США порівняно з курсом, який був на час укладення кредитного договору він не має змогу погашати заборгованість за кредитним договором. При цьому, відповідач підтвердив факт укладення кредитного договору з позивачем та додаткових угод до нього та факт отримання кредиту в доларах США.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості, довідку про курс валют; копію кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року, копію додатку № 1 до кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року; копію додатку № 2 до кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року; копію додаткової угоди до кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року; копію додаткової угоди № 2 від 31.05.2013 року до кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року з додатком; копію додаткової угоди № 2 від 31.05.2013 року до кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року з додатком; копію додаткової угоди № 3 від 25.06.2014 року до кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року з додатком; копію ордеру-розпорядження № 010и/2008 від 21.03.2008 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2008 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ „ПриватБанк") та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № NКТ0GА0000000010, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11300 доларів США з умовою - сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць від суми залишку заборгованості та винагороди за резервування ресурсів в розмірі 0,48% на місяць від суми зарезервованих ресурсів з кінцевим терміном повернення кредиту - 21.03.2018 року.

Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в сумі 147,27 доларів США.

20.07.2011 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої суму заборгованості відповідача, що виникла станом на 20.07.2011 року зменшено на 1511,65 доларів США пені. При цьому, у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених в графіку погашення кредиту понад 31 день відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 1511,65 доларів США. Також збільшено розмір щомісячного платежу до 219,31 доларів США

В подальшому 31.05.2013 року сторони уклали додаткову угоду №2, відповідно до якої суму заборгованості відповідача, що виникла станом на дату підписання додаткової угоди зменшено на 1529,58 доларів США пені. Але у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених в графіку погашення кредиту понад 31 день відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 1529,58 доларів США. Також збільшено розмір щомісячного платежу до 228,95 доларів США.

Крім того, 25.06.2014 року сторони уклали додаткову угоду №3 відповідно до якої також суму заборгованості відповідача, що виникла станом на дату підписання додаткової угоди зменшено на 1212,96 доларів США (списано розмір пені). У разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених в графіку погашення кредиту понад 31 день відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 1212,96 доларів США. Збільшено розмір процентів за користування кредитом до 1,26% на місяць від залишку заборгованості також збільшено розмір щомісячного платежу до 297,78 доларів США.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1; 1050, 1054 ч.1 ЦК України, ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" банківський кредит -це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, що є підставою для дострокового стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом. Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов'язання за вищезазначеним договором.

Позивач вказує, що станом на 27.01.2015 року заборгованість відповідача становить 12613,33 доларів США, що за курсом 15,89 еквівалентно 200473,51 гривень, із яких: 9729,29 доларів США - заборгованість за кредитом, 862,88 доларів США - заборгованість по сплаті процентів, 27,33 - заборгованість з комісії; 1381,07 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 15,73 доларів США - фіксованої частини штрафу та 600,03 доларів США - процентної складової штрафу.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що нарахована сума пені в розмірі 1381,07 доларів США утворилась за весь час дії кредитного договору та не зважаючи на її списання при укладенні додаткових угод з відповідачем на підставі цих же додаткових угод у зв'язку з неналежним виконанням їх умов - відновлювалась.

Суд не може погодитись з позицією позивача щодо нарахування пені таким чином з наступних підстав.

По-перше, ст. 549 ЦК України передбачає два різних види неустойки - штраф та пеню, які відрізняються між собою за принципами обчислення, штраф - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тому вказані різновиди неустойки не є тотожними та мають суттєві відмінності.

По-друге, з тексту позову, розрахунку заборгованості та пояснень представника позивача слідує, що частина боргу в сумі 1381,07 доларів США розрахована позивачем саме як пеня, яка кілька разів списувалась на підставі додаткових угод та після порушення їх умов - відновлювалась заново, при цьому, відповідно до п. 1,2 додаткової угоди №3 від 25.06.2014 року заборгованість відповідача зменшувалась на весь розмір пені та в разі порушення відповідачем графіку повернення кредиту він мав сплатити позивачу вказану суму, але не в якості пені, а в якості штрафу (принципово іншого різновиду неустойки). Аналогічні положення містились і в попередніх укладених між сторонами додаткових угодах. Тому хибною є позиція позивача щодо відновлення щоразу суми пені, а не нарахування вказаної суми в якості штрафу.

Не змінює висновків суду і посилання представника позивача як на підставу для відновлення списаних сум пені на положення п. 7 додаткової угоди №3 від 25.06.2014 року (та аналогічні за змістом пункти попередніх додаткових угод), відповідно до якого в разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків та винагород позичальник за весь період неналежного виконання зобов'язань по такій сплаті сплачує банку неустойку: в розмірі 100% від неналежно сплачених відсотків та 100% від неналежно сплачених винагород.

Аналіз вказаних положень додаткових угод однозначно вказує на те, що вони жодним чином не стосуються пені, оскільки принцип нарахування вказаної неустойки відповідає принципу нарахування саме штрафу, а не пені. По-друге, розмір такої неустойки визначається не від розміру списаної раніше пені, а від розміру несплачених процентів та винагород, при цьому, очевидно, що пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання, а не винагородою, якою в даному випадку є визначена договорами комісія (винагорода) за резервування ресурсів. Таким чином, п. 7 додаткової угоди №3 від 25.06.2014 року (та аналогічні за змістом пункти попередніх додаткових угод) жодним чином не стосується питань нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань.

З позову слідує, що позивач просить стягнути лише два види нарахованих штрафів (фіксованої частини та процентної складової), нарахування яких передбачено п. 6.4 кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року, відповідно до якого при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. При цьому, слід зауважити і на те, що і штрафи передбачені п. 6.4 кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року, і штраф передбачений п. 2 додаткової угоди №3 від 25.06.2014 року (та аналогічними за змістом пунктами попередніх додаткових угод) нараховуються в разі невиконання позичальником грошових зобов'язань по погашенню кредиту.

Позивач не просить про стягнення з відповідача інших штрафів, тому відповідно до ст. 11 ЦПК України суд не вправі вирішувати питання про стягнення інших штрафів, можливість нарахування яких вбачається з умов укладених між сторонами правочинів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивач безпідставно при розрахунку розміру пені поновлював списані на підставі додаткових угод суми пені. Останнє списання суми пені в розмірі 1212,96 доларів США мало відбутись відповідно до умов п.1 додаткової угоди №3 від 25.06.2014 року, проте з наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що поточний розмір пені на вказану суму зменшений не був тому розмір поточної пені станом на 25.06.2014 року судом до уваги не приймається. З цього ж розрахунку заборгованості слідує, що з вказаної дати до 27.01.2015 року відповідачу була нарахована пеня в розмірі 198,23 доларів США (5 + 0,20 + 1,40 + 10 + 2,61 + 21,14 + 5,29 + 33,19 + 7,96 + 31,94 + 10,38 + 10,37 + 54,40 + 4,35), а погашена відповідачем протягом вказаного періоду пеня - 30,07 доларів США. Таким чином, пеня за період з 25.06.2014 року (з часу останнього списання пені) по 27.01.2015 року (в межах заявленої в позові кінцевої дати розрахунку заборгованості) становить 168,16 доларів США (198,23 - 30,07), що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача вказаного розміру пені, а в частині вимог про стягнення пені в більшому розмірі, в тому числі раніше списаних на підставі додаткових угод сум пені, - належить відмовити.

Що стосується питання стягнення з відповідача фіксованої частини та процентної складової штрафів, то, по-перше, позивач в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не довів наявність підстав для розрахунку фіксованої частини штрафу в доларах США, а з п. 6.4 кредитного договору № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року слідує, що вказаний штраф визначається в гривнях та становить 250 грн., тому підстав для його переведення в долари США суд не вбачає.

По-друге, вказаним п.6.4 кредитного договору також передбачено, що процентна складова даного штрафу становить 5% від суми позову. З розрахунку заборгованості слідує, що вказані 5% визначені з суми боргу за тілом кредиту, процентами, комісії та пені (9729,29 + 862,88 + 27,33 + 1381,07)х5% = 600,03 доларів США, при цьому, оскільки судом вище зазначено, що пеня підлягає стягненню в меншому розмірі, то має бути перерахований і розмір процентної складової штрафу.

Таким чином, відповідно до запропонованих банком принципів розрахунку процентної складової штрафу її розмір становить (9729,29 + 862,88 + 27,33 + 168,16) х5 % = 539,38 доларів США.

У зв'язку з цим, позов підлягає частковому задоволенню - з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року в сумі 11327 доларів США 04 центи, що станом на 27.01.2015 року в гривневому еквіваленті за курсом 15,89 грн. за 1 долар США становить 179986,67 грн., з яких: 9729,29 доларів США - заборгованість за кредитом, 862,88 доларів США - заборгованість за процентами, 27,33 доларів США - комісія, 168,16 доларів США - пеня та 539,38 доларів США - процентна складова штрафу. З відповідача на користь позивача також слід стягнути 250 грн. фіксованої частини штрафу за кредитним договором № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року.

Оскільки відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов'язання, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеній частині вимог в розмірі 1802,37 грн.

На підставі ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 526; 530 ч.1; 549; 1054 ч.1 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року 11327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) доларів США 04 центи, що станом на 27.01.2015 року в гривневому еквіваленті за курсом 15,89 грн. за 1 долар США становить 179986 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 67 копійок, з яких: 9729,29 доларів США - заборгованість за кредитом, 862,88 доларів США - заборгованість за процентами, 27,33 доларів США - комісія, 168,16 доларів США - пеня та 539,38 доларів США - процентна складова штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" 250 (двісті п'ятдесят) гривень фіксованої частини штрафу за кредитним договором № NКТ0GА0000000010 від 21.03.2008 року.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в більшому розмірі та стягнення фіксованої частини штрафу в доларах США - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" 1802 (одну тисячу вісімсот дві) гривні 37 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: